КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 вересня 2026 року справа №320/45374/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
Суть спору: 06.09.2024 до Київського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний Суд» звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач та/або ФОП ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач та/або ГУ ДПС у м. Києві, контролюючий орган), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 31.03.2023 №1/02-32-24-15/ НОМЕР_1 про анулювання реєстрації платником єдиного податку ФОП ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві поновити статус платника єдиного податку фізичної особи підприємця ОСОБА_1 в Реєстрі платників єдиного податку з 01.04.2023.
Мотивуючи позовні вимоги, представник позивача зазначає, що контролюючим органом порушено процедуру проведення перевірки, порядок прийняття оскаржуваного рішення, порядок повідомлення платника податків про наявність податкового боргу та можливого порушення ГУ ДПС у м. Києві порядку проведення контрольних заходів. Крім цього представник позивача наголошує, що відновлення порушеного права ФОП ОСОБА_1 можливо лише у разі поновлення його у статусі платника єдиного податку. Просить суд адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 320/45374/24, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Залучено до участі у справі №320/45374/24 як співвідповідача Державну податкову службу України (ідентифікаційний код 43005393, місцезнаходження 04053, м. Київ, Львівська пл., 8) (далі - ДПС України та/або відповідач 2).
03.12.2024 канцелярією суду зареєстровано заяву (відзив на позовну заяву) ДПС України, сформовану та подану через підсистему «Електронний суд» (т. 1, а.с. 24-43). У прохальній частині представник відповідача 2 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Мотивуючи відсутність підстав для задоволення адміністративного позову ДПС України наголошує, що позивачем порушено строк звернення зі скаргою до ДПС України на рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 166/26-15-24-01-19-15/3252314598 від 31.03.2023 про анулювання реєстрації платником єдиного податку ФОП ОСОБА_1 . Крім цього представник відповідача 2 наполягає на тому, що позивач визнав факт не сплати податкових зобов`язань по єдиному податку, визначених в податкових деклараціях платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця у 2022-2023 роках, та стверджує про відсутність належних та достатніх доказів на підтвердження неможливості виконання ним податкового обов`язку. Одночасно у відзиві на позовну заяву зауважено, що положення Податкового кодексу України, зокрема пункту 299.11 статті 299, не містять прямої вказівки стосовно необхідності проведення контролюючим органом саме документальної перевірки. Наголошує, що позивач мав бути та був обізнаний про наявність обставин несплати ним єдиного податку. При цьому представник ДПС України наполягає на тому, що вимоги позивача про зобов`язання поновити позивачу статус платника єдиного податку не підлягають до задоволення, оскільки жодних вимог про оскарження рішень, дій та/або бездіяльності ДПС України позивачем у позовній заяві не заявлено.
10.12.2024 канцелярією суду зареєстровано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій представник позивача наводить аналогічні доводи, що і у позовній заяві. Додатково представником позивача наголошено на належності обраного захисту порушеного права в частині зобов`язальної частини позовних вимог та вірного визначення відповідача у наведеній частині.
17.12.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником ГУ ДПС у м. Києві, в якому наголошено, що нормами Податкового кодексу України не покладено обов`язок контролюючого органу приймати рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку лише за умови проведення документальної перевірки. Наголошено на наявності у позивача податкового боргу по сплаті єдиного податку, що і було підставою для прийняття оскаржуваного рішення. При цьому контролюючий орган звернув увагу суду на відсутність обов`язку складати та надсилати позивачу податкову вимогу на підставі пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України. Крім цього представник відповідача вважає, що позивачем пропущено строки звернення до суду й висловлено позицію щодо неспівмірності заявлених судових витрат на правничу допомогу та не надання позивачем належних та достатніх доказів на підтвердження їх понесення. Також представник ГУ ДПС у м. Києві зауважив про наявність описки в реквізитах оскаржуваного рішення, як у позовній заяві так і в ухвалі суду про відкриття спрощеного позовного провадження.
07.10.2025 канцелярією суду зареєстровано клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи від 02.10.2025. Також судом встановлено, що аналогічне клопотання заявлено представником позивача у поданій ним заяві від 13.11.2024 (дата реєстрації судом 15.11.2024) на виконання вимог ухвали суду від 06.11.2024 у справі № 320/45374/24
(т. 1, а.с. 30-31).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.09.2026 у задоволенні клопотань представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
в с т а н о в и в :
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , основний вид діяльності згідно КВЕД: Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів (77.11).
