ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2026 року м.Суми
Справа №574/499/26
Номер провадження 22-ц/816/2752/26
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Щербаченко М. В. (суддя-доповідач),
суддів - Собини О. І. , Сидоренко А. П.
за участі секретаря судового засідання Чуприни В.І.,
учасника процесу: представника відповідача Юсан І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Буринського районного суду Сумської області від 08 липня 2026 року, постановлену у складі судді Гука Т.Р. в місті Буринь Сумської області,
у справі за позовом ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА «ЕДЕЛЬВЕЙС-2007» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та визнання права на користування земельною ділянкою,
У С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог і ухвали суду першої інстанції
У травні 2026 року представник ФГ «ЕДЕЛЬВЕЙС-2007» Цуканов В.В. звернулося до суду з указаним позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просить:
-усунути перешкоди у користуванні земельною з кадастровим номером [номер приховано]:01:005:0065, площею 3,6817 га шляхом визнання договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:005:0065, площею 3,6817 га від 04.10.2018 року поновленим на такий самий строк і на таких самих умовах;
-визнати право ФГ «ЕДЕЛЬВЕЙС-2007» на користування земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:01:005:0065, площею 3,6817 га до 08 жовтня 2032 року.
Позовна заява мотивована тим, що 04.10.2018 між позивачем та ОСОБА_5 укладений договір оренди земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:01:005:0065, площею 3,6817 га строком на 7 років. 26.12.2023 ОСОБА_5 подарувала указану земельну ділянку відповідачам. У 2024 році відповідачі повідомили позивача про зміну власника та надали свої платіжні реквізити, після чого нарахування та виплата орендної плати за земельну ділянку за 2024-2025 роки відповідачам здійснювалась за вказаними ними реквізитами. Разом з тим, у строк, визначений пунктом 8 договору від 04 жовтня 2018 року позивач не отримував від відповідачів повідомлення про відсутність наміру продовжувати дію договору після закінчення строку його дії.
В кінці сільськогосподарського сезону 2025 року позивач обробив земельну ділянку та навесні 2026 року засіяв її кукурудзою. У травні 2026 року він довідався, що в Реєстрі речових прав зникла інформація про право оренди товариства щодо указаної земельної ділянки.
Посилаючись на те, що відповідачі письмово не повідомляли товариство про відсутність наміру продовжувати дію договору оренди після закінчення строку його дії, вважає, що указаний договір оренди продовжився автоматично на 7 років.
Разом з позовною заявою представник позивача - адвокат Цуканов В.В. подав заяву про забезпечення позову, в якій просить:
-Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:005:0065, площею 3,6817 га, заборонивши її відчуження або передачу в користування будь- яким особам
-Заборонити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчиняти дії з обробітку (використання) земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:005:0065, площею 3,6817 га, до набрання законної сили рішенням у справі.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що спірна земельна ділянка засіяна позивачем та ним використовується. Зазначає, що існує ризик передачі земельної ділянки відповідачами в користування третім особам та/або знищення вже посаджених ФГ «ЕДЕЛЬВЕЙС-2007» посівів в разі її повторного обробітку та засадження сільгоспкультурами навесні 2026 року. Невжиття заходів забезпечення позову та повторний обробіток земельної ділянки призведе до заподіяння шкоди позивачу, ускладнить виконання рішення суду в разі задоволення позову. Забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно та заборона вчиняти дії створить умови для ефективного захисту прав та законних інтересів позивача, оскільки мінімізує ризики неможливості виконання судового рішення в частині усунення перешкод у використанні земельної ділянки, збереже посіви, запобігатиме збиткам і не вимагатиме подальших звернень до суду за захистом порушених прав та законних інтересів позивача.
Ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 08 липня 2026 року заяву представника позивача ФГ «ЕДЕЛЬВЕЙС-2007»- адвоката Цуканова В.В. про забезпечення позову задоволено частково.
Накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:005:0065, площею 3,6817 га, зареєстровану за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по частці за кожним.
Заборонено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчиняти дії з обробітку (використання) земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:005:0065, площею 3,6817 га до набрання законної сили рішенням у справі.
