Справа № 560/6413/26
РІШЕННЯ
іменем України
21 вересня 2026 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОБУТ ПОСТАЧ» до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОБУТ ПОСТАЧ» звернулось до суду з позовом до Хмельницької митниці, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2026/000069/2 від 06.03.2026 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2026/000158 від 06.03.2026.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що для митного оформлення імпортованого товару ним було подано повний пакет документів, передбачений частиною 2 статті 53 Митного кодексу України (далі МК України), які не містили розбіжностей та підтверджували числові значення складових митної вартості. Заявлена митна вартість визначалась за основним методом (за ціною контракту) із включенням витрат на транспортування до митного кордону України. Вимоги митниці щодо надання додаткових документів (проформи-інвойсу, експортної декларації тощо) позивач вважає безпідставними, а застосування резервного методу визначення митної вартості на основі показників ЄАІС - протиправним.
Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову. Заперечення мотивовані тим, що під час митного оформлення автоматизованою системою управління ризиками (АСАУР) було виявлено ризик заниження митної вартості, оскільки рівень цін заявлених товарів був значно нижчим за рівень цін на подібні товари, оформлені раніше. За результатами поглибленого аналізу документів відповідачем виявлено низку розбіжностей та непідтверджених складових (зокрема, щодо відсутності експортної декларації та проформи-інвойсу, передбачених контрактом, відсутності виділеної вартості страхування за умов поставки CIF, а також можливої наявності прихованої експедиційної винагороди у транспортних витратах). Оскільки декларант не надав додаткові документи для усунення сумнівів, митний орган правомірно відмовив у застосуванні основного методу та визначив вартість за резервним (шостим) методом.
Позивачем подано відповідь на відзив, у якій додатково зазначається, що умови поставки CIF передбачають покладення витрат на страхування на продавця (включення їх у вартість товару), а залучення експедитором фактичного перевізника є законним та не впливає на загальний обсяг підтверджених транспортних витрат позивача.
Відповідачем подані заперечення, у яких підтримано правову позицію, викладену у відзиві, та наголошено на обов`язковості доведення декларантом усіх складових митної вартості.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Оцінюючи правомірність спірних актів, суд виходить з такого.
Судом встановлено, що 30 квітня 2025 між ТОВ «ПОБУТ ПОСТАЧ» (Покупець) та компанією «NINGBO AMA INDUSTRY TRADE CO., LTD», Китай (Постачальник) укладений зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу №30/04/25-1 (далі Контракт).
На виконання умов Контракту Постачальником виставлено інвойс (Commercial invoice) №2577 від 19.12.2025 на загальну суму 47 655,34 дол. США. Відповідно до інвойсу поставка товару здійснювалась на умовах CIF Gdansk (Польща).
Транспортування товару здійснювалось на підставі договору про транспортно-експедиторське обслуговування №05/05 від 05.05.2025, укладеного між позивачем та ТОВ «Ламан Шипінг» (Експедитор). Фактичне перевезення автомобільним транспортом здійснював ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується міжнародною товаро - транспортною накладною (CMR) №500081 від 26.02.2026.
06 березня 2026 з метою здійснення митного оформлення ввезеної партії товару (взуття кімнатне, склянки, хомути, набори іграшок тощо) позивач подав до Хмельницької митниці електронну митну декларацію (ЕМД) типу ІМ40ДЕ №26UA40[телефон приховано]U4. Митну вартість товарів було заявлено позивачем за першим (основним) методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у загальному розмірі 2 230 927,90 грн.
До заявленої митної вартості було включено фактурну вартість товару згідно з інвойсом (47 655,34 дол. США) та витрати на транспортування товару до митного кордону України у розмірі 143 295,20 грн.
На підтвердження числових значень складових митної вартості разом з ЕМД декларантом було подано наступні документи (графа 44):
Контракт купівлі-продажу №30/04/25-1 від 30.04.2025;
Інвойс №2577 від 19.12.2025;
Декларацію про походження товару №2577 від 19.12.2025;
Договір про транспортно-експедиторське обслуговування №05/05 від 05.05.2025 із протоколом розбіжностей;
Рахунок-фактуру за транспортно-експедиційні послуги №LS-4723312 від 27.02.2026;
Калькуляцію транспортних витрат (Довідку) №500081 від 27.02.2026;
Автотранспортну накладну (CMR) №500081 від 26.02.2026;
Коносамент №COSU[номер приховано] від 02.01.2026.
Під час виконання митних формальностей автоматизованою системою митного оформлення згенеровані ризики: заявлений рівень митної вартості оцінюваних товарів (позиції №5, 6, 7, 9, 15, 18) був встановлений як нижчий, ніж рівень митної вартості подібних товарів походженням з Китаю, оформлених раніше іншими митницями Держмитслужби. Зокрема, заявлена вартість товару №6 складала 3,49 дол. США/кг (база ЄАІС - 30,01 дол. США/кг), товару №7 - 5,50 дол. США/кг (база ЄАІС - 10,51 дол. США/кг) тощо. Наявність спрацювання профілю ризику АСАУР стала підставою для проведення посадовою особою митниці поглибленого аналізу поданих документів.
