Справа № 420/25407/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику осіб) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа: Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України про визнання дій державного/приватного виконавця протиправними,-
В С Т А Н О В И В :
До Одеського окружного адміністративного суду 19 серпня 2026 року надійшов позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа: Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України, в якому позивач з урахуванням уточнення позовних вимог, просить:
- визнати протиправним та скасувати Повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 07.08.2026 року №81691255;
- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винести постанову про відкриття виконавчого провадження №81691255.
Позиція позивача обґрунтована наступним
Позивач зазначає, що 03 липня 2025 року Одеським окружним адміністративним судом у справі № 420/12176/22 видано виконавчий лист щодо зобов`язання Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса) видати наказ про виплату винагороди за рахунок стягнутого виконавчого збору з утриманням прибуткового податку та інших обов`язкових платежів за виконавчим провадженням №66986952 у розмірі 7981,11 грн. ОСОБА_1 . Судове рішення набрало законної сили "04" серпня 2023 р. Виконавчий лист по адміністративній справі виданий 03 липня 2025 року. Боржником за виконавчим документом є Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса) вул. 8 Березня, 107, м. Миколаїв, 54000 код ЄДРПОУ 43315529. Стягувачем є ОСОБА_1 АДРЕСА_1 код ІПН НОМЕР_1 .
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 43315529, встановлено, що боржником змінено найменування з Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України, також змінено адресу з 54000, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. 8 Березня, 107 на 49619, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, пр. Яворницького Дмитра, будинок 21А.
У зв`язку з тим, що боржником змінена адреса з 54000, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. 8 Березня, 107 на 49619, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, пр. Яворницького Дмитра, будинок 21А, то виконавчий лист № 420/12176/22 виданий 03 липня 2025 року Одеським окружним адміністративним судом підлягає подачі на примусове виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
За таких умов, в подальшому ОСОБА_1 звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про примусове виконання виконавчого листа № 420/12176/22 виданого 03 липня 2025 року Одеським окружним адміністративним судом .
07.08.2026 через кабінет у Електронному суді йому стало відомо, про винесення головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Хоменко Дмитром Юрійовичем повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 07.08.2026 року №81691255, на підставі: «Статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені вимоги до виконавчого документа, а саме, ч. 1 зазначає, що у виконавчому документі мають міститись наступні відомості: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; а також ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності). Разом із тим, п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» містить диспозитивний припис, відповідно до якого виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону. Поданий виконавчий лист № 420/12176/22 від 03.07.2025 виданого Одеським окружним адміністративним судом не відповідає вимогам ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме зазначено: ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб №43315529 з назвою боржника ПІВДЕННЕ МІЖРЕГІОНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (м. Одеса), в той час як згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб за кодом ЄДРПОУ 43315529 значиться ДНІПРОВСЬКЕ МІЖРЕГІОНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ. У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами та на повторне звернення для примусового виконання рішення. Керуючись п.6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», повертається виконавчий документ без прийняття до виконання».
Виконавець з незрозумілих причин вказує, що судом не вірно зазначено найменування боржника, хоча на момент видачі виконавчого документу, ще не було змінено назву з Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України.
Вважаючи протиправним Повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 07.08.2026 року №81691255, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Позиція відповідача обґрунтована наступним
Відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами та просить суд в задоволенні позову відмовити, зазначаючи, що на виконання до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, надходив виконавче виконавчий лист № 420/12176/22 виданий 03.07.2025 Одеським окружним адміністративним судом, про зобов`язати Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) видати наказ про виплату винагороди за рахунок стягнутого виконавчого збору з утриманням прибуткового податку та інших обов`язкових платежів за виконавчим провадженням №66986952 у розмірі 7981,11 грн. ОСОБА_1 .
07.08.2026 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, яким роз`яснено наступне: Статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені вимоги до виконавчого документа, а саме, ч. 1 зазначає, що у виконавчому документі мають міститись наступні відомості: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника фізичної особи; а також ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб за наявності). Разом із тим, п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» містить диспозитивний припис, відповідно до якого виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону. Поданий виконавчий лист № 420/12176/22 від 03.07.2025 виданого Одеським окружним адміністративним судом не відповідає вимогам ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме зазначено: ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб № 43315529 з назвою боржника ПІВДЕННЕ МІЖРЕГІОНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (м. Одеса), в той час як згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб за кодом СДРПОУ 43315529 значиться ДНІПРОВСЬКЕ МІЖРЕГІОНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ. У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», стягувач мас право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами та на повторне звернення для примусового виконання рішення.
