Справа № 344/15068/26
Провадження № 2/344/7256/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(ЗАОЧНЕ)
21 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої Кіндратишин Л.Р.,
за участю:секретаря судового засідання Комуніцької Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія « Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача звернувся до суду із позовом до відповідача, у якому просить: стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 5711427 від 16.08.2024 в сумі 82 336,25 грн., сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу 8000 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 16.08.2024 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» був укладений договір про споживчий кредит № 5711427, відповідно до умов якого Відповідачу було надано грошові кошти в гривні у розмірі 13 526 грн. ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на потрібну суму, та останній не виконав своїх умов кредитного договору. 24.12.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладений договір відступлення прав вимоги №113-МЛ/Т, зокрема і за вказаним вище кредитним договором. Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 82 336,25 грн., а саме: заборгованість за сумою кредиту - 13 526 грн.; заборгованість за відсотками - 62 451,25 грн.; заборгованість за комісією за видачу кредиту - 759 грн., заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання - 5600 грн., яку просить стягнути та судові витрати по справі.
04.08.2026 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано судді Кіндратишин Л.Р.
06.08.2026 відкрито провадження, справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін та витребувано докази.
19.08.2026 на виконання ухвали надійшла витребувана інформація.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву в якій просив, розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, задоволити позовні вимоги, проти заочного розгляду справи не заперечую.
Відповідач повторно у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим відповідно до вимог закону, в тому числі через сайт «Судова влада». Правом на подання відзиву не скористався. Заяви про розгляд справи за відсутності чи будь-яких інших клопотань відповідач не подавав.
Відповідно до п.128 Розділу VІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей.
З огляду на викладене вище, суддя дійшов висновку про доцільність розгляду справи у змішаній формі, що відповідає принципам та завданням цивільного судочинства.
За таких обставин, з урахуванням положень ст.ст. 223,280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата його складання.
Оскільки сторони в судове засідання, призначене на 17.09.2026 не з`явилися, суд, з дотриманням положень ч. 6 ст. 259 ЦПК України і ч. 5 ст. 268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п`яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання і на виконання вимог ч. 4 ст. 268 ЦПК України підписав судове рішення без його проголошення.
Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Так, 16.08.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 5711427 (індивідуальна частина), в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, за яким останній отримав кредит у сумі 13 526 грн. ( п. 1.2. договору) строком на 345 днів з 16.08.2024 ( п. 1.3. договору), позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 07.05.2023, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 27.07.2025 ( 1.4.). Загальні витрати позичальника за пільговий період складають 51 546,30 грн. та 7351,35 % річних, загальні витрати позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 45375 грн. та 1052 % річних; орієнтована загальна вартість - 65 072,30 грн. ( п. 1.5.). Пунктом 1.5.1 договору передбачено комісію 759 грн., яка нараховується за ставкою 5,75% від суми кредиту. Процентна ставка за користування кредитом протягом пільгового періоду нараховується за ставкою 255% річних на фактичну заборгованість (п. 1.5.2.). Процентна ставка за користування кредитом протягом поточного періоду нараховується за ставкою 511% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.3.).
Згідно з п. 2.1. кредитні кошти надаються безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .
Відповідно до додатку №1 до договору про споживчий кредит № 5711427 від 16.08.2024 Графік платежів за договором про споживчий кредит № 5711427 від 16.08.2024 зазначено, що реальна річна процентна ставка 7351,25 %, загальна вартість кредиту 65 072,30 грн.
Згідно з довідкою про ідентифікацію ТОВ «Мілоан», ТОВ «Мілоан» підтверджує, що ОСОБА_1 з яким укладено договір № 5711427 від 16.08.2024 підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 702877.
Відповідно до платіжного доручення №138630343 від 16.08.2024 платник: ТОВ «Мілоан», отримувач: ОСОБА_1 , сума: 13 526 грн., призначення платежу: кошти згідно договору 5711427.
Згідно з інформацією АТ «Універсал Банк» №БТ/Е-35850 від 19.08.2026, наданої на виконання ухвали суду, на ім`я ОСОБА_1 в АТ «Універсал Банк» емітовано картку № НОМЕР_2 та інші платіжні картки, за період з 16.08.2024 по 23.08.2024 на картковий рахунок № НОМЕР_2 було зарахування коштів в сумі 13 526 грн. від ТОВ «Мілоан».
