П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 600/4958/25-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Сіжук О.В.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
21 вересня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 03.07.2025 № 241670087223 про відмову у призначенні пенсії;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.07.2025 № 241670046485 про відмову у призначенні пенсії;
- зобов`язати Головне управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву від 25.06.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду, врахувавши до страхового стажу періоди трудової діяльності, а саме: на території Крайньої Півночі із застосуванням пільгового коефіцієнту 1,5: з 21.11.1983 по 09.10.1989; з 10.10.1989 по 18.12.1989; з 19.12.1989 по 21.12.1991; з 22.01.1994 по 30.11.1995; з 01.12.1995 по 31.10.1996; у колгоспі імені Гагаріна: з 10.01.1992 по 01.06.1992; у спілці "Бабинська": з 01.06.1997 по 08.06.1999; період безробіття: 22.10.1999; у школі І-ІІ ступенів с. Бабин: з 13.11.2000 по 16.04.2001; з 23.10.2001 по 10.11.2001; період безробіття: з 17.02.2003 по 15.08.2003; 11.03.2020.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 03.07.2025 № 241670087223 про відмову у призначенні пенсії.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.07.2025 № 241670046485 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов`язано Головне управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву від 25.06.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду, врахувавши до страхового стажу періоди трудової діяльності, а саме: на території Крайньої Півночі із застосуванням пільгового коефіцієнту 1,5: з 21.11.1983 по 09.10.1989; з 10.10.1989 по 18.12.1989; з 19.12.1989 по 21.12.1991; з 22.01.1994 по 30.11.1995; з 01.12.1995 по 31.10.1996; у колгоспі імені Гагаріна: з 10.01.1992 по 01.06.1992; у спілці "Бабинська": з 01.06.1997 по 08.06.1999; період безробіття: 22.10.1999; у школі І-ІІ ступенів с. Бабин: з 13.11.2000 по 16.04.2001; з 23.10.2001 по 10.11.2001; період безробіття: з 17.02.2003 по 15.08.2003; 11.03.2020.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років
Апелянт вважає, що у зв`язку з відсутністю у позивача на дату звернення з заявою необхідного страхового стажу 22 роки, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області правомірно прийнято рішення № 241670046485 від 25.07.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до частини другої статті 26 Закону № 1058.
Також, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. москві.
Посилання на частину першу статті 25 Закону України від 29.06.2004 № 1906-IV «Про міжнародні договори України» (далі - Закон № 1906-IV), відповідно до якої припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов`язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов`язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції не врахував, що під час дії Угоди у позивача не виникло права на пенсію. В свою чергу, звернення за пенсією відбулося вже після припинення дії Угоди, тому її норми не можуть бути застосовані до спірних правовідносин
Отже, стаж позивача для визначення права на призначення пенсії за віком відповідно до пункту 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058- IV - 21 рік 04 місяці 11 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до частини другої статті 26 Закону № 1058-IV.
З врахуванням зазначених в спірному рішенні обставин, пенсійним органом прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" через відсутність необхідного страхового стажу 22-32 роки.
Враховуючи викладене, апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 25.06.2025 позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком відповідно до пенсійне «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області.
За результатами розгляду вказаної заяви, 03.07.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від № 241670087223.
