П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 288/265/26
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Зайченко Є.О.
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
21 вересня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Граб Л.С. Матохнюка Д.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Попільнянського районного суду Житомирської області від 03 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про адміністративні правопорушення,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до Попільнянського районного суду Житомирської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №R22659 від 18.08.2025 у справах про адміністративні правопорушення.
Ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 03 березня 2026 року у задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №R22659 від 18.08.2025 у справах про адміністративні правопорушення повернуто позивачу на підставі п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нову, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до частини другої статті 289 КУпАП України скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
При вирішенні питання про поновлення строку суд виходить з того, що чинним законодавством не міститься перелік поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.
Звертаючись до суду 23 лютого 2026 року, представник позивача в обґрунтування клопотання про поновлення процесуального строку на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зазначає, що оскаржувана постанова була винесена 18 серпня 2025 року, копія постанови була направлена позивачу лише 08 вересня 2025 року та вручена 11 вересня 2025 року
Разом з тим, суд зауважив, що позивач своєчасно скористався своїм правом на судовий захист та звернувся до Попільнянського районного суду Житомирської області з відповідним позовом. Ухвалою від 08.12.2025 року було відкрито провадження у справі № 295/12864/25. Проте, 16 лютого 2026 року ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області у справі № 295/12864/25 вказану позовну заяву було залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України.
Таким чином, суд першої інстанції встановив, що позивач вже реалізував своє право на судовий захист, звернувшись до суду з ідентичним позовом, (справа №295/12864/25-2-а/288/5/26). У межах вказаної справи судом вже досліджувалося питання дотримання строків звернення та було постановлено ухвалу про поновлення такого строку.
Водночас, ухвалою суду від 16 лютого 2026 вказаний позов було залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України через повторну неявку позивача та його представника.
При цьому, суд першої інстанції вірно зауважив, що за змістом статей 121, 122 КАС України, залишення позову без розгляду не зупиняє та не перериває перебіг строків звернення до суду. Залишення позову без розгляду у зв`язку з систематичною неявкою позивача є свідченням втрати інтересу до вирішення спору та неналежного користування своїми процесуальними правами.
Статтею 44 КАС України встановлено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Повторне звернення з позовом поза межами строку, мотивоване лише тим, що попередній розгляд завершився без розгляду з вини самого позивача, не може вважатися поважною причиною. В іншому випадку це призведе до безкінечного та контрольованого позивачем переривання строків звернення до суду, що нівелює принцип res judicata (остаточності судового рішення).
Під «поважними причинами» слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Залишення позовної заяви без розгляду на підставі повторної неявки позивача є результатом його власної процесуальної поведінки (бездіяльності).
Крім того, позивачем у клопотанні про поновлення строку не обґрунтовано, які саме об`єктивні перешкоди заважали йому подати повторний позов негайно після залишення першого позову без розгляду.
Варто зауважити, що належним підтвердженням поважності причин пропуску строку в даному випадку могли б бути докази того, що позивач не з`являвся на попередні засідання з причин, що не залежать від його волі (наприклад, стаціонарне лікування, виконання обов`язків військової служби без можливості доступу до суду тощо), а не сам факт наявності попередньої справи.
Верховний Суд у постанові від 22.12.2022 у справі №360/4485/19 сформував правовий висновок, про те, що "поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами.
Можливість поновлення строку не може бути використана як інструмент для нівелювання наслідків недобросовісної поведінки сторони. Позивач, який систематично ігнорував розгляд своєї справи, фактично самоусунувся від процесу захисту свого права. Повторне ініціювання позову поза межами строку звернення, за умови, що попередній розгляд не відбувся саме через дії самого позивача, прямо суперечить принципу правової визначеності та призводить до зловживання правом.
За таких обставин, суд першої інстанції обгрунтовано визнав причини пропуску строку звернення до суду, зазначені у клопотанні позивача неповажними.
Частиною 2 ст. 123 КАС України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані позивачем в заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду є неповажними, у зв`язку з чим позов підлягає поверненню.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. При вирішенні даного публічно-правового спору, суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Щодо інших доводів скаржника, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону ухвала Попільнянського районного суду Житомирської області від 03 березня 2026 року, в межах доводів апеляційної скарги позивача відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Попільнянський районний суд Житомирської області не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Попільнянського районного суду Житомирської області від 03 березня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Граб Л.С. Матохнюк Д.Б.