КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/2422/26
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Притули К.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення з 25 лютого 2022 року по 16 січня 2023 року включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року № 704;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 25 лютого 2022 року по 16 січня 2023 року включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням виплачених сум, та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації при звільненні за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022-2023 роки;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію при звільненні за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022-2023 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану";
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби як військовослужбовцю який звільнився з військової служби за станом здоров`я;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби як військовослужбовцю який звільнився з військової служби за станом здоров`я;
- зобов`язати Військові частини ВЧ НОМЕР_2 відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму недоплаченого розміру грошового забезпечення, за весь час затримки виплати по дату фактичного розрахунку.
Обґрунтовуючи позов, представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та 16.01.2023 був звільнений за станом здоров`я. Позивач вважає, що у період служби його посадовий оклад та оклад за військовим званням мали обчислюватися із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року, а не величини станом на 01.01.2018, що вплинуло і на розмір інших належних виплат. Також позивач вважає неправомірним неврахування додаткової винагороди за постановою Кабінету Міністрів України №168 при обчисленні компенсації за невикористані відпустки та ненарахування одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Представником військової частини НОМЕР_1 подано відзив на позовну заяву. Відповідач заперечує проти позову та вважає, що грошове забезпечення позивача правомірно обчислювалось із застосуванням розрахункової величини 1762 грн. Щодо додаткової винагороди за постановою №168 відповідач зазначає, що вона не мала постійного характеру та не підлягала включенню до розрахунку виплат при звільненні. Окремо відповідач вказує, що позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації, а тому при звільненні до нього підлягає застосуванню спеціальний порядок виплати одноразової допомоги за постановою Кабінету Міністрів України №460, а не виплата у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний рік служби. Вимогу про компенсацію втрати частини доходів відповідач вважає передчасною.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 у період з 25.02.2022 по 16.01.2023. Наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 16.01.2023 №16 його звільнено з військової служби у запас за станом здоров`я та виключено зі списків особового складу.
05.02.2026 позивач отримав матеріали своєї пенсійної справи, у тому числі грошовий атестат, після ознайомлення з яким не погодився з розміром нарахованого йому грошового забезпечення.
З матеріалів справи вбачається, що при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача застосовувалась розрахункова величина, визначена виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018.
Також спір між сторонами виник щодо включення додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, до розрахунку компенсації за невикористані дні відпусток та щодо права позивача на одноразову грошову допомогу при звільненні за станом здоров`я.
У 2025 році внаслідок проведених організаційних заходів військові частини НОМЕР_2 , НОМЕР_4 , НОМЕР_3 , НОМЕР_5 та НОМЕР_6 переформовано в одну військову частину НОМЕР_1 , а їх умовні найменування та ідентифікаційні коди анульовано.
Отже, спір у цій справі виник щодо правильності обчислення грошового забезпечення та пов`язаних із ним виплат позивача, врахування додаткової винагороди за постановою №168 при розрахунку компенсації за невикористані відпустки, а також наявності підстав для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Щодо обчислення розміру посадового окладу та окладу за військове звання, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Положеннями Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ) передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Проте постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови № 704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Отже, пунктом 4 Постанови №704 було чітко визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Однак у подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни.
З наведеного слідує, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.
Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.
Таким чином, розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, повинно бути визначене шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 420/6572/22.
Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).
Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України правила, а також враховуючи на те, що з 01.01.2020 положення п.4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Крім того, перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) усіх видів грошового забезпечення, зокрема, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Щодо позовних вимог у частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби як військовослужбовцю який звільнився з військової служби за станом здоров`я, необхідно зазначити наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах:
1) 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби:
за станом здоров`я;
за власним бажанням під час дії воєнного стану (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, розвідувальному органі Міністерства оборони України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України);
які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду;
які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду;
у зв`язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації та небажанням продовжувати військову службу за новим контрактом військовослужбовцями, які проходили військову службу за контрактом, укладеним на умовах, передбачених абзацом другим частини третьої статті 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу";
у зв`язку із звільненням з полону.
Судом встановлено, що позивача звільнено з військової служби за станом здоров`я, що в даному випадку підпадає під дію п.1 ч. 2 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. № 460, військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Відповідно до ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина 1).
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України (частина 2).
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України (частина 3).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19, від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19).
Отже, з огляду на передбачені в ч. 3 ст. 7 КАС України правила, а також враховуючи те, що Постанова Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. № 460 на момент виникнення спірних відносин, не відповідали акту вищої юридичної сили (в незалежності від дати прийняття закону), згідно із яким військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік - які звільняються з військової служби за станом здоров`я, відповідач протиправно не застосував закон вищої юридичної сили.
Щодо позовних вимог у частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та доплату грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічних основних відпусток, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з урахуванням додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 № 168, як обрахункові величини.
Пунктом 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII передбачено виплату у рік звільнення грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток. Механізм її обчислення визначений пунктом 6 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260.
За цією нормою розрахунок компенсації здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. На відміну від правил обчислення допомоги для оздоровлення та допомоги при звільненні, розділ XXXI Порядку № 260 не містить застереження про неврахування винагород.
У постанові від 23 вересня 2024 року у справі № 240/32125/23 Верховний Суд дійшов висновку, що додаткова винагорода, передбачена постановою № 168, підлягає врахуванню при обчисленні грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, якщо військовослужбовець фактично отримував її за останньою займаною штатною посадою. Цей підхід надалі застосовано, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2025 року у справах № 240/2078/24 та № 420/35446/23.
