РІШЕННЯ
Іменем України
Справа № 621/4234/24
Провадження 2/621/79/26
21 вересня 2026 року м. Зміїв Харківської області
Зміївський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді В. Філіп`євої,
за участю секретаря судового засідання - А. Головіна
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , (не з`явився)
представники позивача - адвокати В.Зудер`янц, С.Селезень
відповідач - ОСОБА_2 , (не з`явився)
представники відповідача - адвокат Мица Ю.В., Квартенко О.Р. (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Зміївського районного суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь штраф у розмірі 100 % від суми невиконаних або неналежно виконаних зобов`язань, які випливають з попереднього договору, укладеного між сторонами 19.10.2020 року, - у розмірі 740000,00 гривень; три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в сумі 14215,00 грн та 48387,39 гривень інфляційних втрат за період прострочення, а також стягнути з відповідача судові витрати по справі зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу адвокатів.
Рух справи.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2024 позовну заяву передано до розгляду судді В.Шахової.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 12.12.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження. (т.1, а.с.69)
Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 21.01.2025 року, пов`язаного зі звільненням судді ОСОБА_3 у відставку, справу передано для розгляду в провадження судді І.Вельможної.
Ухвалою судді І.Вельможної від 27.01.2025 року цивільну справу прийнято до провадження. (т.1, а.с.162 )
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 16.05.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. (т.2, а.с.12)
Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 13.10.2025 року, пов`язаного з тривалою хворобою судді І.Вельможної, справу передано для розгляду в провадження судді В.Філіп`євої.
Ухвалою судді В.Філіп`євої від 18.11.2025 року цивільну справу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду по суті. (т.2, а.с.37)
Позиції сторін.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.10.2020 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 як фізичними особами був укладений Попередній договір, (далі за текстом - Договір) за умовами якого Сторона 1 (відповідач) і Сторона 2 (позивач) зобов`язувалися в майбутньому, у строк не пізніше 02 липня 2021 року укласти та нотаріально посвідчити Договір купівлі-продажу квартири (далі - «Основний договір»), під будівельним номером АДРЕСА_1 (далі за текстом - квартира).
При цьому, Відповідач зобов`язувався у строк не пізніше 02.07.2021 року набути і зареєструвати на своє ім`я право власності на вказану квартиру у встановленому чинним законодавством порядку та підготувати документи, необхідні для укладення нотаріально посвідченого Основного договору. Сторони домовилися, що укладений Попередній договір поширюється на випадки зміни нумерації квартири (п.1 Договору)
Крім того, відповідно до умов п.2 Попереднього договору, відповідач зобов`язувався завершити будівництво і ввести в експлуатацію житловий будинок, в якому розміщена квартира під будівельним номером АДРЕСА_2 .
Згідно п.3 Попереднього договору, вище зазначена квартира буде виступати об`єктом Основного договору купівлі-продажу, право власності на яку належатиме Відповідачу відповідно до правовстановлюючих документів. На момент укладення Основного договору ця квартира буде передаватися у належному санітарно-технічному стані, з проведеним комунікаціями (в т.ч водо-, тепло-, електропостачанням), обладнана металопластиковими вікнами та вхідними дверима, без проведення облицювальних робіт.
За умовами п.4 Попереднього договору, сторони домовилися, що ціна квартири буде складати 788408,00 грн, та вважається Сторонами як еквівалент 26400,00 доларів США, яка має бути сплачена Позивачем Відповідачеві ДО підписання або в день підписання Основного договору.
Згідно п.12 Попереднього договору, в забезпечення виконання зобов`язань за цим договором, позивач як Сторона 2 надав Відповідачеві, а Відповідач отримав грошове забезпечення у розмірі 748704,00 (сімсот сорок вісім тисяч сімсот чотири) гривні, які при укладенні Основного договору сторони вважатимуть зарахованими в рахунок належної оплати Позивачем вартості квартири відповідно до пункту 4 Попереднього договору.
За умовами п. 6 Попереднього договору Відповідач зобов`язувався оформити належним чином та зареєструвати у встановленому законом порядку право власності на квартиру, провести необхідні комунікації, обладнати вікна та двері, а також не відчужувати зазначену квартиру іншим особам, не передавати в заставу (іпотеку), довірче управління, не укладати будь-які інші договори стосовно цієї квартири, не реєструвати в ній місце проживання жодних осіб та передати Позивачеві на момент укладення Основного договору ключі від квартири.
