П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/9566/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Поліщук І.М.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
21 вересня 2026 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16.06.2026 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 24.03.2025 № 905200136355 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.03.2025 року про перехід з пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти вимог, - відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за віком призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
17 березня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою щодо переведення на пенсію згідно із Законом України "Про державну службу".
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23 березня 2025 року № 905200136355 ОСОБА_1 відмовлено у переведенні на пенсію за віком згідно із Законом України "Про державну службу".
У рішенні зазначено, що згідно з пунктом 10, 13 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10.12.2015 №889-VII "Про державну службу" на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ мають право особи, які на день набрання чинності законом №889 мають стаж роботи не менш як 20 років стажу на посадах віднесених до відповідних категорій державної служби або займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Разом із тим станом на день звернення у ОСОБА_1 стаж починаючи з 01.05.2016 року становить 7 років 2 місяці 28 днів. Право на перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" ОСОБА_1 не має, оскільки відсутній необхідний страховий стаж, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Листом від 02.04.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повідомило про прийняте рішення щодо відмови у переведенні на пенсію за віком згідно із Законом України "Про державну службу" №889-VIII у зв`язку із відсутністю підстав.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернулася до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно не зараховано до стажу державної служби періодів роботи позивача у органах місцевого самоврядування, а тому оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 09.01.2025 року № 905330142192 слід визнати протиправним та скасувати.
З метою належного та ефективного захисту прав позивача, суд вважав за належне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача від 17.03.2025 року про перехід на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-ХІІ.
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, крім статті 37, яка застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 та 12 цього розділу, якими передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини 1 статті 28 цього Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Верховний Суд у постанові від 01.04.2020 року по справі № 607/9429/17 дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону № 3723-XII та Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі № 822/524/18, у постанові Верховного Суду від 02.94.2020 року у справі № 687/545/17.
З матеріалів справи слідує, що підставою для відмови у переведенні позивача на пенсію за нормами Закону № 3723-XII є недостатній стаж державної служби.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України - стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII.
Так, відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 вона працювала у органах місцевого самоврядування у період з 26.06.1987 року 17.03.2025 року.
03.05.1994 року позивач прийняла присягу державного службовця, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці (а.с. 17)
Окрім того, позивачеві присвоювалися відповідні ранги посадової особи місцевого самоврядування.
Натомість, до стажу державної служби позивача відповідачем зараховано 7 років 2 місяці та 28 днів.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідач не конкретизує, який саме період роботи позивача ним зараховано до стажу державної служби.
Статтею 46 Закону № 889-VII визначені особливості обрахунку стажу державної служби.
Пункт а частини 2 статті 46 Закону № 889-VII визначає, що до стажу державної служби зараховується, зокрема і час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229 (далі - Порядок № 229), стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII.
Згідно з пунктом 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби було визначено Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року № 283 (далі - Порядок № 283).
Згідно із пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Порядок № 283 втратив чинність у зв`язку із затвердженням 25.03.2016 Постановою № 229 нового Порядку № 229.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 229 до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Статтею 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (далі - Закон № 2493-III) встановлено, що до шостої категорії посад в органах місцевого самоврядування відносяться посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад.
У пункті 4 частини 2 статті 46 Закону № 889-VIII визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Таким чином, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом № 2493-IIІ, входить до стажу державної служби.
Верховний Суд у постанові від 10.05.2018 року у справі № 351/1792/17 зазначив, що після набрання чинності Законом № 889 положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до статті 46 Закону № 889 та пункту 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року № 229, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" зараховується до стажу державної служби.
Водночас відповідачем протиправно не надано оцінку наявному у позивача стажу на посадах в органах місцевого самоврядування, що відповідно до вищенаведеного зараховується до стажу державної служби.
Вказане у свою чергу свідчить про формальний розгляд заяви позивача та обрання найменш сприятливого для позивача способу трактування норм законодавства.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем протиправно не зараховано до стажу державної служби періодів роботи позивача у органах місцевого самоврядування, а тому оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 09.01.2025 року № 905330142192 слід визнати протиправним та скасувати.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з метою належного та ефективного захисту прав позивача, слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача від 17.03.2025 року про перехід на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.