13.03.2023 ГУ ДПС у м. Києві складено акт про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування № 419/26-15-24-01-19-03/3252314598 (далі - Акт) (т. 1, а.с. 9).
В Акті зафіксовано, що станом на 01.03.2023 у позивача обліковується борг по сплаті єдиного податку з фізичних осіб в сумі 6 891,94 грн, відповідальність за що передбачена пунктами 299.10 та 299.11 статті 299 Податкового кодексу України.
На підставі Акта, у зв`язку з наявністю у позивача податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, відповідно до абзацу восьмого підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, керуючись пунктом 299.11 статті 299 Податкового кодексу України, ГУ ДПС у м. Києві прийнято рішення № 166/26-15-24-01-19-15/3252314598 від 31.03.2023 про виключення з реєстру платників єдиного податку ОСОБА_1 (далі - оскаржуване та/або спірне рішення) (т. 1, а.с. 13, зворотній бік).
Позивача виключено з реєстру платників податків з 01.04.2023.
Відповідно до листа ГУ ДПС у м. Києві від 28.06.2024 № 60322/6/26-15-24-01-19-08 позивачу направлено на його заяву копію акту камеральної перевірки та рішення
№ 166/26-15-24-01-19-15/ НОМЕР_2 від 31.03.2023 про виключення з реєстру платників податку та докази направлення (т. 1, а.с. 12-13).
Не погоджуючись зі спірним рішенням позивачем подано скаргу до ДПС України, за результатами розгляду якої рішенням від 06.08.2024 № 23840/6/99-00-06-03-03-06 скаргу платника податку залишено без розгляду (т. 1, а.с. 17-18).
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не погоджується з оскаржуваним рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на що звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Спрощена система оподаткування обліку та звітності регламентована главою 1 розділу XIV ПК України.
Відповідно до пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Абзацом першим пункту 291.3 статті 291 ПК України визначено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Згідно з підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України до третьої групи платників єдиного податку належать фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 ПК України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Згідно з пунктом 299.2 статті 299 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.
За змістом підпункту 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.
Абзацом восьмим 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України визначено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.
Отже, однією з підстав для виключення з реєстру платників єдиного податку є наявність у відповідного платника податку, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.
Своєю чергою, відповідно до абзацу першого пункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Аналіз вказаних вище норм свідчить про те, що виявлення порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених главою 1 розділу XIV ПК України, можливе лише під час проведення перевірок.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти.
Відповідно до абзацу першого підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Суд відзначає, що предметом спору у цій справі є правомірність ухвалення відповідачем-1 рішення про виключення позивача з реєстру платника єдиного податку.
Підставою для ухвалення відповідачем-1 такого рішення слугували висновки акта про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи.
У цій площині слід зауважити, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого незалежно від ухваленого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи надалі наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. Водночас такі підстави позову, за їх наявності, суди повинні оцінювати найперше, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що спричиняють протиправність рішень, ухвалених за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
У постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, окрім наведених вище висновків, погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Отже, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення.
Зміст висновків наведених постанов свідчить про те, що установивши порушення процедури проведення перевірки, її підстав, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд може не переходити з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.
З урахуванням наведених правових висновків Верховного Суду та окреслених позивачем підстав заявленого позову, обставини дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки входять до предмету доказування для цілей вирішення цього спору, й підлягають першочерговому дослідженню.
У аспекті цього суд звертає увагу на те, що Верховний Суд під час розгляду подібних адміністративних справ сформував такі висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована у спосіб виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. Водночас ухвалення контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в процесі останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 805/1396/17-а, від 05 лютого 2019 року у справі № 805/206/17-а, від 24 січня 2019 року у справі № 813/1346/18, від 05 червня 2018 року у справі № 813/4266/17).
Отже, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки, на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок ухвалення рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників цього податку.
Повертаючись до обставин розглядуваної справи, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів проведення документальної перевірки позивача та встановлення в процесі останньої порушень, відповідно до яких позивач не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Отже, оскільки контролюючим органом не було дотримано процедуру анулювання реєстрації платника єдиного податку за наявності законодавчо визначених для цього підстав, суд дійшов висновку, що анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку третьої групи не відповідає положенням ПК України та здійснено контролюючим органом не на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18 березня 2025 року у справі № 160/21398/24.
За наведених обставин суд доходить до висновку, що спірне рішення про виключення позивача з реєстру платника податку ухвалене відповідачем-1 з порушенням процедури його ухвалення, що є самостійною підставою для визнання його протиправним та скасування.