Крім того, у день та у місці укладення Основного договору відповідач зобов`язувався надати нотаріусу документи, що підтверджують його право власності на квартиру, Звіт про експертно-грошову оцінку (вартість) квартири, паспорт та інші документи, які необхідні для нотаріального посвідчення Основного договору, та в подальшому передати Позивачеві ключі від квартир та технічний паспорт на квартиру (п.7 Договору)
Згідно п.13 Договору, Відповідач, який отримав від Позивача грошові кошти в розмірі 748704,00 грн, та які сторони домовилися вважати еквівалентом 26400,00 доларів США, у випадку порушення ним умов Попереднього договору зобов`язувався не пізніше 07.07.2021 року повернути Позивачеві суму отриманих за цим Договором коштів, а також сплатити штраф у розмірі 100% від суми невиконаних або неналежно виконаних зобов`язань, які випливають з умов цього Договору, та які Сторони оцінюють у 740000,00 гривень.
Згідно п.14 Договору, в разі невиконання або неналежного виконання Стороною 2 (Позивачем) зобов`язань за цим Договором, внесене ним грошове забезпечення в сумі 748704,00 гривень залишається у Відповідача і поверненню не підлягає.
Таким чином, на виконання взятих на себе зобов`язань за Попереднім Договором, позивач ОСОБА_4 передав відповідачеві ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 748704,00 гривень, які відповідач прийняв, та підтвердив підписом і умовами пункту 12 Договору про те, що вказані кошти отримав до підписання цього Договору.
Крім того, в ході виконання умов Договору, відповідач передав позивачеві ключі від квартири АДРЕСА_3 , після чого позивач вселився до квартири і протягом жовтня 2021 - грудня 2022 року проводив ремонтні роботи, облаштовував квартиру меблями та побутовою технікою. У січні 2023 року позивач вселився в квартиру, в якій проживав до серпня 2024 року, одночасно сплачуючи комунальні платежі за утримання житла та надані послуги, що підтверджується відповідними квитанціями про сплату, оформленими діючим ОСББ на його ім`я.
Разом з тим, 17.12.2023 року Позивач отримав від Відповідача повідомлення - вимогу від 18.09.2023 року про припинення зобов`язання за Попереднім договором від 19.10.2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якій відповідач вимагав негайно звільнити квартиру від проживаючих там осіб та належного їм майна, а також повідомити відповідачеві реквізити банківського рахунку для повернення коштів.
В липні 2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач довідався, що право власності на квартиру, яка була об`єктом Попереднього договору, було зареєстровано за ТОВ «Коломенська ЛТД» на підставі Акту приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ «Коломенська ЛТД»
Тобто, в порушення умов Попереднього договору, відповідач зареєстрував квартиру не на своє ім`я, а на зазначену юридичну особу, не виконав взяті на себе зобов`язання та не набув право власності на квартиру і не підготував документи для укладення нотаріально посвідченого договору, та порушив вимоги Договору не відчужувати квартиру іншим особам, не передавати в заставу (іпотеку), в зв`язку з чим саме з вини Відповідача Основний договір купівлі-продажу квартири не був укладений у зазначений в Договорі строк 02.07.2021 року
09.08.2024 року позивач ОСОБА_4 на зазначений ним рахунок отримав від відповідача ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 748704,00 гривні, які були внесені ним як грошове забезпечення зобов`язань за Попереднім Договором.
Штраф, передбачений умовами пункту 13 Попереднього договору, у розмірі 100% від суми невиконаних або неналежно виконаних зобов`язань, які сторони оцінили в 740000,00 гривень, відповідачем сплачений не був.
14.08.2024 року позивач направив на адресу відповідача письмову вимогу про сплату суми штрафу в зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором, яка залишилася без реагування та не була виконана відповідачем.
Оскільки, згідно положень діючого цивільного законодавства, Договір є обов`язковим для виконання сторонами, а в разі порушення його умов сторони передбачили штрафні санкції, позивач просить суд стягнути з відповідача вище вказану суму штрафу.
Крім того, оскільки відповідач порушив виконання грошового зобов`язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення, передбачених ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України, а саме: 3% річних від суми простроченого зобов`язання та інфляційних втрат. Відповідно до розрахунку, складеного позивачем, сума 3% річних від суми простроченого зобов`язання складає 14215,00 гривень, сума інфляційних втрат за період з 08.07.2021 по 23.02.2022 року складає 48387,39, а всього - 62602,51 гривень.
