П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 вересня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/32833/25
Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В.
Дата і місце ухвалення: 15.07.2026р., м. Одеса
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів : Тарновецького І.І.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка є правонаступником військової частини НОМЕР_2 , що полягає у нездійсненні перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 27.02.2022 року по 24.02.2023 року включно, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби, премій, допомоги на оздоровлення, тощо), з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня відповідного календарного року, а саме: встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року (2 481,00 грн.), встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року (2 684,00 грн.), відповідно;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 , яка є правонаступником військової частини НОМЕР_2 , здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 27.02.2022 року по 24.02.2023 року включно, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби, премій, допомоги на оздоровлення, тощо), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня відповідного календарного року, а саме: встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року (2 481,00 грн.), встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року (2 684,00 грн.), на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше сплачених коштів, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2026 року задоволено клопотання представника військової частини НОМЕР_1 від 13.07.2026р. про зупинення провадження у справі.
Зупинено провадження у справі №420/32833/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №240/401/26 (адміністративне провадження №К/990/11893/26).
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не повне з`ясування судом обставин справи, просить скасувати ухвалу від 15.07.2026р. та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при постановленні спірної ухвали суд першої інстанції необґрунтовано виходив з того, що межі заявлених позовних вимог у цій справі окреслені періодом, упродовж якого зберігала чинність Постанова №481, а тому розгляд справи по суті потребує врахування правових висновків Верховного Суду у справі №240/401/26. Судом залишено поза увагою, що позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язати здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з 27.02.2022р. по 24.02.2023р. включно. Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023р. №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704» була прийнята лише 12.05.2023р. та набрала чинності 20.05.2023р., тобто майже через три місяці після закінчення заявленого у цій справі періоду (24.02.2023р.). Отже, Постанова №481 не могла застосовуватися до правовідносин, що є предметом цієї справи, оскільки на момент їх виникнення та існування (27.02.2022р. - 24.02.2023р.) вказаної постанови ще не було прийнято. А відтак, яким би не був висновок об`єднаної палати щодо застосування Постанови №481 у період з 20.05.2023р. по 17.06.2025р., він не може вплинути на вирішення цієї справи, оскільки стосується інших, непов`язаних із заявленими вимогами, правовідносин.
Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що у правовідносинах, які є предметом цієї справи, Верховним Судом уже сформована усталена та несуперечлива практика, яка не піддавалася перегляду. Зупинення провадження у даній справі порушує право позивача на розгляд справи упродовж розумного строку.
Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до ч.2 ст.312 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного:
Зупинення провадження у справі - це врегульована законом і оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї з передбачених в законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Положення цієї норми наділяє суд дискреційним правом, а не покладає на нього обов`язок зупиняти провадження у справі. Використання законодавцем формулювання «суд має право» свідчить, що питання про зупинення провадження вирішується судом з урахуванням конкретних обставин справи та необхідності такого процесуального заходу.
Метою цієї підстави для зупинення провадження є забезпечення єдності судової практики та уникнення ухвалення рішень, які можуть суперечити майбутньому правовому висновку палати, об`єднаної палати чи Великої Палати Верховного Суду у справі, що розглядається у подібних правовідносинах.
Однак, сам по собі факт передачі іншої справи на розгляд палати, об`єднаної палати чи Великої Палати Верховного Суду не є безумовною підставою для зупинення провадження. Суд повинен встановити, що правовідносини у справах є подібними, а правовий висновок, який має бути сформульований під час касаційного перегляду, матиме істотне значення для правильного вирішення спору.
Вирішуючи питання про зупинення провадження, суд повинен навести належне мотивування, зокрема зазначити, у чому саме полягає подібність правовідносин, яке питання права є спільним для обох справ, чому без очікування відповідного висновку касаційної інстанції існує ризик неоднакового застосування норм права та яким чином майбутній висновок може вплинути на вирішення конкретної справи.
Таким чином, застосування цієї норми вимагає не формального посилання на факт перебування іншої справи на розгляді палати, об`єднаної палати чи Великої Палати Верховного Суду, а здійснення судом оцінки доцільності зупинення провадження з огляду на принципи розумності строків судового розгляду, ефективності судового захисту та забезпечення єдності судової практики. Лише за наявності достатнього зв`язку між справами та реальної необхідності врахування майбутнього правового висновку таке процесуальне рішення відповідатиме завданням адміністративного судочинства.
Зупиняючи провадження у даній справі на підставі пункту 5 частини другої статті 236 КАС України суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2026 року передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справу №240/401/26.
Суд зазначив, що у тій справі як і у справі, що розглядається, предметом заявленого позову є перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця із застосуванням пункту 4 Постанови № 704 у редакції, чинній з 29 січня 2020 року, при обчисленні основних та додаткових видів грошового забезпечення, включаючи період, упродовж якого зберігала чинність постанова Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704», пунктом 2 якої внесені зміни до пункту 4 Постанови №704, виклавши абзац перший в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Колегія суддів звертає увагу, що при здійсненні висновку про необхідність зупинення провадження у справі №420/32833/25 до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №240/401/26 (адміністративне провадження №К/990/11893/26), судом першої інстанції не враховано, що необхідність передачі справи №240/401/26 на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду мотивована тим, що колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав та судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по-різному застосовують норми статті 7 та статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України в частині застосування саме положень Постанови №481 для обрахунку розміру грошового забезпечення військовослужбовців, із якого, у тому числі, проводить обрахунок розміру пенсії колишніх військовослужбовців, внаслідок чого очевидною є необхідність формування єдиної правозастосовчої практики з означеного питання.
Водночас, у справі яка розглядається, спірні правовідносини стосуються перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 27.02.2022 року по 24.02.2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік і на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
Тобто, спірні правовідносини не охоплюють період чинності Постанови №481.
Висновок суду першої інстанції, що межі заявлених позовних вимог у цій справі окреслені періодом, упродовж якого зберігала чинність Постанова №481, не відповідає матеріалам справи.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що розгляд цієї справи по суті потребує вирішення судом з урахуванням правових висновків Верховного Суду у справі №240/401/26.
Статтею 320 КАС України передбачено право суду апеляційної інстанції за наслідками скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2026 року скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач А.В. Бойко
Судді І.І. Тарновецький О.А. Шевчук