КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110
e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи № 367/9148/25 Апеляційне провадження № 22-ц/824/13064/2026 Головуючий у суді першої інстанції - Шестопалова Я.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 вересня 2026 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Мороз Іриною Вікторівною, на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 26 травня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини, в якому просила суд: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 щомісячно аліменти на її утримання, як дружини, у розмірі однієї четвертої з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , з дня подання позову та до припинення шлюбу.
В обґрунтування заявлених позовних вимог посилалася на те, що під час перебування у шлюбних відносинах у подружжя народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а до реєстрації шлюбу у сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
При цьому, позивач має ще двох дітей від попереднього шлюбу: доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Вказувала, що всі чотири дитини знаходяться на утриманні позивачки та проживають з нею за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач проживає окремо від сім?ї за адресою: АДРЕСА_2 . Спільне життя у сторін не склалося. Більше року шлюбні відносини фактично між ними припинені, через відсутність взаєморозуміння та спільних інтересів, подальше сумісне життя і збереження сім?ї сторони вважають неможливим. Спільне домогосподарство не ведуть.
Згідно довідки № 1975 про потребу дитини у домашньому догляді позивачка доглядає свою дитину, неповнолітнього сина ОСОБА_3 , який потребує догляду з 15.07.2025 у зв`язку з хворобою за кодом J35.3 - гіпертфрофія мигдаликів, тобто хронічне збільшення мигдаликів, яке може викликати утруднене дихання, хропіння, розлади ковтання, а у дітей - також порушення мовлення або розвитку.
Посилалася на те, що виховує 4 неповнолітніх дітей, серед яких наймолодший, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , хворіє і тому позивачка вимушена займатися його постійним доглядом вдома, офіційно не працює, свого майна не має та проживає з дітьми у квартирі її батьків та оскільки її доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом, потребує матеріальної допомоги у вигляді стягнення щомісячно аліментів з відповідача, який має дохід, на її утримання, як дружини (а.с. 1-4).
Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 26.05.2026 у задоволенні позову відмовлено (а.с. 76-78).
В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції було залишено поза увагою медичну довідку, у якій вказаний діагноз дитини та потреба у домашньому догляді, безпідставно вимагаючи неіснуючих у медичній практиці довідок.
Зазначає, що висновок суду про не надання доказів фінансової спроможності відповідача сплачувати аліменти повністю суперечить цивільно-процесуальному законодавству, оскільки відповідач є працездатною особою.
Посилається також на те, що суд першої інстанції встановив, але не надав жодної правової оцінки тому факту, що позивач виховує та утримує чотирьох неповнолітніх дітей, проживає у квартирі батьків і не має власного майна чи доходів, які б забезпечували навіть прожитковий мінімум.
Вказує, що повне звільнення батька від обов`язку фінансово підтримати дружину, яка доглядає його хвору дитину, є очевидним проявом несправедливості.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 08.07.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з мате, що 20.04.2022 між позивачкою та відповідачем був укладений шлюб, зареєстрований Володарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 33, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 20.04.2022.
У шлюбі у подружжя народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 27.07.2022.
Крім того, у подружжя до реєстрації шлюбу народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 11.11.2022.
Позивачка має ще двох дітей від попереднього шлюбу доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру всі чотири дитини проживають разом з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру.
Згідно довідки № 1975 від 18.06.2025 про потребу дитини у домашньому догляді, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , потребує догляду з 15.07.2025, у зв`язку з хворобою за кодом J35.3 - гіпертрофія мигдаликів. Строк дії довідки: до 14.01.2026 (а.с. 23).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, які б поза розумним сумнівом вказували на те, що у дитини наявні вади фізичного або психічного розвитку, та дитина, в зв`язку з цим, потребує постійного догляду матері. Також, судом першої інстанції враховано, що позивачкою не надано належних доказів на підтвердження можливості відповідача надавати матеріальну допомогу на утримання дружини.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.
Статтею 84 СК України встановлено, дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності.
Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років.
Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду.
Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Отже, право дружини на її утримання виникає до досягнення дитиною трьох років, а у разі наявності вад фізичного або психічного розвитку у дитини дружина має право на утримання до досягнення дитиною шести років. Визначальною умовою для присудження дружині аліментів на її утримання є матеріальна змога чоловіка надавати таку допомогу.
У цій справі, згідно довідки № 1975 від 18.06.2025, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має потребу у домашньому догляді. Захворювання, на яке хворіє дитина - J35.3 - гіпертрофія мигдаликів. Довідка видана строком до 14.01.2026.
Син, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом із позивачкою ОСОБА_1 .
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявність у спільного з відповідачем сина вад фізичного або психічного розвитку. Довідка про потребу дитини в домашньому догляді таких відомостей не містить. При цьому, зазначена довідка дійсна до 14.01.2026, відтак не свідчить про наявність потреби у постійному догляді.
Необґрунтованими є посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції було залишено поза увагою медичну довідку, оскільки суд першої інстанції надав зазначеному доказу відповідну правову оцінку та навів мотиви неприйняття такого доказу в обґрунтування заявлених позовних вимог.
Безпідставними, при цьому, є посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції вимагав у позивача неіснуючі у медичній практиці довідки, адже, як передбачено положеннями ст. 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років або якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку до досягнення дитиною шести років.
На день звернення до суду із позовною заявою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнилось три роки.
Водночас, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивачкою в обґрунтування заявлених позовних вимог не було надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження наявності у дитини вад фізичного або психічного розвитку. При цьому, слід вказати, що наявність у дитини вад підтверджується відповідним медичним висновком, в якому також зазначається потреба у сторонньому постійному догляді.
Надана до суду довідка про потребу у домашньому догляді не є медичним висновком та не містить у собі інформації про наявність у дитини вад фізичного чи психічного розвитку, а також має обмежений строк дії.
Визначений статтею 13 ЦПК України принцип диспозитивності цивільного судочинства полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Стаття 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Вірним є також висновок суду першої інстанції щодо відсутності в матеріалах справи належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження матеріальної змоги у відповідача надавати позивачці допомогу на її утримання. Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач є працездатною особою, а тому має змогу надавати дружині допомогу на її утримання, не підтверджується жодним належним та достатнім доказом.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що відсутні, у розумінні положень ст. 84 СК України, правові підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання дружини.
Не заслуговують на увагу апеляційного суду посилання на те, що судом не надано жодної правової оцінки тому, що позивач виховує та утримує чотирьох неповнолітніх дітей, проживає у квартирі батьків і не має власного майна чи доходів, які б забезпечували навіть прожитковий мінімум, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження рівня доходів та обсягу майна позивачки, які б надавали суду змогу оцінити її матеріальний та майновий стан.
З вищенаведеного вбачається, що доводи апелянта щодо незаконності оскаржуваного рішення не ґрунтуються на вимогах закону, а отже не спростовують та не впливають на законність і обґрунтованість ухваленого судом рішення.
Крім цього, наведені в апеляційній скарзі інші доводи, які на думку апелянта, є підставою для скасування рішення суду в оскаржуваній частині, були предметом судового розгляду в суді першої інстанції, яким суд надав ґрунтовну оцінку, яка узгоджується з вимогами закону і з якою у суду апеляційної інстанції відсутні підстави не погодитися.
Таким чином, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам позивача належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, та правильне по суті і справедливе рішення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
Також слід зауважити, що дана справа віднесена процесуальним законом до категорії малозначних справ, а тому, в силу положень ч. 6 ст. 19 та ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Мороз Іриною Вікторівною - залишити без задоволення.
Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 26 травня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
О.В. Кафідова