Оскільки відповідач порушив взяті на себе зобов`язання за Попереднім договором від 19.10.2020 року, позивач просить суд стягнути з нього на свою користь штраф у розмірі 100% від суми зобов`язання в розмірі 740000,00 (сімсот сорок тисяч) гривень, суму 3% річних від суми простроченого зобов`язання в розмірі 14215,00 гривень, суму інфляційних втрат за період з 08.07.2021 по 23.02.2022 року в розмірі 48387,39 гривень, а всього - 62602,51 гривень; а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі гривень та витрати на правничу допомогу адвоката, розрахунок вартості яких буде надано протягом 5 днів з дня ухвалення судового рішення (т.1, а.с.1-11)
Відповідач не погодився з пред`явленими позовними вимогами, та подав відзив на позов, в якому просив відмовити у його задоволенні.
В обґрунтування своєї позиції зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_6 ґрунтуються на положеннях попереднього договору від 19.10.2020 року, за умовами якого сторони зобов`язувалися укласти 02.07.2021 року основний договір купівлі-продажу квартири під будівельним номером АДРЕСА_1 . Умовами попереднього договору позивач обґрунтовує обов`язок відповідача щодо оформлення права власності квартири на його ім`я (п.6 Договору); обов`язок повернення грошових коштів в сумі 748704,00 гривень та сплати штрафу в розмірі 740000,00 грн (п.13 Договору)
Разом з тим, відповідно до ч.1 статті 635 ЦК України, попередній договір має бути укладений у формі, встановленій для основного договору. Зі змісту договору, на який посилається позивач, вбачається що основним договором є Договір купівлі-продажу нерухомого майна - квартири. Згідно приписів ч.1 статті 657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ч.1 статті 220 ЦК України)
Якщо вимога про нотаріальне посвідчення попереднього договору не дотримана, такий договір вважається нікчемним, що підтверджується позицією Верховного Суду, висловленою в постановах у цивільних справах № 401/3856/16-ц , №521/12202/15-ц, № 359/7821/17, № 727/11573/22.
Тому, укладений між відповідачем та позивачем договір від 19.10.2020 року фіксував лише факт ведення сторонами переговорів, але не створює жодних юридичних наслідків для сторін, оскільки є нікчемним.
З цих же причин, у відповідача не виникло жодного обов`язку перед позивачем - ані щодо укладення основного договору в певну дату, ані оформлення попередньо на себе права власності на квартиру, ані повернення грошових коштів, ані сплати штрафу.
Позивач, сплативши в процесі переговорів на користь відповідача 748704,00 гривень, діяв добровільно, без будь-якого примусу та з повним усвідомленням відсутності юридичного обов`язку здійснювати такий платіж.
В свою чергу, відповідач в особі свого представника Ю.Бельмас декілька разів пропонував позивачу здійснити оформлення договору купівлі-продажу, однак позивач перешкоджав укладенню такого договору, намагався дістати додаткові знижки, переносив підписання договору та висував неприйнятні умови, що підтверджується скрін-шотами переписки.
За таких обставин, відповідач прийняв рішення перервати подальші переговори та повернути позивачеві отримані грошові кошти, оскільки їх подальше утримання було б недобросовісним.
Отримавши від позивача в письмовому вигляді реквізити банківського рахунку, відповідач на наступний же день перерахував в повному обсязі отримані раніше кошти в сумі 748704,00 гривні.
Одночасно, відповідач зазначає, що факт проживання позивача у квартирі АДРЕСА_3 не підтверджений належними й допустимими доказами, а платіжні квитанції про сплату за комунальні послуги й утримання житла надані позивачем лише за 7 місяців:
Враховуючи викладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а тому просив відмовити в задоволенні позову. Одночасно заявив вимогу про стягнення з позивача на свою користь витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 84000,00 гривень (т.1, а.с.79 -81, 83-88)
В судовому засіданні представники позивача наполягали на задоволенні позову в повному обсязі.
