ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/971/26 Справа № 2-245/2011 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко Н.В. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 8
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,
суддів - Городничої В.С., Макарова М.О.,
при секретарі - Триполець В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційною скаргою особи, яке не приймала участі у розгляді справи ОСОБА_1
на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 12 грудня 2011 року у складі судді Ткаченко Н.В.
у справі за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора, Дніпровська міська рада про визнання права власності в порядку набувальної давності, -
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2008 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до виконавчого комітету Жовтневої районної в м. Дніпропетровську ради, ОСОБА_2 , треті особи Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора, КП «ДМБТІ» про визнання права власності в порядку спадкування, визнання угоди дійсною та визнання права власності на частину домоволодіння, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , якій належало 8/100 частин домоволодіння (літ.Ж-1), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається із: 6-1,6-2 коридор, 6-3 кухня, 6-4,6-5,6-6,6-7 житлові кімнати, що підтверджується відповіддю КП «ДМБТІ»№ 1487 від 19 березня 2002 року, свідоцтвом про право приватної власності від 28 вересня 1993 року, виданого відділом Комунального господарства згідно рішення Жовтневої районної ради народних депутатів № 1269 від 27 серпня 1993 року та акту ідеальних часток.
Зазначають, що після смерті ОСОБА_5 спадкоємцем першої черги була лише її донька ОСОБА_2 , яка на момент відкриття спадщини постійно проживала разом із матір`ю, тобто прийняла спадщину та фактично вступила в управління спадковим майном.
18 вересня 2007 року сторони уклали договір купівлі-продажу належній ОСОБА_2 частини домоволодіння, за умовами якого ОСОБА_2 отримала грошові кошти у розмірі 50000,00 грн., однак вказаний договір не був посвідчений нотаріально, у зв`язку із відсутністю у останньої правовстановлюючих документів на домоволодіння.
Враховуючи викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору, відбулось його часткове виконання, а ОСОБА_2 фактично ухилилася від його виконання в частині нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, вимушені звернутися до суду та просити визнати за ОСОБА_2 право власності, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 на 8/100 частини домоволодіння; визнати укладену угоду між сторонами від 18 вересня 2007 року дійсною; визнати за кожним з них право власності на 4/100 частини домоволодіння АДРЕСА_2 .
У вересні 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , треті особи: Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора, Дніпровська міська рада про визнання права власності в порядку набувальної давності, посилаючись на те, що вона є донькою ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначала, що за життя її матері належало 8/100 частин домоволодіння (літ. Ж-1), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається із: 6-1,6-2 коридор, 6-3 кухня, 6-4,6-5,6-6,6-7 житлові кімнати, що підтверджується відповіддю КП «ДМБТІ»№ 1487 від 19 березня 2002 року, свідоцтвом про право приватної власності від 28 вересня 1993 року, виданого відділом Комунального господарства згідно рішення Жовтневої районної ради народних депутатів № 1269 від 27 серпня 1993 року та акту ідеальних часток.
Враховуючи відсутність інших спадкоємців після смерті матері, будучи єдиною спадкоємицею першої черги, яка постійно проживає у вказаному домоволодінні, користується своєю часткою домоволодіння на правах власника, але не може оформити право власності на нього, тобто, є такою, що добросовісно заволоділа нерухомим майном і продовжує відкрито користуватися ним протягом десяти років, вимушена звернутися до суду та просити визнати за нею право власності в порядку набувальної давності на 8/100 частин домоволодіння АДРЕСА_2 .
Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 12 грудня 2011 року позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 207 ЦПК України.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 12 грудня 2011 року зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку набувальної давності на 8/100 частин домоволодіння АДРЕСА_2 .
Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати у справі в розмірі 620,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване наявністю підстав для задоволення зустрічного позову, оскільки ОСОБА_2 добросовісно заволоділа чужим майном, а саме квартирою АДРЕСА_3 , продовжує відкрито, безперервно володіти квартирою більше десяти років, є єдиним спадкоємцем колишньої власниці квартири ОСОБА_5 , яка заповіту не складала та інших спадкоємців не має, а тому наявні підстави для визнання за ОСОБА_2 права власності в порядку набувальної давності на частину домоволодіння.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , як особа, яка не брала участі у справі, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, просила рішення суду скасувати, у задоволенні зустрічного позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що при розгляді справи, суд першої інстанції не залучив до участі інших співвласників домоволодіння, ухвалюючи рішення про визнання права власності в порядку набувальної давності на 8/100 частини домоволодіння, судом фактично вирішено питання про її права та обов`язки, якій на праві власності належить 30/100 частини домоволодіння.
У відзиві на апеляційну скаргу Дніпровська міська рада просила розглянути апеляційну скаргу відповідно до норм чинного законодавства.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішень суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження підлягає закриттю, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За життя, ОСОБА_5 належало на праві власності 8/100 частин домоволодіння АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на домоволодіння, видане 28 вересня 1993 року виконавчим комітетом Ради народних депутатів.
Згідно рішення виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів м.Дніпропетровська від 27 серпня 1993 року № 1269, затверджено акт ідеальних частин у домоволодінні АДРЕСА_2 , згідно якого за ОСОБА_5 визначено 8/100 частин домоволодіння.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2009 року було встановлено факт проживання ОСОБА_2 разом із її матір`ю ОСОБА_5 на момент її смерті, тобто на ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «DIYA 97 v. UKRAINE», заява № 19164/04).
Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно із пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини та громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано положеннями глав 1, 2 розділу V ЦПК України, у яких врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.
Згідно зі статтею 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Статтею 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Установлена процесуальним законом можливість здійснення апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не була залучена до участі у справі, лише у разі підтвердження та встановлення наявності порушення оскаржуваним судовим рішенням її прав, інтересів та (або) обов`язків ґрунтується на принципі res judicata, тобто поваги до остаточного судового рішення, дія якого передбачає встановлення у відносинах між сторонами спору, вирішеного остаточним і обов`язковим для сторін судовим рішенням, стану правової визначеності.
У свою чергу, засада обов`язковості судових рішень буде нівелюватися, якщо судове рішення могло б переглядатися за ініціативою особи, яка не брала участі у справі та не має безпосереднього правового зв`язку з оскаржуваним судовим рішенням, яке не впливає на її права та обов`язки. У такому випадку процедура апеляційного перегляду та скасування остаточного судового рішення несумісна з принципом визначеності правовідносин та верховенством права.
Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).
Тобто у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.
На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Судове рішення, що оскаржується особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов`язки такої особи (постанови Верховного Суду: від 04 листопада 2019 року у справі № 542/401/18 (провадження № 61-15078св19), від 10 вересня 2020 року у справі № 757/66808/19-ц (провадження № 61-10846св20), від 17 червня 2021 року у справі № 626/2547/19 (провадження № 61-18621св20)).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно із частиною другою статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом позову у даній справі є вимоги щодо визнання права власності в порядку набувальної давності на частину домоволодіння.
Колегія суддів звертає увагу, що рішення суду першої інстанції, яким визнано право власності на частину об`єкта нерухомості, оскаржила в апеляційному порядку ОСОБА_1 , як особа, яка не брала участі у справі, посилаючись на те, що судовим рішенням вирішено питання про її права та інтереси, як співвласника вказаного домоволодіння.
При цьому, звертаючись з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 зазначала, що є власницею 30/100 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 . Тобто, на думку ОСОБА_1 , вона мала б бути залучена до участі у даній справі, а її права та інтереси порушуються рішенням суду першої інстанції.
Проте, в даній справі вирішувалося питання щодо визнання права власності в порядку набувальної давності на 8/100 частини домоволодіння, яке не стосується безпосередньо прав та обов`язків ОСОБА_1 , тобто не може впливати на обсяг прав останньої, оскільки рішенням суду питання про права та законні інтереси ОСОБА_1 не вирішувалося.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
За таких обставин, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті шостої Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про незаконність судового рішення з підстав вирішення питання про її права та обов`язки.
Колегія суддів звертає увагу, що оскаржуване рішення суду про визнання права власності в порядку набувальної давності на 8/100 частини домоволодіння не стосується безпосередньо прав та обов`язків скаржника, права ОСОБА_1 оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки судом першої інстанції не вирішувалися. В даній справі не висуваються вимоги щодо права власності ОСОБА_1 , і суд першої інстанції не приймав рішення про права та інтереси скаржника, остання не є учасником спірних правовідносин, тобто, судом не вирішувалось питання щодо прав, свобод, інтересів скаржника, не встановлювалися жодні обов`язки щодо нього.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що провадження за апеляційною скаргою особи, яка не приймала участі у розгляді справи, підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 255, 260, 261, 362, 377 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою особи, яка не приймала участі у розгляді справи ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 12 грудня 2011 року у справі за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора, Дніпровська міська рада про визнання права власності в порядку набувальної давності - закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини ухвали проголошена 15 вересня 2026 року.
Повний текст судового рішення складено 21 вересня 2026 року.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Судді: В.С. Городнича
М.О. Макаров