Підставою для відмови у призначенні пенсії стало те, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви:
- до страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці відсутня дата заповнення трудової книжки, чим порушуються вимоги «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» від 29.07.1993 №58;
- до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 10.01.1992 по 01.06.1992, згідно трудової книжки від 09.06.1983 серії НОМЕР_2 , оскільки до розгляду справи долучена архівна довідка від 15.12.2020 № 1/574, в якій вказано ім`я особи « ОСОБА_2 » (так в документах); « ОСОБА_1 » (так в документах), що суперечить паспортним даним заявника;
- до страхового стажу не зараховано період по безробіттю з 01.08.1999 по 07.09.1999, оскільки в довідці б/н від 08.06.2022, виданій Кельменецькою районною філією Чернівецького ОЦЗ, по наказу № 100 на припинення виплати допомоги по безробіттю вказана дата наказу 30.06.1995;
- до страхового стажу не зараховано періоди роботи на території російської федерації за період з 21.11.1983 по 09.10.1989; з 10.10.1989 по 18.12.1989; з 19.12.1989 по 21.12.1991; з 22.01.1994 по 30.11.1995; з 01.12.1995 по 31.10.1996, згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 від 09.06.1983, оскільки згідно пункту 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV періоди трудової діяльності до 01.01.1992 за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України. Починаючи з 01.01.2023 росія припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
18.07.2025 позивач повторно звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, яким 25.07.2025 прийнято рішення № 241670046485 про відмову у призначенні пенсії, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
При цьому, під час розгляду наданих документів до страхового стажу не зараховано:
- за доданими документами до страхового стажу не враховано періоди роботи згідно трудової книжки від 09.06.1983 серії НОМЕР_2 :
- з 22.01.1994 по 30.11.1995 в АООТ «Уренгойтрубопроводстрой», з 01.12.1995 по 31.10.1996 в УК Администрации район Крайнего севера на території російської федерації, оскільки з 01.01.2023 для російської федерації та з 19.06.2023 для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992;
- період отримання матеріальної допомоги з 17.02.2003 по 16.08.2003, оскільки відсутні відомості про підстави надання матеріальної допомоги (період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації);
- з 13.11.2000 по 16.04.2001 та з 23.10.2001 по 10.11.2001 в СЗОШ I-III ступенів, згідно довідки від 08.08.2022 № 63/01-22, яку видала СЗОШ I-II ступенів село Бабин, оскільки відсутня сплата страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування;
- періоди роботи в колгоспі «Гагаріна» з 1976 по 1977 та 1992, згідно архівної довідки від 11.12.2020 № 1/574, виданої КУ «Кельменецький районний трудовий архів», оскільки прізвище в довідці за період з 1976 по 1977 вказано « ОСОБА_3 » (рос. мова)», а за період 1992 вказано «Левіцкий (укр. мова)» не відповідає паспортним даним « ОСОБА_4 (рос. мова)», « ОСОБА_5 (укр. мова)», що є порушенням пункту 26 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 № 637.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з цим позовом.
Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позивачем вимог адміністративного позову, з огляду на наступне.
Щодо не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача періоду роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_4 , оскільки на титульній сторінці відсутня дата заповнення трудової книжки, чим порушуються вимоги «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» від 29.07.1993 №58, суд першої інстанції вказав, що хоча запис на титульній сторінці позивача вчинено не в повній відповідності до вимог Інструкції №58, проте, такі обставини не є достатньою підставою для висновку про не зарахування взагалі жодного періоду роботи позивача до страхового стажу, оскільки підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Стосовно не зарахування до страхового стажу позивача період роботи в колгоспі з 10.01.1992 по 01.06.1992, згідно трудової книжки від 09.06.1983 серії НОМЕР_2 , оскільки до розгляду справи долучена архівна довідка від 15.12.2020 № 1/574, в якій вказано ім`я особи « ОСОБА_2 » (так в документах); « ОСОБА_1 » (так в документах), що суперечить паспортним даним заявника, що розбіжності у написанні прізвища, імені та по батькові позивача в архівній довідці (" ОСОБА_2 " та " ОСОБА_1 ") порівняно з паспортними даними ( ОСОБА_1 ), зумовлені виключно особливостями перекладу з російської мови на українську, використанням русизмів, а також скороченням слів посадовими особами підприємства під час ведення кадрової документації, а тому не може визнаватись як підстава для відмови у призначенні пенсії за віком.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду по безробіттю з 01.08.1999 по 07.09.1999, оскільки в довідці б/н від 08.06.2022, виданій Кельменецькою районною філією Чернівецького ОЦЗ, по наказу №100 на припинення виплати допомоги по безробіттю вказана дата наказу 30.06.1995, суд першої інстанції, з огляду на встановлені розбіжності, вказав, що Порядком №22-1 встановлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає.