Адвокат С.Селезень зазначила, що предметом позовних вимог є стягнення коштів за неналежне виконання відповідачем умов договору, укладеного між сторонами 19.10.2020 року, а саме штрафу в розмірі 100% від суми зобов`язання в розмірі 740000,00 гривень, а також 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання в порядку, визначеному статтею 625 Цивільного кодексу України. Зазначила, що позивач ОСОБА_4 повністю виконав взяті на себе зобов`язання за Договором від 19.10.2020 року та сплатив відповідачеві 748704,00 гривні. Натомість відповідач ОСОБА_5 , в порушення пункту 1 та 6 Договору у встановлений в Договорі строк 02.07.2021 року не оформив належним чином правовстановлюючі документи на квартиру з будівельним номером АДРЕСА_2 на АДРЕСА_5 , що унеможливило укладання основного Договору купівлі-продажу, а в подальшому перереєстрував право власності на квартиру на юридичну особу - ТОВ «Коломенська ЛТД»
В момент укладення попереднього договору 19.10.2020 року сторони визначили наслідки, що настають в разі невиконання або неналежного виконання умов цього договору, а саме: в разі порушення зобов`язань позивачем - сплачена ним сума за договором в розмірі 748704,00 гривень залишається у відповідача і поверненню не підлягає. А в разі порушення зобов`язань відповідачем, останній зобов`язувався повернути позивачеві сплачені ним кошти - 748704,00 грн, а також сплатити штраф в розмірі 100% від суми зобов`язання, суму якого сторони узгодили як 740000,00 (сімсот сорок тисяч) гривень.
09.08.2024 року відповідач повернув на банківські рахунки позивача грошові кошти в сумі 748704,00 гривень, отримані ним в забезпечення зобов`язання за Договором від 19.10.2020 року, а отже визнав, що допустив неналежне виконання його умов, що унеможливило в подальшому укладення основного договору, а тому зобов`язаний також сплатити штраф відповідно до пункту 13 Договору.
Оскільки відповідач добровільно відмовився сплатити штраф, позивач має право також і на застосування наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченого ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України, тобто 3% річних та інфляційних втрат за період з 08.07.2021 по 23.02.2022 року відповідно до наведеного в матеріалах справи розрахунку.
Представник позивача - адвокат В.Зудер`янц зазначила, що Договір від 19.10.2020 року, укладений між сторонами, свідчив про реальність намірів сторін, не мав на меті приховування іншого правочину, а отже твердження представників відповідача у наведених запереченнях про неможливість застосування наслідків невиконання умов договору є безпідставною. Звернула увагу на те, що умови Договору розроблялися і засвідчувалися працівниками ТОВ «Інвестбуд-2019», засновником і керівником якого був відповідач, а позивач фактично був позбавлений права вносити будь-які корективи до змісту Договору, тобто знаходився у більш вразливому становищі, ніж відповідач.
І при цьому, саме сторона відповідача відобразила в Договорі наслідки порушення умов Договору відповідачем у виді повернення сплачених коштів та сплати штрафу в розмір 100%, які тепер відмовляється виконувати. Сторона відповідача зазначила в Договорі свій обов`язок щодо попереднього оформлення права власності на квартиру на ім`я відповідача як на фізичну особу, щоб в подальшому укласти Договір купівлі-продажу квартири між фізичними особами, і поклала обов`язок нести витрати з оплати послуг нотаріуса на позивача.
В порушення умов Договору, складеного працівниками відповідача, відповідач у визначений в договорі строк не підготував правовстановлюючі документи для укладення Основного договору переоформив право власності на квартиру на юридичну особу «Коломенська ЛТД», у якої жодних зобов`язань перед позивачем не було, автоматично збільшив розмір витрат на нотаріуса при укладенні Договору купівлі-продажу з юридичною особою, які зобов`язувався нести позивач, а отже факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором є доведеним. Відповідач, шляхом повернення грошових коштів, отриманих від позивача в забезпечення зобов`язань, підтвердив неналежність виконання ним умов Договору, а отже зобов`язаний сплатити на користь позивача і суму штрафу в розмірі 740000,00 гривень. Крім того, оскільки до теперішнього часу він добровільно не виконав цю вимогу, відповідач також відповідає за прострочення виконання грошового зобов`язання в порядку, визначеному ч.2 статті 625 ЦК України, та сплатити на користь позивача 3% річних та інфляційні втрати відповідно до розрахунку, доданого до позовної заяви, а також витрати на правничу допомогу адвокатів та зі сплати судового збору.
