Справа № 643/18224/26
Провадження № 2/643/9736/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.09.2026 м. Харків
Суддя Салтівського районного суду міста Харкова Замікула Б.С., розглянувши матеріали позовної заяви Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію,
УСТАНОВИВ:
19.08.2026 до Салтівського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» (далі - ПрАТ «Харківенергозбут», позивач), в інтересах якого діє представник Стафієвська-Мясоєдова К.В., до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, яка обліковується за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), за період з 01.08.2022 по 01.06.2026 у розмірі 44777,32 грн.
У позовній заяві відомості про відповідача наведено таким чином: « ОСОБА_1 , дата народження невідома, РНОКПП: невідомий, адреса АДРЕСА_2 ; відомості про зареєстрований Електронний кабінет Боржника в підсистемі Електронний суд ЄСІТС відсутні у зв`язку з відсутністю РНОКПП».
Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 26.08.2026 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю її вимогам п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України та надано позивачеві строк для усунення недоліків тривалістю десять днів з дня отримання копії ухвали.
Копію ухвали доставлено до електронного кабінету позивача та його представника у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС, що підтверджується наявною у матеріалах справи карткою руху документа; позивач зазначає датою отримання 03.09.2026.
10.09.2026, тобто в межах установленого судом строку, до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків позовної заяви. Проте за своїм змістом ця заява не містить відомостей, про необхідність зазначення яких ішлося в ухвалі суду від 26.08.2026. Натомість позивач заперечує проти висновків суду, посилаючись на те, що дата народження та реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) відповідача йому невідомі, самостійно отримати ці відомості він не має можливості через приписи законодавства про захист персональних даних та про нотаріальну таємницю, а тому просить суд відкрити провадження у справі та задовольнити клопотання про витребування у Харківського обласного державного нотаріального архіву копії договору купівлі-продажу квартири, серія та номер 435, виданого 13.03.2014 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гончаренко О.М.
Дослідивши зміст поданої заяви та матеріали позовної заяви, суддя дійшов висновку, що недоліки, зазначені в ухвалі від 26.08.2026, позивачем не усунуті, з огляду на таке.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Суддя наголошує, що недолік поданої позовної заяви полягає не у відсутності РНОКПП відповідача як такого, а в тому, що позовна заява не містить жодного реквізиту, який дозволяв би індивідуалізувати відповідача як конкретну фізичну особу: не зазначено ані дати народження, ані РНОКПП, ані номера і серії паспорта, ані зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання (перебування).
Зазначена в позовній заяві адреса - АДРЕСА_1 - є адресою об`єкта нерухомого майна, за яким обліковується спірна заборгованість, а не місцем проживання (перебування) відповідача, встановленим у передбаченому законом порядку. Позивач цього і не заперечує, прямо зазначаючи в заяві від 10.09.2026, що «як місце проживання чи перебування відповідача була зазначена саме ця адреса, оскільки іншої інформації позивач не має». Більше того, за наданою самим позивачем довідкою АТ «Харківобленерго» станом на 25.07.2026 особовий рахунок
№ НОМЕР_1 за вказаною адресою обліковується за іншою фізичною особою -
ОСОБА_2 , що додатково унеможливлює ототожнення адреси об`єкта з місцем проживання відповідача.
Прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи не є унікальним ідентифікатором особи і самі по собі не забезпечують її індивідуалізації. За відсутності будь-якого з передбачених законом цифрових ідентифікаторів суд позбавлений процесуальної можливості:
- звернутися в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи, а також скористатися даними Єдиного державного демографічного реєстру (ч. 8 ст. 187 ЦПК України), оскільки пошук відомостей у зазначених інформаційних системах здійснюється за РНОКПП та/або датою народження особи, а не за прізвищем, іменем та по батькові;
- перевірити дотримання правил підсудності, визначених ст. 27, 28 ЦПК України, з урахуванням зареєстрованого місця проживання відповідача;
- виконати обов`язок щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи (ст. 128 ЦПК України) та забезпечити рівність сторін у судовому процесі (ст. 12, 13 ЦПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод);
- забезпечити виконуваність майбутнього судового рішення: за п. 5 ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються ідентифікуючі дані сторін, а за п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» дата народження боржника - фізичної особи та його РНОКПП (серія і номер паспорта) є обов`язковими реквізитами виконавчого документа.
При цьому суддя враховує, що п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України пов`язує обов`язок зазначення РНОКПП або паспортних даних фізичної особи із тим, чи відомі такі відомості позивачу. Водночас це застереження не може тлумачитися як таке, що дозволяє позивачеві обмежитися простою заявою про невідомість відповідних відомостей, не вживши жодних залежних від нього та доступних йому заходів до їх отримання. Інакше зміст наведеної норми зводився б до формального застереження, а тягар встановлення особи відповідача покладався б виключно на суд.
Слід також зважати, що позивач має спеціальний правовий статус, який істотно відрізняє його від пересічного учасника цивільних правовідносин. ПрАТ «Харківенергозбут» є постачальником універсальних послуг, визначеним постановою НКРЕКП від 26.10.2018 № 1268. Як визначено абз. 18
п. 13 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії», на який позивач прямо посилається у позовній заяві, передбачено, що передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів. Пунктами 3.3.5, 5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії врегульовано порядок взаємодії постачальника, оператора системи розподілу та нового власника об`єкта нерухомості.
