ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
21 вересня 2026 року м. Дніпро справа № 398/5678/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Коршуна А.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19.09.2025 в адміністративній справі №398/5678/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову №931 від 04 серпня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення та закрити провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що оскаржуваною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з неявкою до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у визначений повісткою строк.
Позивач заперечував факт отримання повістки, зазначав, що жодного повідомлення про надходження рекомендованого поштового відправлення не отримував. Крім того, вказував, що його військово-облікові дані були уточнені 19 травня 2024 року через застосунок «Резерв+».
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19.09.2025 в адміністративній справі №398/5678/25 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне встановлення судом першої інстанції обставин справи та неналежну оцінку доказів щодо його належного оповіщення про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою №931 від 04 серпня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач нібито порушив правила військового обліку та не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 02 липня 2025 року за повісткою №4009406, направленою рекомендованим поштовим відправленням за адресою: АДРЕСА_1 .
Поштове відправлення було повернуто відправнику з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Разом з тим, як правильно встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, зокрема з роздруківки щодо уточнення військово-облікових даних через застосунок «Резерв+», позивач 19 травня 2024 року уточнив свої облікові дані, зазначивши адресу проживання: АДРЕСА_1 .
Отже, матеріалами справи підтверджується, що на момент уточнення військово-облікових даних позивач повідомив адресу проживання у с. Войнівка, тоді як повістку №4009406 було направлено відповідачем за іншою адресою - у м. Олександрії.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.
Пунктом 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, передбачено, що належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних, або за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Таким чином, законодавством передбачено можливість підтвердження належного оповіщення особи у разі її відсутності за адресою, на яку було направлено повістку. Проте така відмітка поштового оператора може свідчити про належне оповіщення лише за умови, що поштове відправлення було направлено за належною адресою, визначеною Порядком №560.
У цій справі така обставина відповідачем не доведена.
Навпаки, матеріали справи містять відомості про те, що позивач при уточненні своїх військово-облікових даних повідомив адресу проживання: АДРЕСА_1 . При цьому доказів того, що позивач повідомляв відповідачу іншу адресу проживання, зокрема адресу у м. Олександрії, матеріали справи не містять.
Саме лише зазначення у поштовому відправленні адреси у м. Олександрії та його повернення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» не може підтверджувати належне оповіщення позивача, якщо не встановлено, що ця адреса відповідала вимогам пункту 41 Порядку №560.
Колегія суддів звертає увагу, що обов`язок доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень у справах цієї категорії покладається на відповідача.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.
При цьому відповідач, як орган, уповноважений розглядати справи про адміністративні правопорушення, зобов`язаний при прийнятті постанови встановити всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у тому числі факт вчинення особою адміністративного правопорушення та її вину.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Наведене узгоджується також із положеннями статті 251 КУпАП, за якою доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини.
Колегія суддів вважає, що у даному випадку відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт належного оповіщення позивача про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
За відсутності належного підтвердження факту оповіщення позивача про виклик у визначені місце, дату та час неявка останнього до територіального центру комплектування та соціальної підтримки не може бути покладена в основу висновку про вчинення ним адміністративного правопорушення.
При цьому суд першої інстанції, встановивши факт зазначення позивачем під час уточнення військово-облікових даних адреси у с. Войнівка, фактично не надав належної оцінки обставині направлення відповідачем повістки за іншою адресою - у м. Олександрії.
Висновок суду першої інстанції про дотримання відповідачем положень пункту 41 Порядку №560 ґрунтується лише на факті повернення поштового відправлення з відміткою про відсутність адресата, однак без встановлення того, що повістка була направлена за належною адресою.
Такий висновок не відповідає встановленим у справі обставинам та вимогам пункту 41 Порядку №560.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в оскаржуваній постанові відповідача міститься посилання на «особисте вручення» повістки рекомендованим листом, що саме по собі є внутрішньо суперечливим, оскільки особисте вручення та надсилання повістки засобами поштового зв`язку є різними способами оповіщення, передбаченими пунктом 41 Порядку №560.
За таких обставин постанова №931 від 04 серпня 2025 року не містить достатнього обґрунтування факту належного оповіщення позивача, а наявні матеріали справи не дають можливості дійти беззаперечного висновку про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За змістом частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З огляду на встановлені обставини колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.
Оскільки матеріали справи не містять належних доказів факту належного оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні достатні правові підстави для висновку про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Відтак постанова №931 від 04 серпня 2025 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.
Щодо судових витрат колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі.
Матеріалами справи підтверджується сплата позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 484,48 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 726,72 грн.
Таким чином, загальний розмір понесених позивачем судових витрат зі сплати судового збору становить 1211,20 грн, який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 245, 247, 251, 280 КУпАП, статтями 2, 9, 72-77, 139, 242, 315, 317, 286 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник Гулий Андрій Васильович, - задовольнити.
Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19.09.2025 в адміністративній справі №398/5678/25 скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.
Постанову №931 від 04 серпня 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210-1 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та порядку, визначених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов
суддя А.О. Коршун