Справа № 420/30/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2026 року м. Одеса
,Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання виключити відомості,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , правил військового обліку.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на початку грудня 2025 року, отримавши інформацію з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач виявив, що перебуває «На обліку», категорія обліку: «Військовозобов`язаний» та міститься інформація про порушення правил військового обліку. Позивач вважає, що дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також направлення відповідного електронного звернення до ІПНП Національної поліції - є протиправними та порушують права позивача. Позивач не вчиняв жодних адміністративних правопорушень, передбачених ні ст. 210-1, ні ст. 210 КУпАП, не отримував жодних повісток про розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 210, 210-1 КУпАП та відносно нього не приймалось рішень, щодо притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 210, 210-1 КУпАП.
З урахуванням відсутності факту притягнення до відповідальності позивача відомості про порушення правил військового обліку до Реєстру відносно нього внесені безпідставно.
Процесуальні дії
Ухвалою суду від 05.01.2026 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 16.02.2026 витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином завірені копії усіх матеріалів, які стали підставою внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
06.03.2026 за вхід.№24658/26 надійшов лист ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому зазначено, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в строк до 05.06.2025 року, в порушення п. 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захисту» та п. 3.2. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402 не прибув для проходження медичного огляду з метою визначення його придатності до військової служби чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що і стало підставою для внесення до ЄДРПВР даних про порушення позивачем правил військового обліку.
До листа додано Витяг з ЄДРПВР щодо ОСОБА_1
17.03.2026 за вхід.№ЕС/29184/26 надійшли заперечення представника позивача, в яких наголошено, що відповідачем не надано жодних доказів встановлення факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення.
18.09.2026 за вхід.№107147/26 надійшов відзив на позов, в якому наголошено на такому. Відповідач факт виключення ОСОБА_1 з військового обліку 14.01.2009 не заперечує.
Під час повторного розгляду заяви позивача від 09.12.2025 відповідачем було перевірено надані документи, архівні матеріали та наявні відомості військового обліку. За результатами перевірки встановлено, що відповідно до довідки №4/65 від 26.04.2013, виданої ІНФОРМАЦІЯ_4 , позивача дійсно було виключено з військового обліку 14.01.2009 у зв?язку з досягненням граничного віку перебування у запасі відповідно до законодавства, чинного на той час. Таким чином, відповідач не заперечує змісту зазначеної довідки та не ставить під сумнів факт прийняття рішення у 2009 році. Зазначена обставина була врахована під час повторного розгляду заяви позивача та прямо відображена у рішенні від 27.07.2026 №Юр/6023.
Разом з тим із факту виключення особи з військового обліку у 2009 році не випливає, що її правовий статус не може бути змінений у зв?язку із подальшою зміною законодавства На момент прийняття рішення про виключення позивача діяло законодавство, яке встановлювало інший граничний вік перебування у запасі. У подальшому законодавцем було змінено статтю 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та збільшено граничний вік перебування у запасі до 60 років.
Відповідно до чинної редакції статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» граничний вік перебування у запасі для відповідної категорії військовозобов`язаних становить 60 років.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто станом на момент виникнення спірних правовідносин 60-річного віку не досяг. Отже, його актуальний військово-обліковий статус не може визначатися виключно на підставі законодавства, чинного у 2009 році.
Відповідач не ставить питання про перегляд або скасування рішення від 14.01.2009. Таке рішення оцінюється з урахуванням законодавства, яке діяло на момент його прийняття.
Предметом цього спору є законність рішення відповідача від 27.07.2026 №Юр/6023 та наявність правових підстав для внесення до Реєстру відомостей про виключення позивача з військового обліку як про його актуальний військово-обліковий статус.
Зміна законодавства щодо граничного віку перебування у запасі відбулася після прийняття рішення про виключення позивача.
Законом України від 27.03.2014 №1169-VII було внесено зміни до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а Законом України від 22.07.2014 №1604-VII граничний вік перебування у запасі другого розряду було збільшено до 60 років. У зв?язку із цим правові наслідки попереднього виключення особи з військового обліку за віком повинні оцінюватися з урахуванням нового правового регулювання.
Відсутність у Реєстрі відомостей про рішення, прийняте у 2009 році, сама по собі не свідчить про протиправність відповідача.