Отже, позивач наділений законним механізмом отримання та обробки персональних даних споживачів, у тому числі шляхом взаємодії з оператором системи розподілу - АТ «Харківобленерго», з яким він перебуває у сталих договірних відносинах і до якого вже звертався у цій справі за іншою інформацією.
Натомість з матеріалів позовної заяви вбачається, що єдиним заходом, на який посилається позивач, є адвокатський запит № 418 від 03.09.2026 до Харківського обласного державного нотаріального архіву. Цей запит направлено вже після постановлення ухвали про залишення позовної заяви без руху, тобто він не передував зверненню до суду.
Доказів звернення до оператора системи розподілу щодо даних власника об`єкта, зокрема, під час переоформлення особового рахунку та надання відомостей про поереднього власника - позивачем не надано. Не повідомлено суд і про результати розгляду адвокатського запиту, попри те що з дня його направлення до дня постановлення цієї ухвали сплинуло понад два тижні.
З огляду на викладене суддя доходить висновку, що позивач не довів вичерпання доступних йому позасудових способів їх отримання.
Щодо заявленого позивачем клопотання про витребування доказів суддя зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Однак інститут витребування доказів спрямований на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються або спростовуються вимоги та заперечення у справі (ч. 2 ст. 84 ЦПК України), а не на формування реквізитів самої позовної заяви та встановлення особи відповідача замість позивача.
Крім того, за п. 7 ч. 2 ст. 187 ЦПК України результат вирішення заяв і клопотань позивача, що надійшли разом із позовною заявою, зазначається в ухвалі про відкриття провадження у справі. Тобто таке клопотання вирішується судом після відкриття провадження. Стадія перевірки позовної заяви на відповідність вимогам ст. 175, 177 ЦПК України цій ухвалі передує, і на цій стадії суд не наділений повноваженнями зі збирання доказів. Отже, заявлене клопотання за жодних умов не могло усунути недоліки позовної заяви.
Покладення на суд обов`язку зі встановлення персональних даних боржника на стадії вирішення питання про відкриття провадження суперечить засадам змагальності та диспозитивності цивільного судочинства (ст. 12, 13 ЦПК України). Суд не виконує функцій зі збирання первинної інформації для оформлення позову та не може діяти в інтересах однієї зі сторін, тим більше - суб`єкта господарювання, який має власні законні механізми отримання таких відомостей.
Посилання позивача на практику Верховного Суду та інших судів, суддя відхиляє з таких підстав.
Позивач посилається на постанову Верховного Суду від 13.04.2022 у справі № 160/11095/20, в якій зазначено, що незазначення місця проживання (перебування), засобів зв`язку й адреси електронної пошти позивача не є однозначною підставою для залишення позовної заяви без руху.
Суддя зазначає, що наведений висновок сформульовано за інших фактичних обставин і він не є застосовним до спірної ситуації. У справі № 160/11095/20 ішлося про відсутність відомостей про позивача - особу, яка особисто звернулася до суду, підписала позовну заяву і відомості про яку випливають із самої заяви та доданих до неї документів; відсутність таких відомостей не перешкоджає ані ідентифікації цього учасника, ані його повідомленню, ані виконанню рішення. У цій же справі відсутні ідентифікуючі відомості про відповідача - особу, яка до суду не зверталася, процесуального статусу ще не набула, про існування спору не обізнана і права якої на захист безпосередньо залежать від можливості суду встановити, кого саме належить повідомити про розгляд справи. Поширення висновків щодо реквізитів позивача на реквізити відповідача призвело б до порушення принципу рівності сторін.
Посилання позивача на ухвали інших судів у справах № 641/9389/25, № 641/9388/25, № 953/13093/25 суддя відхиляє, оскільки судові рішення судів першої інстанції в інших справах не є джерелом права, не мають преюдиційного значення для цієї справи та не належать до висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, які суд зобов`язаний враховувати згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які переслідують легітимну мету та є пропорційними їй, зокрема обмеженням процедурного характеру, пов`язаним з дотриманням умов прийнятності звернення (рішення у справах «Ашингдейн проти Сполученого Королівства», «Креуз проти Польщі»).
Вимоги ст. 175, 177 ЦПК України саме й становлять такі процедурні умови. Їх дотримання має легітимну мету - забезпечення визначеності щодо сторін спору, реальної можливості повідомити відповідача та виконуваності судового рішення, тобто спрямоване на захист прав як позивача, так і відповідача.
Застосований судом захід є пропорційним: повернення позовної заяви не позбавляє позивача права на судовий захист, оскільки згідно з ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви. Позивач не обмежений у строках такого звернення, а сплачений судовий збір підлягає поверненню в порядку п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Відтак, заява представника позивача від 10.09.2026, попри її подання в межах установленого судом строку, не усунула недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі від 26.08.2026, оскільки: позовна заява і надалі не містить відомостей, що дозволяють індивідуалізувати відповідача як фізичну особу, а наведені позивачем доводи не спростовують висновків суду про наявність цих недоліків та не підтверджують вичерпання позивачем доступних йому заходів для їх усунення.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Згідно з ч. 5 ст. 185 ЦПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Питання щодо клопотання позивача про витребування доказів окремому вирішенню не підлягає, оскільки воно заявлене у позовній заяві, яка повертається позивачеві.
Керуючись ст. 12, 13, 84, 128, 175, 177, 185, 187, 260, 261 ЦПК України, суддя
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію - вважати неподаною та повернути позивачеві.
Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Роз`яснити позивачу, що сплачений судовий збір підлягає поверненню в порядку, встановленому ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали.
Суддя Борис ЗАМІКУЛА