Однак, як встановив суд першої інстанції, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області не здійснено жодних дій на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності поданих документів, зокрема, щодо дати наказу про припинення виплати позивачу допомоги по безробіттю, що призвело до протиправного не зарахування до страхового стажу позивача вказаного періоду згідно трудової книжки, яка є основним документом для підтвердження періоду роботи та, відповідно, підтверджує виплату позивачу допомоги по безробіттю у період з 01.08.199 по 07.09.1999.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи на території російської федерації за період з 21.11.1983 по 09.10.1989; з 10.10.1989 по 18.12.1989; з 19.12.1989 по 21.12.1991; з 22.01.1994 по 30.11.1995; з 01.12.1995 по 31.10.1996, оскільки з 01.01.2023 для російської федерації та з 19.06.2023 для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, суд першої інстанції вказав, що через повномасштабну агресію російської федерації проти України, дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією розірвано, функціонування закордонних дипломатичних установ України на території держави-агресора припинено.
Суд першої інстанції зазначив, що відсутність обміну інформації між органами пенсійного забезпечення України та російської федерації не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірних періодів роботи до страхового стажу позивача.
При цьому, суд зауважив, що у заяві про призначення пенсії від 29.10.2025 позивач зазначив, що не отримує пенсії від російської федерації (а. с. 44).
Суд першої інстанції зазначив, що Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, Угода між Урядом України і урядом російської федерації Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993, а також Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протокол до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 у відносинах із російською федерацією підлягають застосуванню при зарахуванні стажу роботи позивача в період їх чинності.
Таким чином в спірному випадку стаж, набутий на території російської федерації до денонсації Угоди від 13.03.1992 та Угоди від 14.01.1993, а також до зупинення дії і виходу України з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 у відносинах із російською федерацією, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, повинні враховуватись при встановленні права позивача на пенсію і її обчисленні.
Відтак підстави незарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на території російської федерації згідно із записами трудових книжок періодів роботи з 21.11.1983 по 09.10.1989; з 10.10.1989 по 18.12.1989; з 19.12.1989 по 21.12.1991; з 22.01.1994 по 30.11.1995; з 01.12.1995 по 31.10.1996, є протиправними.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області протиправно прийнято рішення від 03.07.2025 № 241670087223 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Щодо обставин, які слугували підставою для прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області рішення від 25.07.2025 № 241670046485 про відмову у призначенні пенсії, суд першої інстанції зазначив наступне.
Стосовно не зарахування до страхового стажу позивача період отримання матеріальної допомоги з 17.02.2003 по 16.08.2003 з підстав відсутності відомостей про підстави надання матеріальної допомоги (період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації), суд першої інстанції вказав, що пунктом «а» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Абзацом шостим підпункту 2 пунктом 2.1 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1 передбачено, що період отримання допомоги по безробіттю підтверджується до 01 січня 2010 року на підставі записів у трудовій книжці або відомостей про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб, а починаючи з 01 січня 2010 року - індивідуальними відомостями про застраховану особу.
Наведеними наказами підтверджується те, що з 17.02.2003 по 16.08.2003 позивач отримував виплату матеріальної допомоги по безробіттю.
Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що отримання такої допомоги є цілком достатньою підставою для зарахування до страхового стажу позивача вказаного періоду роботи.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивачу періоду роботи з 13.11.2000 по 16.04.2001 та з 23.10.2001 по 10.11.2001 в СЗОШ I-III ступенів, згідно довідки від 08.08.2022 № 63/01-22, яку видала СЗОШ I-II ступенів село Бабин з підстави відсутності сплати страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, суд першої інстанції вказав, що оскільки обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату страхових внесків законом покладено на підприємство, а не на працівника, який на такому підприємстві працював, відтак пенсійний орган безпідставно не зарахував стаж роботи позивача за період з 13.11.2000 по 16.04.2001 та з 23.10.2001 по 10.11.2001 в СЗОШ I-III ступенів, згідно довідки від 08.08.2022 № 63/01-22.