Як зазначено у відповіді від 27.07.2026 №Юр/6023, відомості про виключення позивача у 2009 році не могли бути внесені до Реєстру на момент прийняття такого рішення, оскільки Реєстр на той час не функціонував.
При цьому відповідач під час розгляду заяви позивача перевірив наявні архівні матеріали та встановив факт його виключення. Таким чином, твердження про те, що відповідач не перевірив документи або не врахував факт виключення, є безпідставним.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
08.12.2025 представником позивача в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області подано адвокатський запит щодо надання інформації та за наявності копії рішення чи перебуває ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 у розшуку та про нього міститься інформація у реєстрах, що входять до єдиної інформаційної системи МВС України як особи, яка перебуває у розшуку підозрюваних, обвинувачених (підсудних) осіб, які ухиляються від відбування покарання або вироку суду та/або осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, провадження у справах за якими здійснюється поліцією або територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Згідно відповіді Управління інформаційно-аналітичної підтримки Головного управління Національної поліції в Одеській області №292873-2025 від 11.12.2025 на адвокатський запит в інтересах ОСОБА_1 : «За даними системи ІПНП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , облікований за категорією «особа, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП», ініціатор звернення - ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 ). Електронне звернення від 16.09.2025 №Е3611163 шляхом електронної міжвідомчої взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, в автоматизованому режимі завантажене до інформаційного ресурсу в відділі поліції №5 (м. Одеса) Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області та зареєстроване від 17.09.2025 за №23773».
В інтересах ОСОБА_1 15.12.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_2 ) представником позивача було направлено адвокатський запит від 12.12.2025 з проханням надати копію постанови та усі документи та докази про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП.
ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 ) надав листа від 24.12.2025, №ГА/24561, де зазначено, що: «… ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 . Згідно відомостей в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів обліковується порушення за не проходження військово-лікарської комісії…
… ОСОБА_1 необхідно прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 . При собі мати військово-облікові документи, медичні документи…».
РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ
Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до ст.1 Закону №2232-XII, військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно зі ст. 33 Закону №2232-XII, військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно положень статті 37 Закону №2232-XII взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема, на військовий облік військовозобов`язаних: звільнені з військової служби в запас; які звільнені зі служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування у запасі.
Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають зокрема громадяни України, які досягли граничного віку перебування в запасі.
Відповідно до положень п.20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Статтею 32 Закону №2232-XII у редакції, яка діяла на момент досягнення позивачем сорокарічного віку, було визначено, що військовозобов`язані, які досягли граничного віку перебування в запасі, а також визнані військово-лікарськими комісіями непридатними для військової служби у воєнний час, виключаються з військового обліку і переводяться у відставку.
Запас військовозобов`язаних згідно з ч. 1 ст. 28 Закону №2232-XII у редакції, яка діяла на момент досягнення позивачем сорокарічного віку, поділявся на два розряди, що встановлювалися залежно від віку військовозобов`язаних.
Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону №2232-XII військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років.
Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві (ч. 4 ст. 28 Закону №2232-XII).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» від 27 березня 2014 року №1169-VII внесені зміни до статті 28 Закону №2232-XII та змінено граничний вік перебування в запасі другого розряду до 50 років, а Законом України «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 22 липня 2014 року №1604-VII - до 60 років.
В свою чергу, приписи Закону №2232-XII про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі, змін не зазнали.
Отже, з набранням чинності вказаних змін до Закону №2232-XII позивач, як громадянин України, підпадає під його дію як особа, яка не досягла встановленого законом граничного віку перебування у запасі військовозобов`язаних другого розряду.
У Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
В спірних правовідносинах юридичних фактом за вольовим критерієм є подія, настання якої не залежить від волі та свідомості людини, - недосягнення позивачем граничного віку перебування у запасі.
Вік особи як юридичний факт-стан є триваючою обставиною, що породжує для такої особи юридичні наслідки, а в спірних правовідносинах такими наслідками є застосування до позивача положень Законів України №1169-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» та №1604-VII «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).
На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.
Так, у зв`язку із внесенням змін до Закону №2232-XII було підвищено граничний вік перебування військовозобов`язаних в запасі. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.
Від часу опублікування (набрання чинності) змін до цього Закону №2232-XII він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на усіх осіб, що не досягли граничного віку перебування в запасі.
Отже, відповідач на законних підставах поновив позивача на військовому обліку військовозобов`язаних.
