КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження Доповідач- Кафідова О.В.
№ 22-ц/824/10652/2026
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ Справа № 369/5531/26
17 вересня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А.
при секретарі - Д`яченко М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 - адвоката Яроша Василя Юрійовича та представника особи, яка не брала участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам`янець Проперті» - ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 квітня 2026 року, постановлене під головуванням судді Янченко А.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, -
в с т а н о в и в:
У березні 2026 року ОСОБА_3 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя.
У квітні 2026 року представник позивача ОСОБА_3 адвокат Агапов Денис Анатолійович звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з заявою про забезпечення позову.
В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 та їй стало відомо, що останнім без її згоди здійснено відчуження майна, зокрема двох земельних ділянок з кадастровими номерами [номер приховано]:13:001:0082 та [номер приховано]:13:001:0066, які були оформлені на юридичну особу ТОВ «ТВІН ЕКСПЕРТ», власником якої є її чоловік.
Вказує на те, що ОСОБА_4 знав про те, що без її згоди він не має права приймати рішення про продаж чи будь-яке інше відчуження зазначеного майна, однак всупереч цьому здійснив таке відчуження.
Крім того, у власності її чоловіка перебувала земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер [номер приховано]:04:002:0331, на якій знаходиться садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Також зазначає, що протягом останніх п`яти років позивач та її чоловік спільно проживали у зазначеному будинку, разом здійснювали його ремонт та вкладали грошові кошти в облаштування та спільно сумісно володіли ним, тому вказана земельна ділянка та садовий будинок не могли бути продані без її згоди.
Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій, представник позивача посилався на те, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, та полягає у вжитті судом заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Зазначає, що відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову, а забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Вказує, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову, за доводами заявника, по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Вказує, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а обраний позивачем вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно та заборони вчинення реєстраційних дій є співмірним із заявленими позовними вимогами.
З огляду на вище викладене просила суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:13:001:0082 та [номер приховано]:13:001:0066, які оформлені на ТОВ «ТВІН ЕКСПЕРТ», накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:04:002:0331, на якій знаходиться садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , а також заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зазначеного майна в межах заходу із забезпечення позову з метою недопущення незаконного відчуження та поділу цього майна.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 квітня 2026 року заяву позивача про забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя - задоволено повністю.
Накладено арешт на об`єкти нерухомого майна, а саме:
- земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:13:001:0066, [номер приховано]:13:001:0082, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 ;
- земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 із кадастровим номером із кадастровим номером [номер приховано]:04:002:0331, на якій знаходиться садовий будинок (адреса: АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 15 квітня 2026 року представник особи, яка не брала участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам`янець Проперті» - Сергійчук Юрій Вікторович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 квітня 2026 року у справі № 369/5531/26 про забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя в частині накладення арешту на земельні ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:13:001:0066, [номер приховано]:13:001:0082, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на земельні ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:13:001:0066, [номер приховано]:13:001:0082, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 .
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що Зазначає, що власником земельних ділянок з кадастровими номерами [номер приховано]:13:001:0066, [номер приховано]:13:001:0082 є ТОВ «КАМ`ЯНЕЦЬ ПРОПЕРТІ», що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав від 01 травня 2025 року та від 08 жовтня 2025 року.
Вказує, що ТОВ «КАМ`ЯНЕЦЬ ПРОПЕРТІ» набуло право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:13:001:0066 та [номер приховано]:13:001:0024, яка надалі була поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:13:001:0082 та [номер приховано]:13:001:0083, на підставі акта приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ «КАМ`ЯНЕЦЬ ПРОПЕРТІ» від 29 квітня 2025 року.
Зазначає, що ОСОБА_5 набула право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:13:001:0066 та [номер приховано]:13:001:0024, яка в подальшому була поділена, на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 22 вересня 2023 року № 1279.
За змістом цього договору передача предмета іпотеки у власність ОСОБА_5 відбулася у зв`язку з невиконанням ОСОБА_4 зобов`язань щодо повернення позики та в рахунок повного виконання основного зобов`язання боржником.
Вказує на те, що 16 серпня 2019 року відповідач ОСОБА_4 відчужив 90 % частки у статутному капіталі ТОВ «ТВІН ЕКСПЕРТ» на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а 18 серпня 2021 року відчужив решту 10 % частки у статутному капіталі цього товариства.
25 серпня 2021 року ОСОБА_4 звільнено з посади директора ТОВ «ТВІН ЕКСПЕРТ».
Таким чином, на день укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 22 вересня 2023 року № 1279 ОСОБА_4 уже не був ні учасником, ні директором ТОВ «ТВІН ЕКСПЕРТ».
