Справа № 212/5405/26
2/212/4672/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 вересня 2026 року м.Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі: головуючого судді Пустовіт О.Г., за участі секретаря судового засідання Мєхтієої А.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті кривий Ріг , в порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України, за відсутності осіб, які беруть участь у справі та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру стягнутих аліментів на утримання матері дитини, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру стягнутих аліментів на утримання матері дитини.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що від шлюбу мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , який проживає разом з матір?ю ОСОБА_2
15.09.2025 року Рішенням Покровського районного суду м. Кривого Рогу по справі N? 388/1452/25 було стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання, щомісячно, у розмірі 1/5 частини заробітку (доходу) платника аліментів починаючи з 26 червня 2025 року і до досягнення дитиною сином ОСОБА_3 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказане рішення - залишено без змін Дніпровським апеляційним судом.
02.12.2024 року Долинським районним судом Кіровоградської області було видано судовий наказ по справі N? 388/2385/24, яким стягнути з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання дитини: ОСОБА_3 , у розмірі 1/6 частини від всіх видів заробітку (доходів), але не менше п?ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня подання заяви до суду, тобто з 26.11.2024 року до досягнення дитиною повноліття.
11 квітня 2025 року між Позивачем та ОСОБА_4 , було укладено шлюб, зареєстрований Покровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі, Криворізького району, Дніпропетровської області, Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) серії 1-КИ N? 683494. Сімейні відносини між Позивачем та ОСОБА_4 не склалися. За час перебування в шлюбі мають спільну малолітню дитину - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серія НОМЕР_2 .
10.02.2026 року Покровським районним судом м. Кривого Рогу було видано судовий наказ по справі N? 212/692/26, яким було стягнути з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_4 , на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , аліменти у розмірі 1/4 частки щомісячно від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 19.01.2026 року та до досягнення дитиною повноліття.
16.03.2026 року Рішенням Покровського районного суду м. Кривого Рогу по справі N? 212/720/26 було стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_6 , аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини з всіх видів заробітку (доходу) відповідача, починаючи з 19.01.2026 року і до досягнення дитиною ОСОБА_5 трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 включно, або до виникнення обставин, передбачених ст. 85 СК України.
ОСОБА_1 працює офіційно та має помірний дохід та обов?язок щодо сплати аліментів на утримання іншої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сплати аліментів на утримання ОСОБА_4 до досягнення дитиною трирічного віку.
Вказаний розмір стягнених аліментів унеможливить Позивача існування. Вказані обставини виключають умови передбачені ч. 4 ст. 84 СК України, а саме можливість надавати матеріальну допомогу на утримання ОСОБА_2 до досягнення ОСОБА_3 трирічного віку.
Ухвалою суду від 29.04.2026 року відкрито провадження у даній справі, розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
08.05.2026 на адресу суду від Відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, а у подальшому додаткові пояснення, де зазначено, що повністю не визнає пред?явлені позовні вимоги, заперечую проти задоволення цього позову та вважає, що заявлені позовні вимоги (справа N?212/5405/26 ) с такими що необгрунтовані, безпідставні та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами. Позивач є особою працездатного віку, офіційно працевлаштований. Згідно з інформацією Єдиного державного реєстру декларацій (щорічна декларація за 2025 рік), ОСОБА_1 , працюючи слідчим слідчого відділення поліції N?3 Криворізького РУП, мав річний дохід у вигляді заробітної плати 435 426 грн. Відсутність кредитів та боргів у позивача підтверджено відомостями вказаними ним у Розділі «Фінансові зобов?язання» у декларації позивача, а саме про відсутність об?єктів для декларування. Твердження позивача про його неспроможність сплачувати аліменти у раніше встановленому розмірі є безпідставними та маніпулятивними. Позивач обіймає посаду слідчого слідчого відділення поліції N?3 Криворізького РУП, що гарантує йому високий та стабільний рівень доходу, який не залежить від ринкових коливань. Щомісячне грошове забезпечення позивача у розмірі понад 36 000 грн значно перевищує, як розмір середньої заробітної плати в Україні, так і встановлений законом прожитковий мінімум для працездатних осіб. Таким чином, його майновий стан є об?єктивно кращим за стан більшості громадян, а наявність стабільної високооплачуваної роботи дозволяє йому повною мірою виконувати зобов?язання щодо утримання відповідача. Окремо слід звернути увагу на хронологію подій та поведінку позивача у взаємозв?язку з аліментними зобов?язаннями в різних судових справах. Як вбачається з доданих до позовної заяви додатків, заява про видачу судового наказу на користь нової дружини (справа N?212/692/26) була подана ще 19.01.2026 року. Тобто, що це відбулося за два тижні до винесення Постанови Дніпровським апеляційним судом від 03.02.2026 р., де позивач наполягав на «непомірності» розміру аліментів у 1/4 частки на нашого спільного сина. Більше того, після того, як Покровським районним судом міста Кривого Рогу 10.02.2026 року було видано судовий наказ про стягнення з позивача аліментів на іншу дитину в такому ж самому розмірі - 1/4 частки, позивач не скористався своїм законним правом на його оскарження. Така поведінка свідчить про вибірковість та непослідовність правової позиції позивача: розмір аліментів у 1/4 частки від доходів, який він активно оспорював у апеляційному суді як такий, що не відповідає його фінансовим можливостям, був прийнятий ним без жодних заперечень у випадку із судовим наказом від 10.02.2026 р. Вищевикладені обставини у своїй сукупності дають підстави вважати, що пасивна процесуальна поведінка позивача щодо не оскарження судового наказу від 10.02.2026 р. є свідомою та спрямована на штучне створення доказів «погіршення» його майнового стану. Така стратегія накопичення аліментних зобов?язань у поєднанні з негайним пред?явленням позову про зменшення розміру виплат на утримання колишньої дружини суперечить принципам добросовісності, розумності та справедливості. Позивач, маючи стабільний та високий дохід, фактично використовує механізм судового захисту не для забезпечення балансу інтересів усіх утриманців, а як інструмент для штучного створення умов для зниження рівня матеріального забезпечення дитини та матері, що здійснює догляд за нею до досягнення трирічного віку. Вказане свідчить про зловживання процесуальними правами та намагання ввести суд в оману щодо реальної спроможності позивача виконувати встановлені законом обов`язки. Також варто зауважити, що під час розгляду справи про стягнення аліментів на моє утримання судами вже враховувався той факт, що на утриманні позивача перебуває малолітня дитина від іншого шлюбу. Таким чином, саме по собі рішення суду про стягнення коштів на цю дитину не змінює суті справи та не є новою обставиною. Подібні факти вже були предметом судового розгляду та оцінки, а тому не можуть бути підставою для повторного перегляду розміру виплат. Крім того, вважаю за необхідне звернути увагу Суду на те, як кардинально змінюється ставлення позивача до питання аліментів залежно від того, на чию користь вони стягуються. По суті, ми бачимо два абсолютно протилежних підходи позивача до виконання одного і того самого обов?язку. У справі за моїм позовом (N?388/1452/25) позивач боровся проти кожної гривні, подавав апеляцію, вимагав повністю відмовити в аліментах і вважав 1/5 частину свого заробітку занадто великою сумою. Крім того, вважаю за необхідне звернути увагу Суду на те, як кардинально змінюється ставлення позивача до питання аліментів залежно від того, на чию користь вони стягуються. По суті, ми бачимо два абсолютно протилежних підходи позивача до виконання одного і того самого обов?язку. У справі за моїм позовом (N?388/1452/25) позивач боровся проти кожної гривні, подавав апеляцію, вимагав повністю відмовити в аліментах і вважав 1/5 частину свого заробітку занадто великою сумою. Вважаю, що позивач визнав другий позов виключно для того, щоб зараз мати формальний привід прийти до суду і просити про зменшення виплат мені. Позивач фактично намагається використати судове рішення, ухвалене за його власною згодою, як інструмент для нівелювання результатів розгляду справи N?388/1452/25, де рішення пройшло перевірку в апеляційній інстанції та набрало законної сили. З урахуванням наведеного просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, просила врахувати викладені у відзиві заперечення та в задоволені позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом встановлено, що позивач та відповідач від шлюбу мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , який проживає разом з матір?ю ОСОБА_2
15.09.2025 року Рішенням Покровського районного суду м. Кривого Рогу по справі N? 388/1452/25 було стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання, щомісячно, у розмірі 1/5 частини заробітку (доходу) платника аліментів починаючи з 26 червня 2025 року і до досягнення дитиною сином ОСОБА_3 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказане рішення - залишено без змін Дніпровським апеляційним судом.
