П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 вересня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/37024/25
Суддя першої інстанції - Хурса О. О.
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Дегтярьової С.В.,
суддів - Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,
розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України у Київській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року у справі №420/37024/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління пенсійного фонду України у Київській області, в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України у Київській області, щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 трудового стажу за період з 09 серпня 1984 року по 19 червня 2000 року, а саме: у Ставківському сільпо та у Розквітівському сільпо Березівської районної спілки споживчих товариств з 09 серпня 1984 року по 19 червня 2000 року;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 08 жовтня 2025 року, зарахувавши до страхового стажу: період роботи з 09 серпня 1984 року по 19 червня 2000 року на посаді товарознавця та завторга Ставківського та Розквітівського сільпо;
Також позивач просив встановити факт належності ОСОБА_1 архівної довідки №01-46-349 від 30 травня 2025 року, виданої начальником відділу трудового архіву виконавчого комітету Березівської міської ради Одеської області Вікторією Сюзєвою.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року позовні вимоги задоволені.
До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Головного управління пенсійного фонду України у Київській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року у справі №420/37024/25, в якій апелянт зазначив, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 09 серпня 1984 року по 14 січня 1992 року, оскільки назва організації при прийнятті на роботу не відповідає назві організації на печатці, якою завірено запис про звільнення. Для зарахування необхідно надати довідку про перейменування. В архівній довідці №01-46-349 від 30 травня 2025 року по батькові заявниці зазначено - « ОСОБА_2 » (рос. мовою), за паспортом - « ОСОБА_3 », в довідці відсутній запис про звільнення.
Враховуючи вищевикладене, апелянт просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2026 року відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління пенсійного фонду України у Київській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року у справі №420/37024/25.
16 вересня 2026 року матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
18 вересня 2026 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою від 08 жовтня 2025 року про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 15 жовтня 2025 року №155050005629 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з недостатністю страхового стажу.
З оскаржуваного рішення, підставою для незарахування спірного періоду роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 з 09 серпня 1984 року по 14 січня 1992 року стало те, що назва організації при прийнятті на роботу не відповідає назві організації на печатці, якою завірено запис про звільнення, а в наданій архівній довідці від 30 травня 2025 року №01-46-349 по батькові позивача зазначене, як « ОСОБА_2 » (замість « ОСОБА_3 ») та відсутній запис про звільнення.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України від 09 липня 2003 року №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058- IV).
За приписами частини першої статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Положенням частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.
Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Окрім того, загальний порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 17 серпня 1993 року за №110 та затвердженою наказом Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 (далі - Інструкція №58).
Згідно з п.1.1. Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Колегія суддів дослідила матеріали справи, проаналізувала доводи апеляційної скарги та дійшла наступного висновку.
Організація ведення, обліку, зберігання і видача трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці, і не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Більш того, саме органи пенсійного фонду повинні перевіряти свої сумніви з приводу наявності у особи права на врахування стажу та у кожному конкретному випадку доводити їх обґрунтованість, а не посилатись на формальні недоліки, що наявні в трудовій книжці та довідках без такої перевірки.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірний період роботи з 09 серпня 1984 року по 14 січня 1992 року згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 має бути зарахований до страхового стажу позивача.
Щодо оцінки судом, як відповідного доказу, належності позивачу архівної довідки №01-46-349 від 30 травня 2025 року, виданої начальником відділу трудового архіву виконавчого комітету Березівської міської ради Одеської області Вікторією Сюзєвою, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає, що невідповідність у довідці по батькові паспортним даним позивача не може бути підставою для виключення таких періодів з його трудового стажу, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві (організації), та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства (організації) не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для задоволення адміністративного позову.
За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 2, 5, 242-244, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя доповідач С.В. Дегтярьова
Судді А.В. Крусян
О.В. Яковлєв