У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09.09.2026 Справа №607/12130/26 Провадження №2/607/5694/2026
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі: головуючого судді Грицай К.М.,
за участі секретаря судового засідання Кійко С.Д.,
учасників справи: представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі позовну заяву Гаражного кооперативу «Шляховик» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати членських внесків, -
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває позовна заява Гаражного кооперативу «Шляховик» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати членських внесків.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15.06.2026 відкрито провадження у даній цивільній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання.
У судовому засіданні представник позивача не заперечив щодо закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
15 травня 2025 року Верховний Суд в рамках справи № 201/9400/22, досліджував питання щодо підсудності справ по спору між членом кооперативу та кооперативом про стягнення внесків.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17, від 23 березня 2021 року у справі № 367/4695/20).
Особливості ведення господарської діяльності кооперативами визначені Законами України «Про кооперацію».
За змістом визначень у статті 2 Закону України «Про кооперацію»: кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування; обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу; членський внесок - грошовий неповоротний внесок, який періодично сплачується членом кооперативного об`єднання для забезпечення поточної діяльності кооперативного об`єднання; цільовий внесок - грошовий чи інший майновий внесок члена кооперативу, що вноситься понад пай до спеціального фонду кооперативу для забезпечення виконання конкретних завдань кооперативу.
Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, житлово-будівельні (житлові), обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Права учасників (членів) кооперативу та його статутних органів, визначені законом, не можуть бути звужені (обмежені) установчими документами кооперативу, рішеннями його статутних органів чи правочинами між кооперативом та його учасниками (членами). Положення установчих документів кооперативу, рішення його статутних органів чи правочини між кооперативом та його учасниками (членами), які звужують (обмежують) права учасників (членів) кооперативу, визначені законом, є нікчемними. Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків та може мати печатки (стаття 6 Закону України «Про кооперацію»).
У частині першій статті 8 цього Закону передбачено, що статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.
На підставі статті 19 Закону України «Про кооперацію» для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси. Джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних інші надходження, не заборонені законодавством. Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.
У статті 10 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності. Кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.
У разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі. Строк та інші умови одержання членом кооперативу своєї загальної частки встановлюються статутом кооперативу, при цьому строк одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 1 січня року, що настає з моменту виходу або виключення з кооперативу. Право власності членів кооперативу - фізичних осіб на свою загальну частку успадковується (частина третя статті 21 Закону України «Про кооперацію»).
Отже, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність із часу державної реєстрації на підставі закону та свого статуту. Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними. Ця правова позиція висловлена та підтримана Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах: від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/7554/18, від 29 травня 2019 року у справі № 592/2083/15-ц, від 17 грудня 2019 року у справі № 904/4887/18.
Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово зазначала, що спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними в розумінні пункту 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) незалежно від того, чи є позивач та інші учасники справи акціонерами (учасниками) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами ГПК України (постанови від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20, від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №509/577/18 дійшла висновку, що члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності, є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі №592/2083/15-ц дійшла висновку, що спір за позовом про стягнення з члена споживчого товариства несплачених додаткових пайових внесків, передбачених статутом, виник з корпоративних відносин, а тому його варто розглядати за правилами господарського судочинства.
Отже, з огляду на предмет спору, член Гаражного кооперативу «Шляховик» ОСОБА_2 є носієм корпоративних прав, а відносини між кооперативом та його членами, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, - корпоративними.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що спір у даній справі виник між кооперативом та його членом щодо стягнення членських внесків, які справляються для забезпечення поточної діяльності кооперативу, суд доходить висновку, що у силу положень пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України справа № 607/12130/26 за позовом Гаражного кооперативу «Шляховик» до ОСОБА_2 підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На підставі вищенаведеного, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі за позовом Гаражного кооперативу «Шляховик» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати членських внесківу зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства на підставі вимог п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Згідно з ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Згідно ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Так, за подання до суду цього позову позивач сплатив судовий збір у сумі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2184 від 29.05.2026.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що провадження у справі № 607/12130/26 закрито у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суд вважає, що Гаражному кооперативу «Шляховик» слід повернути сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 133, 247, 255 ЦПК України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд
ПОСТАНОВИВ:
Закрити провадження у цивільній справі за позовом Гаражного кооперативу «Шляховик» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати членських внесківна підставі п. 1 ч.1 ст. 255 ЦПК України.
Роз`яснити, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Повернути Гаражному кооперативу «Шляховик» з Державного бюджету України сплачений ним судовий збір в сумі 2 662,40 грн, згідно платіжної інструкції № 2184 від 29.05.2026.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі у 15-денний строк з дня проголошення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії.
Головуючий суддя К. М. Грицай