В судовому засіданні представник відповідача - адвокат О.Квартенко заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що відповідно до ч.1 статті 635 ЦК України попередній договір має бути укладений у формі, встановленій для основного договору. Як вбачається зі змісту Попереднього договору від 19.10.2020 року, основним договором, який мав бути укладений між сторонами, є Договір купівлі-продажу нерухомого майна - квартири. Згідно приписів ч.1 статті 657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним і не тягне за собою жодних правових наслідків. Між сторонами по справі відбувалися перемовини про набуття у власність об`єкту нерухомості - квартири, і саме ці перемовини відобразилися в Договорі від 19.10.2020 року. Відповідач неодноразово звертався до позивача з пропозицією укладення Договору купівлі-продажу, про що свідчить роздруківка листування з позивачем, надана до відзиву, однак оформлення права власності не відбулося з вини позивача, в зв`язку з чим відповідач припинив подальші перемовини та повернув раніше сплачені позивачем кошти. Тому вважав, що жодних наслідків у виді сплати штрафу та відповідальності за прострочення грошового зобов`язання за Договором від 19.10.2020 року до відповідача застосовуватися не може, оскільки вказаний Договір є нікчемним, в зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати.
Фактичні обставини, встановлені судом, та письмові докази, досліджені в судовому засіданні
19 жовтня 2020 року між відповідачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 (Сторона 1) та позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , (Сторона 2) був укладений Попередній договір (далі за тестом - Договір), згідно якого
«П.1 Сторона 1 і Сторона 2 зобов`язуються в майбутньому, не пізніше другого липня дві тисячі двадцять першого року укласти та нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу (далі - «основний договір») квартири під будівельним АДРЕСА_1 (далі іменовано - «квартира»)
При цьому Сторона 1 (відповідач ОСОБА_5 ) у строк не пізніше другого липня дві тисячі двадцять першого року зобов`язується набути право власності на квартиру, зареєструвати на своє ім`я право власності на квартиру у встановленому чинним законодавством порядку та підготувати документи, необхідні для укладення і нотаріального посвідчення основного договору. Сторони домовилися, що цей попередній договір поширюється і на випадки зміни нумерації квартири»
При укладенні Договору сторони домовилися, що:
п.2 - Сторона 1 (відповідач) зобов`язується завершити будівництво та ввести в експлуатацію житловий будинок, в якому розміщена вказана квартира, а також зобов`язався оформити належним чином право приватної власності на майбутню квартиру;
п.4 - Сторони домовилися, що ціна вказаної квартири на момент укладення основного договору буде складати 788408.00 грн, що за домовленістю рахується як еквівалент 27800,00 доларів США, яка буде виплачена Стороною 2 як майбутнім покупцем (Позивач) до підписання або в день підписання основного договору. Витрати по нотаріальному посвідченню основного договору буде нести ОСОБА_1 ;
п.5 сторони домовилися, що посвідчення основного договору нотаріально має відбуватися у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Хотенець Ю.А. до 15 години липня дві тисячі двадцять першого року за адресою: АДРЕСА_6 ;
п.6 Сторона 1 (відповідач) зобов`язувався з моменту укладення цього попереднього договору оформити належним чином та зареєструвати право власності на вказану квартиру, провести належним чином до неї всі необхідні комунікації (у тому числі водо-, тепло-,електропостачання, тощо), обладнати метало-пластиковими вікнами та вхідними дверима; а також не відчужувати вище зазначену квартиру іншим особам, не передавати в заставу (іпотеку), в довірче управління, не укладати будь-які договори про намір продажу квартири (попередні договори, завдатку, авансу, тощо), а також зобов`язався не реєструвати місце проживання жодних осіб за адресою цієї квартири і передати стороні 2 (позивачеві) ключі від цього житла на момент укладення основного договору.
п.10 Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення основного договору, на умовах, передбачених попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням.