Вказує на те, що ТОВ «ТВІН ЕКСПЕРТ» ліквідовано на підставі ухвали Господарського суду Львівської області від 01 жовтня 2025 року у справі № 914/3348/23.
ТОВ «КАМ`ЯНЕЦЬ ПРОПЕРТІ» звертає увагу на те, що позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя було подано 26 березня 2026 року, після ліквідації ТОВ «ТВІН ЕКСПЕРТ», що, на думку апелянта, дає підстави вважати позов безпідставним, таким, що має штучний характер та спрямований виключно на блокування господарської діяльності ТОВ «КАМ`ЯНЕЦЬ ПРОПЕРТІ» шляхом накладення арешту на належне йому майно.
Зазначає, що земельні ділянки були набуті ТОВ «ТВІН ЕКСПЕРТ» не як внесок ОСОБА_4 до статутного капіталу, а на підставі цивільно-правової угоди та судових рішень у справі № 924/642/14, у зв`язку з чим, на переконання апелянта, це майно було власністю юридичної особи і на нього не поширювався режим спільної сумісної власності подружжя.
Окрім того, не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 16 квітня 2026 року представник особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 - адвоката Ярош Василь Юрійович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 квітня 2026 року у справі № 369/5531/26 про забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя в частині накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:04:002:0331, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 садівницьке товариство громадська організація, АДРЕСА_1, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:04:002:0331, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 садівницьке товариство громадська організація, АДРЕСА_1.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що на момент звернення ОСОБА_3 до суду з позовом та постановлення оскаржуваної ухвали власником земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:04:002:0331, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та розташованого на ній садового будинку є ОСОБА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 22 травня 2019 року № 896 та договором купівлі-продажу садового будинку від 22 травня 2019 року № 893.
Вказує, що відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22 травня 2019 року № 896 ОСОБА_3 , від імені якої діяв ОСОБА_4 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нациною-Марченко О.О. 04 березня 2019 року за реєстровим № 290, передала, а ОСОБА_1 прийняв у власність земельну ділянку площею 0,1203 га, кадастровий номер [номер приховано]:04:002:0331.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 22 травня 2019 року № 893 ОСОБА_1 також прийняв у власність садовий будинок АДРЕСА_1 .
Апелянт посилається на те, що ОСОБА_4 на момент укладення договорів купівлі-продажу земельної ділянки та садового будинку був належним чином уповноважений ОСОБА_3 на продаж вказаного майна та діяв на підставі виданої нею довіреності.
Також посилається на нотаріальну заяву ОСОБА_4 від 22 травня 2019 року, зареєстровану в реєстрі за № 892, в якій останній надав згоду дружині ОСОБА_3 на продаж земельної ділянки площею 0,1203 га з кадастровим номером [номер приховано]:04:002:0331 та садового будинку АДРЕСА_1 та зазначив, що договір укладається дружиною в інтересах сім`ї, на умовах, попередньо обговорених подружжям, і відповідає їх спільному волевиявленню.
Звертає увагу на те, що позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя було подано 26 березня 2026 року, тобто через сім років після укладення договорів купівлі-продажу від 22 травня 2019 року № 896 та № 893, що, на думку апелянта, дає підстави вважати позов безпідставним, таким, що має штучний характер та обмежує права ОСОБА_1 , який є власником вказаного майна протягом 7 років.
В судове засідання сторони не з`явились.
Представник особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 - адвокат Ярош В.Ю. подав до Київського апеляційного суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник особи, яка не брала участі у справі ТОВ «Кам`янець Проперті» - Сергійчук Ю.В. про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується розпискою, яка міститься в матеріалах справи.
Представник ОСОБА_8 адвокат Агапов Д.А. про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується розпискою, яка міститься в матеріалах справи.
ОСОБА_9 та ОСОБА_8 неодноразово в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись засобами поштового зв`язку, про що сілчать зворотні поштові повідомлення.
З огляду на вище викладене колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності не з`явившихся сторін та їх представників.
Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., обговоривши доводи апеляційної скарги вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції посилався на те, що між сторонами у справі дійсно виник спір щодо нерухомого майна та його поділу, а припущення заявника про те, що незастосування заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення суду про поділ майна подружжя, є обґрунтованим. Суд першої інстанції зазначив, що, враховуючи майновий характер позовних вимог, відповідач має об`єктивну можливість розпорядитися належним йому майном на власний розсуд, зокрема відчужити його у будь-який спосіб, що може призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду про поділ майна подружжя у разі задоволення позову.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до частини другої статті 150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен перевірити не лише факт існування спору між сторонами, а й наявність фактичних обставин, які свідчать про реальний ризик утруднення або унеможливлення виконання майбутнього рішення чи ефективного захисту прав позивача, наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення та предметом позовних вимог, співмірність застосованого обмеження, а також наслідки такого заходу для прав інших осіб.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, позовним вимогам.