Разом з цим суд наголошує, що встановивши порушення відповідачем-1 процедури ухвалення спірного рішення, суд з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося, не переходить до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень оскаржуваного індивідуального акта.
Попри означене суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналіз викладеного дає суду підстави сформувати висновки про те, що податкова вимога не надсилається (не вручається) платнику податків, а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX ПК України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Отже, якщо сума податкового боргу платника податків не перевищує суму у розмірі 3060,00 грн (180х17), податкова вимога такому платнику не надсилається.
Суд звертає увагу, що на 5 аркуші відзиву на позовну заяву (т. 1, а.с. 59) відповідач-1 зазначає про наявність у позивача податкового боргу по єдиному податку з фізичних осіб, зокрема, станом на: 01.02.2023 - 6891,94 грн; 01.03.2023 - 6891,94 грн, що своєю чергою свідчить про перевищення загальної суми боргу платника податків, регламентованої абзацом третім пункту 59.1 статті 59 ПК України, та й відповідно вимагає від контролюючого органу надсилання (вручення) такому платнику податків податкової вимоги.
Суд наголошує, що відповідачем-1 не надано до суду належних та достатніх доказів надсилання позивачу податкової вимоги.
Також суд вважає неприйнятними посилання ГУ ДПС у м. Києві на положення абзацу третього пункту 59.1 статті 59 ПК України (т. 1, а.с. 60), та формування ним висновку про відсутність правових підстав для надсилання (вручення) позивачу податкової вимоги, оскільки контролюючим органом застосовано редакцію ПК України, яка діяла до 03.12.2020, та невірно застосовано до спірних правовідносин розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Одночасно суд звертає увагу ГУ ДПС у м. Києві, що означені доводи не корелюються безпосередньо з підставами прийняття ним спірного рішення адже, як вже було зауважено вище, підставою для виключення з реєстру платників єдиного податку є наявність у відповідного платника податку, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 ПК України, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.
Отже, суд погоджується з доводами представника позивача стосовно порушення ГУ ДПС у м. Києві порядку повідомлення платника податків про наявність податкового боргу.
Разом з цим суд залишає поза увагою посилання представника позивача щодо можливого порушення контролюючим органом порядку проведення контрольних заходів, оскільки наведене є припущеннями, які не підтверджені належними та достатніми докази й, за висновком суду не мають визначального значення для вирішення спору по суті.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Беручи до уваги викладене, суд констатує, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України, відтак є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а позов в цій частині задоволенню.
Одночасно з приводу посилань відповідача стосовно пропуску позивачем строку звернення до суду, враховуючи не подання ГУ ДПС у м. Києві окремого клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, суд вважає за можливе надати їм оцінку при вирішенні спору по суті.
Суд зазначає, що оскаржуване рішення було предметом адміністративного оскарження. Рішення ДПС України від 06.08.2024 № 23840/6/99-00-06-03-03-06 отримано позивачем 20.08.2024 (зворотній бік а.с.19).
Разом з цим адміністративний позов поданий позивачем через підсистему «Електронний суд» - 06.09.2024.
Суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі № 500/2276/24 вирішувала питання визначення строку звернення до суду із позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення та за наслідками аналізу норм Податкового кодексу України у взаємозв`язку з нормами Кодексу адміністративного судочинства України виснувала, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень/дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень:
1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);
2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);
3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 Податкового кодексу України).
Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що застосованим до даної адміністративної справи є строк звернення, регламентований частиною другою статті 122 КАС України, що становить 3 місяці.
Беручи до уваги обставини оскарження позивачем спірного рішення, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань, в адміністративному порядку, суд вважає, що строк звернення до суду у даній справі ним не пропущено. Відтак доводи відповідача-1 в цій частині є помилковими.
Вирішуючи позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача 2 вчинити певні дії, суд зауважує про таке.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Судом враховано при обранні ефективного способу відновлення порушених відповідачем прав позивача такі норми та практику Європейського суду з прав людини.
Так, згідно з підпунктами 19-1.1.7, 19-1.1.8, 19-1.1.40 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу реєструють та ведуть облік платників податків, платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням, проводять диференціацію платників податків; забезпечують достовірність та повноту обліку платників податків та платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням; організовують збір податкової інформації та вносять її до інформаційних баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Відповідно до пункту 55.2 статті 55 ПК України контролюючими органами вищого рівня для цілей цього Кодексу є:
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, - для територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, їх структурних підрозділів (у тому числі для державних податкових інспекцій);
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, - для територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.