Також відповідач зазначив, що згідно даних боржника зазначених у виконавчому листі № 420/12176/22 виданий 03.07.2025 зазначено адресу боржника Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. 8 Березня, 107, що в свою чергу дана адміністративно-територіальна одиниця не відноситься до компетенції відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, оскільки до компетенції вказаної адміністративно- територіальної одиниці відноситься до ВІДДІЛУ ПРИМУСОВОГО ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ УПРАВЛІННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРИМУСОВОГО ВИКОНАННЯ РИШЕНЬ У МИКОЛАЇВСЬКІЙ, ХЕРСОНСЬКІЙ ОБЛАСТЯХ, В АВТОНОМИЙ РЕСПУБЛІЦІ КРИМ ТА МІСТІ СЕВАСТОПОЛІ ОДЕСЬКОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалою суду від 24 серпня 2026 року позов залишено без руху та позивачу надано строк на усунення недоліків.
26 серпня 2026 року від позивача до суду надійшла заява на усунення недоліків.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами, за окремою категорію термінових адміністративних справ передбачених статтею 287 КАС України.
Зазначеною ухвалою також витребувано у Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №81691255 у повному обсязі.
10 вересня 2026 року від відповідача до суду надійшов відзив.
16 вересня 2026 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.
Станом на 21 вересня 2026 року, інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.
Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та відзив, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
03 липня 2025 року Одеським окружним адміністративним судом у справі № 420/12176/22 видано виконавчий лист про зобов`язання Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса) видати наказ про виплату винагороди за рахунок стягнутого виконавчого збору з утриманням прибуткового податку та інших обов`язкових платежів за виконавчим провадженням №66986952 у розмірі 7981,11 грн. ОСОБА_1 .
Судове рішення набрало законної сили 04 серпня 2023 року. Виконавчий лист по адміністративній справі виданий 03 липня 2025 року.
Боржником за виконавчим документом є Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), адреса: вул. 8 Березня, 107, м. Миколаїв, 54000 код ЄДРПОУ 43315529. Стягувачем є ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 код ІПН НОМЕР_1 .
З огляду на те, що боржником змінена адреса з: АДРЕСА_2 на: АДРЕСА_3 , виконавчий лист № 420/12176/22 виданий 03 липня 2025 року Одеським окружним адміністративним судом в подальшому ОСОБА_1 подано до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про примусове виконання виконавчого листа № 420/12176/22 виданого 03 липня 2025 року Одеським окружним адміністративним судом.
07.08.2026 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, яким роз`яснено наступне: «…Статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені вимоги до виконавчого документа, а саме, ч. 1 зазначає, що у виконавчому документі мають міститись наступні відомості: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника фізичної особи; а також ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб за наявності). Разом із тим, п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» містить диспозитивний припис, відповідно до якого виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону. Поданий виконавчий лист № 420/12176/22 від 03.07.2025 виданого Одеським окружним адміністративним судом не відповідає вимогам ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме зазначено: ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб № 43315529 з назвою боржника ПІВДЕННЕ МІЖРЕГІОНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (м. Одеса), в той час як згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб за кодом СДРПОУ 43315529 значиться ДНІПРОВСЬКЕ МІЖРЕГІОНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ. У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», стягувач мас право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами та на повторне звернення для примусового виконання рішення.».
Вважаючи протиправним Повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 07.08.2026 року №81691255, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Релевантні джерела права та висновки суду
Згідно зі ст.1 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 р. №1404-VІІІ (далі Закон №1404-VІІІ), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VІІІ).
Згідно ст.5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.
За статтею 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках, підлягають примусовому виконанню відповідно до цього Закону.
У статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч.1 ст.26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:
1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;
2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;
3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;
4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;
5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:
1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;
1-1) судові накази;
2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;
3) виконавчих написів нотаріусів;
4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;
8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;
9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень (ст.3 Закону).
Вимоги до виконавчого документу визначені ст. 4 Закону.
Так, у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.
Зазначене узгоджується з приписами розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень. Окрім іншого, вказаним розділом визначено загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження.
Так, згідно наведеної норми примусовому виконанню підлягають виконавчі документи, визначені у статті 3 Закону.
Виконавчий документ у паперовій формі повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, зазначеним у статті 4 Закону.
