ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
18 вересня 2026 року м.Дніпро справа № 932/7279/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Шлай А.В., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 03 лютого 2026 року у справі № 932/7279/25 (суддя Рибкін О.А.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, третя особа інспектор Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області старший лейтенант поліції Гасанов Раддим Юсиф Огли про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач), діючи через свого представника адвоката, звернувся до суду з позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4525941 від 17.04.2025 року, складеної інспектором Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області старший лейтенант поліції Гасановим Раддимом Юсиф Огли, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн., та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 03 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено, скасовано оскаржену позивачем постанову та закрито провадження у справі. Крім того, судом вирішено питання розподілу судових витрат та окрім судового збору стягнуто з відповідача на користь позивача 4000 грн. витрат на правничу допомогу.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі відповідач) подало апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, скаржник просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не було враховано, що 30.07.2025 Криворізький районний суд Дніпропетровської області в рамках адміністративної справи № 177/1075/25 розглянув матеріали, які надійшли з Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визнав його винуватим за ч.1 ст. 130 КУпАП, при цьому наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними
засобами на 1 (один) рік. Також на думку відповідача, суд першої інстанції, незважаючи на малозначність справи та відсутність належних доказів, необґрунтовано та безпідставно стягнув з ГУНП судові витрати, пов`язані з правничою допомогою у сумі 4000,00 грн.
Позивач та третя особа своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу відповідача не скористалися.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
З матеріалів справи встановлено, що постановою у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 4525941 від 17.04.2025 року інспектором Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Гасановим Раддим Юсиф Огли було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст.126 ч.1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Згідно цієї постанови 17.04.2025 о 19:29 год. в с. Анастасівка, вул. Радянська водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ВАЗ 21043, номерний знак НОМЕР_1 , не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив вимоги п.12.1 «а» ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.126 ч.1 КУпАП.
Крім того, відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення № 303655 від 17.04.2025 за ч.1 ст.130 КУпАП, згідно якого 17.04.2025 о 19:29 год. в с.Анастасівка, вул. Радянська водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21043, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.
Також відносно позивача було складено протокол АА № 195706 від 17.04.2025 про адміністративне затримання.
Отже, складання патрульним поліцейським щодо позивача постанови за ч.1 ст.126 КУпАП та протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП відбувалось з приводу однієї події, а саме, як зазначено у вказаних документах: керування ОСОБА_1 транспортним засобом ВАЗ 21043, номерний знак НОМЕР_1 , 17.04.2025 о 19:29 год. в с.Анастасівка по вул. Радянська.
Правомірність та обґрунтованість постанови серії ЕНА № 4525941 від 17.04.2025 року, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст.126 ч.1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн., є предметом спору, який передано на вирішення суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржену постанову, вказав, що факт вчинення позивачем такого правопорушення не доведено наявними та допустимими доказами.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до статті 32 цього Закону поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, зокрема, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII водій зобов`язаний мати при собі посвідчення водія та на вимогу поліцейського - пред`явити його.
Отже, право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такий документ.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.
Відповідно до п. 2.4 (а) Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР України.
В свою чергу, відповідно до пп. «а» п. 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до ч.1 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, тягне за собою накладення штрафу.
Відповідно до п.10 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2015 року №1395, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна відповідати вимогам ст.ст. 283, 284 КУпАП, у ній, зокрема: необхідно навести докази, згідно яких зроблено висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення і назвати мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник або наведених ним обставин.
Згідно з п.1 ст.247 КпАП України, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Статтею 40 Закону України «Про національну поліцію», передбачено можливість та право застосування поліцейськими технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Позивач заперечував факт вчинення ним правопорушення, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності, зокрема факт керування транспортним засобом.
Відповідачем на спростування доводів позивача не було надано доказів, визначених ч.1 ст.251 КУпАП, які б підтверджували, що 17.04.2025 о 19:29 год. в с. Анастасівка по вул. Радянська саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом, тобто докази вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.
Так, з матеріалів справи вбачається, що інспектором поліції фото/відео фіксація події не здійснювалась.
В той же час суд першої інстанції встановив, що складання поліцейським щодо позивача постанови за ч.1 ст.126 КУпАП та протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП відбувалось з приводу однієї події, а саме, як зазначено у вищевказаних документах, - керування ОСОБА_1 транспортним засобом ВАЗ 21043, номерний знак НОМЕР_1 , 17.04.2025 о 19:29 год. в АДРЕСА_1 .
За протоколом №303655 від 17.04.2025 постановою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30.07.2025 у справі № 177/1075/25 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23.10.2025 постанову Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30.07.2025 у справі № 177/1075/25 відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасовано, а провадження у справі закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
При цьому, апеляційний суд у наведеній постанові від 30.07.2025, зазначив, що будь-яких беззаперечних доказів, що свідчили б що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21043 червоного кольору, за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №303655 від 17.04.2025 року, суду апеляційної інстанції надано не було.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Тобто, рішенням суду апеляційної інстанції у справі № 177/1075/25, зокрема, встановлено відсутність доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом ВАЗ 21043, номерний знак НОМЕР_1 , 17.04.2025 о 19:29 год. в с.Анастасівка, вул. Радянська.
Колегія суддів зазначає, що за відсутності доведеного факту керування позивачем транспортним засобом, в діях позивача відсутній і склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.
Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив та дійшов обґрунтованого висновку про протиправність оскарженої позивачем постанови серії ЕНА №4525941 від 17.04.2025 та необхідність її скасування з закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Щодо розподілу судом судових витрат.
Згідно п. 4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012 (далі - Закон), договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону, видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 134 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність, а також враховуючи конкретні обставини справи, суд обґрунтовано прийшов до висновків про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача та стягнення на його користь витрат на правничу допомогу у розмірі 4000грн..
Таких висновків суду відповідач у своїй апеляційній скарзі не спростував.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись ч.3 ст.272, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 03 лютого 2026 року у справі № 932/7279/25 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч.3 ст.272 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя А.В. Шлай
суддя А.А. Щербак