ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа №380/19634/26
У Х В А Л А
з питань забезпечення позову
21 вересня 2026 року
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Сподарик Н.І., перевіривши матеріали позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,
в с т а н о в и л а:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1; код ЄДРПОУ 26256622) з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №833 від 04.09.2026 про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 05.03.2024 №324 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_2 ».
Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову та зупинити дію рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №833 від 04.09.2026 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 05.03.2024 №324 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_2 ».
В обґрунтування поданої заяви позивач зазначив, що оскаржуване рішення порушує його права, містить ознаки протиправності. Вказав, що демонтаж споруди призначено на 30.09.2026, тобто до моменту, коли суд зможе розглянути справу по суті. На думку заявника, у разі демонтажу навіть подальше задоволення позову не забезпечить ефективного захисту та відновлення його прав. Також посилається на очевидні ознаки протиправності оскаржуваного рішення, порушення права власності та попередні судові рішення щодо цієї тимчасової споруди. Просить задовольнити подану заяву.
При вирішенні поданої заяви, суд виходить з такого.
Відповідно до положень ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Частиною 1 ст. 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
При цьому ч. 2 ст. 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Для задоволення судом поданої заявником заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.
Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі, із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, дій або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам особи, яка звернулася до суду, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Відповідно до викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17 висновку, позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 по справі № 826/13306/18, згідно з якою суд зазначає, що обґрунтовуючи клопотання про забезпечення позову щодо «очевидності» ознак протиправних бездіяльності, дій або рішень відповідача та порушення прав позивача, то попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваної бездіяльності дії або рішення поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів, повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
З урахуванням викладеного, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду. Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значних зусиль для відновлення прав позивача.
Судом встановлено, що заявник у поданій заяві про забезпечення позову просить суд зупинити дію рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №833 від 04.09.2026 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 05.03.2024 №324 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_2 » до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
Аргументуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник зазначає, що оскаржуваним рішенням визначено строк його виконання до 30.09.2026, який закінчиться раніше, ніж судом буде розглянуто справу та прийнято рішення по суті. На переконання заявника, виконання оскаржуваного рішення та демонтаж тимчасової споруди до вирішення спору по суті унеможливить здійснення ним підприємницької діяльності та призведе до ситуації, за якої навіть у разі задоволення позову відновлення його прав буде ускладненим. Також заявник посилається на наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення та порушення його права власності.
Щодо ймовірності понесення позивачем певних матеріальних збитків, Верховний Суд у питанні вжиття заходів забезпечення позову у схожих правовідносинах, зокрема, у постановах від 20.03.2019 у справі №826/14951/18 та від 30.09.2021 у справі №160/7358/21 дійшов таких висновків:
«Щодо ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів, суд звертає увагу, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе виникнення додаткових витрат та інше.
Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі».
За такого правового регулювання та висновків Верховного Суду суд не знаходить правових підстав відступати від уже сформованих Верховним Судом висновків.
Суд враховує, що предметом оскарження у цій справі є рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №833 від 04.09.2026, яким внесено зміни до рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 05.03.2024 №324 щодо демонтажу тимчасової споруди на вул. Володимира Великого, 59 - вул. Княгині Ольги.
При цьому сам по собі факт визначення в оскаржуваному рішенні строку його виконання до 30.09.2026 не є безумовним доказом того, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.
Заявником не наведено належних та достатніх доказів на підтвердження того, що на момент розгляду заяви уповноваженими органами вже вчиняються конкретні фактичні дії, спрямовані на примусовий демонтаж належної йому тимчасової споруди, які створюють реальну та безпосередню загрозу настання невідворотних наслідків до вирішення спору по суті.
У цьому контексті суд звертає увагу на те, що демонтаж тимчасової споруди сам по собі не свідчить про неможливість або істотне ускладнення поновлення у подальшому прав, які позивач вважає порушеними, оскільки йдеться саме про тимчасову споруду, яка за своєю правовою природою встановлюється тимчасово та передбачає можливість її переміщення.
Верховний Суд у постанові від 15.04.2025 у справі №380/12961/24, предметом якої також було рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради про демонтаж тимчасової споруди, зазначив, що тимчасовий характер такої споруди передбачає можливість її примусового демонтажу шляхом переміщення в інше місце для подальшого зберігання, що не впливає на цінність відповідного майна. Верховний Суд також наголосив, що саме лише твердження про можливе ускладнення в майбутньому виконання рішення суду не є достатньою підставою для забезпечення позову без доведення існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди. У цій справі Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду про забезпечення позову та залишив у силі ухвалу Львівського окружного адміністративного суду про відмову в забезпеченні позову.
Отже, навіть можливе проведення демонтажу не свідчить саме по собі про невідворотність його наслідків та неможливість приведення правового становища позивача у стан, який існував до прийняття оскаржуваного рішення.
Саме лише твердження заявника про те, що оскаржуване рішення може бути виконане до завершення судового розгляду, а також посилання на необхідність у майбутньому вчинення додаткових дій для відновлення його прав не можуть бути визнані достатніми підставами для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки самі по собі не підтверджують існування реальної та очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача.
Аналогічний підхід у контексті схожих за своїм змістом правовідносин у питанні можливості забезпечення позову застосований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14.03.2024 у справі №540/7262/21 та від 15.04.2025 у справі №380/12961/24.
З приводу посилань заявника на наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення та порушення таким рішенням його прав та інтересів суд зазначає таке.
Верховним Судом у постановах від 16.05.2019 у справі №826/14303/18, від 12.02.2020 у справі №640/17408/19 та від 27.02.2020 у справі №640/16242/19 зазначено, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав, повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті свідчитимуть про наперед сформовану судом правову позицію у справі.
Наведені заявником доводи щодо протиправності рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №833 від 04.09.2026 стосуються безпосередньо правомірності прийняття оскаржуваного рішення та підлягають перевірці судом під час розгляду справи по суті на підставі дослідження фактичних обставин справи та оцінки належності, допустимості, достовірності й достатності наявних у матеріалах справи доказів.
Посилання заявника на судові рішення, прийняті в межах попередніх спорів щодо цієї тимчасової споруди, саме по собі також не свідчить про очевидну протиправність рішення №833 від 04.09.2026, оскільки оцінка правомірності саме цього рішення потребує встановлення обставин його прийняття та дослідження відповідних доказів під час вирішення спору по суті.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, наведені у заяві обставини не свідчать про наявність передбачених частиною другою статті 150 КАС України підстав, які б обумовлювали необхідність вжиття заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність передбачених статтею 150 КАС України підстав для вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, а тому у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у х в а л и в:
у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову- відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Сподарик Наталія Іванівна