п.12 На забезпечення виконання умов попереднього договору про укладення основного договору Сторона 2 (позивач ) надала, а Сторона 1 (відповідач) отримала грошове забезпечення у розмірі 748704,00 гривень, що сторони домовились рахувати як еквівалент 26400,00 доларів США, яке при укладенні основного договору буде зараховано в рахунок належної оплати за квартиру за ціною, передбаченою пунктом 4 цього Договору
п.13 …. У випадку порушення умов попереднього договору Сторона 1 (відповідач) зобов`язана не пізніше сьомого липня дві тисячі двадцять першого року сплатити Стороні 2 (позивачеві) суму отриманого нею за цим договором грошового забезпечення 748704,00 грн та сплатити штраф у розмірі 100% від суми невиконаних або неналежно виконаних зобов`язань, які випливають з цього попереднього договору, та які Сторони оцінюють у 740000,00 (сімсот сорок тисяч) гривень
п.14 У разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за цим Договором з вини Сторони 2 (позивача), грошове забезпечення у розмірі 748704,00 грн залишається у Сторони 1 (відповідача) і поверненню не підлягає
п.15 Сторони свідчать, що в момент укладення цього договору вони: усвідомлювали значення своїх дій… договір вчинений без наміру приховати інші правочини, не є фіктивним, удаваним і спрямований на реальне настання правових наслідків»
Договір підписаний відповідачем ОСОБА_2 та позивачем ОСОБА_1 та містить вказівку, що текст цього попереднього договору перевірено та погоджено експертом ТОВ «Інвестбуд-2019», ЄДРПОУ 43017913 (т.1, а.с.14-15)
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестбуд-2019», код 43017913, зареєстровано 24.05.2019 року за юридичною адресою: АДРЕСА_7 , засновником та кінцевим бенефіціарним власником якого є відповідач ОСОБА_2 , основний вид економічної діяльності - організація будівництва будівель (т.1, а.с.138 -142)
Як вбачається з копій платіжних квитанцій, позивач ОСОБА_1 в період з лютого 2022 року по грудень 2023 року сплачував вартість комунальних послуг, в тому числі за опалення, електропостачання, водопостачання, за утримання будинку й прибудинкової території , за адресою: АДРЕСА_3 (т.1, а.с.16 - 28)
Крім того, .07.12.2021 року позивач уклав Договір № 21/1386 з ФОП ОСОБА_7 на виконання робіт з монтажу натяжних стель у квартирі АДРЕСА_3 (т.1, а.с.131-132).
07.02.2022 року позивач ОСОБА_4 обладнав квартиру АДРЕСА_3 інтернет-зв`язком, що підтверджується Актом виконаних робіт та передачі обладнання (т.1, а.с.133)
Відповідно до Заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності (тип - виникнення), 12 липня 2022 року до державного реєстратора звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Коломенська ЛТД» щодо реєстрації права приватної власності на квартиру АДРЕСА_3 . Уповноваженою особою вказаної юридичної особи виступив відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 (т.1, а.с.204 - 205, 219-220)
Згідно матеріалів реєстраційної справи, наданої на виконання ухвали суду за клопотанням представників позивача, відповідач ОСОБА_2 08.07.2022 року згідно акту приймання-передачі передав ТОВ «Коломенська ЛТД» як частку статутного капіталу належні йому на праві власності квартири АДРЕСА_9 , в зв`язку з чим право власності на квартиру АДРЕСА_3 було зареєстровано за ТОВ «Коломенська ЛТД» та виготовлено технічний паспорт на вказану юридичну особу (т.1, а.с.235 - 251)
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 387709660 від 22.07.2024 року, право власності на квартиру АДРЕСА_3 зареєстровано 12.07.2022 року за Товариством з обмеженою відповідальністю «Коломенська ЛТД», код ЄДРПОУ 43751632, на підставі Акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Коломенська ЛТД» від 08.07.2022 року (т.1, а.с31)
Згідно листування позивача з представниками відповідача через телефонні месенджери, зміст якого не оспорюється сторонами, з 18.08.2022 по лютий 2023 року між сторонами відбувається узгодження порядку укладення основного договору купівлі-продажу, в ході якого:
- 18.08.2022 року відповідач повідомив, що будинок повністю «здали в червні» 2022 року та запросили позивача на оформлення договору. (т.1, а.с.94)
- 06.02.2023 року відповідач повідомляє позивача про «збільшення вартості нотаріального договору з юридичною особою (оскільки це не договір з фізичною особою)», а позивач просить відшукати можливість оформлення договору в іншого нотаріуса (т.1, а.с.91 - 96)
05.12.2023 року відповідач ОСОБА_5 направив позивачеві ОСОБА_8 письмове повідомлення - вимогу, в якому зазначив, що «умовами пунктів 5 та 11 попереднього договору, укладеного між сторонами 19.10.2020 року, встановлено строк для підписання основного договору 02.07.2021 року. Відповідно до приписів ч.3 статті 635 ЦК України, зобов`язання, встановлене попереднім договором припиняється, якщо основний договір неукладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна зі сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. З урахуванням того, що основний договір купівлі - продажу квартири укладено не було, а ОСОБА_5 не отримував від ОСОБА_6 пропозиції укласти основний договір, зобов`язання є припиненим» В зв`язку з цим відповідач повідомив позивача про припинення зобов`язань за попереднім договором від 19.10.2020 року, вимагав звільнити квартиру АДРЕСА_3 , та вимагав письмово повідомити реквізити банківського рахунку позивача для здійснення повернення коштів (т.1, а.с.29 - 30)