При цьому суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача та відповідача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 сформульовано підхід, за яким при вирішенні питання про співмірність заходу забезпечення суд повинен співвіднести негативні наслідки його застосування з негативними наслідками, які можуть настати у разі невжиття такого заходу, враховуючи право або законний інтерес, за захистом якого звернувся заявник, вартість майна та майнові наслідки обмеження. Заходи забезпечення мають застосовуватися за наявності необхідності, оскільки їх безпідставне застосування може порушувати права та законні інтереси інших осіб. Такий підхід надалі послідовно застосовувався Верховним Судом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 зазначено, що конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу, можливість ефективного захисту прав позивача без порушення або безпідставного обмеження прав інших осіб та можливість виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Цей висновок відтворений і в подальшій практиці Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 визначила, що при дослідженні питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: наявності спору між сторонами; ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача; співмірності обраного виду забезпечення позову із пред`явленими позовними вимогами; дійсної мети звернення особи із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не спрямоване таке звернення на зловживання учасником справи своїми правами.
При цьому під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позовних вимог по суті не досліджується, оскільки питання належності спірного майна до спільної сумісної власності подружжя, чинності та правових наслідків укладених правочинів, а також обґрунтованості заявленого способу захисту підлягають вирішенню під час розгляду справи по суті.
Разом з тим зазначене не звільняє суд, який вирішує питання про забезпечення позову, від обов`язку перевірити фактичні обставини, якими заявник обґрунтовує необхідність застосування саме такого заходу, та встановити, чи існує заявлений ним ризик на час вирішення заяви.
Колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку необхідність накладення арешту на нерухоме майно позивач пов`язувала не лише із самим фактом існування спору про поділ майна подружжя.
Безпосередньою фактичною підставою заяви було твердження про те, що відповідач має можливість розпорядитися відповідним майном, а саме: будучи директором та кінцевим бенефіціаром ТОВ «ТВІН ЕКСПЕРТ», може самостійно або через представника приймати рішення щодо правочинів із нерухомим майном, а також може відчужити корпоративні права, майно, яке перебуває на балансі товариства, та майно юридичних осіб, які він контролює.
Саме ці обставини фактично були покладені судом першої інстанції в основу висновку про існування реальної загрози відчуження майна: районний суд зазначив, що відповідач має об`єктивну можливість розпорядитися належним йому майном на власний розсуд та що сторона відповідача може застосувати відчуження, подальше обтяження чи інші види розпорядження спірним майном.
Проте саме ці фактичні припущення матеріалами справи та додатково поданими апелянтами доказами не підтверджуються.
Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Такий зміст частини третьої статті 367 ЦПК України підтверджується практикою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо умов прийняття додаткових доказів апеляційним судом.
ОСОБА_1 та ТОВ «КАМ`ЯНЕЦЬ ПРОПЕРТІ» не були залучені до участі у справі, заява про забезпечення позову розглядалась без повідомлення учасників, а оскаржуваною ухвалою було накладено арешт на майно, зареєстроване за вказаними особами.
Відтак ці особи об`єктивно не мали процесуальної можливості до постановлення оскаржуваної ухвали подати районному суду документи щодо належності їм арештованого майна та інших обставин, на які вони посилаються в апеляційних скаргах.
За таких обставин колегія суддів приймає та досліджує додані до апеляційних скарг докази, які стосуються безпосередньо обставин, покладених районним судом в основу вирішення питання про забезпечення позову.
Щодо земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:04:002:0331, на якій знаходиться садовий будинок, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:04:002:0331 зареєстровано за ОСОБА_1 .
07 квітня 2026 року на підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 квітня 2026 року щодо цього об`єкта зареєстровано обтяження у вигляді арешту нерухомого майна.
Договором купівлі-продажу земельної ділянки від 22 травня 2019 року № 896 підтверджується, що ОСОБА_3 , від імені якої на підставі довіреності діяв ОСОБА_4 , передала, а ОСОБА_1 прийняв у власність земельну ділянку площею 0,1203 га, кадастровий номер [номер приховано]:04:002:0331.
За договором купівлі-продажу садового будинку від 22 травня 2019 року № 893 ОСОБА_1 прийняв у власність садовий будинок АДРЕСА_1 .
