ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/4320/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся адвокат Ювченко Андрій Васильович до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (відповідач) з такими позовними вимогами:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не розгляді заяви ОСОБА_1 , від 16.07.2025 стосовно виплати йому відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрі України від 11.02.2025 від №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану" одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 , відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 від №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану" одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах;
зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , розглянути заяву ОСОБА_1 , від 16.07.2025 стосовно виплати йому одноразової грошової винагороди та прийняти рішення щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 мільйон гривень.
В обґрунтування поданого позову, вказував, що ним на адресу відповідача направлено заяву від 16.07.2025 про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, додавши до неї всі необхідні документи, якими обґрунтовував свої вимоги. Відповідно до сервісу відстеження поштових відправлень вказана заява отримана відповідачем 25.07.2025, однак станом на день подання позовної заяви відповідь на заяву надана не була, виплата грошової винагороди не здійснена. Також позивач зазначав, що бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової винагороди є протиправною, оскільки порушує прямі приписи постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025, що підтверджується роз`ясненнями Міністерства оборони України.
Ухвалою суду від 15.09.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідач, не погоджуючись із поданим позовом подав до суду, відзив у якому вказував, що позивач був переміщений для подальшого проходження військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану" законодавцем не врегульовано механізм здійснення виплати одноразової грошової винагороди в розмірі 1 млн. гривень при переведенні до іншої військової частини, установи, організації. В такому разі доцільно рахувати, що нарахування та виплата одноразової грошової винагороди в розмірі 1 млн. гривень здійснюється за останнім місцем проходження військової служби за довідками, які слугують підставою для здійснення такої виплати. Таким чином дії військової частини НОМЕР_1 є правомірним, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу за мобілізацією під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-ІХ, що підтверджується записами у військовому квитку серії НОМЕР_2 від 28.02.2022.
В період з 14.03.2022 по 05.02.2023 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Під час проходження військової служби позивач приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення борони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в період з 03.04.2022 по 21.05.2022, що підтверджується довідками від 07.02.2023 №1340, від 09.07.2025 №1848/7/16431 та від 30.08.2025 №1848/7/20339.
21.05.2022 під час безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій позивач отримав поранення, пов`язане із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 1619 від 23.07.2022.
15.12.2022 відповідно до Постанови №1839 Гарнізонної ВЛК військової частини НОМЕР_3 позивача визнано обмежено придатним до військової служби, непридатним до служби у високомобільних десантних військах, плавскладі, морській піхоті, спецсорудах, придатним до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах.
В подальшому позивача переведено на службу до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 05.08.2024 №231 солдата ОСОБА_1 , гранатометника 1 відділення охорони 1 взводу охорони роти ІНФОРМАЦІЯ_2 звільнено наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу) від 01.08.2024 №20-РС у запас за п.п. "б" (за станом здоров`я) відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
16.07.2025 позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просив здійснити нарахування та виплату йому одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченої експериментальним проектом щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, порядок реалізації якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025.
Як вбачається із матеріалів справи, 16.07.2026 позивач також звертався до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою, в якій просив сформувати подання з відповідним пакетом документів, яке направити на розгляд відповідної комісії для здійснення нарахування та виплати йому одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченої експериментальним проектом щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, порядок реалізації якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025.
Відповідь на дані заяви станом на дату подання позовної заяви до суду, від відповідача не надійшла.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової винагороди в розмірі 1000000 грн та ненадання відповіді на заяву позивача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Згідно з ч. 2 ст. ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 40 Закону №2232-XII визначено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Зокрема, ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі ст. 9 Закону №2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
За правилом ч. 4 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.02.2025 №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" (далі - Постанова №153) та затверджено "Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" (далі - Порядок).
Згідно з пунктом 3 Постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.
Відповідно до абзацу 2 пункту 4 Постанови №153 установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.
Відповідно до абзацу 4 пункту 4 Постанови №153 військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.
В подальшому Міністром оборони України видано Доручення №999/уд від 20.02.2025 (далі - Доручення №999/уд) відповідно до якого передбачено виплату одноразової грошової допомоги після укладення контракту на проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах рядового складу, затвердженого Постановою, у розмірі один мільйон гривень, яка виплачується трьома частинами (далі - Допомога); одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - Винагорода) у розмірі один мільйон гривень. Виплата здійснюється один раз за весь період проходження військової служби та не підлягає поділу на частини.
Дорученням №999/уд визначено право на Винагороду мають виключно особи рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які до набрання чинності Постановою (до 13.02.2025) у віці до 25 років (яким не виповнилося 25 років) були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (далі військовослужбовці) строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на 13.02.2025.
Підтвердження участі військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій здійснюється на підставі щонайменше одного документа з кожної з наступних груп: а) бойовий наказ (бойове розпорядження); б) журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення; в) рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових в районах ведення воєнних (бойових) дій.
Військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на 13.02.2025, Винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від одного мільйону гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).
Військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на 13.02.2025 у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон), винагорода виплачується в повному обсязі.
Цим же дорученням, зобов`язано командування видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України проводити заходи внутрішнього контролю шляхом здійснення попередніх перевірок законності нарахування Винагороди та Допомоги.
Таким чином, вказаним дорученням встановлено, що документи, оформлені військовою частиною для здійснення виплат, передбачених Постановою, попередньо, тобто до моменту видання наказу для здійснення виплати та фактичної виплати Винагороди та Допомоги, перевіряються шляхом здійснення перевірок законності нарахування Винагороди Допомоги командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.
