Справа № 672/552/26
2/689/603/26
РІШЕННЯ
Іменем України
15.09.2026 року селище Ярмолинці
Ярмолинецький районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді - Шевчик О.М.,
за участю:
секретаря судових засідань - Фурман Н.Л.,
позивача - ОСОБА_1 ,
відповідачки - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні селища Ярмолинці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Городоцько-Ярмолинецький відділ державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про звільнення від сплати заборгованості за аліментами,
встановив:
05 травня 2026 року до Ярмолинецького районного суду Хмельницької області згідно з розпорядженням голови Городоцького районного суду від 04.05.2026 у відповідності до вимог п.2 ч.1, ч.4 ст.31 ЦПК України, надійшла на розгляд цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в якому позивач просить звільнити його від сплати заборгованості за аліментами на утримання сина ОСОБА_3 , нараховані за період з 2021 року по 2026 рік.
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі рішення суду він зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом усього періоду з 2021 року по 2026 рік він вчасно сплачував аліменти у розмірах, визначених державним виконавцем, однак станом на 01.04.2026 за період з 06.03.2021 розмір заборгованості за аліментами становить 118 142,36 грн. Водночас, позивач вказує, що його дружина є онкохворою, особою з інвалідністю, потребує постійного дороговартісного лікування. Крім того, він здійснював догляд за онкохворою тещею. У зв`язку з цим перебуває у скрутному матеріальному становищі та просить звільнити його від сплати заборгованості за аліментами за період з 2021 року по 2026 рік, а також вважати причини перерви в роботі поважними у зв`язку з доглядом за особою, яка померла, та хворою особою.
Ухвалою Ярмолинецького районного суду від 21.07.2026 до участі у справі залучено третю особу - Городоцько-Ярмолинецький ВДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити та пояснив, що він платив аліменти на сина ОСОБА_4 так як сказали у виконавчій службі, у нього заборгованості не було. Про рішення суду від 03.02.2021 йому було відомо, так як він брав участь у справі. Він пішов з цим рішенням у виконавчу службу, йому виконавець призначила аліменти, він їх платив, він цікавився сплатою і питав виконавицю чому вона не попередила про збільшення розміру аліментів. Зазначив, що до 2022 року він возив людей працювати на будівництві в росії. З 2022 по 2026 роки він, коли не мав документів на відстрочку від мобілізації, не працював, а в 2024 і можливо в 2023 році він таксував. Також позивач вказав, що дії державного виконавця щодо неправомірного нарахування розміру аліментів не оскаржував. В підготовчому судовому засіданні 21.07.2026 позивач також зазначив, що його теперішня дружина працювала в москві і лікувалася там в 2020 році.
Відповідачка в судовому засіданні позов не визнала, зазначила, що рішенням суду, яке набрало законної сили 06.03.2021, було змінено розмір аліментів на сина ОСОБА_4 до всіх видів доходів, тому розмір аліментів було збільшено. При цьому, дружина позивача в цей період працювала у москві та лікувалася там, на що потрібні були значні кошти, тоді як своїх онкохворих батьків вона (відповідачка) лікувала в Україні, так як коштів на їхнє лікування за кордоном не мала. Крім того, у період наявності заборгованості за аліментами позивач продав свій автомобіль, але з доходу не сплатив заборгованість. Через тиждень після цього, його дружина купила автомобіль. Також сім`єю позивача у період наявності заборгованості за аліментами куплено квартиру, яку оформлено договором дарування. Крім того, дружина позивача з 2023 по 2025 роки працювала, що підтверджується інформацією податкової служби, також вона отримує пенсію як особа з інвалідністю. Це все не свідчить про скрутне матеріальне становище сім`ї позивача, позивач мав дохід, але не платив аліменти.
Також відповідачка зазначила, що заборгованість за аліментами виникла у зв`язку з тим, що після нарахування аліментів за рішенням суду, позивач оспорював їх, тому виконавець знову нараховувала аліменти в розмірі 50% прожиткового мінімуму, а після того як у них провели перевірку, вона знову почала нараховувати аліменти в розмірі від доходу.
Представник третьої особи Городоцько-Ярмолинецького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника Відділу.
Суд, заслухавши позивача та відповідачку, дослідивши докази у справі, вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що під час перебування у шлюбі у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між сторонами розірвано.
Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 03.02.2021 ухвалено розмір аліментів, присуджених судовим наказом Городоцького районного суду Хмельницької області від 31.01.2018 змінити. Стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 з усіх видів доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.
На підставі вищевказаного рішення суду державним виконавцем Городоцько-Ярмолинецького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 09.03.2021 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 64956756 (а.с.4).
Згідно з довідкою - розрахунком заборгованості зі сплати аліментів Городоцько - Ярмолинецького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, станом на 01.04.2026 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів становить 118 142,36 грн (а.с.5).
ОСОБА_6 є дружиною ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_1 від 16 серпня 2017 року, актовий запис №90 (а.с.12).
Дружина позивача ОСОБА_6 є особою з інвалідністю 3-ї групи довічно, що підтверджується довідкою до акта МСЕК серії АВ № 0060542 виданою 04.02.2020 (а.с.6).
Відповідно до Акта встановлення факту здійснення догляду №400 від 30 травня 2023 року, ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , здійснює догляд за ОСОБА_7 , особою з інвалідністю 2-ї групи з порушенням функцій організму через невиліковні хвороби (а.с.9-10).
Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 03.10.2024 року, ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 ).
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права
Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
У статті 180 СК України регламентовано, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частинами першою-третьою статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до статті 197 СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Зазначена норма не встановлює вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення.
Згідно з частиною четвертою статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Отже, за змістом вказаної норми права особа, з якої за рішенням суду стягнуто періодичні платежі, у випадку зміни будь-яких обставин, що впливають на її обов`язок щодо сплати таких платежів, у тому числі щодо припинення такого обов`язку, може звернутися із відповідним позовом.
У частині восьмій статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Заявник вправі звернутися до суду із заявою щодо розміру, способу виконання рішення суду зі сплати аліментів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя, четверта статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
З аналізу частини другої статті 197 СК України вбачається, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Вирішуючи питання про повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами, підлягає встановленню судом те, що у зв`язку з певними обставинами, на які позивач посилається як на підстави позову, його матеріальний та фінансовий стан погіршився, внаслідок чого він позбавлений можливості сплачувати аліменти у розмірі, які визначено договором або судом.
Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.
При цьому слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов`язок, суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості.
Під час вирішення аналогічних спорів необхідно враховувати інтереси дитини, оскільки аліменти сплачуються на дитину з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя.
Отже, для правильного застосування частини другої статті 197 СК України підлягають перевірці доводи позивача на предмет того, чи призвели обставини, на які він посилався як на підставу звільнення його від сплати заборгованості за аліментами у конкретний період часу, до погіршення його матеріального та фінансового стану, у зв`язку з чим позивач був повністю позбавлений можливості виконувати аліментні зобов`язання.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини).
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (постанова Верховного Суду від 03 червня 2026 року у справі № 283/292/25).
Під час вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати аліментів та звільнення від такої сплати суд має враховувати період виникнення такої заборгованості (постанова Верховного Суду від 25 лютого 2026 року у справі № 761/26311/23).
При цьому, суд вважає, що позивачем не доведено наявність обставин, що мають істотне значення, на підставі яких суд може звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, на підставі ч.2 ст.197 СК України.
Зокрема, судом встановлено, що дружина позивача ОСОБА_6 є особою з інвалідністю 3-ї групи довічно, що підтверджується довідкою до акта МСЕК серії АВ № 0060542 від 04.02.2020 (а.с.6).
Отже, зазначена обставина настала до періоду виникнення заборгованості за аліментами (з 06.03.2021 по 01.03.2026).
Крім того, у вказаній довідці зазначено, що їй протипоказана важка фізична праця, однак, суду не надано доказів того, що дружина позивача є непрацездатною та/або потребує постійного стороннього догляду.
Навпаки, судом встановлено, що ОСОБА_6 в період з серпня 2023 по грудень 2025 року працювала та отримувала дохід, що підтверджується інформацією ГУ ДПС України в Хмельницькій області від 29.07.2026 (а.с.100-105).
Отже, суд відхиляє посилання позивача у позові на те, що поважною причиною перерви в роботі була, в тому числі, необхідність догляду за хворою дружиною.
При цьому, суд враховує пояснення позивача про те, що він з 2022 по 2026 рік офіційно не працював, оскільки не мав документів на відстрочку від мобілізації, а коли їх зробив, то влаштувався на роботу.
