П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 вересня 2026 р. м. Одеса Справа № 400/13569/23
Головуючий І інстанції: Бульба Н.О.
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Кравченка К.В., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення - 31.10.2025р.) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЛЕНД» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2023р. ТОВ «УКРЛЕНД» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ДПС у Миколаївській області, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.07.2023р.:
- №471714290703 - про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ на загальну суму 73 893 грн.;
- №482314290703 - про застосування штрафних санкцій в сумі 3 400 грн. за відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН;
- № 482214290703 - про застосування штрафних санкцій в сумі 1 200 грн. за затримку реєстрації податкових накладних в ЄРПН.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він категорично не згоден з винесеними за результатами формально проведеної перевірки податковими повідомленнями-рішеннями, та вважає, що ці рішення суперечать законодавству і були прийняті без належного дослідження наданих платником податків документів, пояснень та заперечень, а тому, відповідно, є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідач, в свою чергу, надав свої письмові заперечення проти позову, в яких мотивовано просив у задоволенні позову відмовити, оскільки усі оскаржувані рішення були прийняті правомірно та у відповідності до чинного законодавства і відповідно, скасуванню не підлягають.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року (ухваленим в порядку письмового провадження) адміністративний позов ТОВ «УКРЛЕНД» - задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Миколаївській області від 05.07.2023р. №471714290703 та №482314290703. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Миколаївській області на користь ТОВ "УКРЛЕД" судові витрати в розмірі 2642,93грн.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, представник відповідача 12.11.2025р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального і процесуального права, та просив скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.10.2025р. в частині задоволення позову та прийняти нове - про відмову у задоволенні даного позову у повному обсязі.
Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
13.11.2025р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому представник позивача категорично заперечував проти її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
24.11.2025р. матеріали даної справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги позивача, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.
Судом 1-ї інстанції встановлені наступні обставини справи.
Позивач - ТОВ «УКРЛЕНД» (код ЄДРПОУ 39368124, юридична адреса: вул.Турбінна,15-Б, м.Миколаїв, 54018) зареєстрований 28.08.2014р. та з 29.08.2014р. перебуває на обліку в асигнувань ГУ ДПС у Миколаївській області.
В період з 18.05.2023р. до 26.05.2023р. посадовими особами ГУ ДПС у Миколаївській області, на підставі наказу від 15.05.2023р. №492-п проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «УКРЛЕД» (код ЄДРПОУ 39368124) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з ПДВ за березень 2023 року.
02.06.2023р. за результатами вказаної перевірки складено Акт №4083/14-29-07-03/39368124, яким встановлено порушення платником податків вимог податкового законодавства, а саме:
1) п. 198.1, п. 198.3, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення з ПДВ за березень 2023 року на 263 664 грн.;
2) п. 198.5 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, а саме, не зареєстровано у ЄРПН податкову накладну за березень 2023р. на обсяг поставки 133 130 грн. (ПДВ 26 626 грн.);
3) п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, а саме, не зареєстровано у ЄРПН податкову накладну за березень 2023р. на обсяг поставки без ПДВ 557 143,99 грн.;
4) п. 85.2 ст. 85 ПК України, в зв`язку з ненаданням документів до перевірки.
16.06.2025р. позивач надіслав на адресу ГУ ДПС у Миколаївській області свої письмові заперечення до акту від 02.06.2023р.
Однак, в подальшому, на підставі вказаного вище акту перевірки та результатами розгляду заперечень, уповноваженою особою ГУ ДПС у Миколаївській області 05.07.2023р. було винесено податкові повідомлення-рішення:
№471714290703 - про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ на загальну суму 73 893 грн.;
- №482314290703 - про застосування штрафних санкцій в сумі 3 400 грн. за відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН;
- № 482214290703 - про застосування штрафних санкцій в сумі 1 200 грн. за затримку реєстрації податкових накладних в ЄРПН.
Не погодившись із винесеними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ДПС України, однак рішенням ДПС України від 28.09.2023р. №28860/6/99-00-06-01-04-06 вказану скаргу позивача було залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення без змін.
Позивач, вважаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 05.07.2023 року протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з часткової обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з часткової неправомірності спірних рішень контролюючого органу.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, в цілому погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими та заснованими на законі, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.
Як чітко визначено ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тож, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє, зокрема, оскаржувані рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним, закріпленим процесуальним законом критеріям.
Так, як видно з положень п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, з 01.01.2011р. він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
А як передбачено пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім НБУ), у т.ч. після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
У відповідності ж до положень п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до вимог пп.14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
Як визначено пп.14.1.178 п.14.1 ст.14 ПК України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Як передбачено приписами п.198.1 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
А згідно із п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
А як встановлено положеннями п.200.4 цієї ж ст.200 ПКУ, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у т.ч. розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації;
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200-1.3 ст.200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Як загально відомо, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій - є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч.1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами також чітко визначена і п.1.2. ст.1 та п.2.1 ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88).
Як встановлено з матеріалів справи судами обох інстанцій, згідно спірного Акту перевірки, контролюючий орган встановив порушення підприємством позивача податкового законодавства та 05.07.2023р. виніс оскаржувані податкові повідомлення -рішення.
Так, стосовно податкового повідомлення-рішення від 05.07.2023р. №471714290703 судова колегія зазначає, що, на думку контролюючого органу, його фактично було винесено на підставі встановлених спірною перевіркою порушень податкового законодавства, а саме, нібито у зв`язку із завищенням платником податків суми від`ємного значення з ПДВ за березень 2023 року за рахунок заниження суми податкових зобов`язань з ПДВ 62 900 грн., т.б. у зв`язку з встановленням факту використання придбаних послуг в операціях, що не є господарською діяльністю позивача.
Тобто, контролюючим органом, в даному випадку, не визнано право підприємства позивача на податковий кредит з ПДВ на загальну суму 62 900 грн. за послугами, отриманими від ТОВ "Жилстройсервіс-1" з оренди житлового будинку (під офіс) та компенсації комунальних платежів та відповідно, нараховано умовні зобов`язання.
Крім того, як вбачається зі змісту відзиву, представник відповідача зазначає, що ТОВ «УКРЛЕД» нібито не було задекларувало вказану вище орендовану будівлю як об`єкт оподаткування або об`єкт, пов`язаний з оподаткуванням або через які проводиться діяльність (т.б. не надано форму 20 ОПП).
Водночас, як видно з матеріалів справи, у своїх додаткових поясненнях представник ГУДПС у Миколаївській області, в свою чергу, визнає факт подання підприємством позивача такого «Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність» (т.б. форма 20 ОПП) в ході перевірки, т.б. 19.05.2023р. (т.1 а.с.18,19).
Так, як встановлено судовою колегією з матеріалів справи та наявного в них договору оренди №36 від 03.10.2022р. (т.1 а.с.20), укладеного між ТОВ "Жилстройсервис-1" та ТОВ "УКРЛЕД", позивач прийняв в строкове платне користування (т.б. на період з 10.10.2022р. по 01.05.2023р.) будівлю площею 587,8 кв.м, розташовану за адресою: м.Одеса, вул. Золотий Берег, 27/24.
При цьому, одночасно слід зазначити, що вказаний вище договір оренди від 03.10.2022р. до цього часу недійсним (або фіктивним) в судовому порядку не визнаний, а контролюючий орган, в свою чергу, фактично підтвердив «податковий кредит» з ПДВ з цієї операції, але все рівно вирішив нарахувати «умовні» податкові зобов`язання по цим отриманим послугам.
Окрім того, варто також звернути увагу й на те, що вказану будівлю фактично було орендовано на виконання Розпорядження директора ТОВ "УКРЛЕД" від 30.09.2022р., яким, в свою чергу, у зв`язку із введенням на території України «військового стану», веденням на території Миколаївської області бойових дій, та з метою убезпечення працівників підприємства, зобов`язано знайти офісне приміщення у м. Одеса, площею не менше 600 кв.м, з інтернетом, паркувальними місцями та укласти відповідний договір оренди (т.1 а.с.19).
Як встановлено судовою колегією з матеріалів справи, факт реального користування ТОВ "УКРЛЕД" вказаною вище орендованою будівлею, окрім договору оренди від 03.10.2022р., підтверджується й іншими, наявними у справі доказами, а саме: додатковою угодою до цього договору від 01.09.2023р., актом приймання-передачі об`єкта оренди від 03.10.2022р., актами здачі-приймання робіт (послуг) від 09.01.2023р., 09.02.2023р., 28.02.2023р., 09.03.2023р., рахунками на оплату від 31.01.2023р., від 28.02.2023р., а також відповідним «Повідомленням» від 19.05.2023р. (форма 20 ОПП), яке було належним чином прийнято і зареєстровано ГУ ДПС у Миколаївській області (квитанція від 19.05.2023р., 17.57), та в якому, в свою чергу, чітко зазначено, що цей орендований об`єкт оподаткування використовувався підприємством у господарській діяльності як «офіс».
Будь-яких належних і достатніх доказів того, що дана житлова будівля, за адресою: вул.Золотий берег,27/24, м.Одеса, використовувалась позивачем не у господарській діяльності, відповідачем, в порушення вимог ч.2 ст.77 КАС України, не надано.
В цьому контексті, колегія суддів також вважає за необхідне нагадати й про фундаментальний принцип цивільного права - свободу договору, який закріплений у ст.627 ЦК України, з якого чітко слідує, що сторони є вільними в: укладенні договору; виборі контрагента та визначенні умов договору. І ця свобода реалізується з урахуванням вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, а також вимог розумності та справедливості.
Таким чином, враховуючи наведені вище обставини та приймаючи до уваги надані сторонами докази, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що ТОВ "УКРЛЕД", в даному випадку, не було порушено вимог п.198.1,198.3 ст.198, п.200.1,200.4 ст.200 ПК України, а тому, відповідно, у позивача відсутній обов`язок з нарахування «умовних» податкових зобов`язань по отриманим від ТОВ «Житлостройсервіс-1» послугам з оренди будинку.
Отже, за таких обставин, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає позицію відповідача щодо не доведення використання вказаної вище житлової будівлі у господарській діяльності з метою отримання прибутку та у зв`язку із цим заниження податкових зобов`язань з ПДВ на 62 900 грн. необґрунтованою та помилковою.
З урахуванням викладеного, це спірне податкове повідомлення - рішення від 05.07.2023р. №471714290703 дійсно підлягає скасуванню, як протиправне.
Що ж стосується іншого податкового повідомлення-рішення від 05.07.2023р. №482314290703 на суму штрафних санкцій 3400 грн., яке фактично пов`язане з попереднім, то судова колегія, з урахуванням викладеного вище, з цього приводу вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, як встановлено з матеріалів справи, підставою його винесення фактично став факт відсутності реєстрації податкової накладної в ЄРПН на загальну суму податкового зобов`язання з ПДВ за березень 2023 року - 26 626 грн.
Відповідно до положень пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПКУ, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Водночас, послуги з оренди приміщення включаються до витрат, які використовуються в операціях, пов`язаних з отриманням доходів.
Якщо вартість послуг включається до складу витрат та, відповідно, до вартості товарів/послуг, операції з постачання яких є об`єктом оподаткування (т.б. компенсуються покупцями, збільшуючи при цьому базу оподаткування ПДВ), дані послуги визнаються такими, що призначаються для використання / використані у господарській діяльності, в оподатковуваних операціях, і додаткового нарахування податкових зобов`язань за правилами, встановленими п.198.5 ст.198 розд. V ПКУ, не здійснюється.
Тому, враховуючи викладене, судова колегія, оцінивши наявні у справі докази, вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що у ТОВ «УКРЛЕД», в даному конкретному випадку, відсутній обов`язок з нарахування «умовних» податкових зобов`язань по отриманим послугам від ТОВ «Жилстройсервіс-1» з оренди будинку, зокрема, за березень 2023 року в сумі 26 626 грн., як, відповідно, і відсутній обов`язок з реєстрації податкової накладної відносно цих «умовних» зобов`язань.
З урахуванням викладеного, дане податкове повідомлення-рішення від 05.07.2023р. №482314290703 є протиправним та теж підлягає скасуванню.
Щодо іншого податкового повідомлення-рішення від 05.07.2023р. №482214290703, то суд 2-ї інстанції зазначає, що підставою його винесення фактично став факт порушення граничного строку реєстрації податкової накладної №356 від 29.03.2023р.
Так, як свідчать матеріали справи, 25.11.2022р. між позивачем (постачальник) та компанією 2К-TRADE SP. Z 0.O (покупець) було укладено Контракт №25-11-UL2K від 25.11.2022р, предметом якого, є продаж (поставка) «профілю алюмінієвого». Специфікацією №3 до Договору №25-11-UL2К від 25.11.2022р. було визначено найменування товару, вага, ціна та загальна вартість.
Як встановлено судами обох інстанцій з матеріалів справи, за результатами вказаної поставки товару (профілю алюмінієвого) було складено податкову накладну від 29.03.2023р. №356, яку фактично було подано на реєстрацію - 02.06.2023р.
Як чітко визначено приписами пункту 201.10 ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
- для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені
- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
За порушення термінів реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, в тому числі складених на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, передбачена відповідальність відповідно до пункту 1201.2 ст.120 ПК України, а саме: у разі відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/ послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, та/або податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 ст.198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 ст.198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до ст.199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абз.11 п.201.4 ст.201 цього Кодексу, протягом граничного строку, передбаченого ст.201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН, що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 5% обсягу постачання (без ПДВ), але не більше 3400 гривень.
Так, згідно з матеріалами справи, граничним строком реєстрації спірної податкової накладної від 29.03.2023р. - є 15.04.2023р.
Разом з тим, як встановлено судоми обох інстанцій і даний факт не заперечується сторонами, в т.ч. і самим позивачем, спірну податкову накладну від 29.03.2023р. №356 підприємство позивача, без будь-яких поважних (об`єктивних) причин, реально подало на реєстрацію в ЄРПН тільки - 02.06.2023р.
Таким чином, враховуючи вище вказані обставини, дану податкову накладну №356 дійсно було подано з порушенням встановленого законом строку реєстрації.
Отже, з урахуванням викладеного, судова колегія приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції, висновку про те, що відповідач виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 05.07.2023р. №482214290703 цілком правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства, в зв`язку із чим, останнє скасуванню не підлягає.
До того ж, одночасно варто також звернути увагу й на те, що позивач в цій частині рішення суду 1-ї інстанції в апеляційному порядку не оскаржив.
Решта доводів та заперечень відповідача висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку про те, що даний адміністративний позов дійсно підлягає частковому задоволенню.
До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, в цілому вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки.
Наведені ж в апеляційній скарзі позивача доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права, в зв`язку із чим, суд 2-ї інстанції не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в цій апеляційній скарзі.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів також керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу відповідача - без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.195,308,311,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено: 21.09.2026р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: К.В. Кравченко
В.О. Скрипченко