Справа № 215/2522/25
2/215/313/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровській області
у складі: головуючого, судді - Квятковського Я.А.
за участю: секретаря - Зуб А.С.
розглянувши в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в м.Кривому Розі в спрощеному позовному провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
10.04.2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просить стягнути з відповідача борг за кредитом № 136235 у розмірі 17412,72 та понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 3028 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 04.04.2024 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №136235 згідно якого остання отримала кредит в сумі 10667 грн. строком на 84 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом. Відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконалв, має заборгованість, яка станом на дату звернення до суду з позовом становить 17412,72 грн. з яких: 10667 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6244,72 грн. - сума заборгованості за процентами, 501 грн. - сума заборгованості за комісією.
12.09.2024 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладені Договір факторингу №12092024, згідно якого до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги за Кредитним договором №136235 від 04.04.2024.
На підставі викладеного, позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Кредитним договором №136235 від 04.04.2024 в розмірі 17412,72 грн.
Ухвалою суду від 28.04.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження.
Ухвалою суду від 19.05.2026 призначенозаочний розгляд даної цивільної справи.
Розгляд справи неодноразово було відкладено, у т.ч. на 27.08.2026. Суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення до 21.09.2026.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив суд розглядати справу за його відсутністю, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив, відзиву до суду не подав.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 04.04.2024 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та відповідачем ОСОБА_1 у електронній формі був укладений Кредитний договір №136235 про надання кредиту в сумі 10667 грн. строком на 84 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом (а.с. 65-68, 9-10).
Згідно розрахунку позивача відповідач має заборгованість, яка станом на дату звернення до суду з позовом становить 10667 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6244,72 грн. - сума заборгованості за процентами, 501 грн. - сума заборгованості за комісією (а.с. 15).
12.09.2024 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладені Договір факторингу №12092024, згідно якого до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги за Кредитним договором №136235 від 04.04.2024 (а.с. 11-14).
Оцінка суду.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За правилами ч. 1ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Відповідно до вимог ст. 6, ч. 1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст. 626,ст. 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Правилами ч. 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним, як це закріплено вимогами ст. 1055 ЦК України.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
За приписом ст.3цього Закону електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Правилами ч. 5 ст.11 Закону України«Про електроннукомерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до ст. 12 указаного Закону, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку .
Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч.3 ст.512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.
Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.3 ст.656 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.
Частиною 1 статті 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Згідно з ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Так, у даному випадку факт укладення кредитного договору в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора і факт укладення договору факторингу підтверджується матеріалами справи.
Проте, позивачем не надано жодних доказів, що свідчать про перерахування відповідачу ОСОБА_1 на її банківський рахунок кредитних коштів, як це обумовлено умовами кредитного договору, доказів наявності у відповідача банківського рахунку. При цьому, суд критично оцінює надані позивачем розрахунок боргу, так як він містить лише математичні обрахунки.
Крім цього, позивачем, всупереч зазначених вимог закону, не надано суду підписаного уповноваженими особами ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» реєстру боржників до договору факторингу №12092024 від 12.09.2024, яким би підтверджувалося набуття позивачем права вимоги за кредитним договором №136235 від 04.04.2024.
Наданий ТОВ «ФК «ЄАПБ» витяг з реєстру боржників до договору факторингу №12092024 від 12.09.2024, не є належними та допустимим доказом, оскільки він містить підпис лише представника ТОВ «ФК «ЄАПБ» в частині завірення копії (а.с.14).
Крім того, за відступлення права вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» повинно було сплатити ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» обумовлену договором суму коштів, проте доказів на підтвердження сплати визначених договорами факторингу ціни продажу за отримання права вимоги до ОСОБА_1 матеріали справи не містять. Відтак висновки позивача про порушення його майнових прав відповідачем є безпідставними.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» є недоведеними і тому задоволенню не підлягають.
Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» залишені без задоволення, то судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача згідно до ст.133,141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.10, 12, 43, 49, 141, 259 ч.6, 263-265, 268, 273, 274 ч.4, 280-283 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - відмовити.
Копію рішення направити сторонам.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку та подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання рішення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження за адресою: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інн - НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
СУДДЯ: