Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
21 вересня 2026 р. справа № 520/27603/26
Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (вул. Борисоглібська, буд. 3, 5 пов., м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 26080214), третя особа - Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Харківської області (пров. Короленка, буд.19, м. Харків, 61005, код ЄДРПОУ 22642124) про визнання протиправним та скасування рішення, -
В С Т А Н О В И В:
Адвоката Шевченко Карина Юріївна звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №V-031/2026 від 02 травня 2026 року.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2026 у справі №520/27603/26 у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду відмовлено.
Адміністративний позов залишено без руху та запропоновано позивачу протягом десяти календарних днів з моменту отримання даної ухвали надати суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати поважні підстави для поновлення строку, з наданням до суду відповідних доказів.
На виконання вимог ухвали суду від позивача 16.09.2026 до суду надійшла заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Заява обґрунтована тим, що позивач отримала оскаржуване рішення вже після встановленого частиною 7 статті 52 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" строку на його оскарження - 18.06.2026. Також, позивач просить звернути увагу, що у зв`язку з воєнним станом та тим, що її батько є похилого віку (75 років) та страждає на ряд захворювань, позивачу необхідно було знаходитись неодноразово за межами України для допомоги йому (медична довідка додана до позовної заяви).
Розглядаючи заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд виходить з наступного.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Разом з тим право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Це, насамперед, визначено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків пов`язане з необхідністю досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Причини пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути визнані судом поважними лише якщо відповідні обставини виникли об`єктивно, незалежно від волі особи, безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість подання позову у визначений законом строк, виникли протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими доказами.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною третьою статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд звертає увагу на те, що строк звернення до суду щодо оскарження рішення КДКА встановлюється Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI.
Так, відповідно до частини сьомої статті 52 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржено до суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття.
Рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №V-031/2026 прийнято 02.05.2026. Позивач звернулась до суду з позовом про його оскарження 02.09.2026.
У заяві про поновлення строку позивач посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте без її участі та надійшло від відповідача 18.06.2026, тобто вже після спливу строку на його оскарження. З цього приводу суд зазначає наступне.
З аналізу наведеної норми частини сьомої статті 52 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" убачається, що законодавець, визначаючи порядок оскарження рішень Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, прямо встановив можливість їх оскарження протягом тридцяти днів з дня прийняття і це не залежить від вручення такого рішення.
Отже, строк звернення до суду з даним позовом сплинув 01.06.2026.
Щодо посилань позивача на похилий вік батька (75 років) та те, що він страждає на ряд захворювань, у зв`язку з чим позивачу необхідно було знаходитись неодноразово за межами України для допомоги йому, суд зазначає, що зазначені обставини не відносяться до об`єктивних та непереборних обставин, які унеможливлювали своєчасне звернення позивача до суду.
Крім того, медична довідка, додана до позовної заяви, на яку посилається позивач як на підтвердження хвороби батька, є Консультативним висновком лікаря-гастроентеролога від 28.04.2025, яким призначено лікування у вигляді дієти та прийому ліків, контроль 1 раз в 6 місяців.
Жодних медичних документів, які б свідчили, що станом на момент прийняття оскаржуваного рішення, батьку позивача за станом здоров`я встановлено необхідність постійного догляду і позивач здійснює такий догляд за батьком, суду не надано. Як і не надано доказів перебування позивача за кордоном, супроводжуючи батька на лікуванні.
Відтак зазначена обставина не може бути визнана поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Щодо посилання позивача на воєнний стан, суд зазначає наступне.
У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України 24 лютого 2022 року із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні було введено воєнний стан Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні».
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 зазначив: сам факт запровадження воєнного стану в Україні не може вважатись поважною причиною для безумовного поновлення строків звернення до суду, якщо позивач не обґрунтував неможливість такого звернення у встановленні строки.
Аналогічне твердження було визначене Верховним Судом в ухвалі Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 21.07.2022 у справі №127/2897/13-ц. Суд зазначив, що у разі, коли позивач пропустив процесуальний строк з причин, пов?язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, то питання про його поновлення вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у відповідній заяві. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Тобто, сам лише факт введення воєнного стану на території України не може бути визнаний поважною причиною для поновлення строку на подання позову без зазначення конкретних обставин та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на подання позовної заяви.
Позивач у заяві про поновлення строку звернення до суду посилається лише на факт воєнного стану без зазначення конкретних обставин та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом.
Отже, вказаний аргумент позивача щодо поважності пропуску строку звернення до суду суд не приймає до уваги.
Враховуючи, що інших поважних та об`єктивних причин для поновлення строку звернення до суду позивачем не зазначено, суд дійшов висновку про неповажність наведених у заяві підстав для поновлення строку звернення до суду, а тому у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду необхідно відмовити.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
Згідно з частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною другою статті 123 КАС України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на викладене, оскільки позивач звернулась до суду з даним позовом поза межами встановленого строку, наведені у заяві підстави поважності причин пропуску строку звернення до суду не підтверджують неможливість звернутися до суду з даним позовом у встановлений строк, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню.
Відповідно до пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з положеннями частинами п`ятою, шостою статті 169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 122, 123, 169, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (вул. Борисоглібська, буд. 3, 5 пов., м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 26080214), третя особа - Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Харківської області (пров. Короленка, буд.19, м. Харків, 61005, код ЄДРПОУ 22642124) про визнання протиправним та скасування рішення - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 21.09.2026.
Суддя Біленський О.О.