При перевірці відповідності виконавчого документа вимогам пунктів 3, 4 частини першої статті 4 Закону виконавець враховує таке: повне найменування для юридичних осіб повинно містити інформацію про організаційно-правову форму такої особи відповідно до вимог чинного законодавства; ім`я фізичної особи (яка є громадянином України) складається з її прізвища, власного імені та по батькові (частина перша статті 28 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини третьої статті 12 Закону України "Про національні меншини в Україні" громадяни, в національній традиції яких немає звичаю зафіксовувати по батькові, мають право записувати в паспорті лише ім`я та прізвище, а у свідоцтві про народження - імена батька та матері; відсутність коду за Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб) допускається, якщо законодавством країни, на території якої зареєстровано юридичну особу, не передбачено присвоєння юридичній особі такого коду.
Заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа.
У разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Водночас ч.4 ст.4 закону України «Про виконавче провадження» визначено виключні обставини для повернення виконавчого документу без прийняття до виконання.
Так, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
З наведених норм права вбачається, що після надходження до органу державної виконавчої служби виконавчого документа разом із заявою стягувача про примусове виконання рішення державний виконавець зобов`язаний перевірити відповідність такого документа встановленим законом вимогам та наявність передбачених законом підстав для його повернення без прийняття до виконання.
За відсутності таких підстав державний виконавець зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа винести постанову про відкриття виконавчого провадження.
Як встановлено судом, виконавчий лист у справі №420/12176/22 виданий Одеським окружним адміністративним судом 03 липня 2025 року, тобто до набрання чинності змінами в системі міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України, запровадженими постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2025 року №517 «Деякі питання міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції».
Водночас судом встановлено, що зазначеним виконавчим документом боржником визначено Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), код ЄДРПОУ 43315529.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2025 року №517 Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перейменовано на Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України. При цьому код ЄДРПОУ зазначеної юридичної особи не змінювався та залишився 43315529. Одночасно постановою №517 утворено, зокрема, Одеське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України як окрему юридичну особу з кодом ЄДРПОУ 45862901.
Таким чином, у спірних правовідносинах має місце не припинення юридичної особи, визначеної боржником у виконавчому документі, та не виникнення іншої юридичної особи замість такого боржника, а зміна найменування юридичної особи, ідентифікаційний код якої залишився незмінним.
Саме ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі є одним із передбачених законом реквізитів виконавчого документа та у сукупності з найменуванням юридичної особи забезпечує належну ідентифікацію боржника. Відтак зміна найменування юридичної особи за незмінності її ідентифікаційного коду сама по собі не свідчить про зміну особи боржника у виконавчому документі. Стаття 4 Закону України «Про виконавче провадження» прямо передбачає зазначення у виконавчому документі як повного найменування юридичної особи, так і її ідентифікаційного коду.
Більше того, законодавець безпосередньо врегулював порядок дій виконавця у разі зміни найменування сторони виконавчого провадження. Так, відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі зміни стороною виконавчого провадження найменування юридичної особи виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження. Отже, зміна найменування сторони не ототожнюється законом із вибуттям сторони та не потребує видачі нового виконавчого документа лише з цієї підстави.
За таких обставин суд вважає безпідставним посилання відповідача на невідповідність виконавчого документа вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виключно з огляду на те, що у ньому зазначено попереднє найменування боржника.
При цьому суд враховує, що на момент видачі виконавчого листа 03 липня 2025 року найменування боржника «Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса)» відповідало відомостям про юридичну особу, яка була визначена боржником судовим рішенням. Отже, невідповідність зазначеного у виконавчому листі найменування актуальному найменуванню юридичної особи виникла внаслідок наступної зміни організаційної структури та найменування органів Міністерства юстиції, а не внаслідок помилки при оформленні виконавчого документа.
Водночас суд вважає за необхідне розмежувати питання правового статусу боржника за виконавчим документом та питання організаційної побудови органів державної виконавчої служби.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2025 року №517 змінено систему міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України та визначено території, на які поширюються повноваження відповідних міжрегіональних управлінь. Зокрема, до сфери повноважень Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України віднесено Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, тоді як до сфери повноважень Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - Автономну Республіку Крим, Миколаївську, Одеську, Херсонську області та місто Севастополь.
Отже, наведені відповідачем обставини щодо зміни структури органів державної виконавчої служби, перепідпорядкування окремих відділів та утворення Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України характеризують організаційні зміни у системі державної виконавчої служби, проте не свідчать про припинення юридичної особи - боржника за виконавчим листом та не спростовують факту її ідентичності за кодом ЄДРПОУ 43315529.