02.12.2024 року Долинським районним судом Кіровоградської області було видано судовий наказ по справі N? 388/2385/24, яким стягнути з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання дитини: ОСОБА_3 , у розмірі 1/6 частини від всіх видів заробітку (доходів), але не менше п?ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня подання заяви до суду, тобто з 26.11.2024 року до досягнення дитиною повноліття.
11 квітня 2025 року між Позивачем та ОСОБА_4 , було укладено шлюб, зареєстрований Покровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі, Криворізького району, Дніпропетровської області, Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) серії 1-КИ N? 683494. Сімейні відносини між Позивачем та ОСОБА_4 не склалися. За час перебування в шлюбі мають спільну малолітню дитину - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серія НОМЕР_2 11 квітня 2025 року.
10.02.2026 року Покровським районним судом м. Кривого Рогу було видано судовий наказ по справі N? 212/692/26, яким було Стягнути з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_4 , на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , аліменти у розмірі 1/4 частки щомісячно від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 19.01.2026 року та до досягнення дитиною повноліття.
16.03.2026 року Рішенням Покровського районного суду м. Кривого Рогу по справі N? 212/720/26 було стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_6 , аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини з всіх видів заробітку (доходу) відповідача, починаючи з 19.01.2026 року і до досягнення дитиною ОСОБА_5 трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 включно, або до виникнення обставин, передбачених ст. 85 СК України.
Позивач працює слідчим у відділенні поліції N?3 Криворізького РУП, мав річний дохід у вигляді заробітної плати 435 426 грн., згідно поданої декларації за 2025 рік.
Позивач посилається на те, що після ухвалення зазначеного рішення змінився його сімейний стан. Зокрема, ІНФОРМАЦІЯ_4 у нього народилася інша дитина - ОСОБА_5 . Крім того, він має обов`язок зі сплати аліментів на утримання іншої дитини.
Позивач вважає, що загальний розмір аліментних зобов`язань є значним та просить зменшити розмір аліментів, які стягуються на користь відповідачки, до повного припинення їх стягнення.
Відповідно до ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності; кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог та на підставі поданих доказів. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинне ґрунтуватися на повно і всебічно з`ясованих обставинах справи, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшений або збільшений за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених Кодексом. Отже, підставою для зміни розміру аліментів є істотна зміна обставин, що були враховані судом при вирішенні питання про стягнення аліментів, яка настала після ухвалення рішення та яка має бути підтверджена належними і допустимими доказами.
Відповідно до ч. 4 ст. 84 СК України дружина має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років незалежно від того, чи працює вона, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Норма спрямована на забезпечення належних умов догляду за малолітньою дитиною. Позивач у позові сам посилається на закріплену в цій нормі презумпцію можливості батька надавати матеріальну допомогу та визнає, що тягар доведення відсутності такої можливості покладається на нього. Суд погоджується з таким тлумаченням: спростування презумпції вимагає подання доказів, які дають змогу оцінити майновий стан платника та його реальну здатність утримувати особу, яка має право на аліменти.
Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 462/4973/15-ц щодо того, що значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для зменшення розміру аліментів, суд не спростовує, проте наголошує, що таке погіршення має бути доведено належними доказами. Такі докази позивачем не надані.