Така ж правова позиція щодо застосування вказаних правових норм наведена Верховним Судом у постановах від 19.09.2018 у справі №814/4386/15 та від 17.02.2020 у справі №820/3113/17.
Суд зазначає, що на момент набрання чинності Законами №1169-VII та №1604-VII позивач не досяг віку 60 років, у зв`язку із чим норми зазначених законів є застосовними до позивача та спірних правовідносин.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду сформульованого у постанові від 09.04.2026 у справі №280/6524/24.
Так, Верховний Суд в означеній постанові дійшов висновку, що законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає національним інтересам держави. У зв`язку із внесенням змін до Закону №2232-XII звужено коло підстав для виключення з військового обліку.
Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави. З часу набрання чинності змін до Закону №2232-XII він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.
Таким чином, суд не вбачає протиправності у діях відповідача щодо поновлення позивача на військовому обліку.
Щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку суд зазначає наступне.
Згідно матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Згідно відповіді Управління інформаційно-аналітичної підтримки Головного управління Національної поліції в Одеській області №292873-2025 від 11.12.2025 на адвокатський запит в інтересах ОСОБА_1 : «За даними системи ІПНП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , облікований за категорією «особа, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП», ініціатор звернення - ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 ). Електронне звернення від 16.09.2025 №Е3611163 шляхом електронної міжвідомчої взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, в автоматизованому режимі завантажене до інформаційного ресурсу в відділі поліції №5 (м. Одеса) Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області та зареєстроване від 17.09.2025 за №23773».
Суд зазначає, що згідно з п.20-1 ч.1 ст.7 Закону №1951-VIII до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Відповідно до ч.3 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів - призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених ч.1,3 ст.22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210-1 КУпАП, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Стаття 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність саме за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, ст.210-1 за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно зі ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.
Таким чином, процес притягнення особи до адміністративної відповідальності - це законодавчо врегульована процедура КУпАП, що включає виявлення (фіксацію) правопорушення, складання протоколу у встановлених КУпАП випадках, розгляд справи уповноваженим органом, винесення постанови та її виконання.
Відповідно КУпАП регламентує процедуру притягнення осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП, визначаючи уповноважені органі, які фіксують (виявляють) вказані адміністративні правопорушення, розглядають та виносять постанови про накладення адміністративного стягнення або приймають інше рішення.
Відповідно до ст.235 КУпАП такими уповноваженими органами щодо адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ТЦКСП).
Процедура притягнення до адміністративної відповідальності завершується відповідно до ст.284 КУпАП прийняттям уповноваженим органом постанови: - про накладення адміністративного стягнення; - про застосування заходів впливу, передбачених ст.24-1 цього Кодексу; - про закриття справи.
Постанова про закриття справи відповідно до ст.284 КУпАП виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених ст.247 цього Кодексу (в якій зазначено, зокрема, відсутність події і складу адміністративного правопорушення).
Постанова уповноваженої особи може бути оскаржена до суду.
Судом встановлено, що відносно позивача не прийнята будь-яка постанова, оскільки він до органів ТЦК не з`явився, навіть після внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про те, що він є особою, яка порушила правила військового обліку.
Суд звертає увагу, що РТЦКСП відповідно до норм КУпАП є уповноваженими органами розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, та встановлювати наявність або відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення щодо порушення правил військового обліку. Встановлений нормами КУпАП порядок розгляду справ передбачає як права та обов`язки уповноваженого органу та і права та обов`язки особи, яка притягується до відповідальності.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має обсяг прав, які визначені ст.268 КУпАП, у тому числі подавати докази, пояснення, оскаржувати прийняте рішення.
З урахуванням всіх обставин наявність або відсутність складу адміністративного правопорушення щодо порушення правил військового обліку встановлюється саме під час розгляду справи уповноваженим органом.
Суд не приймає до уваги твердження позивача, що він не вчиняв адміністративних правопорушень, оскільки відсутність складу правопорушення має бути встановлено компетентним, уповноваженим органом - РТЦКСП, або судом, але лише в порядку судового контролю за прийнятим рішенням.
В рамках даної справи, суд звертає увагу на те, що сама по собі наявність у застосунку «Резерв+» примітки «Порушення правил військового обліку» не свідчить про вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 210-1 КУпАП. Вказана примітка свідчить лише про те, що у зв`язку з порушенням вимог закону, позивач підлягає доставці до відповідного органу ТЦК та СП для вирішення питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Позначка «порушник правил військового обліку» є технічним статусом, що відображає об`єктивний стан виконання громадянином його військового обов`язку на поточний момент.