Саме тому посилання відповідача на те, що окремі відділи державної виконавчої служби, які раніше входили до структури Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), після проведення організаційних змін увійшли до структури Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, не може бути підставою для висновку про те, що боржником за виконавчим документом є інша юридична особа.
У спірних правовідносинах предметом перевірки є правомірність повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання, а тому визначальним є встановлення того, чи існували передбачені Законом України «Про виконавче провадження» підстави для такого повернення на момент звернення стягувача до органу державної виконавчої служби.
Як уже зазначалося, пункт 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає повернення виконавчого документа у разі його невідповідності встановленим статтею 4 цього Закону вимогам. Водночас наведена норма не передбачає повернення виконавчого документа у випадку, коли після його видачі відбулося перейменування юридичної особи-боржника за умови збереження її ідентифікаційного коду. Навпаки, частина п`ята статті 15 цього Закону встановлює спеціальний механізм зміни найменування сторони без необхідності видачі нового виконавчого документа.
Крім того, доводи відповідача щодо неможливості прийняття виконавчого документа до виконання у зв`язку із зазначенням у ньому попередньої адреси боржника також не можуть бути прийняті судом як самостійна підстава для його повернення.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем, зокрема, за місцезнаходженням боржника, а право вибору місця відкриття виконавчого провадження між відповідними органами державної виконавчої служби належить стягувачу. Частиною третьою цієї статті передбачено, що виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється за місцем вчинення таких дій.
З огляду на те, що після видачі виконавчого листа відбулися зміни у найменуванні та місцезнаходженні юридичної особи-боржника, для визначення компетентного органу державної виконавчої служби підлягають врахуванню актуальні на момент пред`явлення виконавчого документа відомості про боржника, а не виключно відомості, які були актуальними на дату видачі виконавчого листа.
Як встановлено судом, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, код ЄДРПОУ 43315529 відповідає Дніпровському міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції України, місцезнаходженням якого є місто Дніпро. Отже, з урахуванням актуальних відомостей про місцезнаходження боржника та положень статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» пред`явлення виконавчого документа до відповідного органу державної виконавчої служби у Дніпропетровській області саме по собі не свідчить про порушення правил місця виконання рішення.
При цьому обставини, пов`язані з передачею окремих відділів державної виконавчої служби до структури Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, не змінюють наведеного висновку, оскільки такі зміни стосуються внутрішньої організації системи органів державної виконавчої служби, а не місцезнаходження чи правового статусу боржника, визначеного у виконавчому документі.
Таким чином, у межах спірних правовідносин суд не вбачає підстав ототожнювати зміну організаційної структури органів державної виконавчої служби із вибуттям боржника за виконавчим документом або з виникненням іншої юридичної особи. Зміна найменування юридичної особи за незмінності коду ЄДРПОУ 43315529 не перешкоджає її належній ідентифікації та, відповідно, не створює передбаченої пунктом 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» підстави для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання.
За таких обставин державний виконавець, встановивши за даними Єдиного державного реєстру, що зазначений у виконавчому документі код ЄДРПОУ 43315529 належить юридичній особі, яка після видачі виконавчого листа змінила своє найменування, мав можливість і, з урахуванням частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», правові підстави для належного відображення актуального найменування сторони у виконавчому провадженні, а не для повернення виконавчого документа стягувачу.
Отже, оскаржуване повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання від 07 серпня 2026 року №81691255, прийняте з посиланням на невідповідність найменування боржника у виконавчому документі його актуальному найменуванню, не ґрунтується на належному застосуванні норм Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.
За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування Повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 07.08.2026 року №81691255 та зобов`язання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вирішити питання про прийняття до виконання виконавчого листа №420/12176/22 відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Такий спосіб захисту відповідає характеру встановленого судом порушення, не підміняє повноважень державного виконавця та водночас забезпечує поновлення порушеного права позивача на належне та своєчасне виконання судового рішення.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність підстав для їх часткового задоволення.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат судом у даній справі не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246, 249, 269, 271, 287 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа: Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України про визнання дій державного/приватного виконавця протиправними - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 07.08.2026 року №81691255.
Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вирішити питання про прийняття до виконання виконавчого листа №420/12176/22 відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили, згідно ст.255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст.287 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п.15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України. Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 272 КАС України.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Старокозацька, 56, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 43315529).
Третя особа: Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 21-А, 49619, код ЄДРПОУ 43315529).
Суддя С.О. Cтефанов