Крім того, Дорученням №999/уд командирів військових частин зобов`язано провести аналіз наявності зазначених вище військовослужбовців у підпорядкованих військових частинах; провести серед цих військовослужбовців роз`яснювальну роботу щодо умов та особливостей виплати Винагороди; створення (отримання) інформації про сумарну кількість днів безпосередньої участі вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій для виплати Винагороди або Допомоги у відповідності до Постанови та цього доручення.
Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що виплата передбачена Постановою №153 має розглядатися як невід`ємна частина гарантій соціального захисту, визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", згідно яких соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Судом встановлено, що позивач 16.07.2025 направив до Військової частини НОМЕР_1 заяву, в якій просив здійснити нарахування та виплату йому одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченої експериментальним проектом щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, порядок реалізації якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025. До вказаної заяви позивачем додано наступні документи: військовий квиток, посвідчення УБД від 19.07.2023, первинну медичну карту від 21.05.2022, довідку ВЛК №1839 від 15.12.2022, постанову Гарнізонної ВЛК №1839 від 15.12.2022, довідки військової частини НОМЕР_1 №1340 від 07.02.2023 та № 1619 від 23.07.2022, довідку до акта огляду МСЕК №577223 від 26.06.2023, довідку про визначення ступеня втрати працездатності №089011/7/16431 від 09.07.2025.
Вказана заява, отримана відповідачем 25.07.2025, що підтверджується відміткою про вручення рекомендованого поштового відправлення.
Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази належного розгляду відповідачем заяви позивача від 16.07.2025, а саме що питання було вирішено по суті з перевіркою дотримання та відповідності умов пункту 4 постанови №153, з урахуванням наявності або відсутності обставин, які дають позивачу право на отримання спірної виплати, у тому числі з урахуванням сумарних днів участі у бойових діях, оцінки підстав для повної виплати у зв`язку з травмою.
Водночас суд критично оцінює доводи представника відповідача, що позивачем при зверненні із заявою від 16.07.2025 не було надано довідку ІНФОРМАЦІЯ_1 із зазначенням відомостей про накладені дисциплінарні стягнення та притягнення позивача до кримінальної відповідальності, що перешкоджало задоволенню заяви позивача, з огляду на наступне.
Так, враховуючи вище викладені приписи Доручення №999/уд, суд констатує, що саме командир військової частини, куди звертається з відповідним рапортом (заявою), військовослужбовець щодо виплати 1 млн. гривень, зобов`язаний організувати роботу, в тому числі шляхом здійснення відповідних запитів до інших військових частин (установ), в яких проходили службу військовослужбовці, щодо: створення (отримання) інформації про сумарну кількість днів безпосередньої участі вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій для виплати винагороди або допомоги у відповідності до Постанови та цього доручення; документального підтвердження відсутності (наявності) у вказаних військовослужбовців випадків притягнення відповідальності; з`ясування (отримання) інформації щодо наявності у військовослужбовця захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, перебування військовослужбовця у полоні (крім тих, які добровільно здалися в полон); в триденний термін здійснити оформлення (надання) довідок за формою, що додається, в тому числі за запитами з інших військових частин, про безпосередню участь вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не розгляду та неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви позивача від 16.07.2025 про виплати йому відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрі України від 11.02.2025 від 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану" одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах.
У той же час, суд не може підміняти встановлену законодавством процедуру прийняття рішення про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої Постановою №153.
Здійснюючи судочинство, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 17.12.2004 у справі «Pedersen and Baadsgaard v. Denmark» (заява №49017/99) зазначено, що, здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних державних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, відміняти замість нього рішення, яке визнається протиправним, приймати інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.
Суд вказує, що поняття дискреційних повноважень наведене у пункті 7 частини першої статті 2 Закону України "Про адміністративну процедуру" 17.02.2022 №2073-IX (далі - Закон №2073-IX), згідно з яким дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону №2073-IX здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов:
дискреційне повноваження передбачено законом;
дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом;
правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом;
вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.
З огляду на вищезазначене, дискреційними є такі повноваження, у межах яких норма права допускає кілька варіантів поведінки суб`єкта владних повноважень у кожній конкретній ситуації та встановлених обставинах справи, кожна з яких буде правомірною.
Характерними ознаками адміністративного розсуду (дискреції) є: 1) реалізація дискреційних повноважень має відповідати принципу верховенства права; 2) їх здійснення можливе лише у разі відсутності єдиного можливого варіанту поведінки; 3) суб`єкти владних повноважень мають можливість вибрати оптимальний варіант поведінки з метою врегулювання певного кола суспільних відносин; 4) суб`єкти управлінської діяльності застосовують адміністративний розсуд відповідно до належної мети, без наявності власної вигоди та впливу сторонніх факторів.
За таких обставин, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову винагороду є передчасними та задоволенню не підлягають, оскільки відповідачем фактично не вжито повного комплексу заходів для з`ясування зазначених обставин наявності або відсутності правових підстав для отримання позивачем спірної виплати, а заява позивача по суті не розглянута із прийняттям відповідного рішення. Суд позбавлений можливості встановити наявність або відсутність правових підстав для отримання позивачем спірної виплати.
Разом з тим, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.07.2025 щодо виплати одноразової грошової винагороди відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану" та прийняти за результатами її розгляду відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у нерозгляді заяви ОСОБА_1 від 16.07.2025, щодо виплати йому відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрі України від 11.02.2025 від 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану" одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах.
3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.07.2025 щодо виплати одноразової грошової винагороди відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану" та прийняти за результатами її розгляду відповідне рішення, з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні суду.
5. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );
Представник позивача - адвокат Ювченко Андрій Васильович ( вул. Конституційна, 44/55, м. Чернівці, Чернівецький район, Чернівецька область, 58002, РНОКПП НОМЕР_5 );
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ).
Суддя В.О. Григораш