Отже, невключення фактично нарахованих позивачу сум додаткової винагороди за постановою № 168 до розрахунку компенсації за невикористані відпустки є протиправним. Відповідач повинен перерахувати цю компенсацію одночасно з урахуванням належно визначених посадового окладу й окладу за військовим званням.
Водночас цей висновок не означає включення додаткової винагороди за постановою № 168 до розрахунку допомоги для оздоровлення або одноразової допомоги при звільненні, оскільки пункти 6 розділу XXIII та 5 розділу XXXII Порядку № 260 прямо виключають винагороди з бази таких виплат.
Відповідно до статей 1- 4 Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи й організації здійснюють компенсацію у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які не мають разового характеру. Сума компенсації обчислюється із застосуванням індексу інфляції та виплачується в тому самому місяці, в якому погашається заборгованість. Аналогічні правила встановлено Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.
У постановах від 15 жовтня 2020 року у справі № 240/11882/19 та від 29 квітня 2021 року у справі № 240/6583/20 Верховний Суд зазначив, що право на компенсацію не залежить від того, чи був належний дохід попередньо нарахований: достатньо, щоб його можна було нарахувати, у тому числі на виконання судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 травня 2026 року у зразковій справі № 280/8933/24 уточнила, що компенсація можлива за сукупності таких умов: затримка виплати не менше одного місяця, систематичний, а не разовий характер доходу та його фактична виплата. Водночас Велика Палата прямо вказала, що в одному провадженні можуть бути заявлені вимоги про виплату основного доходу і відповідної компенсації.
Донараховані за цим рішенням суми посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних доплат і премії є складовими щомісячного грошового забезпечення, а тому мають не разовий характер. Під час їх фактичної виплати відповідач зобов`язаний одночасно нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів за період прострочення.
Натомість допомога для оздоровлення, грошова компенсація за невикористані відпустки, одноразова допомога при звільненні та додаткова винагорода за постановою № 168 належать до виплат разового характеру для цілей Закону № 2050-III. Тому вимога про компенсацію втрати частини доходів на ці суми задоволенню не підлягає.
За частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в спорах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності своєї поведінки покладається на відповідача. Військова частина НОМЕР_1 не довела правомірності застосування величини 1762 грн, неврахування винагороди за постановою № 168 у компенсації за відпустки та невиплати спеціальної допомоги мобілізованому військовослужбовцю.
Суд установив, що у вступній частині позовної заяви відповідачем визначено Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ), яку залучено до участі у справі та яка надала відзив по суті заявлених вимог.
Водночас у прохальній частині позовної заяви позивач зазначив Військову частину НОМЕР_2 .
Зі змісту позовної заяви, викладених у ній фактичних обставин та наданих доказів убачається, що у спірний період з 25 лютого 2022 року по 16 січня 2023 року позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , якою здійснювалися спірні нарахування та виплати.
Разом із тим унаслідок проведених у 2025 році організаційних заходів військові частини НОМЕР_2 , НОМЕР_4 , НОМЕР_3 , НОМЕР_5 та НОМЕР_6 переформовано у Військову частину НОМЕР_1 , а їх умовні найменування та ідентифікаційні коди анульовано. Виконання зобов`язань, пов`язаних із проходженням позивачем військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 , покладено на Військову частину НОМЕР_1 .
Військова частина НОМЕР_1 отримала позовну заяву, скористалася правом на подання відзиву та навела заперечення окремо щодо кожної заявленої позивачем вимоги. Отже, зазначена розбіжність не спричинила невизначеності щодо предмета спору, не перешкодила відповідачу реалізувати право на захист та не змінила суб`єктного складу справи.
За таких обставин зазначення у прохальній частині позовної заяви Військової частини НОМЕР_2 суд розцінює як технічну неточність, пов`язану з найменуванням військової частини, у якій виникли спірні правовідносини, а не як пред`явлення позову до іншого відповідача.
Покладення обов`язку здійснити перерахунок та виплату на Військову частину НОМЕР_2 , умовне найменування та ідентифікаційний код якої анульовано, не забезпечило б ефективного поновлення порушеного права позивача та призвело б до ухвалення рішення, виконання якого було б неможливим.
Тому суд вважає належним та ефективним способом захисту покладення відповідного обов`язку на Військову частину НОМЕР_1 , яка є відповідачем у цій справі та до якої перейшли відповідні обов`язки після проведення організаційних заходів.
Таке формулювання способу захисту не змінює фактичних підстав позову, спірного періоду, характеру та розміру заявлених виплат. У тій мірі, в якій воно виходить за буквальне формулювання прохальної частини позовної заяви, суд застосовує положення частини другої статті 9 КАС України, відповідно до яких суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту порушеного права позивача.
Такий підхід узгоджується з позицією Верховного Суду у постановах від 13.04.2023 у справі №757/30991/18-а та від 17.02.2020 у справі №820/1961/18: допустимим є коригування способу захисту, який безпосередньо випливає з фактичної спірної ситуації та необхідний для поновлення саме того права, щодо якого подано позов.
Отже, позов підлягає задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 5, 7, 9, 72- 77, 90, 139, 241- 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_8 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 ) про визнання бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення з 25 лютого 2022 року по 16 січня 2023 року включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року № 704.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 25 лютого 2022 року по 16 січня 2023 року включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням виплачених сум, та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації при звільненні за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022-2023 роки.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію при звільненні за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022-2023 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби як військовослужбовцю який звільнився з військової служби за станом здоров`я.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби як військовослужбовцю який звільнився з військової служби за станом здоров`я.
Зобов`язати Військові частини ВЧ НОМЕР_1 відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму недоплаченого розміру грошового забезпечення, за весь час затримки виплати по дату фактичного розрахунку.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА