Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 вересня 2026 року Справа № 520/21647/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
у с т а н о в и в :
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 10.06.2026 № П/С № 914480147968 про відмову у виплаті допомоги на поховання; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання померлої ОСОБА_2 відповідно до статті 53 Закону України № 1058-IV; - вирішити питання розподілу судових витрат.
В обґрунтування позову покликається на те, що після смерті матері пенсіонерки звернулась до органу пенсійного фонду із заявою про виплату допомоги на поховання померлої. 10.06.2026 відповідач ухвалив рішення про відмову у виплаті у зв`язку із тим, що померла на день смерті не отримувала пенсію. Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасування, у зв`язку із чим просить останнього зобов`язати вчинити відповідні дії, а позов задовольнити. У відповідності до ост. 139 КАС України просить здійснити розподіл судових витрат.
Відповідачем подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що за даними ІКІС ПФУ: Підсистеми «Звернення» 02.06.2026 із заявою № 1166 щодо оформлення допомоги на поховання померлої ОСОБА_2 звернулась ОСОБА_1 . За матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, мала статус внутрішньо переміщеної особи та отримувала пенсію за віком, призначену відповідно до Закону № 1058. Виплата пенсії ОСОБА_2 призупинена з 01.04.2024 у зв`язку з непроходженням фізичної ідентифікації, передбаченої постановою кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (чинна на момент припинення виплати). Згідно зі свідоцтвом про смерть від 02.06.2026 серія НОМЕР_1 , ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті - Донецька область, місто Ясинувата. Наказом Міністерства розвитку громад та територій від від 28 лютого 2025 року № 376 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - Перелік № 376). Відповідно до Переліку № 376 (в редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 10 червня 2026 року № 1082) м. Ясинувата Донецького району Донецької області належить до тимчасово окупованої російською федерацією території України з 07.04.2014. Оскільки за життя ОСОБА_2 , яка мешкала на тимчасово окупованої території України, до органів Пенсійного фонду України із заявою щодо поновлення виплати пенсії, в тому числі із повідомленням про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації не зверталася, нарахування пенсії не здійснювалось. Як зазначено вище, положеннями статті 53 Закону № 1058 чітко визначено, що допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті. Оскільки ОСОБА_2 не отримувала пенсію на момент смерті, підстави для нарахування та виплати Позивачці допомоги на поховання відсутні. Просить у позові відмовити.
Ухвалою суду від 27.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до пп. 15.3 п. 15 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Згідно з пунктом 122 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя №1845/0/15-21 від 17.08.2021 (із змінами), до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Зважаючи на те, що початок функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС наразі не забезпечено, суд з огляду на наявні у суді технічні можливості, вважає за доцільне здійснити розгляд (формувати та зберігати) цієї адміністративної справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.
Розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.
Суд установив, матір`ю позивача є ОСОБА_2 , що підтверджено копією свідоцтва про народження позивача.
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла у віці 84 років, що підтверджено копією повторного свідоцтва про смерть від 02.06.2026 серії НОМЕР_1 .
Позивач звернулась із заявою до відповідача про виплату допомоги на поховання померлої пенсіонерки.
10.06.2026 відповідач за заявою позивача ухвалив рішення № 914480147968, виходячи з наступних мотивів. Головним управлінням розглянута заява ОСОБА_1 , та за результатами розгляду встановлено наступне. За матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області з дислокацією у м. Ясинувата, яка мала статус внутрішньо переміщеної особи, та отримувала пенсію за віком, призначену відповідно до Закону №1058. Виплата пенсії ОСОБА_2 призупинена з 01.04.2024 у зв`язку з непроходженням пенсіонером фізичної ідентифікації, передбаченої постановою кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (чинна на момент припинення виплати). Згідно свідоцтва про смерть від 02.06.2026 серія НОМЕР_1 , ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті - Донецька область, місто Ясинувата. Відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій від 28.02.2025 №376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» місто Ясинувата (Донецький район) Донецької області є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України з 07.04.2014. Статтею 53 Закону №1058 визначено, що у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на його поховання в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті. Статтею 1219 Цивільного Кодексу України визначено, що не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема, право на пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом. Кошти, які не були нараховані померлому, не є належною пенсійною виплатою. За таких умов, пенсійні виплати не можуть бути нараховані померлій особі. Оскільки ОСОБА_2 не отримувала пенсію на момент смерті, підстави для обчислення та виплати допомоги на поховання відсутні. На підставі вищевикладеного, враховуючи норми статті 53 та вимоги пункту 144 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058, вирішено відмовити ОСОБА_1 в оформленні та виплаті допомоги на поховання померлої ОСОБА_2 .
Попри те позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 53 Закону № 1058-IV установлено, що у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.
Загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих визначає Закон України «Про поховання та похоронну службу» від 10 липня 2003 року №1102-IV (далі - Закон №1102-IV), який також регулює відносини, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури поховання, а також встановлює гарантії належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого та збереження місця поховання.
Відповідно до статті 11 Закону №1102-IV поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого поховання померлого здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов`язалася поховати померлого.
Виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого, в установленому законодавством порядку в день звернення видаються: лікарське свідоцтво про смерть - закладом охорони здоров`я; свідоцтво про смерть та довідка про смерть - відділом державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчим органом сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад, консульською установою чи дипломатичним представництвом України. Зазначені документи можуть надаватися за дорученням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов`язалася поховати померлого, іншій юридичній чи фізичній особі.
За правилами статті 13 Закону №1102-IV виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого, надається допомога на поховання. Розмір допомоги на поховання та порядок її надання виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого, встановлює Кабінет Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. Розмір допомоги на поховання не може бути меншим за розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення відповідної виплати врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1).
Згідно з пунктом 5.1 Порядку №22-1 особа, яка звертається по допомогу на поховання, подає до органу, що призначає пенсію, документ, що посвідчує особу заявника, заяву про виплату допомоги на поховання (додаток 7), свідоцтво про смерть та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання (додаток 14 до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 липня 2008 року № 1269/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 липня 2008 року за № 691/15382) або довідку про смерть пенсіонера. У разі реєстрації смерті за межами України подається свідоцтво про смерть або інший документ, що підтверджує факт смерті, виданий компетентним органом іноземної держави.
Форма заяви встановлена Додатком №7 до Порядку №22-1.
Пунктом 5.2 Порядку №22-1 передбачено, що заява про виплату допомоги на поховання та необхідні документи працівником структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, приймаються у порядку, передбаченому пунктом 4.2 розділу IV цього Порядку, та засобами програмного забезпечення передаються для опрацювання до структурного підрозділу з питань виплати пенсій органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.
Суд звертає увагу, що право на отримання допомоги на поховання Законом №1058-IV пов`язується із самим лише фактом смерті пенсіонера.
Жодних застережень, обмежень, заборон про виплату такої допомоги особам, що здійснили поховання пенсіонера, якому з тих чи інших підстав призупинено виплату пенсії, чинне законодавство не передбачає.
Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для відмови у виплаті позивачу допомоги на поховання є те, що ОСОБА_2 на дату смерті фактично не отримувала пенсію, у зв`язку з призупиненням її виплати з 01.04.2024, у зв`язку з тим, що остання проживала та тимчасово окупованій території.
Суду зазначає, що правова природа допомоги на поховання є відмінною від пенсійної виплати, оскільки допомога на поховання, на відміну від пенсійної виплати, надається особам, які здійснили поховання пенсіонера, й для отримання такої допомоги померлий пенсіонер має на дату смерті перебувати на пенсійному обліку, при цьому фактичне отримання пенсії не має правових наслідків для можливості отримання допомоги на поховання.
З огляду на викладене доводи відповідача про те, що померла станом на день смерті не отримувала пенсію, відповідно до положень як Закону №1058-IV, так і Порядку №22-1 жодним чином не передбачає можливості позбавити громадянина України статусу пенсіонера, адже для отримання такої допомоги померлий пенсіонер має на дату смерті перебувати на пенсійному обліку, при цьому фактичне отримання пенсії не має правових наслідків для можливості отримання допомоги на поховання.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем не наведено інших підстав для відмови у виплаті позивачу допомоги на поховання, а відтак суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача про відмову у виплаті позивачу допомоги на поховання та його скасування. З метою належного та ефективного захисту порушеного права суд дійшов переконання зобов`язати відповідача у відповідності до статті 53 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виплатити на користь позивача допомогу на поховання за померлу ОСОБА_2 .
Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене вище суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити.
У відповідності до ст. 139 КАС України, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1331,20 грн.
Керуючись ст. 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
у х в а л и в :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 10 червня 2026 року №914480147968 про відмову ОСОБА_1 у виплаті допомоги на поховання пенсіонерки ОСОБА_2 .
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплати ОСОБА_1 відповідно до ст. 53 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" допомогу на поховання пенсіонерки ОСОБА_2 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1331,20 грн.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, місцезнаходження - Донецька область, місто Слов`янськ, площа Соборна, будинок №3, код ЄДРПОУ 13486010.
Повне судове рішення складено та підписано суддею 21.09.2026.
Суддя М. І. Садова