ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 620/12256/25 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: cудді-доповідача: Терези Ю.О., cуддів Аліменка В.О., Безименної Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - Відповідач, Скаржник), у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, що виявилась у незарахуванні у подвійному розмірі до її страхового стажу періодів роботи в протитуберкульозному диспансері та психоневрологічній лікарні;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в Чернігівському обласному протитуберкульозному диспансері, КЛПЗ «Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер», КНП «Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб» Чернігівської обласної ради з 01 січня 2004 року по 12 травня 2020 року та у Чернігівській обласній психоневрологічній лікарні на 0,5 посади лікаря-фтизіатра з 15 січня 2008 року по 29 квітня 2011 року та з 20 червня 2012 року по 31 грудня 2018 року з та здійснити перерахунок пенсії з 11 травня 2025 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо незарахування у подвійному розмірі до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи в протитуберкульозному диспансері та психоневрологічній лікарні;
- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в Чернігівському обласному протитуберкульозному диспансері, КЛПЗ «Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер», КНП «Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб» Чернігівської обласної ради з 01 січня 2004 року по 12 травня 2020 року та у Чернігівській обласній психоневрологічній лікарні на 0,5 посади лікаря-фтизіатра з 15 січня 2008 року по 29 квітня 2011 року та з 20 червня 2012 року по 31 грудня 2018 року, за виключенням періодів перебування ОСОБА_1 у відпустках без збереження заробітної плати та здійснити перерахунок пенсії з 11 травня 2025 року з урахуванням раніше виплачених сум.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачає обмежень щодо застосування статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» під час обчислення пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакція статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною на теперішній час. При цьому, положення статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» також не скасовують та не зупиняють дію статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Отже, зважаючи на положення статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також відповідні докази щодо періоду роботи Позивача в інфекційних відділеннях та в психоневрологічній лікарні, спірний період роботи необхідно рахувати у подвійному розмірі. Натомість, Відповідач, не врахувавши Позивачу при призначенні пенсії до її стажу в подвійному розмірі спірні періоди роботи, діяв протиправно.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
В апеляційній скарзі Відповідач зазначає, що Позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), згідно з положеннями якого страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
На переконання Відповідача, суд першої інстанції не врахував, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, яке діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Також Відповідач зазначає, що страховий стаж Позивача складає 57 років 03 місяці 06 днів (врахований по 31.05.2020), в тому числі до страхового стажу в подвійному розмірі зараховано період роботи Позивача з 01.08.1986 по 04.09.1986, з 01.08.1987 по 06.03.1995, з 16.05.1995 по 31.12.2003 відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ).
Отже, підстави для зарахування Позивачу спірного періоду до страхового стажу в подвійному розмірі відсутні.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.01.2026.
26.06.2026 за результатами повторного автоматизованого розподілу справи між суддями, у зв`язку з тривалою тимчасовою непрацездатністю судді Кучми А.Ю., вказана апеляційна скарга надійшла до провадження судді-доповідача Терези Ю.О.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2026 справу прийнято до провадження новим складом суду та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
У цій справі жоден з учасників не заявляв клопотання про розгляд справи за їх участі, наявні у справі докази є достатніми для вирішення справи, тому колегія суддів вважала за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, перевірені судом апеляційної інстанції
Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та з 14.04.2020 отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону № 1058-IV, що не заперечується сторонами.
Адвокат Коваленко Анна в інтересах Позивача звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із адвокатським запитом про отримання інформації, зокрема, щодо підстав незарахування, у тому числі, спірного періоду роботи в інфекційних відділеннях та в психоневрологічній лікарні до страхового стажу у подвійному розмірі.
21.10.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області надана відповідь, з якої вбачається, що Позивачу зараховано до страхового стажу в подвійному розмірі період роботи з 01.08.1986 по 04.09.1986, з 01.08.1987 по 06.03.1995, з 16.05.1995 по 31.12.2003. Щодо зарахування в подвійному розмірі до страхового стажу періодів роботи позивача, починаючи з 01.01.2004 відповідачем було відмовлено, посилаючись на те, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, що виявилась у незарахуванні в подвійному розмірі до її страхового стажу окремих періодів роботи в протитуберкульозному диспансері та психоневрологічній лікарні, звернулася з цим позовом до суду.
Оцінка висновків суду першої інстанції і доводів учасників справи
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, при вирішенні справи колегія суддів виходить з такого.
Спірним питанням у цій справі є наявність підстав для зарахування у подвійному розмірі до страхового стажу Позивача періодів роботи в Чернігівському обласному протитуберкульозному диспансері, КЛПЗ «Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер», КНП «Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб» Чернігівської обласної ради з 01.01.2004 по 12.05.2020 та у Чернігівській обласній психоневрологічній лікарні на 0,5 посади лікаря-фтизіатра з 15.01.2008 по 29.04.2011 та з 20.06.2012 по 31.12.2018.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відтак, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Право на пенсію в Україні підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оскільки за чинним законодавством України особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках системи пенсійного забезпечення в Україні та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити в отриманні пенсії доти, доки право на пенсію передбачено чинним законодавством України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законами № 1788-ХІІ та № 1058-IV. Закон № 1058-IV набрав чинності 01.01.2004. До цього моменту пенсійні правовідносини були врегульовані Законом № 1788-ХІІ.