05.08.2024 року позивач ОСОБА_4 направив на адресу відповідача письмове повідомлення про реквізити свого банківського рахунку (т.1, а.с.90)
09.08.2024 року відповідач ОСОБА_5 перерахував на банківський рахунок позивача ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 748704,00 гривень з призначенням платежу «повернення грошових коштів у зв`язку з припиненням попереднього договору купівлі-продажу квартири від 19.10.2020 року, що підтверджується випискою з особового рахунку позивача від 05.11.2024 року (т.1, а.с.39, 89)
14.08.2024 року позивач ОСОБА_4 направив на адресу відповідача ОСОБА_9 зустрічну письмову вимогу, в якій зазначив, що основний договір купівлі-продажу квартири не був укладений до теперішнього часу з вини відповідача, який в обумовлений попереднім договором строк - до 02.07.2021 року не виконав взяті на себе зобов`язання, не оформив правовстановлюючі документи на квартиру на своє ім`я для укладення основного договору (абз.2 п.1 попереднього договору), а в порушення пункту 6 передав квартиру, що була предметом договору, в статутний капітал юридичній особі «Коломенська ЛТД», і вже вказана юридична особа зареєструвала на своє ім`я право власності на квартиру. Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за попереднім договором від 19.10.2020 року, позивач вимагав сплатити штраф в узгодженими сторонами розмірі - 740000,00 гривень (пункт 13 Договору) та понесені витрати на ремонт 385000,00 гривень (т.1, а.с.32- 38)
Згідно розрахунку інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, наведеного позивачем, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню за період з 08.07.2021 по 23.02.2022 року, розмір інфляційного збільшення склав 48387,39 гривень; а розмір 3% річних склав 14215,12 гривень (т.1, а.с.40-41)
Представник відповідача наведені розрахунки не оспорював, вважаючи їх такими, що не можуть бути стягнутими з відповідача в зв`язку з відсутністю жодного зобов`язання перед позивачем.
Норми права, що підлягають застосуванню, та мотиви суду.
Дослідивши повно і всебічно матеріали цивільної справи, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд зазначає наступне:
Згідно ч. 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до пунктів 1 - 4 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд має вирішити, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст. ст. 76 - 81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.
Згідно ч.1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для визнання правочину чинним, встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Верховний Суд у своїй постанові від 24.02.2025 року у цивільній справі № 504/3085/20 зазначив, що «презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення, породжує, змінює або припиняє дію цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді, коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21).
Згідно ч.1 статті 209 Цивільного кодексу України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Власник нерухомого майна має право встановити (скасувати) вимогу нотаріального посвідчення договору (внесення змін до договору), предметом якого є таке майно чи його частина, крім випадків, якщо відповідно до закону такий договір підлягає нотаріальному посвідченню. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на нерухоме майно та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.
За змістом положень статей 626-628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно статті 635 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла на момент укладення Договору 19.10.2020 року), попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.
Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.
Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.1 статті 657 Цивільного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин 19.10.2020 року,), договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Відповідно до ч.3 статті 640 Цивільного кодексу України, договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Як встановлено під час судового розгляду, між позивачем та відповідачем 19.10.2020 року був укладений Попередній договір, за яким Сторона 1 і Сторона 2 зобов`язуються в майбутньому, не пізніше другого липня дві тисячі двадцять першого року укласти та нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу (далі - «основний договір») квартири під будівельним АДРЕСА_1 (далі іменовано - «квартира»).
Під час його укладення сторони визначили істотні умови основного Договору купівлі - продажу, об`єкт нерухомого майна - квартиру, строки виконання, ціну Договору, права та обов`язки сторін на майбутнє.