За результатами перевірки митниця прийшла до висновку про наявність сумнівів щодо повноти та достовірності заявленої митної вартості, зокрема щодо такого: не подано «підтвердження товару» (Sales confirmation), замовлення, проформу-інвойс та копію митної декларації країни відправлення, надання яких передбачено пунктами 1.1, 1.2, 1.4, 3.2 Контракту. Особа, яка виставила рахунок за перевезення (експедитор ТОВ «Ламан Шипінг»), не співпадає з фактичним перевізником, зазначеним у CMR (ФОП ОСОБА_1 ). Зазначене, ймовірно, свідчить про наявність прихованої експедиційної винагороди, яка не включена до вартості. Крім того, тарифи на перевезення до кордону є нижчими за тарифи після кордону, а документального підтвердження портових та вантажно-розвантажувальних робіт не надано. Заявлені умови поставки CIF передбачають обов`язкове страхування товару, однак у поданих документах відсутнє виділене числове значення вартості страхування вантажу.
У зв`язку з наявністю зазначених розбіжностей та з метою їх усунення митний орган надіслав декларанту електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України. Декларант у відповідь повідомив про неможливість надання витребуваних документів, наполягаючи на достатності вже поданого пакету.
У зв`язку з неподанням додаткових документів та, на думку відповідача, неможливістю підтвердження митної вартості за ціною договору, 06.03.2026 Хмельницькою митницею прийняте спірне Рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2026/000069/2.
Відповідно до оскаржуваного рішення митну вартість товарів було скориговано в сторону збільшення із застосуванням шостого (резервного) методу визначення митної вартості на підставі інформації баз даних ЄАІС Держмитслужби щодо митного оформлення подібних товарів (МД №26UA50[телефон приховано]U3, №25UA205140034359U6, №25UA40[телефон приховано]U7 та ін.). Того ж дня, за наслідками рішення про коригування митної вартості відповідачем оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2026/000158 з вимогою задекларувати товар за скоригованою митною вартістю. Оцінювані товари згодом були випущені у вільний обіг за ЕМД №26UA40[телефон приховано]U7 від 06.03.2026 під фінансові гарантії.
Оцінюючи доводи сторін, суд виходить з такого.
Згідно з частиною 1 статті 49 Митного кодексу України (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами 1 та 2 статті 53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік таких документів (основних) визначений ч. 2 ст. 53 МК України і включає, зокрема: зовнішньоекономічний договір, рахунок-фактуру (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), транспортні (перевізні) документи тощо.
За правилами ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо подані основні документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Відповідно до ч. 6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (неподання основних документів, відсутність у документах числових значень складових митної вартості тощо).
З аналізу зазначених норм випливає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів чи коригування митної вартості можливе лише за наявності обґрунтованих сумнівів (розбіжностей) у документах, що подані декларантом.
Відповідач обґрунтовує виникнення сумнівів спрацюванням системи аналізу ризиків та наявністю в базах даних ЄАІС інформації про те, що рівень митної вартості оцінюваних товарів позивача є нижчим за мінімальний рівень, за яким здійснювалось митне оформлення подібних товарів з Китаю.
Суд вважає, що наявність у базах даних Держмитслужби інформації про те, що у попередні періоди здійснювалось митне оформлення подібних товарів за вищою митною вартістю, сама по собі не доводить неправильності визначення митної вартості позивачем. Бази даних (АСАУР, ЄАІС) не містять вичерпної інформації про умови укладених договорів (комерційний рівень, обсяг партії, наявність знижок, індивідуальні властивості товару тощо). Спрацювання профілю ризику є лише підставою для проведення митницею поглибленого аналізу поданих декларантом документів. Якщо за результатами такого аналізу не виявлено об`єктивних розбіжностей чи відсутності числових значень обов`язкових складових митної вартості, митний орган не має права відмовляти у застосуванні основного методу.
Митниця вказує на те, що неподання декларантом «підтвердження товару», проформи-інвойсу та копії митної декларації країни відправлення є порушенням вимог щодо повноти підтвердження митної вартості, оскільки їх надання передбачено пунктами 1.1, 1.4, 3.2, 3.5 Контракту №30/04/25-1.
Суд відхиляє ці доводи відповідача, оскільки статтею 53 МК України встановлено вичерпний перелік обов`язкових документів.
Законодавство України з питань митної справи не визначає умови приватних зовнішньоекономічних договорів як джерело встановлення обов`язкових митних формальностей. Зокрема, проформа-інвойс відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 53 МК України подається виключно якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу, натомість позивачем подано комерційний інвойс (рахунок-фактуру) №2577, який є первинним бухгалтерським документом та підтверджує вартість товару.
Щодо експортної декларації, за правилами п. 2 ч. 3 ст. 53 МК України вона належить до додаткових документів. Її надання не є обов`язковим для митного оформлення, якщо подані основні документи не містять розбіжностей. Згадування експортної декларації в тексті Контракту як обов`язку постачальника не наділяє її статусом обов`язкового митного документа в Україні. Формальне витребування митницею документів лише на тій підставі, що вони згадані в контракті, за відсутності обґрунтованих сумнівів у числових показниках інвойсу, порушує вимоги положень МК України, які забороняють вимагати від декларанта документи, відмінні від тих, що прямо зазначені.
