ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 вересня 2026 року Чернігів Справа № 620/8077/26
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Падій В.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить:.
-визнати протиправними дії та скасувати рішення від 12 лютого 2026 року № 253450004314 Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у призначені ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 04.02.2026 відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 20.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
Відповідачем в межах встановленого ухвалою суду строку подано до суду відзив на позов, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначає, що оскаржуване рішення прийнято, оскільки позивачем не підтверджено факт проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - не менше 3-х років, а відтак, право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відсутнє.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою, потерпілою від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення (категорія 3) серії НОМЕР_1 , виданого Чернігівською облдержадміністрацією 27.05.2014.
Досягши 54 річного віку, позивач, 04.02.2026 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Заява позивача про призначення пенсії була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області та рішенням від 12.02.2026 №253450004314 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії, оскільки не підтверджено факт постійного місця проживання або постійної роботи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивачка звернулась до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ).
Статтею 49 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Зокрема, право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років мають особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років.
Згідно пункту 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 (далі - Порядок № 51) потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, чи таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б.
Із аналізу наведених правових норм слідує, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років.
Визначальним є саме фактичне фізичне перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у визначений законом період, а не сам лише статус потерпілого чи факт реєстрації.
У постанові від 11 листопада 2024 року у справі № 460/19947/23 Верховний Суд зазначив: "наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII. Вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території". Підставою для призначення такої пенсії є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіаційного забруднення.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2025 року у справі № 460/6098/24, у якій за майже тотожних обставин - відмови органу Пенсійного фонду України потерпілому 3 категорії через недостатній період проживання станом на 1 січня 1993 року - залишено в силі рішення про відмову в позові з тих мотивів, що матеріали справи не містять належних доказів постійного проживання чи роботи особи у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років станом на 1 січня 1993 року, а період перебування на території Російської Федерації до такого періоду не зараховується.
Отже, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 4 категорії підтверджує статус особи, проте само по собі не доводить виконання спеціальної умови статті 55 Закону № 796-XII про проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років станом на 1 січня 1993 року. Таке посвідчення видається за наявності однієї з кількох альтернативних умов, передбачених пунктом 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51, у тому числі за поточним проживанням у відповідній зоні, а тому сам факт його наявності не засвідчує, що особа прожила у зоні гарантованого добровільного відселення саме три роки станом на 1 січня 1993 року.
Суд зазначає, що в матеріалах справи наявна довідка від 29 грудня 2025 року № 413/Ш, видана Департаментом соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації, до якої долучено тимчасове посвідчення від 08.12.1992 № 5991, зі змісту якого вбачається, що позивачка в період з 01.09.1987 по 01.06.1991 проживала в гуртожитку в населенному пункті Новозибків, Брянської області, що до 2015 року належав до зони відселення.
Більш того, на підставі вищезазначених документів, позивачці Чернігівською облдержадміністрацією видано 27.05.2014 посвідчення (категорія 3) серії НОМЕР_1 , що підтверджує її статус особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи.
Тобто матеріалами справи підтверджено факт проживання позивачки у зоні гарантованого добровільного відселення саме три роки станом на 1 січня 1993 року.
Згідно матеріалів справи, страховий стаж позивачки складає 37 років 10 місяців 0 днів, що підтверджується і відповідачем.
Відтак суд дійшов висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Щодо моменту, з якого необхідно призначити пенсію, суд зазначає таке.
Згідно з вимогами частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
За наведених обставин суд вважає пенсія позивачці повинна бути призначена з дня звернення за пенсією 04.02.2026.
У зазначеному випадку, задоволення позовних вимог щодо зобов`язання призначити позивачеві пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для повного задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії та скасувати рішення від 12 лютого 2026 року № 253450004314 Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у призначені ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 04.02.2026 відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (Київський майдан, буд. 6, м. Луцьк, Луцький район, Волинська область, 43027, код ЄДРПОУ - 13358826).
Суддя В.В. Падій