В іншій частині заяви про забезпечення позову відмовлено.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що відповідачі як власники спірної земельної ділянки мають реальну можливість розпорядитися нею, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, за захистом яких позивач звернувся до суду. З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви про забезпечення позову та накладення арешту на спірну земельну ділянку і заборони відповідачам вчиняти дії з обробітку (використання) спірної земельної ділянки до набрання законної сили рішенням у справі. Оскільки арешт є одним з видів обтяження речових прав на нерухоме майно, який включає обмеження на розпорядження, відчуження, тому вжиття додаткових заходів, направлених на обмеження розпорядження, які просить застосувати заявник не є необхідним.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги
Відповідач ОСОБА_3 29.07.2026 подав засобами поштового зв`язку апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Буринського районного суду Сумської області від 08 липня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову; судові витрати, понесені відповідачами під час подання апеляційної скарги, покласти на позивача.
Апеляційна скарга мотивована тим, що, відповідачів 30.08.2024 цінним листом з описом вкладення направили на адресу позивача лист-повідомлення, в якому, зокрема повідомили про відсутність наміру продовжувати строк дії договору оренди, після закінчення строку його дії. Також у вказаному листі просили не проводити восени обробіток земельної ділянки, очистити її від посівів та не здійснювати посів культур, звільнити земельну ділянку та передати її відповідачам як власникам не пізніше 04 жовтня 2015 року. Крім письмового повідомлення, ОСОБА_3 також особисто усно звертався до позивача з цього приводу. Жодних пропозицій та проектів додаткових угод щодо продовження строку дії договору оренди земельної ділянки до відповідачів не надходило. Після закінчення строку дії договору оренди відповідачі 30 жовтня 2025 року звернулись до державного реєстратора з приводу виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право оренди позивача щодо спірної земельної ділянки. Навесні 2026 року відповідачі провели обробіток земельної ділянки та засіяли її соєю.
Зазначає, що суд, постановивши оскаржувану ухвалу, порушив гарантоване заявнику право власності, ґрунтуючись лише на доводах та припущеннях позивача, який жодним чином не обґрунтував необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову. Вжитий судом захід забезпечення позову не є співмірним із заявленими позивачем вимогами, обмежує відповідачів у праві власності та фактично дозволяє користуватися належною ним земельною ділянкою юридичній особі, яка жодним чином не підтвердила наявність у неї на день подачі заяви до суду, права користування. Суд фактично до вирішення спору по суті визнав за позивачем право користування спірною земельною ділянкою. Крім того, суд не передбачив зустрічного забезпечення позову, що гарантувало б відповідачам відшкодування можливих збитків, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Учасники справи відзив на апеляційну скаргу не подали, що відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції
Предметом позову ФГ «ЕДЕЛЬВЕЙС-2007» у справі, яка переглядається, є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:01:005:0065 шляхом визнання договору оренди земельної ділянки від 04.10.2018 року поновленим на такий самий строк і на таких самих умовахта визнання права на користування цією земельною ділянкою до 2032 року.
Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:01:005:0065 належить на праві спільної часткової власності, яке виникло на підставі договору дарування від 26 грудня 2023 року відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Строк дії Договору оренди землі від 04.10.2018 року, укладеного позивачем з метою оренди спірної земельної ділянки закінчився 04 жовтня 2025 року.
Станом на 21 травня 2026 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутній запис про реєстрацію за ФГ «ЕДЕЛЬВЕЙС-2007» речового права оренди земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:005:0065.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У пунктах 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має враховувати, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний із позовною вимогою, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, а також не вирішується наперед результат розгляду справи по суті позову.
При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування та доцільності вжиття кожного з таких заходів.
У справі, ухвала в якій переглядається, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що застосовані судом першої інстанції заходи забезпечення позову - накладення арешту на спірну земельну ділянку та заборона відповідачам вчиняти дії з обробітку (використання) цієї ділянки не відповідають вимозі співмірності, встановленій частиною третьою статті 150 ЦПК України, з огляду на таке.
Предметом позову у цій справі є не визнання права власності позивача на спірну земельну ділянку, а визнання поновленим договору оренди цієї ділянки та визнання права користування нею за позивачем до 08 жовтня 2032 року. Отже, спір стосується виключно захисту права оренди (користування).
Арешт земельної ділянки, накладений судом першої інстанції, як вид обтяження речових прав на нерухоме майно, унеможливлює будь-яке розпорядження власниками цим майном (у тому числі його відчуження), тобто обмежує право власності відповідачів, гарантоване статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Накладення арешту на земельну ділянку є надмірним втручанням у право власності відповідачів, оскільки в результаті застосування зазначеного заходу забезпечення позову заявник апеляційної скарги та ОСОБА_4 будуть позбавлені можливості розпоряджатись належним їм майном шляхом відчуження без відповідного правового обґрунтування.