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Отже, підписаний відповідачем кредитний договір за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора вважається таким, що укладений та не суперечить вимогам законодавства.
Вказане підтверджує також правова позиція, викладена у постанові ВС від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.
Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами, передбаченими вимогами чинного законодавства.
24.12.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №113-МЛ/Т, відповідно до умов якого, ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за плату, а ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості).
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги до вказаного договору ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 у загальній сумі 41 623,85 грн., з якої: сума заборгованості по кредиту за увесь строк кредитування - 11 632,36 грн., сума простроченої заборгованості за користування кредитом - 1 893,64 грн., сума заборгованості по процентам за користування кредитом - 1 628,50 грн., сума простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом - 20 110,35 грн., сума заборгованості по комісії - 495 грн., сума простроченої заборгованості по комісії за надання кредиту - 264 грн., сума заборгованості по неустойці (шираф/пеня) - 5 600 грн.
Згідно з відомостями про щоденні нарахування та погашення за Кредитним договором № 5711427 від 16.08.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» проценти нараховані за період з 16.08.2024 по 24.12.2024.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 5711427 від 16.08.2024 у період з 25.12.2024 по 27.07.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», заборгованість становить 82 336,25 грн., а саме: заборгованість за сумою кредиту - 13 526 грн.; заборгованість за відсотками - 62 451,25 грн.; заборгованість за комісією за видачу кредиту - 759 грн., заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання - 5600 грн.; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом 1,40% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до виписки з особового рахунка за Кредитним договором № 5711427 від 16.08.2024 ОСОБА_1 , заборгованість станом на 15.07.2026 складає 82 336,25 грн., а саме: заборгованість за сумою кредиту - 13 526 грн.; заборгованість за відсотками - 62 451,25 грн.; заборгованість за комісією за видачу кредиту - 759 грн., заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання - 5600 грн.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» заборгованості за кредитним договором, а договір факторингу відповідачем не оспорювався, в даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину вищезазначеного договору у цій справі (ст. 204 ЦК України), а також презумпції обов`язковості виконання договору (ст. 629 ЦК України).
За таких обставин, у позивача, як нового кредитора, який набув право вимоги в межах сум зазначених у договорі, наявне право вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч. 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 вказаного закону).
У пункті 1 ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
В пункті 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтями 1048, 1050 ЦК України встановлено, що у випадку встановлення договором обов`язку позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики що залишилася, та сплати процентів.
Статтею 611 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов`язання, за змістом якої у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно з ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.
Виходячи з вищенаведених положень чинного законодавства та встановлених обставин справи вбачається, що 16.08.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 5711427, який був укладений в електронній формі на суму 13 526 грн.
Відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за кредитним договором.
Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу за договором про споживчий кредит № 5711427 від 16.08.2024 в розмірі 13 526 грн.
Щодо стягнення відсотків за вказаним кредитним договором суд зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 висловила думку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також пеню, застосовувати штрафні санкції, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Відповідно до п.п. 1.3, договору, сторони визначили, що кредит надається строком на 345 днів.
Відповідно до п. 1.5.1-1.5.3 договору, комісія за надання кредиту становить 759 грн., та нараховується за ставкою 5,75 відсотків від суми кредиту одноразово. Процентна ставка за користування кредитом протягом пільгового періоду - 255 % річних (п. 1.5.2.). Процентна ставка за користування кредитом протягом решти строку кредитування - 511 % річних (п. 1.5.3.).
Зазначені умови цього договору не суперечать вимогам статті 6 ЦК України, оскільки сторони є вільними при укладенні договору.
Позивач просить стягнути відсотки за кредитним договором № 5711427 від 16.08.2024 в сумі 62 451,25 грн.
Відповідно до частини 4 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (після набуття чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 №3498-IX) з 24.12.2024 максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Відповідно до кредитного договору річна процентна ставка становить 511%, що складає 1,40% в день.
