Справа № 953/11667/26
н/п 2/953/5865/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" вересня 2026 р. Київський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Юрлагіної Т.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Борщенко Владлена Валеріївна до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності,-
ВСТАНОВИВ:
17 серпня 2026 року в провадження Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Борщенко Владлена Валеріївна до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності, у якій просить:
припинити право власності ОСОБА_2 на частку у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнати за ОСОБА_1 право власності на частку у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 175 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 24.08.2026 вказану заяву було залишено без руху, зазначено підстави залишення без руху та надано строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали.
07 вересня 2026 року від представника позивача Борщенко В.В. засобами поштового зв`язку надійшла заява про усунення недоліків, в якій просила визнати усунутими недоліки позовної заяви. Зокрема, просила надати позивачу можливість внести 329 304,00 грн на депозитний рахунок суду під час підготовчого провадження, не вважати відсутність нотаріально засвідченого перекладу позовної заяви та всіх доданих до неї документів російською мовою неусуненим недоліком позовної заяви.
Згідно наказу в.о. голови Київського районного суду м. Харкова Шаренко С. від 03.08.2026 № 02-03/187 суддя Юрлагіна Т.В. перебувала у основній щорічній відпустці з 28.08.2026 по 18.09.2026.
В ухвалі Київського районного суду м. Харкова від 24.08.2026 було вказано, що: «звертаючись до суду представником позивача у позові зазначено, що відповідачка ОСОБА_2 виїхала за межі України. Водночас з матеріалів, долучених до позовної заяви, вбачається, що ОСОБА_2 є громадянкою російської федерації.
У відповідності до ч.5 ст.4 ЦПК України, жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Іноземні особи мають процесуальні права та обов`язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, крім випадків, передбачених конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана верховною Радою України (ч.2 ст.496 ЦПК України).
Відповідно до ч.1ст.498 ЦПК України, у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави, у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України «Про міжнародне приватне право».
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.
Окрім того, ст. 80 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.
Згідно п. 2.3 розділу II Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та ДСА України від 27 червня 2008 року N 1092/5/54, доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову. У відповідних випадках документи, що підлягають врученню, можуть бути складені або перекладені на ту мову, яку, як є підстави вважати, розуміє особа, якій необхідно вручити документи. Це окремо визначається судом України у дорученні.
Відповідно до ст. 2 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, кожна Договірна Держава призначає Центральний Орган, обов`язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав.
Статтею 3 цієї Конвенції визначено, що орган влади чи судовий працівник, компетентний, відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, Центральний Орган запитуваної Держави власноручно вручає документ або забезпечує його вручення відповідним органом: a) у спосіб, визначений його внутрішнім правом для вручення документів, складених в цій державі, особам, що перебувають на її території, або б) в особливий спосіб, обумовлений запитуючим органом, якщо такий спосіб не є несумісним з законами запитуваної Держави. З урахуванням положень пункту (б) частини першої цієї статті документ може завжди бути вручений шляхом безпосередньої доставки одержувачу, який приймає його добровільно. Якщо документ має бути вручений відповідно до частини першої цієї статті, то Центральний Орган може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної Держави.
У такому разі саме на позивача покладається обов`язок забезпечити подання до суду належно оформлених, перекладених, нотаріально посвідчених документів, після чого вони направляються судом до Міністерства юстиції України.
У разі відкриття провадження у справі, в порядку підготовки справи до судового розгляду, судом буде направлятися до компетентного орган, за місцем знаходження відповідача, доручення про вручення судових документів та виконання окремих процесуальних дій.
У свою чергу, позивачем до позову додано лише копію позовної заяви складену українською мовою, та документи до неї без перекладу. При чому, переклад має бути здійснений офіційним перекладачем, підпис якого має бути офіційно посвідчений та скріплений гербовою печаткою, дійсність перекладу посвідчується нотаріусом.
Таким чином, з метою належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи необхідно вручити йому копію позовної заяви та процесуальні документи по даній справі у перекладі на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності через Міністерство юстиції України».
Однак, представником позивача вимоги ухвали не виконано та не долучено до матеріалів справи засвідченого перекладу позовної заяви з додатками. Натомість, представником позивача зазначено про те, що виготовлення за кошти позивача нотаріально засвідченого перекладу всієї позовної заяви та значного обсягу доданих до неї документів не гарантуватиме їх фактичного направлення та вручення відповідачці через Міністерство юстиції України, а тому покладення на позивача відповідних витрат до з`ясування реальної можливості виконання міжнародного доручення не матиме належної процесуальної мети.
Оцінюючи наведені доводи, суд виходить із того, що на цій стадії питання фактичної можливості виконання в майбутньому судового доручення іноземною державою не є предметом вирішення судом при встановленні факту усунення недоліків позовної заяви.
Саме по собі посилання позивача на невизначеність щодо подальшого здійснення міжнародного співробітництва не свідчить про усунення встановленого судом недоліку та не звільняє позивача від виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч.3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Однак у встановлений строк недоліки в повному обсязі усунуті не були.
Таким чином, слід зазначити, що саме звернення особи до суду з позовною заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання позивачем умов реалізації права на звернення до цього суду з позовною заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.
З огляду на викладене суддя може вирішити питання про відкриття, повернення чи відмову у відкритті провадження по справі, яка не була належним чином оформлена та містила недоліки, лише після їх усунення. При цьому у ЦПК України відсутні винятки з указаного порядку.
Крім того, у рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
З огляду на вищенаведене, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу, оскільки недоліки вказані в ухвалі не було усунуто.
Частиною 5 ст. 185 ЦПК України визначено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Згідно до ч.6 ст.185 ЦПК України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.
На підставі викладеного, керуючись ч. ч. 3, 5, 6 ст. 185, ст. 261 ЦПК України, судя, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Борщенко Владлена Валеріївна до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності - вважати неподаною та повернути заявнику.
Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із вказаною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Т.В.Юрлагіна