Цей статус не є стягненням чи штрафом. Він лише сигналізує системі та операторам ТЦК, що за даною карткою є невиконане зобов`язання (наприклад, не пройдено ВЛК у визначений строк).
В той же час, вимогами ч.3 ст.38 Закону №2232-ХІІ визначено, що органи Національної поліції України у встановленому законом порядку зобов`язані за зверненнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України доставити до таких територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, на переконання суду, сама по собі наявність у застосунку «Резерв+» примітки «Порушення правил військового обліку» не свідчить про вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 210-1 КУпАП. Вказана примітка свідчить лише про те, що у зв`язку з порушенням вимог закону, позивач підлягає доставці до відповідного органу ТЦК та СП для вирішення питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
З урахуванням вказаного, відповідачем, використовуючи інформаційно-комунікаційну систему, було внесено відомості щодо позивача, в якості способу його інформування.
Таким чином, суд зазначає, що самі по собі відомості про порушення правил військового обліку не є тотожними відомостями про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст.210 та 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З матеріалів справи не вбачається, що позивач проходив ВЛК.
Враховуючи, що постанова ВЛК під час дії правового режиму воєнного стану дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду, а також запровадження Законом №3621-IX та Законом №4235-IX присічних строків для проходження медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби, суд дійшов висновку, що позивач, не виконав обов`язку щодо проходження ВЛК.
Суд зазначає, що доводи позивача про те, що виключно наявність протоколу про адміністративне правопорушення є підставою для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення військового обліку, є безпідставними та не свідчать про протиправність дій відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач як орган ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, діяв у межах наданих законом повноважень та у спосіб, визначений законодавством, здійснивши фіксацію та актуалізацію відомостей щодо позивача шляхом внесення відомостей про порушення правил військового обліку позивачем до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
При цьому, суд також акцентує увагу на необхідності розмежування понять матеріального складу адміністративного правопорушення та порушення правил військового обліку. Правила військового обліку є сукупністю встановлених Законом №2232-XII обов`язків, порушення яких є об`єктивним юридичним фактом, що виникає в момент невиконання особою конкретної вимоги, незалежно від моменту винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.
Тобто, правила військового обліку є цілісною системою встановлених Законом №2232-XII та Порядком №1487 обов`язків, виконання яких має безумовний та безперервний характер, а порушення цих правил є об`єктивним юридичним фактом, що виникає безпосередньо в момент невиконання особою конкретної вимоги закону або законного розпорядження органу військового управління, зокрема, неявки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для проходження медичного огляду. Такий юридичний факт існує незалежно від моменту винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, оскільки адміністративна відповідальність за статтями 210, 210-1 КУпАП є лише формою державного реагування на вже вчинене правопорушення, а не підставою для виникнення статусу особи як такої, що порушила правила військового обліку.
Отже, відмітка в реєстрі «Оберіг» або звернення ТЦК та СП до органів поліції щодо доставлення особи є наслідком саме зафіксованого об`єктивного факту ігнорування військового обов`язку, що за своєю правовою суттю є реалізацією превентивних та виконавчих функцій у сфері мобілізаційної підготовки, а не актом притягнення до адміністративної відповідальності в розумінні КУпАП.
Ведення військового обліку це інформаційно-реєстраційна функція. Фіксація в Реєстрі «Оберіг» відомостей про те, що особа не пройшла ВЛК, є відображенням об`єктивного та фактичного стану виконання (чи невиконання) особою її конституційного обов`язку (ст. 65 Конституції України). Для фіксації технічного статусу невиконання обов`язку постанова КУпАП не є обов`язковою.
Отже, доводи позивача про те, що внесення даних можливе лише після винесення постанови за ст. 210 КУпАП, ґрунтуються на хибному ототожненні двох різних правових процедур.
За таких обставин, з огляду на те, що Позивач до органів ТЦК та СП не з`явився, чим унеможливив завершення процедури розгляду справи про адмінправопорушення, дії Відповідача щодо актуалізації даних у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом виставлення відповідного статусу є правомірними, обґрунтованими та такими, що вчинені в межах повноважень.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Керуючись ст.ст.2-9, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання виключити відомості - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА
.