Тобто, умови укладеного між сторонами правочину притаманні саме попередньому договору купівлі-продажу. При його укладенні сторони керувались положеннями статті 635 Цивільного кодексу України і чітко зазначили, що вони укладають попередній договір купівлі-продажу з наміром в обумовлений строк укласти основний договір купівлі-продажу квартири
Беручи до уваги вище наведені положення, суд приходить до висновку, що між сторонами у справі укладено попередній договір про намір укладення в майбутньому договору купівлі-продажу нерухомого майна, який, відповідно до норм цивільного законодавства, підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до положень статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ч.1 статті 220 Цивільного кодексу України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.
Пленум Верховного Суду України у пункті 4 Постанови № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснив судам, що відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК України тощо).
Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його недійсним судом»
Таким чином, укладений між сторонами Попередній договір від 19.10.2020 року є нікчемним в зв`язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення договору.
Згідно статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
За змістом положень статті 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 100% за неналежне виконання зобов`язання, передбаченого п.13 Попереднього договору, який є нікчемним, задоволенню не підлягає.
Крім того, позивачем також заявлено вимогу про застосування відповідальності до ОСОБА_9 за прострочення виконання грошового зобов`язання від суми основного зобов`язання 748704, 00 гривні та стягнення з відповідача 3% річних в сумі 14215,12 гривень та інфляційних втрат в сумі 48387,39 гривень, а всього - 62602,51 гривню, на підставі ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Як встановлено під час судового розгляду, на виконання умов Попереднього договору від 19.10.2020 року, позивач перерахував відповідачеві грошові кошти в сумі 748704,00 гривні, які відповідач зберігав у себе до моменту їх повернення 09.08.2024 року без достатньої правової підстави, оскільки вказаний договір є нікчемним з моменту його укладення через недотримання нотаріальної форми правочину.
Згідно статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Зобов`язання щодо повернення виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач є засновником ТОВ «Інвестбуд - 2019», на бланку якого укладався попередній договір і умови якого розроблялися і перевірялися уповноваженими працівниками товариства, про що свідчить посвідчувальний напис на Договорі, який був нікчемним з моменту його укладення, а отже відповідач мав обов`язок одразу ж повернути отримані від позивача грошові кошти, оскільки наміру засвідчувати Попередній договір нотаріально у сторін не було.
Натомість, як встановлено в судовому засіданні і підтверджується відповідними квитанціями, відповідач повернув грошові кошти лише 09.08.2024 року, тобто прострочив виконання грошового зобов`язання з 19.10.2020 по 09.08.2024 року, що тягне за собою застосування наслідків, передбачених ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Згідно ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дія статті 625 Цивільного кодексу України поширюється на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), зокрема, й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України, а тому в позивача виникло право на стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року в справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року в справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року в справі № 902/417/18, від 07 лютого 2024 року в справі № 910/3831/22.
Законодавець в пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України не передбачив особливостей у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) грошового зобов`язання щодо повернення коштів, сплачених на виконання попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу квартири, а отже норма пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України незастосовна до таких правовідносин (постанова Верховного Суду від 21 січня 2025 року в справі № 751/3052/23).
При цьому, як зазначила у своїй постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19) Велика Палата Верховного Суду, невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі №657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.
Як встановлено в судовому засіданні, боржник прострочив виконання грошового зобов`язання з 19.10.2020 по 09.08.2024 року, однак позивач заявив вимогу про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 08.07.2021 по 23.02.2022 року в загальному розмірі 62602,51 гривень
Відповідно до ч.1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи за зверненням особи в межах заявлених нею вимог, а тому в цій частині суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню за період з 08.07.2021 по 23.02.2022 року:
3% річних від простроченої суми 748704,00 грн - в розмірі 14215,12 грн;
Інфляційні втрати - в розмірі 48387,39 гривень,
- а всього грошові кошти в сумі 62602,51 гривень.
Відповідно до п.6 частини 1 статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд, крім іншого, вирішує питання розподілу судових витрат між сторонами.
Згідно ч.1, ч.2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволені в співвідношенні 8% від заявленої ціни позову, з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір в у відповідному розмірі в сумі 642,16 гривень
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 141-142, 211, 247, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позовну заяву задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , три відсотки річних в розмірі 14215,12 гривень та інфляційні втрати в розмірі 48387,39 гривень, а всього грошові кошти в сумі 62602,51 (шістдесят дві тисячі шістсот дві грн. 51 коп) гривень.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , витрати зі сплати судового збору в розмірі 642,16 (шістсот сорок дві тисячі грн 16 коп) гривень.
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_10
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_11
Суддя В.Філіп`єва