Враховуючи наведене, суд відхиляє позицію позивача про те, що він мав скрутне матеріальне становище, так як не працював, оскільки він не працював не з об`єктивних причин (хвороба тощо), а з метою уникнення від мобілізації.
Щодо періоду 2023-2024 роки, то суд критично оцінює пояснення позивача про те, що він здійснював догляд за хворою тещею, оскільки у своїх поясненнях позивач також зазначав, що у цей період він таксував. При цьому, з акту встановлення факту здійснення догляду №400 від 30 травня 2023 року, не вбачається періоду з якого часу по який позивач здійснював догляд за ОСОБА_7 (а.с.9-10).
Таким чином, як вбачається з досліджених доказів та пояснень позивача, у період 2023-2024 роки ( ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 - а.с.11) позивач, оформивши догляд за тещею, фактично працював та отримував дохід.
Враховуючи вищевикладене, судом не встановлено поважності причин неможливості позивачем працювати у період виникнення заборгованості за аліментами 2021-2026 роки.
Однак, суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача про те, щоб вважати причини перерви в роботі поважними у зв`язку з доглядом за особою, яка померла, та хворою особою, оскільки вважає, що зазначена вимога не є ефективним способом захисту порушеного права.
Щодо недоведеності позивачем обставин, що мають істотне значення, і на підставі яких суд може звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, а саме, скрутне матеріальне становище його та його сім`ї, то суд враховує те, що в період виникнення заборгованості за аліментами з 2021 по 2026 рік, позивач в період з березня 2021 по грудень 2021 працював офіційно та отримував дохід (а.с.102), а також в період 2023-2024 років працював неофіційно - таксував.
Крім того, його дружина ОСОБА_6 працювала з серпня 2023 по грудень 2025 року та отримувала дохід (а.с.100-105).
Також, як вбачається з інформації ГУ ДПС України в Хмельницькій області від 29.07.2026, дружина позивача ОСОБА_6 отримувала орендну плату за передачу земельної ділянки в оренду в липні, жовтні, грудні 2025 року, а також в січні, лютому та травні 2026 року (а.с.100-105).
Вирішуючи питання матеріального становища позивача та його сім`ї, суд також враховує те, що позивач 03.01.2023 продав свій автомобіль «Рено», що підтверджується інформацією регіонального ГСЦ МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях від 29.07.2026 (а.с.107-108) та не сплатив з доходу за його продаж заборгованість за аліментами, що підтверджується довідкою-розрахунком заборгованості зі сплати аліментів (а.с.5).
При цьому, дружина позивача ОСОБА_6 через короткий термін - 11.01.2023 на підставі договору купівлі-продажу придбала автомобіль «Форд», який 21.09.2023 відчужила на підставі договору купівлі-продажу (а.с.107-108).
Також щодо матеріального становища сім`ї позивача, то суд враховує те, що дружина позивача отримує пенсію у зв`язку з тим, що є особою з інвалідністю 3-ї групи. Виплата пенсії зазначеній категорії осіб є загальновідомою обставиною, визнана учасниками справи, а, тому, згідно з положеннями ст.82 ЦПК України, доказуванню не підлягає.
Крім того, суд враховує, що сім`я позивача у період виникнення заборгованості за аліментами, а саме, 26.11.2021, придбала квартиру в м. Городок Хмельницького району, Хмельницької області шляхом укладення договору дарування на користь матері позивача ОСОБА_8 та дочки дружини позивача ОСОБА_9 по частки кожній (а.с.71-73).
Однак, як пояснив сам позивач в судовому засіданні, насправді це був договір купівлі-продажу, а не договір дарування.
Водночас, в день укладення вказаного договору - 26.11.2021 матір позивача - ОСОБА_10 заповіла позивачу свою частку у придбаній квартирі в м. Городок Хмельницького району, Хмельницької області (а.с.74).
Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачем не доведено наявність обставин, що мають істотне значення, на які він посилається у позові, зокрема, скрутне матеріальне становище та догляд за хворими особами, у зв`язку з чим відсутні підстави для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами відповідно до вимог ст.197 СК України, а тому у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, у разі відмови в задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13,81, 141, 263 - 265 ЦПК України, суд,
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Городоцько-Ярмолинецький відділ державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про звільнення від сплати заборгованості за аліментами, відмовити.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 18 вересня 2026 року.
Суддя Шевчик О.М.