Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
УХВАЛА
21 вересня 2026 року Справа № 520/14633/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Полях Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення та заміни сторони виконавчого провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати бездіяльність Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, (суб`єкта владних повноважень) протиправною у зв`язку із оскарженням прийнятого рішення від 26.02.2024р. за №5660-3362-Д-02/8-2000/24;
- зобов`язати вчинити певні дії, - провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 пенсії за вислугу років з 01.12.2019 року на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області" від 27.12.2023 року №33/41-9243а "Про розмір грошового забезпечення".
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 р. по справі № 520/14633/24 адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки ДУ "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області" №100/20346 вих. № 33/41-9243а від 27.12.2023 року.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_2 з 01.12.2019 року перерахунок та виплату пенсії, виходячи з грошового забезпечення визначеного в довідці ДУ "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області" №100/20346 вих. № 33/41-9243а від 27.12.2023 року, з урахуванням проведених виплат.
У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок).
17.09.2026 засобами системи «Електронний суд» ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила:
- прийняти заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення до розгляду;
- (за потреби) замінити вибулого стягувача ОСОБА_2 його правонаступником - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 );
- змінити спосіб і порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року у справі № 520/14633/24 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) нарахованої та невиплаченої суми заборгованості по пенсії у розмірі 337 429,12 грн (триста тридцять сім тисяч чотириста двадцять дев`ять гривень 12 копійок).
В обґрунтування заяви зазначено, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 у справі №520/14633/24 набрало законної сили 31.10.2024, проте в повному обсязі не виконане. На його виконання відповідачем проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 та нараховано заборгованість, яку внесено до Реєстру судових рішень.
Заявниця вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, а вона є його дружиною та вважає себе єдиним правонаступником щодо отримання недоодержаної пенсії. На підтвердження права на отримання зазначених коштів посилається на своє звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та лист відповідача від 24.07.2026 №48926-47111/Д-03/8-2000/26, а також на положення статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
За доводами заявниці, відповідно до зазначеного листа відповідача залишок нарахованої та невиплаченої заборгованості за рішенням суду становить 337 429,12 грн. При цьому рішення суду залишається фактично невиконаним протягом майже двох років із дня набрання ним законної сили. Як зазначено в заяві, відповідач здійснив лише дві виплати у розмірі 100,00 грн та 121,00 грн, посилаючись на відсутність відповідних бюджетних асигнувань. Заявниця вважає, що виплата заборгованості такими частинами не забезпечує належного виконання судового рішення та нівелює її право на судовий захист.
Посилаючись на положення частин першої та третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, заявниця зазначає, що невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення щодо пенсійних виплат протягом двох місяців із дня набрання ним законної сили є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого рішення шляхом стягнення відповідних виплат. Оскільки суму заборгованості відповідачем нараховано та підтверджено, але не виплачено протягом строку, що перевищує встановлений законом двомісячний строк, заявниця вважає наявними підстави для зміни способу і порядку виконання рішення суду шляхом стягнення з відповідача на її користь 337 429,12 грн.
Дослідивши заяву та додані до неї документи, суд дійшов наступного.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Частиною першою статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Отже, виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на судовий захист та має здійснюватися з дотриманням установленого законом порядку, зокрема щодо визначення осіб, які мають право вимагати його виконання.
Відповідно до частини першої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця у випадках, установлених законом, - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Згідно з абзацом першим частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Абзацом другим частини третьої цієї статті, яким її доповнено Законом України від 21.11.2024 №4094-IX, передбачено, що невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.
Наведена норма допускає зміну механізму виконання рішення щодо пенсійних виплат шляхом стягнення відповідних коштів.
Водночас вказаною нормою не встановлює самостійної підстави для заміни особи, на користь якої ухвалено рішення, іншою особою та не звільняє суд від необхідності перевірити наявність підстав для процесуального правонаступництва.
Як убачається зі змісту заяви, ОСОБА_1 просить не лише змінити спосіб і порядок виконання рішення суду, а й замінити померлого стягувача ОСОБА_2 на заявника та стягнути на її користь нараховану й невиплачену пенсійну заборгованість.
Таким чином, вирішення вимоги про стягнення коштів на користь заявниці залежить від наявності правових підстав для заміни стягувача.
Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.
Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
Згідно з частиною першою статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Частиною четвертою статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
За змістом зазначених норм процесуальне правонаступництво передбачає перехід до іншої особи прав та обов`язків учасника саме у тих матеріальних правовідносинах, щодо яких виник спір. Т
Тому сам факт смерті позивача та наявність родинних відносин між позивачем у справі і заявницею не є достатніми для заміни стягувача.
Суд має встановити, чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво та на якій правовій підставі заявниця набула право на одержання коштів.
Судом установлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 у справі №520/14633/24 відповідача зобов`язано здійснити ОСОБА_2 з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення з урахуванням проведених виплат.
Зі змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 24.07.2026 №48926-47111/Д-03/8-2000/26 убачається, що ОСОБА_2 отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII.
Отже, питання виплати сум його пенсії, що залишилися недоодержаними у зв`язку зі смертю, регулюється спеціальними положеннями зазначеного Закону.
Відповідно до частини першої статті 61 Закону №2262-XII суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Згідно з частинами другою та третьою статті 61 Закону №2262-XII при зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше шести місяців після смерті пенсіонера.
За статтею 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Водночас пунктом 4 частини першої статті 1219 цього Кодексу передбачено, що до складу спадщини не входять права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, установлені законом, які нерозривно пов`язані з особою спадкодавця.
Статтею 1227 Цивільного кодексу України визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Таким чином, необхідно розмежовувати особисте право пенсіонера на пенсійне забезпечення та право членів його сім`ї на отримання сум пенсії, що залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю.
Реалізація членом сім`ї спеціального порядку отримання таких сум за статтею 61 Закону №2262-XII не означає переходу до нього всіх прав та обов`язків пенсіонера у правовідносинах щодо перерахунку й виплати пенсії.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 18.02.2026 у справі №240/3882/21 Верховний Суд, розглядаючи питання заміни померлого стягувача у справі про перерахунок та виплату пенсії, зазначив, що право членів сім`ї на одержання недоодержаних сум за статтею 61 Закону №2262-XII виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а на підставі іншого юридичного складу та у спеціально визначеному законом порядку. Зобов`язальні вимоги у розглянутій справі були нерозривно пов`язані з особою пенсіонера та не допускали правонаступництва. Заміна стягувача не була належним способом захисту прав заявників, а відмова пенсійного органу у виплаті їм коштів могла бути предметом окремого позову. Цей висновок зроблено за обставин, коли перерахунок пенсії вже проведено, а заборгованість нараховано.
У постанові від 20.05.2026 у справі №280/10642/24 Верховний Суд також розмежував спеціальний порядок отримання членами сім`ї недоодержаної пенсії та спадкове правонаступництво. У цій справі право особи, яка своєчасно звернулася до пенсійного органу за недоодержаною пенсією померлого, захищалося шляхом окремого позову щодо відмови у виплаті відповідних сум.
Застосовуючи наведені норми та правові висновки до обставин цієї справи, суд ураховує, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується доданим до заяви свідоцтвом про смерть.
ОСОБА_1 є його дружиною, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.
З листів відповідача від 24.07.2026 №48926-47111/Д-03/8-2000/26 та №48925-47111/Д-03/8-2000/26 убачається, що заявниця звернулася до пенсійного органу через вебпортал електронних послуг 24.06.2026, тобто в межах шестимісячного строку після смерті пенсіонера. Відповідач повідомив, що на підставі її особистої заяви виплату нарахованої різниці в пенсії за рішенням суду буде проведено їй у межах виділених на відповідну мету коштів.
Отже, заявниця звернулася за отриманням недоодержаних сум пенсії як дружина померлого пенсіонера у спеціальному порядку, передбаченому статтею 61 Закону №2262-XII.
За наведених обставин право вимоги заявниці до пенсійного органу ґрунтується на зазначеній нормі, а не на спадковому правонаступництві у правовідносинах, що були предметом розгляду справи №520/14633/24.
Посилання заявниці на лист відповідача як на підтвердження її правонаступництва суд відхиляє, оскільки повідомлення пенсійного органу про виплату їй недоодержаних сум підтверджує застосування спеціального порядку їх одержання, проте не засвідчує перехід до неї прав та обов`язків позивача у спірних правовідносинах.
Нарахування відповідачем пенсійної заборгованості та внесення її до Реєстру судових рішень також не змінює правової підстави отримання заявницею цих коштів і не створює підстав для заміни стягувача.
Рішенням від 30.09.2024 суд вирішив спір щодо права ОСОБА_2 на перерахунок та виплату його пенсії.
Право ОСОБА_1 на одержання недоодержаних сум у зв`язку зі смертю чоловіка виникло на іншій матеріально-правовій підставі та не було предметом вирішення зазначеним судовим рішенням.
Тому підстави для заміни стягувача в частині виконання обов`язку щодо перерахунку та виплати пенсії за правилами статей 52, 379 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Щодо вимоги про зміну способу і порядку виконання рішення шляхом стягнення на користь заявниці 337 429,12 грн суд зазначає, що передбачений статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України механізм спрямований на забезпечення виконання вже ухваленого рішення в межах установленого ним обов`язку.
Вказаний механізм не призначений для вирішення нового спору щодо права іншої особи на одержання відповідних виплат після смерті позивача.
Сам по собі сплив двомісячного строку невиконання рішення щодо пенсійних виплат, хоча й є самостійною підставою для зміни способу його виконання, не надає заявниці статусу стягувача та не усуває необхідності встановлення правових підстав для заміни особи, на користь якої ухвалено рішення.
За відсутності таких підстав стягнення коштів на користь ОСОБА_1 в порядку статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України означало б вирішення питання про її власне право на виплату недоодержаної пенсії, яке не розглядалося при ухваленні рішення у цій справі.
Доводи щодо тривалого невиконання рішення, часткових виплат та посилання відповідача на обмеженість бюджетного фінансування не спростовують наведеного висновку.
Обов`язковість виконання судового рішення та право заявниці вимагати виплати недоодержаної пенсії не є підставою для використання процесуальних механізмів зміни способу виконання та заміни стягувача без установлених законом передумов.
При цьому відмова в задоволенні цієї заяви не є вирішенням по суті питання про правомірність невиплати ОСОБА_1 недоодержаних її чоловіком сум пенсії.
Суд зауважує, що у разі порушення власного права заявниці на одержання таких коштів вона має право звернутися до суду з окремим позовом щодо відповідних рішень, дій чи бездіяльності пенсійного органу.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 в частині заміни стягувача та зміни способу і порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 у справі №520/14633/24 шляхом стягнення на її користь 337 429,12 грн задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 52, 241, 243, 248, 256, 295, 378, 379 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення та заміни сторони виконавчого провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Н.А. Полях