Отже, станом на момент звернення із заявою про забезпечення позову та на момент постановлення ухвали від 01 квітня 2026 року зареєстрованим власником земельної ділянки, щодо якої районним судом застосовано арешт, був ОСОБА_1 , а не відповідач ОСОБА_4 .
Надані позивачем докази, не містили відомостей відносно того, що земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:04:002:0331 належала відповідачеві, підлягала передачі відповідачеві або що відповідач мав юридичну можливість розпорядитися цим майном.
При цьому суд першої інстанції не встановив, на підставі яких саме повноважень ОСОБА_4 , який не був зареєстрованим власником зазначеної земельної ділянки, міг здійснити її відчуження, подальше обтяження або інші розпорядчі дії.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про існування ризику відчуження цього майна саме відповідачем ґрунтується на припущенні, яке не було підтверджене встановленими фактичними обставинами.
Колегія суддів при цьому не вирішує питання про те, чи належало вказане майно до спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до його відчуження, не вирішує питання дійсності договорів від 22 травня 2019 року та не робить висновку щодо наявності чи відсутності у позивача матеріально-правових вимог, пов`язаних із цим майном, оскільки такі питання виходять за межі розгляду заяви про забезпечення позову.
Для вирішення питання, яке є предметом цього апеляційного перегляду, істотним є те, що фактичний ризик, яким заявник обґрунтовував необхідність арешту, - можливість відповідача відчужити майно - щодо цього об`єкта не підтверджений.
Щодо земельних ділянок з кадастровими номерами [номер приховано]:13:001:0066 та [номер приховано]:13:001:0082 колегія суддів виходить з наступного.
З наданих ТОВ «КАМ`ЯНЕЦЬ ПРОПЕРТІ» витягів з Державного реєстру речових прав вбачається, що право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:13:001:0066 та [номер приховано]:13:001:0082 зареєстровано за ТОВ «КАМ`ЯНЕЦЬ ПРОПЕРТІ».
ТОВ «КАМ`ЯНЕЦЬ ПРОПЕРТІ» набуло право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:13:001:0066 та [номер приховано]:13:001:0024, яка надалі була поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:13:001:0082 та [номер приховано]:13:001:0083, на підставі акта приймання-передачі майна до статутного капіталу товариства від 29 квітня 2025 року.
Матеріалами, доданими до апеляційної скарги, підтверджується, що ОСОБА_4 16 серпня 2019 року відчужив 90 % частки у статутному капіталі ТОВ «ТВІН ЕКСПЕРТ», 18 серпня 2021 року відчужив решту 10 % частки, а 25 серпня 2021 року був звільнений з посади директора цього товариства.
ТОВ «ТВІН ЕКСПЕРТ» було ліквідовано на підставі ухвали Господарського суду Львівської області від 01 жовтня 2025 року у справі № 914/3348/23.
Отже, станом на 01 квітня 2026 року ОСОБА_4 не був учасником ТОВ «ТВІН ЕКСПЕРТ», не був його директором, саме товариство було ліквідоване, а земельні ділянки, на які районним судом накладено арешт, були зареєстровані за іншою юридичною особою - ТОВ «КАМ`ЯНЕЦЬ ПРОПЕРТІ».
За таких обставин твердження, наведене у заяві про забезпечення позову, про те, що відповідач, будучи директором та кінцевим бенефіціаром ТОВ «ТВІН ЕКСПЕРТ», може самостійно або через представника приймати рішення щодо здійснення правочинів та відчуження майна, не відповідало фактичному стану корпоративних відносин на момент звернення із заявою про забезпечення позову.
Так само матеріали справи не містили доказів того, що відповідач мав повноваження розпорядитися земельними ділянками, право власності на які зареєстроване за ТОВ «КАМ`ЯНЕЦЬ ПРОПЕРТІ».
Тому й щодо цих двох земельних ділянок безпосередня фактична підстава, з якою заявник пов`язував ризик невиконання майбутнього рішення суду, судом першої інстанції належним чином не перевірена та доказами не підтверджена.
Застосований судом першої інстанції захід забезпечення фактично обмежив право розпорядження майном осіб, які не були сторонами спору та не були залучені до участі у справі, - ОСОБА_1 та ТОВ «КАМ`ЯНЕЦЬ ПРОПЕРТІ».
Сам факт того, що позивач у справі про поділ майна подружжя вважає відповідне майно предметом спору, не звільняв суд першої інстанції від обов`язку встановити фактичні обставини, необхідні для застосування саме обраного заходу забезпечення позову, перевірити наявність реального ризику, для запобігання якому цей захід застосовується, та співвіднести наслідки його застосування з правами інших осіб.