Стосовно не зарахування до страхового стажу періоду роботи в колгоспі «Гагаріна» з 1976 по 1977 та 1992, згідно архівної довідки від 11.12.2020 № 1/574, виданої КУ «Кельменецький районний трудовий архів», оскільки прізвище в довідці за період з 1976 по 1977 вказано « ОСОБА_3 » (рос. мова)», а за період 1992 вказано «Левіцкий (укр. мова)» не відповідає паспортним даним « ОСОБА_4 (рос. мова)», « ОСОБА_5 (укр. мова)», що є порушенням пункту 26 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 № 637, суд першої інстанції вказав, що розбіжності у написанні прізвища, імені та по батькові позивача в архівній довідці (" ОСОБА_2 " та " ОСОБА_1 ") порівняно з паспортними даними ( ОСОБА_1 ), зумовлені виключно особливостями перекладу з російської мови на українську, використанням русизмів, а також скороченням слів посадовими особами підприємства під час ведення кадрової документації, а тому не може визнаватись як підстава для відмови у призначенні пенсії за віком.
Щодо не зарахування до страхового стажу періоди з 22.01.1994 по 30.11.1995 в АООТ «Уренгойтрубопроводстрой», з 01.12.1995 по 31.10.1996 в УК Администрации район Крайнего севера на території російської федерації, оскільки з 01.01.2023 для російської федерації та з 19.06.2023 для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, суд зазначає, що у відповідності до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 № 1906-IV чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в російській федерації, оскільки вказана Угода була чинною на момент набуття стажу позивачем.
Факт роботи позивача на території рф у заявлені позивачем періоди підтверджується трудовою книжкою, копія якої наявна в матеріалах справи та дійсність якої не ставиться під сумнів відповідачем, жодних недоліків в частині внесених записів Пенсійним органом у не зазначено.
Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірний період роботи, не врахований Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області до страхового стажу позивача згідно трудової книжки підлягає зарахуванню з огляду на наявні про це відповідні відомості в трудовій книжці.
Отже, з метою належного захисту прав позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 03.07.2025 № 241670087223 про відмову у призначенні пенсії та визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.07.2025 № 241670046485 про відмову у призначенні пенсії, оскільки формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення конституційного права на соціальний захист.
Оскільки рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 03.07.2025 № 241670087223 про відмову у призначенні пенсії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.07.2025 № 241670046485 про відмову у призначенні пенсії за віком, згідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення" є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, суд першої інстанції вказав, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.06.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.
Оцінивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Призначення, виплата та перерахунок пенсій регулюється Законами України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України №1788-XII), "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України №1058-IV).
Відповідно до статті 1 Закону України №1058-IV пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 8 цього Закону передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із частиною 1 статті 24 Закону України №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Згідно із частиною четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Умови призначення пенсії за віком, визначені положеннями статті 26 Закону України №1058-ІV.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема з 01.01.2025 по 31.12.2025 не менше 32 років.
Частиною 2 ст. 26 Закону №1058 визначено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.
Відповідно до статті 62 Закону України №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку №637).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.
Так, зі змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 03.07.2025 № 241670087223 про відмову у призначення позивачу пенсії, судом встановлено, до страхового стажу позивача не зараховано:
-період роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці відсутня дата заповнення трудової книжки, чим порушуються вимоги «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» від 29.07.1993 №58;
- період роботи в колгоспі з 10.01.1992 по 01.06.1992, згідно трудової книжки від 09.06.1983 серії НОМЕР_2 , оскільки до розгляду справи долучена архівна довідка від 15.12.2020 № 1/574, в якій вказано ім`я особи « ОСОБА_2 » (так в документах); « ОСОБА_1 » (так в документах), що суперечить паспортним даним заявника;
- період по безробіттю з 01.08.1999 по 07.09.1999, оскільки в довідці б/н від 08.06.2022, виданій Кельменецькою районною філією Чернівецького ОЦЗ, по наказу № 100 на припинення виплати допомоги по безробіттю вказана дата наказу 30.06.1995;
- періоди роботи на території російської федерації за період з 21.11.1983 по 09.10.1989; з 10.10.1989 по 18.12.1989; з 19.12.1989 по 21.12.1991; з 22.01.1994 по 30.11.1995; з 01.12.1995 по 31.10.1996, згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 від 09.06.1983, оскільки згідно пункту 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV періоди трудової діяльності до 01.01.1992 за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України. Починаючи з 01.01.2023 росія припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Крім того, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.07.2025 № 241670046485 про відмову у призначення позивачу пенсії, судом встановлено, до страхового стажу позивача не зараховано:
з 22.01.1994 по 30.11.1995 в АООТ «Уренгойтрубопроводстрой», з 01.12.1995 по 31.10.1996 в УК Администрации район Крайнего севера на території російської федерації, оскільки з 01.01.2023 для російської федерації та з 19.06.2023 для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992;
- період отримання матеріальної допомоги з 17.02.2003 по 16.08.2003, оскільки відсутні відомості про підстави надання матеріальної допомоги (період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації);
- з 13.11.2000 по 16.04.2001 та з 23.10.2001 по 10.11.2001 в СЗОШ I-III ступенів, згідно довідки від 08.08.2022 № 63/01-22, яку видала СЗОШ I-II ступенів село Бабин, оскільки відсутня сплата страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування;
- періоди роботи в колгоспі «Гагаріна» з 1976 по 1977 та 1992, згідно архівної довідки від 11.12.2020 № 1/574, виданої КУ «Кельменецький районний трудовий архів», оскільки прізвище в довідці за період з 1976 по 1977 вказано « ОСОБА_3 » (рос. мова)», а за період 1992 вказано «Левіцкий (укр. мова)» не відповідає паспортним даним « ОСОБА_4 (рос. мова)», « ОСОБА_5 (укр. мова)», що є порушенням пункту 26 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 № 637.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , з підстав відсутності в ній дати її заповнення, що порушує вимоги "Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників" від 29.07.1993 №58, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно вимог статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання статті 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затвердив Порядок № 637.
Відповідно до п.1-2 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно із п.3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Отже, аналізуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка, в свою чергу необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу додатковими документами виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Загальний порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях затвердженою постановою Держкомпраці СРСР №162 від 20.06.1974 (далі - Інструкція №162).
Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Згідно з абзацами 2, 3 пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Абзацом 1 пункту 2.11 Інструкції №162 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Згідно з пунктом 2.12 Інструкції №162 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.
Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу і нагороди, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналогічні вимоги закріплені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.
Тобто, надаючи оцінку викладеному, колегія суддів приходить до висновку, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.
Отже, позивач, як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, висловлену в постановах від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) та від 29 березня 2019 року у справі № 548/2056/16-а (адміністративне провадження № К/9901/44334/18), в яких суд касаційної інстанції зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що дані трудової книжки позивача (в частині спірного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості чи були предметом судового розгляду.
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Позивач, як громадянин України, наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 27 лютого 2019 року у справі №423/3544/16-а та від 31 січня 2019 року у справі №233/1181/17.
Щодо доводів апеляційних скарг відповідачів в частині незарахування періодів роботи в рф, колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ст.1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року (далі Угода), пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною та Республікою Казахстан та відповідно, була обов`язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Частиною.2 ст.4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, Республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, рф, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Частиною 1 ст.5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що цей Закон регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Отже, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до ч.2 ст.10 Закону України "Про зайнятість населення" від 05 липня 2012 року №5067-VI визначено, що права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч.2 ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" від 29 червня 2004 року №1906-IV встановлено, що, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Суд звертає увагу, що до питання призначення пенсії застосовуються правила, передбачені договорами (угодами) між Україною та іншими державами.
В силу пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Також, колегія суддів зауважує, що статтею 7 Угоди від 14 січня 1993 року визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода про гарантії) та двосторонніми угодами в цій галузі.
За приписами частини 2 статті 24 Закону України «Про міжнародні договори України» припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються: в) щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов`язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, - у формі постанови Кабінету Міністрів України.
Припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов`язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов`язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії (частина 1 статті 25 Закону України «Про міжнародні договори України»).
Таким чином, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі №555/2250/16-а від 17 червня 2020 року у справі №646/1911/17, від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 та від 06 липня 2020 року у справі № 345/9/17.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення» (далі - Постанова № 1328) постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. москві.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29 грудня 2022 року №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, Кабінет Міністрів України, Офіс Президента України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 №376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.
Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України 19 червня 2023 року.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2023 №639 «Про припинення дії Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» припинено дію Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, вчиненої 14 січня 1993 р. в м. москві.
Листом Міністерства закордонних справ України від 10.07.2023 № 72/14-612/1-80209 повідомлено Міністерство юстиції України, Кабінет Міністрів України, Офіс Президента України, Апарат Верховної Ради України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (із змінами), Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993, припинила дію 4 липня 2023 року.
З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України суд виснує, що денонсація Угоди від 13.03.1992 та Угоди від 14.01.1993 означає, що вказані Угоди припинили породження зобов`язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників цих Угод, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення зазначених Угод.
Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та Угода між Урядом України і урядом російської федерації Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 підлягають застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача, оскільки вказані Угоди були чинними на час роботи позивача в росії і позивач мав легітимні очікування щодо його пенсійного забезпечення.
Таким чином стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.
Отже, підстави не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи на території російської федерації, є протиправними, оскільки позивач працював на території російської федерації під час чинності Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а тому мав легітимні очікування щодо зарахування таких періодів до страхового стажу та належне пенсійне забезпечення.
Щодо доводів апеляційних скарг відповідачів стосовно відсутності підстав для зарахування періоду отримання матеріальної допомоги з 17.02.2003 по 16.08.2003 до страхового стажу позивача, оскільки відсутні відомості про підстави надання матеріальної допомоги (період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації), колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом "а" частини третьої статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Згідно з абзацом третім частини першої статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Відповідно до записів трудової книжки позивача у вказаний період призначено матеріальну допомогу по безробіттю відповідно до пункту 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 №1533-III, (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1533-III) безробітним, у яких закінчився строк виплати допомоги по безробіттю, матеріальна допомога по безробіттю надається за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім`ї не перевищує прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Матеріальна допомога по безробіттю надається протягом 180 календарних днів у розмірі 75 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до положень пункту "ж" частини 1 статті 4 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 № 803-XI, чинного на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон № 803-XI) держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні включення періоду перепідготовки та навчання нових професій, участі в оплачуваних громадських роботах, одержання допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю до стажу роботи, а також до безперервного трудового стажу.
При цьому, стаття 7 Закону №1533-III розрізняє такі види забезпечення, зокрема, як матеріальна допомога по безробіттю, одноразова матеріальна допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні.
Аналогічно і стаття 25 Закону № 803-XI розрізняє такі види компенсацій: виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації (стаття 27); виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю (стаття 31).
Відповідно до частини 1 статті 31 Закону №1533-III безробітні після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю можуть одержувати протягом 180 календарних днів матеріальну допомогу по безробіттю у розмірі до 75 процентів встановленої законодавством мінімальної заробітної плати за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім`ї не перевищує встановленого законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Таким чином, на момент отримання позивачем матеріальної допомоги по безробіттю правові норми передбачали зарахування періоду отримання такої до загального трудового стажу, у зв`язку з чим доводи апелянта щодо не зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду отримання такої допомоги з підстав незазначення її виду є необґрунтованими та спростовуються вищевикладеним.
Щодо доводів апеляційних скарг відповідачів стосовно незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 13.11.2000 по 16.04.2001 та з 23.10.2001 по 10.11.2001 в СЗОШ I-III ступенів, згідно довідки від 08.08.2022 № 63/01-22, яку видала СЗОШ I-II ступенів село Бабин, оскільки відсутня сплата страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до змісту трудової книжки серії НОМЕР_1 у періоди: з 13.11.2000 по 16.04.2001 працював оператором шкільної котельні у школі I-III ступенів с. Бабин - 0 років 5 місяців 4 дні; з 23.10.2001 по 10.11.2001 Позивач працював оператором газової котельні - 0 років 0 місяців 19 днів.
Згідно із статтею 20 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Такі ж вимоги передбачає стаття 106 вказаного Закону, згідно якої відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.
Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату страхових внесків законом покладено на підприємство, а не на працівника, який на такому підприємстві працював.
Крім того, згідно з ч.1 ст.64 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: - отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов`язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України; - проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати; - вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб усунення виявлених порушень законодавства про порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, здійснення фінансових операцій з коштами Пенсійного фонду та порядок їх використання; - порушувати в установленому законом порядку питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Тобто, у разі виявлення будь-яких сумнівів щодо наявності у позивача страхового стажу та сплати страхових внесків за цей період страхового стажу, відповідач має право отримати будь-які необхідні документи або інформацію безпосередньо.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність неврахування до стажу роботи позивача періодів роботи з 13.11.2000 по 16.04.2001 та з 23.10.2001 по 10.11.2001 у СЗОШ I-III ступенів, що також підтверджуються довідкою від 08.08.2022 № 63/01-22.
Щодо доводів апеляційних скарг відповідачів стосовно не зарахування до страхового стажу позивача періоди роботи в колгоспі «Гагаріна» з 1976 по 1977 та 1992, згідно архівної довідки від 11.12.2020 № 1/574, виданої КУ «Кельменецький районний трудовий архів», оскільки прізвище в довідці за період з 1976 по 1977 вказано « ОСОБА_3 » (рос. мова)», а за період 1992 вказано «Левіцкий (укр. мова)» не відповідає паспортним даним « ОСОБА_4 (рос. мова)», « ОСОБА_5 (укр. мова)», що є порушенням пункту 26 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 № 637, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до відомостей, зазначених у архівній довідці від 15.12.2020 № 1/574, виданої Комунальною установою «Кельменецький районний трудовий архів» в документах архівного фонду СГК «Колос» с. Бурдюг Кельменецького району Чернівецької області, в особових рахунках значиться в 1976-1977 ОСОБА_2 (так в документах), в 1992 - ОСОБА_1 (так в документах).
Відповідно до паспорту громадянина України серії НОМЕР_5 позивач значиться як ОСОБА_1 .
Надаючи оцінку викладеним вище обставинам, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розбіжності у написанні прізвища, імені та по батькові позивача в архівній довідці (" ОСОБА_2 " та " ОСОБА_1 ") порівняно з паспортними даними ( ОСОБА_1 ), зумовлені виключно особливостями перекладу з російської мови на українську, використанням русизмів, а також скороченням слів посадовими особами підприємства під час ведення кадрової документації, а тому не може визнаватись як підстава для відмови у призначенні пенсії за віком.
Таким чином, розбіжності у написанні прізвища, імені та по батькові зумовлені виключно особливістю написання російською та українською мовами.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Таким чином, оцінюючи доводи апеляційних скарг в межах вимог ст. 308 КАС України, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог шляхом скасування оскаржуваних рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 03.07.2025 № 241670087223 та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.07.2025 № 241670046485, зобов`язавши при цьому Головне управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву позивача від 25.06.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду, зарахувавши спірні періоди роботи позивача, які були предметом судового оскарження.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.