Справа № 342/718/26
Провадження № 2/342/765/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2026 року м. Городенка
Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючої судді Андріюк І.Г.,
з участю секретаря судового засідання Малик Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Городенка у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей в частці від заробітку (доходу),
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просить: стягувати з відповідача в її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 частини всіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, починаючи стягнення з часу звернення до суду і до досягнення дітьми повноліття; стягнути з відповідача судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі з 08.01.2009 по 20.04.2023. За час шлюбу у них народилося троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Городенківського районного суду від 20 квітня 2023 року по справі № 342/1402/22, яким шлюб між сторонами розірвано, вирішено питання про визначення місця проживання неповнолітніх дітей з матір`ю. На час ухвалення даного судового рішення шлюбно-сімейні відносини між сторонами вже були припинені, навесні 2023 року відповідач покинув сім`ю. З вказаного часу всі обов`язки щодо виховання та матеріального утримання дітей лягли виключно на позивачку. Відповідач добровільно кошти на потреби дітей не надає. Діти ростуть, розвиваються, хворіють, потребують збалансованого харчування, вітамінів, одягу, взуття тощо. При стрімкому рості цін все це потребує значних матеріальних витрат, а згідно чинного законодавства України участь обох батьків у фінансовому утриманні дітей є обов`язковою. Відповідач фізично здоровий, працює трактористом, має хороший заробіток, тому може сплачувати аліменти на утримання дітей без погіршення свого матеріального стану. Інших утриманців відповідач не має.
Ухвалою суду від 23.06.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі, справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.
У судові засідання, призначені на 22.07.2026, 05.08.2026 та на 18.09.2026, сторони не з`явилися.
Позивачка 22.07.2026 подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, де зазначила, що позовні вимоги підтримує, просить задовольнити, не заперечує щодо заочного розгляду справи.
Дії позивачки не суперечать вимогам ст.211 ЦПК України, відповідно до якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Про виклик до суду на 22.07.2026 та на 18.09.2026 відповідач був повідомлений через оголошення, розміщені на офіційному веб-сайті судової влади України відповідно до вимог ч.11 ст.128 ЦПК України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Повістка про виклик до суду на 05.08.2026 була надіслана відповідачу за адресою останнього відомого зареєстрованого місця проживання, однак повернута до суду без вручення адресату з відміткою Укрпошти «адресат відсутній». Оскільки судова повістка надсилалася відповідачу на останню відому суду адресу, тому, відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.
Згідно ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідач про причини неявки у судові засідання суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, отже вважається таким, що не з`явився у судові засідання без поважних причин.
Передбачених ч.2 ст.223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін з ухваленням, відповідно до ст.ст. 280-284 ЦПК України, заочного рішення. Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження згідно гл.10 Розділу ІІІ ЦПК України.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву в порядку ст.178 ЦПК України, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, що відповідає вимогам ч.8 ст.178 ЦПК України.
Виходячи з вимог ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата його складання.
Суд, дослідивши письмові докази, приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 4 статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2023 року по справі № 342/1402/22 (провадження № 2/342/156/2023), що набрало законної сили 22.05.2023, розірвано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований 08 січня 2009 року виконкомом Стрільченської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, актовий запис за № 1 від 08 січня 2009 року. Позивачці, за рішенням суду, відновлено дошлюбне прізвище « ОСОБА_7 », малолітніх дітей залишено проживати з нею.
ОСОБА_2 та ОСОБА_8 є батьками: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , актовий запис № 2 від 12 травня 2009 р., що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 12.05.2009 виконкомом Стрільченської сільської Городенківського району Івано-Франківської області; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , актовий запис № 17 від 26 вересня 2011 р., що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 26.09.2011 виконкомом Стрільченської сільської Городенківського району Івано-Франківської області; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , актовий запис № 9 від 24 листопада 2016 р., що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 24.11.2016 виконкомом Стрільченської сільської Городенківського району Івано-Франківської області.
Копіями витягів з реєстру Городенківської територіальної громади: № 2026/009438717, сформованого 09.06.2026, № 2023/004450414, сформованого 14.06.2023, № 2023/004450281, сформованого 14.06.2023, та № 2025/017519949, сформованого 24.11.2025, стверджується, що діти сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстровані разом з своєю матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Конституцією України визначено основні права й обов`язки держави та громадян щодо забезпечення захисту дітей. Зокрема, згідно з ч.2 ст.51 Основного Закону батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Враховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, частин 7-8 ст.7 Сімейного кодексу України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого урахування інтересів дитини.
Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття визначено статтею 180 СК України.
Судом встановлено, що сторони перебувають у розірваному шлюбі, діти сторін проживають з позивачкою, відповідач кошти на утримання дітей не дає.
Відповідно до ч.3 ст.181 Сімейного Кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ч.1 ст.182 Сімейного Кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Частиною 2 згаданої статті визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Статтею 183 згаданого Кодексу передбачено визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. Частинами 2 та 3 згаданої статті визначено, що якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Враховуючи зазначені позивачкою підстави позовних вимог, приймаючи до уваги положення ст.ст. 181-183 СК України, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити, стягувати з відповідача в користь позивачки аліменти у розмірі 1/2 частки від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Згідно ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.
Позивачка звернулася до суду з позовом 19.06.2026, тому з цього дня слід присудити стягнення аліментів і проводити до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернеться до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуватимуться за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити негайному виконанню.
Питання розподілу судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, - визначено ч.1 ст.133 ЦПК України.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачка звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Частиною 6 статті 141 ЦПК України визначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 1 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3328 грн.
Відповідно до п.п.2 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у 2026 році становить 1331,20 грн.
Оскільки доказів про звільнення відповідача від сплати судового збору суду не надано, тому, враховуючи вищенаведене, з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір у сумі 1331,20 гривень.
На підставі ст.ст. 141, 180-183, 191 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4, 5 Закону України «Про судовий збір», ч.1 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», керуючись ст.ст. 12, 19, 76, 81, 84, 128, 131, 133, 141, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273-279, 280-284, 352, 354, 430 ЦПК України, суд, -
у х в а л и в :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей в частці від заробітку (доходу) задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти в розмірі 1/2 частки від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Стягнення аліментів розпочати з 19 червня 2026 року і проводити до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одну гривню 20 коп).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивачка має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Учасники справи:
- позивачка ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ;
- відповідач ОСОБА_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .
Повний текст судового рішення складено 18.09.2026.
Суддя: Андріюк І. Г.