Позивач не довів, що такий спосіб забезпечення позову, як накладення арешту на земельну ділянку в межах спору про визнання договору оренди поновленим та визнання права користування земельною ділянкою є співмірним із заявленими вимогами. У цьому спорі, за результатами розгляду якого позивач може набути лише право користування чужим майном, тому обмеження права власників на розпорядження земельною ділянкою у вигляді арешту є надмірним щодо предмета цього спору.
Заборона відповідачам вчиняти дії з обробітку (використання) земельної ділянки фактично наперед вирішує питання про належність позивачеві права виключного користування спірною ділянкою, на що обґрунтовано звертає увагу заявник апеляційної скарги.
Водночас апеляційний суд погоджується із наявністю підстав для заборони відповідачам передачі спірної земельної ділянки у користування третім особам до вирішення спору по суті.
У разі настання такого ризику й реалізації відповідачами намірів передати ділянку в користування новому орендарю (користувачу) до набрання законної сили рішенням у справі, позивач, навіть отримавши рішення суду про визнання договору оренди поновленим та визнання за ним права користування ділянкою, не зможе безперешкодно реалізувати таке право, оскільки ділянка вже перебуватиме у фактичному володінні та користуванні іншої особи на підставі окремого договору. Це неминуче спричинить необхідність звернення позивача з новим позовом вже до нового орендаря (користувача) ділянки, що суперечить самій меті інституту забезпечення позову, який покликаний гарантувати виконання можливого рішення суду без необхідності подальших звернень до суду за захистом порушених прав.
Такий захід забезпечення позову повністю відповідає меті, визначеній частиною другою статті 149 ЦПК України, запобігає виникненню ситуації, за якої невжиття заходів забезпечення унеможливить ефективний захист прав позивача у разі задоволення позову, водночас не покладає на відповідачів надмірного тягаря, непропорційного заявленим вимогам, і забезпечує дотримання балансу інтересів обох сторін спору, на необхідність якого прямо вказує сама природа інституту забезпечення позову.
Апеляційний суд зазначає, що позивач обґрунтовує необхідність заборони обробітку ділянки посиланням на здійснений ним навесні 2026 року засів ділянки кукурудзою, тоді як відповідач ОСОБА_3 заперечує цю обставину, стверджуючи про здійснений ним засів ділянки соєю.
Суперечливі посилання сторін на фактичне користування земельною ділянкою та обробіток її до звернення позивача до суду не підлягають оцінці, оскільки це є предметом розгляду справи по суті. Водночас сам факт існування між сторонами спору щодо фактичного користування ділянкою не може бути підставою для тимчасового надання переваги одній зі сторін у такому користуванні шляхом заборони іншій стороні здійснювати обробіток землі.
Апеляційний суд також не бере до уваги доводи апелянта щодо відсутності підстав вважати продовженим договір оренди землі від 04.10.2018 року з огляду на повідомлення відповідачами позивача в установлений строк про відсутність намірів продовжувати дію договору. У цьому контексті апеляційний суд виходить з того, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
За таких обставин ухвала Буринського районного суду Сумської області від 08 липня 2026 року підлягає скасуванню як постановлена з порушенням вимоги співмірності заходів забезпечення позову, встановленої частиною третьою статті 150 ЦПК України з ухваленням у цій частині нового рішення про часткове задоволення заяви ФГ «ЕДЕЛЬВЕЙС-2007» про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 та ОСОБА_4 передавати земельну ділянку у користування третім особам.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права (частина перша статті 376 ЦПК України).
Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення свідчать про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення на підставі пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України необхідно скасувати та ухвалити нове рішення, задовольнивши частково апеляційну скаргу.
Оскільки апеляційним судом скасовано ухвалу суду першої інстанції, а справу направлено для продовження розгляду, тому розподіл витрат апелянта за подання апеляційної скарги має бути здійснений місцевим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами розгляду справи.
Керуючись вимогами статей 149-150, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Буринського районного суду Сумської області від 08 липня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Заяву ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА «ЕДЕЛЬВЕЙС-2007» про забезпечення позову, подану його представником ОСОБА_6 , - задовольнити частково.
Заборонити ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) вчиняти дії з передачі у користування будь-яким особам земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:005:0065, площею 3,6817 га до набрання рішенням суду законної сили.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Строк пред`явлення постанови суду до виконання - три роки.
Повний текст постанови складений 21 серпня 2026 року.
Головуючий М. В. Щербаченко
Судді О. І. Собина
А. П. Сидоренко