Відповідно до преамбули Закону №1058-IV цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону № 1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Таке правове регулювання визначає, що положення Закону №1788-ХІІ, в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в тому числі щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення Позивача за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб`єктами під час виконання покладених на них функцій.
Відповідно до статті 60 Закону № 1788-ХІІ робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Під час розгляду справи колегією суддів встановлено і не заперечується Відповідачем, що ОСОБА_1 працювала в Чернігівському обласному протитуберкульозному диспансері (КЛПЗ «Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер», КНП «Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб» ЧОР) з 01.08.1986 по 10.07.1995 та з 20.11.1995 по 12.05.2020, про що свідчить довідка КНП «Чернігівська обласна лікарня» від 06.10.2025 № 2-28/02/380.
Варто відмітити, що у довідці від 06.10.2025 № 2-28/02/380, а також у довідці від 14.04.2020 № 06-25/716 КНП «Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб» зазначено, що у період з 05.09.1986 по 31.07.1987 Позивач знаходилась у відпустці по догляду за новонародженою дитиною до трьох років. У період з 07.03.1995 по 15.05.1995 Позивач перебувала у відпустці без оплати.
Згідно з довідкою КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради від 08.10.2025 № 269, яка видана ОСОБА_1 для пред`явлення в Пенсійний фонд з метою нарахування пільгового стажу згідно із ст. 60 Закону № 1788-ХІІ та для підтвердження трудового стажу, ОСОБА_1 дійсно працювала в Чернігівській обласній психоневрологічній лікарні на 0,5 посади лікаря-фтизіатра з 15.01.2008 по 29.04.2011 та з 20.06.2012 по 31.12.2018.
При цьому, з довідки від 08.10.2025 № 269 вбачається, що Позивач у відпустці по догляду за дитиною по досягненню 3-х років не перебувала. У відпустках без збереження заробітної плати перебувала у періоди: з 12.05.2009 по 10.06.2009, з 11.09.2019 по 30.09.2012, з 19.03.2013 по 21.03.2013, з 02.06.2014 по 06.06.2014, з 07.12.2015 по 11.12.2015, з 07.12.2016 по 09.12.2016.
Відповідачем не заперечується, що Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер, КЛПЗ «Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер», КНП «Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб» Чернігівської обласної ради та Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня є закладами охорони здоров`я, робота в яких надає право на обчислення страхового стажу у подвійному розмірі.
Отже, за правилами статті 60 Закону № 1788-ХІІ та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, період роботи у вказаних інфекційних відділеннях та у психоневрологічній лікарні підлягає зарахуванню до страхового стажу на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 20.04.2022 у справі № 214/3705/17, від 27.04.2023 у справі № 160/14078/22, від 20.04.2022 у справі № 214/3705/17, від 11.02.2025 у справі № 420/8637/24, у яких суд дійшов висновку про правомірність зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону № 1788-ХІІ періоди роботи Позивачів в закладах охорони після 01.01.2004, тобто після дати набрання чинності Законом №1058-IV.
Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про порушення Відповідачем прав Позивача, яке полягає у незарахуванні до страхового стажу у подвійному розмірі періодів роботи:
- з 01.01.2004 по 12.05.2020 в Чернігівському обласному протитуберкульозному диспансері, КЛПЗ «Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер», КНП «Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб» Чернігівської обласної ради;
- з 15.01.2008 по 29.04.2011 та з 20.06.2012 по 31.12.2018 у Чернігівській обласній психоневрологічній лікарні на 0,5 посади лікаря-фтизіатра.
Зважаючи на вказане, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог шляхом:
- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо незарахування у подвійному розмірі до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи в протитуберкульозному диспансері та психоневрологічній лікарні;
- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в Чернігівському обласному протитуберкульозному диспансері, КЛПЗ «Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер», КНП «Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб» Чернігівської обласної ради з 01 січня 2004 року по 12 травня 2020 року та у Чернігівській обласній психоневрологічній лікарні на 0,5 посади лікаря-фтизіатра з 15 січня 2008 року по 29 квітня 2011 року та з 20 червня 2012 року по 31 грудня 2018 року, за виключенням періодів перебування ОСОБА_1 у відпустках без збереження заробітної плати та здійснити перерахунок пенсії з 11 травня 2025 року з урахуванням раніше виплачених сум.
Колегія суддів враховує, що згідно з п. 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з положеннями статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи на підставі належних і допустимих доказів і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач: Ю.О. Тереза
Судді: В.О. Аліменко
Н.В. Безименна