Згідно з підпунктом 4 пункту 4 Положенням про Головне управління ДПС у м. Києві, затвердженого наказом Державної податкової служби від 12.11.2020 № 643 (https://kyiv.tax.gov.ua/okremi-storinki/struktura/print-902748.html) ГУ ДПС відповідно до покладених на нього завдань здійснює реєстрацію та веде облік платників податків, платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням, проводить диференціацію платників податків.
Відповідно до пункту 299.1 статті 299 ПК України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Разом з цим положеннями підпунктів 7, 9 пункту 299.7 статті 299 ПК України регламентовано, що до реєстру платників єдиного податку вносяться такі відомості про платника єдиного податку: дата реєстрації; дата анулювання реєстрації.
Згідно з пунктом 299.13 статті 299 ПК України з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і власному офіційному веб-сайті такі дані з реєстру платників єдиного податку: податковий номер (для юридичної особи); найменування для юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові для фізичної особи; дату (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування; ставку єдиного податку; групу платника податку; види господарської діяльності (за наявності відповідних даних); дату виключення з реєстру платників єдиного податку.
Отже, у випадку анулювання реєстрації платником єдиного податку суб`єкт господарювання не може бути платником цього податку із дати вилучення з відповідного Реєстру. Анулювання реєстрації платником єдиного податку передбачає собою перехід платника податків на загальну систему оподаткування.
Платник податку, починаючи з дати анулювання реєстрації платником єдиного податку, та у разі, якщо за рішенням суду скасовано анулювання реєстрації такого платника, до дати прийняття такого рішення втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування, тому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку з невідворотністю спричиняє виникнення низки негативних (несприятливих), для такого платника, юридичних наслідків.
При цьому, суд звертає увагу на те, що нормами ПК України не передбачена можливість звернення платника податків до контролюючого органу із заявою на поновлення його попереднього статусу платника єдиного податку та включення до реєстру за наслідками скасування у судовому порядку як протиправного рішення контролюючого органу про виключення з реєстру платників єдиного податку.
У той же час у разі прийняття судом рішення на користь платника податків - фізичної особи-підприємця, за яким скасовано анулювання реєстрації платника єдиного податку, контролюючим органом самостійно вносяться зміни до Реєстру, зокрема, анулюється дата виключення фізичної особи-підприємця з Реєстру. Тобто така особа вважається платником єдиного податку, у тому числі за період адміністративного або судового оскарження.
Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) у справі «Чуйкіна проти України» (Case of Chuykina v. Ukraine) (Заява N28924/04) констатував: "Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".
Врахувавши зміст спірних правовідносин та з огляду на викладені вище висновки щодо протиправності спірного рішення, суд вважає, що належним та ефективним захистом порушеного права позивача є зобов`язання ГУ ДПС у м. Києві поновити статус платника єдиного податку Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в Реєстрі платників єдиного податку з 01.04.2023.
Доводи відповідача щодо помилкового зазначення в прохальній частині позову номеру рішення, що оскаржується, не є підставою для відмови у задоволенні позову, тому до уваги судом не беруться.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Положеннями частини першої статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 6056,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією, яка міститься в матеріалах справи (т. 1, а.с. 7).
Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 (зі змінами та доповненнями) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (ч.3 ст.6 ЗУ №3674-VI).
При цьому суд звертає увагу позивача на те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.
Аналогічний правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.11.2020 у справі № 9901/67/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 93218001) та Верховним Судом у постанові від 09.09.2020 у справі №540/2321/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 91414456).
Беручи до уваги викладене, суд доходить до висновку, що розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання даного позову складає - 3028,00 грн.
Відтак сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3028,00 грн - є переплатою.
Отже, сума судового збору у розмірі 3028,00 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1.
Стосовно витрат на правничу допомогу, суд зауважує, що представником позивача не долучено ані до позовної заяви, ані до відповіді на відзив на позовну заяву документів, передбачених частиною четвертою статті 134 КАС України.
Тому станом на час вирішення спору по суті відсутні правові підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, та й відповідно надання оцінки доводам ГУ ДПС у м. Києві щодо їх неспівмірності.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 31.03.2023 № 166/26-15-24-01-19-15/3252314598 від 31.03.2023 про виключення з реєстру платників єдиного податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
3. Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві поновити статус платника єдиного податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в Реєстрі платників єдиного податку з 01.04.2023.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, ідентифікаційний код ВП: 44116011) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.