ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
21 вересня 2026 року м. Дніпро справа № 390/1851/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Коршуна А.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 29.01.2024 в адміністративній справі №390/1851/23 за позовом ОСОБА_1 до Департамента патрульної поліції у м.Київ про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського районного суду Кіровоградської області з адміністративним позовом, в якому просила скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі серія ЗАВ № 03320413 від 29.08.2023 та закрити провадження по справі. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідачем відносно неї складено оскаржувану постанову за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, і призначено стягнення у виді штрафу - 340 грн. При цьому, позивач зазначає, що доказом її вини є фото автомобіля білого кольору, на якому не ідентифікується марка автомобіля та його реєстраційний номер, не зафіксовані дорожні знаки 3.29, 3.31, які повинні бути встановлені на ділянці дороги, де встановлений прилад фіксації «Каскад», також відсутній сертифікат відповідності на прилад «Каскад» 090-1120.
Рішенням Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 29.01.2024 в адміністративній справі №390/1851/23 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції м. Київ про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що постановою серії ЗАВ №03320413 від 29 серпня 2023 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП.
Згідно з оскаржуваною постановою, 29 серпня 2023 року о 11 годині 32 хвилини на автомобільній дорозі Р-01 Київ - Обухів, км 9+994, технічним засобом «КАСКАД 090-1120» зафіксовано рух транспортного засобу NISSAN NAVARA, державний номерний знак НОМЕР_1 , зі швидкістю 73 км/год при встановленому обмеженні швидкості руху 50 км/год.
Відповідно до частини першої статті 122 КУпАП адміністративна відповідальність настає, зокрема, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
Згідно з пунктом 12.9 «б» Правил дорожнього руху України водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, встановлену дорожніми знаками 3.29 та 3.31.
Отже, необхідною умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності за перевищення швидкості руху є встановлення та доведення факту існування відповідного обмеження швидкості, яке діяло саме на ділянці дороги, де було зафіксовано транспортний засіб.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.
Отже, саме Департамент патрульної поліції був зобов`язаний довести правомірність оскаржуваної постанови та надати належні, допустимі і достатні докази того, що на момент фіксації транспортного засобу позивачки на відповідній ділянці автомобільної дороги діяло обмеження швидкості руху 50 км/год.
Колегія суддів зазначає, що сам по собі фотознімок, отриманий за допомогою технічного засобу автоматичної фіксації, підтверджує факт руху конкретного транспортного засобу та зафіксовану технічним засобом швидкість його руху.
Разом із тим, такий фотознімок самостійно не підтверджує наявності та дії встановленого обмеження швидкості руху на конкретній ділянці дороги.
У цій справі позивачка послідовно заперечувала факт дії обмеження швидкості 50 км/год у місці розташування технічного засобу «КАСКАД 090-1120» та посилалася на припинення дії відповідного дорожнього знаку.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, послався на проектну документацію, відповідно до якої дорожній знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» 50 км/год було встановлено на автомобільній дорозі Р-01 Київ - Обухів на км 10+600 у напрямку руху на Київ.
Водночас колегія суддів звертає увагу, що наявність проектної документації щодо організації дорожнього руху та передбачення нею встановлення відповідного дорожнього знаку сама по собі не є безумовним доказом того, що такий знак фактично був установлений та діяв на момент вчинення правопорушення.
Більше того, ключовим доводом позивачки було те, що дія дорожнього знаку могла припинитися до місця автоматичної фіксації внаслідок розташування на відповідній ділянці дороги перехрестя.
Саме зазначений довід мав істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки встановлення факту припинення дії дорожнього знаку виключало б можливість вважати доведеним порушення позивачкою встановленого обмеження швидкості руху.
Проте суд першої інстанції фактично обмежився зазначенням про те, що між дорожнім знаком та камерою фотовідеофіксації перехресть не було, не навівши при цьому належного та переконливого аналізу доказів, на підставі яких дійшов такого висновку, а також не надавши належної оцінки доводам позивачки та поданій нею схемі ділянки автомобільної дороги.
Висновок суду першої інстанції про відсутність перехресть між місцем встановлення дорожнього знаку та місцем розташування технічного засобу автоматичної фіксації ґрунтується переважно на посиланні на проектну документацію, яка не усуває необхідності встановлення фактичної дорожньої обстановки на момент вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідачем не надано належних доказів, які б беззаперечно підтверджували фактичне встановлення та дію дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» із обмеженням 50 км/год на момент фіксації транспортного засобу позивачки, а також відсутність обставин, що припиняли дію такого обмеження до місця фіксації.
Посилання відповідача на інформацію, розміщену на офіційному вебсайті Міністерства внутрішніх справ України, щодо дозволеної швидкості руху на відповідній ділянці дороги також не може бути визнано достатнім доказом фактичної наявності та дії дорожнього обмеження, оскільки така інформація не замінює належного доказування фактичних обставин, які є підставою для притягнення конкретної особи до адміністративної відповідальності.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не виконав покладений на нього частиною другою статті 77 КАС України обов`язок щодо доказування правомірності оскаржуваної постанови.
Усі сумніви щодо доведеності обставин, які є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, не можуть тлумачитися на користь суб`єкта владних повноважень, який не забезпечив належного доказування правомірності прийнятого ним рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи щодо рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Отже, оскільки відповідачем не доведено належними та достатніми доказами факт вчинення позивачкою адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, постанова серії ЗАВ №03320413 від 29 серпня 2023 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.
За змістом статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та передчасно визнав доведеним факт вчинення позивачкою адміністративного правопорушення.
За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення адміністративного позову.
Керуючись статтями 2, 9, 72- 77, 242, 286, 308, 315, 317, 321, 322 КАС України, статтями 247, 251, 279-1, 283, 288 КУпАП, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити.
Рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 29.01.2024 в адміністративній справі №390/1851/23- скасувати.
Прийняти нову постанову.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, серії ЗАВ №03320413 від 29 серпня 2023 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та є остаточною, крім випадків, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов
суддя А.О. Коршун