Відповідач стверджує, що наявність різних осіб - експедитора ТОВ «Ламан Шипінг» (особи, що виставила рахунок) та фактичного перевізника ФОП ОСОБА_1 (вказаного у CMR) свідчить про приховану експедиційну винагороду, яка не включена до митної вартості. Також митниця ставить під сумнів економічну логіку тарифів (перевезення до кордону дешевше, ніж після) та відсутність окремих доказів портових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 932 Цивільного кодексу України та положень Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор має право залучати до виконання своїх обов`язків інших осіб (перевізників). Позивач уклав договір №05/05 про транспортно-експедиторське обслуговування з ТОВ «Ламан Шипінг» і поніс витрати на доставку товару шляхом оплати послуг саме цьому контрагенту згідно з виставленим рахунком №LS-4723312 та Довідкою про транспортні витрати №500081.
В свою чергу, внутрішні господарські правовідносини між експедитором (ТОВ «Ламан Шипінг») та залученим ним перевізником (ФОП ОСОБА_1 ) не впливають на загальний розмір витрат позивача, понесених на транспортування, і не свідчать про неповноту декларування. Законодавство не покладає на декларанта обов`язок деталізувати внутрішнє ціноутворення експедитора чи обґрунтовувати митниці логіку ринкових тарифів на перевезення по різних територіях (до і після кордону).
Суд вважає, що подані позивачем документи (договір, довідка, рахунок, CMR) містять співставні числові значення та дозволяють повністю встановити суму витрат на транспортування (143 295,20 грн). Митний орган не надав доказів, які б свідчили, що позивач поніс додаткові, не задекларовані витрати на користь експедитора чи перевізника.
В оскаржуваному рішенні митниця зазначає, що заявлені умови поставки CIF передбачають страхування, однак у поданих документах відсутня окремо виділена вартість страхування, що унеможливлює перевірку повноти включення цієї складової.
Надаючи оцінку цьому доводу, суд враховує Офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс 2020). Термін CIF (Cost, Insurance and Freight - вартість, страхування і фрахт) означає, що продавець доставляє товар на борт судна, а також оплачує витрати, фрахт і забезпечує страхове покриття від ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення до названого порту призначення. Отже, за умовами CIF обов`язок застрахувати вантаж і понести відповідні фінансові витрати лежить на Продавцеві, відтак ці витрати вже закладені Продавцем у фактурну вартість товару (або фрахту), що виставляється Покупцю до оплати в інвойсі.
Згідно з п. 7 ч. 10 ст. 58 МК України витрати на страхування товарів додаються до ціни, що була фактично сплачена, виключно у випадку, якщо вони не включалися до неї. Оскільки при умовах поставки CIF витрати на страхування вже покладаються на продавця та є складовою загальної вартості за інвойсом, у позивача був відсутній обов`язок додатково обчислювати, штучно виділяти окремим рядком чи плюсувати вартість страхування до митної вартості. З огляду на це, вимога митниці про надання окремого документа з числовим значенням страхування за таких умов є необґрунтованою.
Суд приходить до висновку, що подані позивачем до митного оформлення основні документи не містили розбіжностей, наявних ознак підробки або відсутності числових значень складових митної вартості. Зважаючи на це, у митного органу не було передбачених частиною 3 статті 53 МК України підстав для витребування додаткових документів, адже митним органом не доведено, що декларант не вніс до митної вартості якісь конкретні числові показники або розрахував їх з порушенням закону.
Згідно з частиною 6 статті 54 МК України ненадання декларантом витребуваних митницею додаткових документів може бути підставою для відмови у митному оформленні за основним методом лише тоді, коли подані основні документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують обґрунтованих сумнівів у достовірності наданої інформації.
Оскільки сумніви митниці не є обґрунтованими, відмова декларанта надати додаткові документи не є порушенням, відтак у відповідача не було підстав для відмови у визнанні заявленої позивачем митної вартості за основним методом та переходу до резервного (шостого) методу її визначення.
Зважаючи на вказане, рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2026/000069/2 від 06.03.2026 прийняте з порушенням норм Митного кодексу України, є протиправним та підлягає скасуванню. Оскільки Картка відмови є похідним актом, прийнятим на підставі та на виконання протиправного рішення про коригування митної вартості, вона також підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Оскільки відповідач не довів правомірності оскаржуваних актів, позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
адміністративний позов - задоволити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA400000/2026/000069/2 від 06.03.2026 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2026/000158 від 06.03.2026.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОБУТ ПОСТАЧ» судовий збір в розмірі 5324,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 21 вересня 2026 року
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОБУТ ПОСТАЧ» (вул. Костя Степанкова, 3/1,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29025 , код ЄДРПОУ - 45790610)
Відповідач: Хмельницька митниця (вул. Пілотська, 2,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29010 , код ЄДРПОУ - 43997560)
Головуючий суддя І.С. Козачок