Справа № 209/5090/26
Провадження № 2/209/3090/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
іменем України
"21" вересня 2026 р. м. Кам`янське
Дніпровський районний суд м. Кам`янського у складі:
головуючого судді Багбая Є.Д.
за участі секретаря Полухіної Г.О .
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з нерухомого майна про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з нерухомого майна, в якому просить зняти арешт з нерухомого майна та скасувати запис про арешт нерухомого майна. На обгрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік- ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить нерухоме майно, а саме: квартира, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач як дружина є спадкоємцем за законом першої черги відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України та звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Відповідно до постанови приватного нотаріуса Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Геращенко Ганни від 22.06.2023 відмовлено у вчинені нотаріальної дії, через наявний арешт на нерухоме майно ОСОБА_2 відповідно до Постанови відділу державної виконавчої служби у Радянському районі 08.06.2001. На адресу Київського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України було направлено адвокатські запити для отримання інформації про виконавче провадження та арешт на нерухоме майно. Так отримано відповіді про не можливість зняття арешту та надати будь-які відомості про виконавче провадження, яким накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , через знищення архівних справ. Наявність арешту унеможливлює видачу нотаріусом свідоцтва про право на спадщину, що фактично позбавляє мене можливості реалізувати її право на спадкування. У зв`язку із вищевикладеним звернулася до суду із вищевказаним позовом.
Ухвалою суду від 11 серпня 2026 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Представник позивач в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримали у повному обсязі, згодні на заочний розгляд справи та винесення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, згідно з вимогами ст. 128, 131 ЦПК України, про що свідчить довідка про отримання документів в електронному суді. Є достатньо матеріалів про права та відносини сторін, потрібність дачі особистих пояснень відповідачем відсутня, суд вважає за можливе розглядати справу за її відсутності. Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України. .
У судовому засіданні встановлені судом обставини та визначені до них правовідносини:
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено актовий запис №1759 Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції /а.с.6/. Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить нерухоме майно, а саме: квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.04.2026 /а.с.7/.
ОСОБА_1 , як дружина спадкодавця звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Відповідно до постанови приватного нотаріуса Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Геращенко Ганни від 22.06.2023 /а.с.5/ відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, через наявний арешт на нерухоме майно ОСОБА_2 відповідно до Постанови відділу державної виконавчої служби у Радянському районі 08.06.2001.
На адреси Київського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України було направлено адвокатські запити для отримання інформації про виконавче провадження та арешт на нерухоме майно. Згідно відповіді /а.с.8/ повідомлено, що не можливо зняти арешту та надати будь-які відомості про виконавче провадження, яким накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , через знищення архівних справ. Наявність арешту унеможливлює видачу нотаріусом свідоцтва про право на спадщину, що фактично позбавляє ОСОБА_1 можливості реалізувати моє право на спадкування.
Суд вважає встановленим наявність фактів, якими обґрунтовуються вимоги позивача, з таких мотивів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).
Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).
Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
У частині першій статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 (провадження №12-85 гс 19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.
Аналогічний за змістом висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №826/12775/15 (провадження №11-680апп19) та у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі №554/5912/19-ц (провадження №61-12594 св 21), від 08 грудня 2022 року у справі №331/1383/20 (провадження № 61-7109 св 22).
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження» (абзац 1 пункту 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна»).
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 травня 2021 року у справі №712/12136/18 (провадження №61-4726сво19).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Ураховуючи викладене, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши докази, подані позивачем, суд дійшов висновку про те, що законом у спірних правовідносинах передбачений інший спосіб судового захисту порушеного права позивача, яке може бути захищене в порядку позовного провадження шляхом подання позову про визнання права власності на спадкове майно і зняття із нього арешту. Тому вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволені позовних вимог, так як позивач обрала неналежний спосіб захисту своїх прав.
Витрати у справі слід віднести на рахунок позивача.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 264, 280-282 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (місце знаходження- АДРЕСА_1 ) до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місце знаходження- м. Київ, пр. Берестейський, буд.50) про зняття арешту з нерухомого майна - відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному апеляційному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя
Дніпровського районного суду
м. Кам`янського Є.Д. Багбая