Отже з врахуванням викладеного, слід дійти висновку, що за договором про надання фінансового кредиту № 5711427 від 16.08.2024 відсотки можуть бути нараховані терміном не більше 345 календарних днів, починаючи з дати укладення договору та до 27.07.2025, так як сторони є вільними в укладенні договору, тобто строку, на який були надані кредитні кошти і, враховуючи максимальну відсоткову ставку - 1% в день.
Встановлено, що відповідно до умов кредитного договору № 5711427 від 16.08.2024 сума кредиту становила 13 526 грн., процентна ставка за користування кредитом 1,00%, отже за період з 17.08.2024 по 27.07.2024 - 46 664,70 грн. (13 526 грн. * 1% * 345 днів).
Щодо вимоги про стягнення неустойки в сумі 5 600 грн. за кредитним договором, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст.ст. 549, 551 ЦК України, за якими неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
У зв`язку з оголошенням воєнного стану на території України та погіршенням економічного становища України, значна кількість позичальників не взмозі платити по кредитних зобов`язаннях. У зв`язку з цим Верховною Радою України було ухвалено Закон України № 2120-IXП «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану».
Відповідно до п. 18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згодом, неодноразово воєнний стан на території України продовжувався у встановленому законом порядку, і є чинним на даний час.
Беручи до уваги наведене, в умовах воєнного стану позичальник (боржник) за кредитним договором не несе відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, з нього не може бути стягнуто нараховану неустойку (пеню, штраф) за укладеним договором, тобто у період воєнного стану.
Таким чином, суд вважає, що у вимозі позивача щодо стягнення з відповідача неустойки в сумі 5 600 грн. за кредитним договором, слід відмовити.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.
Таким чином, з огляду на зазначене, оскільки відповідач умови кредитного договору № 5711427 від 16.08.2024 належним чином не виконував, суд вважає за необхідне, задовольнити позовні вимоги частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за вказаним договором у розмірі 60 949,70 грн, з яких: 13 526 грн - заборгованість за тілом кредиту, 46 664,70 грн - заборгованість за відсотками, 759 грн. - заборгованість за комісією (за надання кредиту).
Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд, дійшов такого висновку.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що очікує понести 8 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу в рамках договору про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025, які і заявив до стягнення з відповідача.
На підтвердження понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивач надав такі докази: Договір про надання (правової) правничої допомоги №0107 від 01.07.2025; акт №Д/30213 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 05.01.2026 згідно якого, загальна вартість послуг складає 8 000 грн.; детальний опис наданих послуг до акту №Д/30213 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 05.01.2026 згідно якого : усна консультація клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором - 0 год. 30 хв., ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 2 год. 00 хв., погодження правової позиції клієнта у справі - 0 год. 30 хв., складання позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта - 3 год. 30 хв., подання заяви до суду від імені клієнта - 1 шт.; копію ордера.
Даючи оцінку вищевказаному, суд виходить з того, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
В частині 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2ст. 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4ст. 137 ЦПК України).
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.
Даючи оцінку доказам, долученим на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу у даній цивільні справі у розмірі 8 000 гривень, суд зазначає, що у договорі про надання правничої допомоги визначені всі істотні умови договору, у тому числі вартість наданих послуг, в акті про надані послуги вказано, які саме було надано послуги, з чим позивач погодився та здійснив їх оплату.
Враховуючи характер виконаної адвокатським об`єднанням роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.
Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2662,40 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 970,85 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 280-285, 354-355 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 5711427 від 16.08.2024 в розмірі 60 949 ( шістдесят тисяч дев`ятсот сорок дев`ять) гривень 70 копійок, з якої : 13 526 ( тринадцять тисяч п`ятсот двадцять шість) гривень - заборгованість за сумою кредиту; 46 664 ( сорок шість тисяч шістсот шістдесят чотири) гривні 70 копійок - заборгованість за відсотками, 759 ( сімсот п`ятдесят дев`ять) гривень - заборгованість по комісії.
У іншій частині вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» 1 970 ( одна тисяча дев`ятсот сімдесят) гривень 85 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 ( три тисячі) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи :
Позивач : Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, адреса : вул. Смаль Стоцького,1 корпус 28, м. Львів;
Відповідач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повне рішення - 21.09.2026.
Суддя
Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.