Суд критично оцінює доводи позивача про виникнення підстав для зміни розміру аліментів з огляду на наступне.
Шлюб між позивачем і ОСОБА_4 був укладений 11.04.2025, а донька ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто ці обставини існували на час ухвалення рішення від 15.09.2025 у справі № 388/1452/25 і не є обставинами, що настали після його ухвалення. Наявність у позивача іншої дитини за таких умов не може розцінюватися як нова обставина, що змінила його сімейний стан після ухвалення цього рішення.
Аліментні зобов`язання перед ОСОБА_4 та на утримання доньки ОСОБА_7 були встановлені судовими рішеннями від 10.02.2026 та 16.03.2026, тобто після рішення від 15.09.2025. Проте сам по собі факт виникнення пізніше нових аліментних зобов`язань не є безумовною підставою для зменшення чи припинення раніше встановлених зобов`язань перед відповідачем. Пункт 3 ч. 1 ст. 182 СК України та роз`яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3, вимагають враховувати наявність інших зобов`язань платника як один із чинників при визначенні розміру аліментів, поряд з іншими обставинами, зокрема станом здоров`я та матеріальним становищем платника. Позивач не довів, що при встановленні аліментних зобов`язань у 2026 році він був позбавлений можливості наголосити на існуванні раніше встановлених зобов`язань, зокрема перед відповідачем, або що вони не були враховані. Пізніше виникнення зобов`язань перед іншими особами не може автоматично зменшувати обсяг раніше встановлених зобов`язань перед відповідачем.
Позивач обґрунтовує позов арифметичною сумою часток заробітку, встановлених судовими рішеннями (13/15). Проте частки від заробітку не є доказом розміру самого заробітку та фактичного матеріального становища платника. Твердження позивача про те, що розмір стягнутих аліментів «унеможливлює його існування», не підтверджено жодними доказами, зокрема довідками про доходи, відомостями про фактичні відрахування, витрати, наявність майна чи стан здоров`я. Водночас позивач зазначає, що працює офіційно та має помірний дохід, що не свідчить про неможливість надавати матеріальну допомогу відповідачу.
Доводи позивача про існування «граничної межі» аліментів у 50 % чистого доходу не ґрунтуються на нормах матеріального права. Положення ст. 84, 182, 192 СК України такої межі для аліментів на утримання дружини не встановлюють. Обмеження розміру відрахувань із заробітної плати, передбачені законодавством про виконавче провадження, регулюють порядок виконання рішень і не є підставою для зменшення чи скасування самого аліментного зобов`язання. Посилання на «судову практику» без зазначення конкретних судових актів суд до уваги не бере.
Позивач просить зменшити розмір аліментів «до повної відсутності стягнення», тобто фактично припинити зобов`язання, встановлене рішенням суду, у період, коли малолітній син сторін ще не досяг трьох років і проживає з матір`ю. Задоволення такої вимоги позбавило б відповідача передбаченого ч. 4 ст. 84 СК України права на утримання на час догляду за малолітньою дитиною, що не узгоджується з вимогами ст. 7 СК України щодо урахування інтересів дитини та засад справедливості, добросовісності й розумності. Вимога позивача, навіть за наявності підстав для зменшення аліментів, є непропорційною.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач не довів істотної зміни свого матеріального чи сімейного стану після ухвалення рішення від 15.09.2025, а також відсутності у нього можливості надавати матеріальну допомогу відповідачу. Отже, підстав для зменшення розміру аліментів, а тим більше для їх повного скасування, немає, і в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторону, проти якої ухвалено рішення. Оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, залишаються за ним, а вимога про їх стягнення з відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст. 7, 84, 182, 192 СК України, суд
У Х В А Л И В :
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру стягнутих аліментів на утримання матері дитини - відмовити в повному обсязі.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення суду складено та підписано 21 вересня 2026 року.
Суддя: О. Г. Пустовіт