При цьому пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України, на підставі якого застосовується арешт майна, пов`язує цей захід із майном, що належить або підлягає передачі чи сплаті відповідачеві та знаходиться у нього чи в інших осіб.
Суд першої інстанції не встановив, що арештовані об`єкти на момент постановлення ухвали належали ОСОБА_4 або підлягали передачі йому.
Також суд першої інстанції не встановив будь-яких конкретних дій відповідача, спрямованих на відчуження арештованого майна, підготовку такого відчуження, його подальше обтяження чи інше розпорядження ним.
Натомість висновок про реальність відповідного ризику зроблено фактично із самого припущення про можливість відповідача розпорядитися майном, хоча така можливість щодо арештованих об`єктів не була підтверджена.
Заходи забезпечення позову не можуть застосовуватись лише як превентивне обмеження прав будь-якого власника майна, щодо якого позивач стверджує про наявність у нього майнового інтересу, без встановлення фактичного та правового зв`язку такого заходу із заявленими вимогами та ризиком, якому цей захід має запобігти.
Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Оскаржуваною ухвалою безпосередньо накладено арешт на нерухоме майно, право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_1 та ТОВ «КАМ`ЯНЕЦЬ ПРОПЕРТІ».
Таким чином, оскаржувана ухвала безпосередньо стосується прав та інтересів цих осіб та обмежує можливість розпорядження належним їм майном, у зв`язку з чим ОСОБА_1 та ТОВ «КАМ`ЯНЕЦЬ ПРОПЕРТІ» мають право на її апеляційне оскарження у відповідних частинах.
Щодо доводів апеляційних скарг про штучний характер позову, зловживання процесуальними правами, узгодженість дій позивача та відповідача, а також штучне створення підстав для визначення територіальної підсудності справи Києво-Святошинському районному суду Київської області, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною першою статті 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Разом із тим висновок про зловживання процесуальними правами повинен ґрунтуватися на встановлених судом конкретних обставинах, які свідчать про використання процесуального права всупереч його призначенню, а не на припущенні про можливу недобросовісність сторін.
Сам факт подання позову про поділ майна подружжя після відчуження певного майна, ліквідації юридичної особи чи виникнення прав третіх осіб сам по собі не є достатнім для висновку про наявність змови сторін або штучність спору.
Під час апеляційного перегляду ухвали про забезпечення позову колегія суддів не вирішує обґрунтованість позову ОСОБА_3 по суті, не встановлює наявність чи відсутність зловживання матеріальними правами при поділі майна та не надає оцінку правомірності відкриття провадження у справі з точки зору територіальної підсудності, оскільки вказані питання не становлять предмета перегляду оскаржуваної ухвали в межах заявлених вимог.
Тому наведені доводи апелянтів не є самостійною підставою для висновку апеляційного суду про скасування оскаржуваної ухвали.
Разом з тим вони не спростовують встановленої апеляційним судом обставини, що фактичні підстави, якими позивач обґрунтовувала ризик відчуження майна та які були покладені районним судом в основу оскаржуваної ухвали, матеріалами справи не підтверджені.
Не є підставою для залишення ухвали без змін і саме по собі посилання суду першої інстанції на те, що між сторонами виник спір щодо нерухомого майна та його поділу.
Наявність спору є однією з передумов застосування заходів забезпечення позову, проте вона не підміняє необхідності встановлення реального ризику, на запобігання якому спрямований конкретний захід забезпечення, та перевірки співмірності втручання у права інших осіб.
В даному випадку суд першої інстанції, встановивши факт спору між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не перевірив, чи відповідає фактичним обставинам твердження заявника про можливість саме відповідача здійснювати розпорядчі дії щодо кожного із трьох арештованих об`єктів.
При цьому накладенням арешту безпосередньо обмежені права осіб, які не були залучені до участі у справі.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що застосований судом захід забезпечення позову не відповідає вимогам обґрунтованості та співмірності, а висновок суду про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову не відповідає встановленим обставинам.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 стосується накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:04:002:0331, на якій знаходиться садовий будинок, тоді як апеляційна скарга ТОВ «КАМ`ЯНЕЦЬ ПРОПЕРТІ» стосується накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:13:001:0066 та [номер приховано]:13:001:0082.
Отже, сукупністю вимог двох апеляційних скарг охоплені всі заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 квітня 2026 року.
Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМ`ЯНЕЦЬ ПРОПЕРТІ» підлягають задоволенню, а ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 квітня 2026 року - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМ`ЯНЕЦЬ ПРОПЕРТІ» задовольнити.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_10 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 21 вересня 2026 року
Головуючий: Судді: