П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 вересня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/38200/25
Перша інстанція: суддя Юхтенко Л.Р.
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Терлецького Д.С., суддів Вербицької Н.В., Димерлія О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, за участю третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
Рух і обставини справи
12.11.2025р. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом у якому просила:
визнати протиправною бездіяльність та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №155350017824 від 13.10.2025р.;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до загального стажу періоди роботи з 01.07.1995р. по 26.12.2003р., з 01.12.2008р. по 01.12.2009р. та з 02.03.2010р. по 25.12.2017р. та призначити пенсію за віком з дня звернення - 06.10.2025р. з урахуванням довідки про заробітну плату для обчислення пенсії ЗАТ «Комунбудпостач» №981 від 28.10.2005 р. та довідки №982 від 28.10.2005р.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про призначення пенсії. За принципом екстериторіальності заяву розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке відмовило у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного трудового стажу. Позивач не погодився з відмовою, оскільки разом із заявою подав до пенсійного органу належні документи, які підтверджують трудовий стаж, тоді як відмова відповідача ґрунтується на виявлених формальних недоліках оформлення трудової книжки, на виникнення яких позивач вплинути не міг.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало відзив на позовну заяву, у якому просило відмовити у задоволенні позову. На обґрунтування вказано, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 13 років 11 місяців 05 днів. До страхового стажу не враховано:
період роботи з 01.07.1995р. по 26.12.2003р. на посаді інженера згідно з довідкою ЗАТ «КОМУНБУДПОСТАЧ» №18-К від 09.02.2004р., оскільки запис про роботу в трудовій книжці НОМЕР_1 від 20.07.1981р. відсутній.
отримання допомоги по безробіттю з 01.12.2008р. по ..., оскільки в трудовій книжці відсутній запис про припинення отримання допомоги по безробіттю. Відомості про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб відповідно до вимог Порядку №22-1 для розгляду не надано.
період роботи з 02.03.2010р. по 25.12.2017р. на посаді прибиральниці приміщень згідно з довідкою державного підприємства «Одеський автомобільний ремонтний завод» від 12.03.2018р. б/н, оскільки згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу за цей період відсутнє нарахування та сплата внесків до Пенсійного фонду України.
З огляду на це позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки відсутній необхідний страховий стаж.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надало копію пенсійної справи позивача.
Одеський окружний адміністративний суд позов задовольнив частково рішенням від 03.06.2026р.
Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №155350017824 від 13.10.2025р. про відмову у призначенні пенсії за віком.
Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.07.1995р. по 26.12.2003р., з 01.12.2008р. по 01.12.2009р. та з 02.03.2010р. по 25.12.2017р.
Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 від 06.10.2025р., з урахуванням висновків викладених у рішенні суду.
В іншій частині позовних вимог - відмовив.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - скаржник), не погодившись з прийнятим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
П`ятий апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження у справі та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження ухвалами від 03.07.2026р.
Обставини справи
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 06.10.2025р. звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності заяву розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області.
13.10.2025р. Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області прийняло рішення №155350017824, яким відмовило у призначенні пенсії. Підстава відмови: страховий стаж складає 13 років 11 місяців 05 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. Згідно з вказаним рішенням, до страхового стажу не враховані періоди:
з 01.07.1995р. по 26.12.2003р. згідно з довідкою ЗАТ «Комунбудпостач» №18-К від 09.02.2004р., оскільки запис про роботу відсутній в трудовій книжці НОМЕР_1 від 20.07.1981р. Довідка потребує зустрічної перевірки підприємства, оскільки видана більш раннім часом;
період отримання допомоги по безробіттю з 01.12.2008р. по …., оскільки в трудовій книжці відсутній запис про припинення отримання допомоги по безробіттю, що є порушенням пункту 2.19 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993р. №58;
період роботи з 02.03.2010р. по 25.12.2017р. згідно з довідкою від 12.03.2018р. № б/н в державному підприємстві «Одеський автомобільний ремонтний завод», оскільки згідно з Індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутнє нарахування та сплати внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно з наданими документами страховий стаж становить 13 років 11 місяців 05 днів. Право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 років у 2025 році мали особи за наявності страхового стажу не менше 22 років.
Вважаючи порушеним своє право на призначення пенсії за віком, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Оцінка суду першої інстанції
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов таких висновків.
Неналежне ведення трудової книжки, відсутність окремих записів чи помилки у їх внесенні не можуть покладатися у вину працівнику та не можуть бути підставою для обмеження його права на підтвердження трудового стажу.
Відповідно до довідки №18-к від 09.02.2004р. ЗАТ «Комунбудпостач» позивач прийнята на посаду інженера в технічний відділ 01.07.1995р. на підставі наказу №32-ОК від 01.07.1995р.; 26.12.2003р. звільнена за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпП України на підставі наказу №63 від 25.12.2003р.
Позивач надала видані ЗАТ «Комунбудпостач» довідку про заробітну плату за період 1995 по 2000рр. та довідку про заробітну плату для обчислення пенсії за період 1999 по 2003рр. У довідках зазначено, що на усі виплати нараховані страхові внески до Пенсійного фонду України (страхові внески). Довідки видані на підставі особових рахунків за 1995-2000рр., за 1999-2003рр.
Отже, не врахування відповідачем періоду роботи з 01.07.1995р. по 26.12.2003р. до страхового стажу через відсутність відповідних записів у трудовій книжці, є протиправними діями, оскільки позивач надала інші документи, які є належними для підтвердження роботи позивача у цей період в ЗАТ «Комунбудпостач».
Стосовно не врахування періодів отримання допомоги по безробіттю з 01.12.2008р. по …., оскільки в трудовій книжці відсутній запис про припинення отримання допомоги по безробіттю, суд першої інстанції вказав, що обов`язок щодо внесення відповідних відомостей до трудової книжки покладається не на працівника, а на уповноважений державний орган.
Стосовно неврахування періоду роботи з 02.03.2010р. по 25.12.2017р., оскільки згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутнє нарахування та сплата внесків до Пенсійного фонду України, суд першої інстанції зазначив, що відомості, які містяться в системі персоніфікованого обліку, формуються на підставі звітів, які подаються страхувальником.
З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов висновку про помилковість дій відповідача щодо неврахування спірних періодів роботи до страхового стажу позивача, а позовні вимоги щодо зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області зарахувати до загального стажу період роботи з 01.07.1995р. по 26.12.2003р., з 01.12.2008р. по 01.12.2009р. та з 02.03.2010р. по 25.12.2017р., є правомірними та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог зобов`язати відповідача призначити пенсію за віком з дня звернення 06.10.2025 р. з урахуванням довідки про заробітну плату для обчислення пенсії ЗАТ «Комунбудпостач» №981 від 28.10.2005р. та №982 від 28.10.2005р., суд першої інстанції вказав таке.
Оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставне неврахування відповідачем записів у трудовій книжці та наданих позивачем довідок на підтвердження роботи у спірні періоди, і не розглянув заяву про призначення пенсії з урахуванням вказаних записів у трудовій книжці, та наданих позивачем документів, що є дискреційними повноваженнями відповідача, суд першої інстанції вказав на відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо призначення пенсії за віком.
Доводи апеляційної скарги
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на обґрунтування вимог апеляційної скарги наводить доводи про неможливість зарахування до стажу позивача спірних періодів, які зазначені у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області №155350017824 від 13.10.2025 р. та заявлялись у відзиві на позовну заяву.
Позиція позивача у справі на заявлену апеляційну скаргу
Позивач надала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує про задоволення апеляційної скарги та водночас просить змінити рішення суду першої інстанції.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, належно повідомлене про апеляційний розгляд цієї справи, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалось.
Джерела права та оцінка суду апеляційної інстанції
За результатами апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи, правильність застосування норм матеріального і процесуального права, суд у складі колегії суддів дійшов таких висновків.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша статті 46 Конституції України).
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частина друга статті 46 Конституції України).
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом(частина третя статті 46 Конституції України).
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України від 09.07.2003р. №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Згідно з частиною першою статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 26 Закону №1058-IV право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025р. по 31 грудня 2025р. - від 22 до 32 років.
Суд у складі колегії суддів зазначає, що ОСОБА_1 станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії - 06.10.2025р. виповнилось 63р.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Згідно з абзацом першим частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Кабінет Міністрів України затвердив постановою від 12.08.1993р. №637 Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка (абзац перший пункту 1 Порядку №637).
За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (абзац перший пункту 3 Порядку №637).
Відповідно до абзацу першого пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові від 30.10.2025р. у справі №300/6020/23, який суд у складі колегії суддів вважає за підставне урахувати у цій справі, основним документом на підтвердження пільгового стажу роботи є трудова книжка, та за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо. Уточнюючі довідки мають подаватися у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах
Здійснюючи перегляд цієї справи та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд у складі колегії суддів вказує, що згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області №155350017824 від 13.10.2025р., пенсійний орган не врахував до страхового стажу позивача періоди:
з 01.07.1995р. по 26.12.2003р. згідно з довідкою ЗАТ «Комунбудпостач» №18-К від 09.02.2004р., оскільки запис про роботу відсутній в трудовій книжці НОМЕР_1 від 20.07.1981р.;
період отримання допомоги по безробіттю з 01.12.2008р. по …., оскільки в трудовій книжці відсутній запис про припинення отримання допомоги по безробіттю, що є порушенням пункту 2.19 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993р. №58;
період роботи з 02.03.2010р. по 25.12.2017р. згідно з довідкою від 12.03.2018р. № б/н в державному підприємстві «Одеський автомобільний ремонтний завод», оскільки згідно з Індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутнє нарахування та сплати внесків до Пенсійного фонду України.
Суд у складі колегії суддів зазначає, що згідно з абзацом першим пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Суд у складі колегії суддів вказує на правовий висновок Верховного Суду, який викладено у постанові від 11.11.2020р. у справі №677/831/17 зазначив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці
Застосовуючи наведений правовий висновок Верховного Суду до обставин цієї справи, суд у складі колегії суддів зазначає, що на підтвердження періоду роботи з 01.07.1995р. по 26.12.2003р. позивач надала до пенсійного органу видану ЗАТ «Комунбудпостач» довідку №18-к від 09.02.2004р., за якою позивач прийнята на посаду інженера в технічний відділ 01.07.1995р., на підставі наказу №32-ОК від 01.07.1995р.; а 26.12.2003р. звільнена за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпП України на підставі наказу №63 від 25.12.2003р. (а.с.11).
Також позивач надала видані ЗАТ «КОМУНБУДПОСТАЧ» довідку про заробітну плату за період 1995 по 2000рр. та довідку про заробітну плату за період 1999 по 2003рр. Згідно з відомостями наведеними у довідках на всі виплати до Пенсійного фонду України нараховані страхові внески. Довідки видані на підставі особових рахунків за 1995-2000 рр., за 1999-2003 рр. (а.с.10,12).
Дослідивши зазначені довідки, суд у складі колегії суддів зазначає про відсутність у них істотних суперечностей, які слугували б достатньою підставою для відмови в їх урахуванні.
Отже, позивач відповідно до абзацу першого пункту 3 Порядку № 637 надала до пенсійного органу додаткові документи, що давали змогу встановити періоди роботи за відсутності відповідних записів у трудовій книжці, тоді як скаржник належно не обґрунтував причин їх відхилення.
За таких обставин суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що період роботи із 01.07.1995р. до 26.12.2003р. на посаді інженера у ЗАТ «Комунбудпостач» протиправно не було зараховано до стажу позивача.
Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №155350017824 від 13.10.2025р. позивачу
не зараховано період роботи з 02.03.2010р. по 25.12.2017р. на посаді прибиральниці приміщень державного підприємства «Одеський автомобільний ремонтний завод», оскільки згідно з Індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутнє нарахування та сплати внесків до Пенсійного фонду України.
Суд у складі колегії суддів зазначає, що вказаний період засвідчено належним записом у трудовій книжці та додатково підтверджено довідкою державного підприємства «Одеський автомобільний ремонтний завод» від 12.03.2018 р. б/н (а. с. 22).
Відповідно до статті 20 Закону України від 09.07.2003р. № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно зі статтею 106 Закону України від 09.07.2003р. № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
Згідно з усталеним у правозастосовній практиці Верховного Суду підходом відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи (постанови від 20.01.2026р. у справі № 460/6126/24, від 05.12.2025р. у справі № 600/3079/24-а, від 08.10.2025р. у справі № 400/2492/24, від 11.10.2023р. у справі № 340/1454/21 тощо).
Верховний Суд також неодноразово наголошував, що позбавлення позивача соціальної захищеності та пенсійного стажу у зв`язку з невиконанням підприємством обов`язку зі сплати внесків до Пенсійного фонду України, суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Наявність чи відсутність сплати страхових внесків роботодавцем не спростовує самого факту виконання позивачем трудових обов`язків.
Застосовуючи наведений правовий висновок Верховного Суду до обставин цієї справи, суд у складі колегії суддів зазначає, що період роботи з 02.03.2010р. по 25.12.2017р. на посаді прибиральниці приміщень державного підприємства «Одеський автомобільний ремонтний завод» не зарахований до страхового стажу позивача безпідставно.
Стосовно періоду отримання допомоги по безробіттю з 01.12.2008 р. по …., суд у складі колегії суддів зазначає, що дійсно у трудовій книжці позивача наявний запис про початок отримання допомоги, але відсутній запис про припинення її отримання, що не дозволяє встановити період отримання допомоги.
Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005р. за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1), при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів, надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку, а також повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Відповідно до абзацу третього пункту 4.3 розділу IV Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Згідно з абзацом першим пункту 4.7 розділу IV Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Відповідно до абзацу другого пункту 4.7 розділу IV Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати
Зміст наведених правових норм свідчить, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до структурного підрозділу, який здійснює приймання та обслуговування осіб в установленому порядку. Водночас рішення за результатами розгляду заяви ухвалюється на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Пенсійний орган не вчинив належних дій щодо встановлення періоду отримання позивачем допомоги по безробіттю з 1 грудня 2008 р., проте й у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували, що така допомога виплачувалася до 1 грудня 2009 р., як про це зазначив суд першої інстанції, а тому задоволення позовних вимог у цій частині є передчасним.
Суд у складі колегії суддів вважає за необхідне наголосити на наявному у органів Пенсійного фонду праві вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя статті 44 Закону №1058-VI).
За таких обставин визначені скаржником підстави для відмови в зарахуванні до трудового стажу позивача спірного періоду є суто формальними, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню. Також суд першої інстанції визначив належний та ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, зобов`язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 від 06.10.2025 р. про призначення пенсії за віком.
За результатами апеляційного перегляду суд у складі колегії суддів дійшов висновку, що належно підтвердженими є періоди роботи з 01.07.1995р. по 26.12.2003р. та з 02.03.2010р. по 25.12.2017р. З цієї причини зазначені періоди при повторному розгляді заяви повинні бути враховані пенсійним органом до страхового стажу позивача.
Інші спірні періоди Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повинно перевірити повторно з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції, які наведені у цій постанові.
Суд у складі колегії суддів також вважає за необхідне вказати, що відзив на апеляційну скаргу відповідно до чинного нормативного регулювання не може містити вимог скасувати або змінити судове рішення суду першої інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції
Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до частини четвертої статті 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Здійснивши в межах, визначених статтею 308 КАС України, апеляційний перегляд цієї справи, суд у складі колегії суддів вказує, що суд першої інстанції допустив неповне з`ясування обставини справи щодо періоду отримання позивачем допомоги по безробіттю з 01.12.2008 р., тому висновки суду не відповідають обставинам справи.
Тому суд у складі колегії суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області задовольнити частково, змінивши періоди, які мають бути зараховані до страхового стажу позивача, який повинен бути врахований при повторному розгляді заяви про призначення пенсії.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду та відповідно до статті 139 КАС України, розподіл судових витрат зміні не підлягає.
З огляду на те, що суд першої інстанції правомірно відніс цю справу до категорії незначної складності та розглядав її за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, визначених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2026р. у справі №420/38200/25 - змінити, викласти мотивувальну частину рішення у редакції цієї постанови.
Викласти абзац третій резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2026р. у справі №420/38200/25 у такій редакції:
«Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місце знаходження: 84121, Україна, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3; тимчасова адреса для листування: 49008, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 106) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) період роботи з 01 липня 1995р. по 26 грудня 2003 р. та з 02 березня 2010 р. по 25 грудня 2017р.».
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2026р. у справі №420/38200/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції відповідно до статті 325 КАС України набирає законної сили з дати її ухвалення.
Постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя: Д.С.Терлецький
Суддя: Н.В.Вербицька
Суддя: О.О.Димерлій