П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/14880/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Комар Павло Анатолійович
Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.
21 вересня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючої судді: Гнап Д.Д.
суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О. ,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
I. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідач невірно обраховує індексацію пенсії позивачці.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (12236,71 грн), у розмірі 1,0796 і у розмірі 1,115.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 з 29.09.2025 індексацію пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (12236,71 грн), у розмірі 1,0796 і у розмірі 1,115.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що частина друга статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» вимагає збільшувати під час щорічної індексації саме той показник середньої заробітної плати, який фактично враховано для обчислення пенсії конкретної особи. Встановлення позивачці щомісячної доплати у розмірі 100 грн та застосування іншого базового показника не забезпечують передбаченої законом індексації.
II. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апелянт зазначає, що механізм індексації визначено Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124. На його думку, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки у розмірі 3764,40 грн, який послідовно індексується з 2019 року, тоді як пенсії, призначені у 2023 році, у 2024 році підвищувалися шляхом встановлення доплати 100 грн.
Крім того, скаржник посилається на пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209, яким для пенсій, призначених у 2023 році та не підвищених за пунктом 1 цієї постанови, передбачено коефіцієнт 1,0345.
Також відповідач стверджує, що суд першої інстанції втрутився у дискреційні повноваження пенсійного органу.
Позивачка правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.
III. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1 з 10 січня 2023 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV). Для обчислення пенсії застосовано показник середньої заробітної плати в Україні за 2020-2022 роки у розмірі 12236,71 грн.
Під час індексації у 2024 році відповідач не збільшив цей показник на коефіцієнт 1,0796, а встановив до пенсії щомісячну доплату 100 грн. У 2025 році відповідач також не застосував до показника 12236,71 грн коефіцієнт 1,115, визначений пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивачка звернулася до суду.
IV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV установлено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду України за рішенням Кабінету Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV (далі - Порядок № 124). Його положення мають застосовуватися у системному зв`язку із Законом та не можуть звужувати зміст установленого законом права на індексацію.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 передбачено проведення з 01 березня 2024 року перерахунку пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати 1,0796. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 для відповідного перерахунку з 01 березня 2025 року встановлено коефіцієнт 1,115.
Верховний Суд у постановах від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23, від 27 січня 2025 року у справі № 620/7211/24, від 20 лютого 2025 року у справі № 560/12058/24 та від 25 лютого 2025 року у справі № 160/14043/24 сформулював висновок, за яким під час щорічної індексації збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати, фактично врахований при обчисленні пенсії конкретної особи.
Цей висновок підтверджено Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24. Передаючи справу на розгляд палати, колегія суддів порушувала питання про можливий відступ від попередньої практики, однак Судова палата підстав для такого відступу не встановила.
Отже, наведене в апеляційній скарзі твердження, що постановою у справі № 200/5836/24 Верховний Суд визнав належним застосування виключно базового показника 3764,40 грн та відступив від висновку у справі № 160/28752/23, не відповідає змісту цієї постанови. Навпаки, Судова палата визнала протиправним проведення індексації без збільшення показника середньої заробітної плати, фактично застосованого під час призначення пенсії.
У постанові від 22 квітня 2026 року у справі № 520/4918/25 Верховний Суд застосував цей самий підхід до правовідносин, пов`язаних з індексацією пенсій у 2024 та 2025 роках, і зазначив про необхідність урахування коефіцієнтів, установлених відповідними урядовими постановами, зокрема 1,0796 та 1,115, щодо показника, який враховувався для обчислення пенсії.
З огляду на наведене пункт 5 Порядку № 124 не може тлумачитися як підстава для заміни індивідуального показника середньої заробітної плати 12236,71 грн на показник за 2014-2016 роки у розмірі 3764,40 грн. Такий підхід не забезпечує збільшення величини, яка фактично є складовою формули обчислення пенсії позивачки, і суперечить частині другій статті 42 Закону № 1058-IV.
Щомісячна доплата у розмірі 100 грн, передбачена постановою № 185 для окремих категорій пенсіонерів, є додатковим заходом соціального захисту та не замінює визначеного законом механізму щорічного перерахунку шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, врахованого для обчислення пенсії.
Довід апелянта про необхідність застосування у 2025 році коефіцієнта 1,0345, передбаченого пунктом 2 постанови № 209 для пенсій, призначених у 2023 році та не підвищених відповідно до пункту 1 цієї постанови, колегія суддів відхиляє. Застосування спеціального диференційованого коефіцієнта до пенсій, які не були підвищені за пунктом 1, не усуває обов`язку забезпечити індексацію відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV. Підзаконний нормативно-правовий акт не може звужувати гарантію, безпосередньо встановлену законом.
Оскільки під час призначення пенсії позивачки застосовано показник середньої заробітної плати 12236,71 грн, саме цей показник підлягає послідовному збільшенню на коефіцієнт 1,0796 у 2024 році та на коефіцієнт 1,115 у 2025 році. Інший спосіб обчислення, застосований відповідачем, не узгоджується із законом та обов`язковими для врахування висновками Верховного Суду.
Необґрунтованим є також посилання апелянта на втручання суду в дискреційні повноваження пенсійного органу.
За встановлених обставин закон передбачає єдиний правомірний варіант поведінки відповідача - провести перерахунок із застосуванням належного показника та визначених коефіцієнтів. Покладення судом такого обов`язку є способом ефективного захисту порушеного права, а не підміною адміністративного розсуду.
Дата, з якої суд першої інстанції зобов`язав провести перерахунок, - 29 вересня 2025 року - відповідає межам заявленого судового захисту з урахуванням процесуального строку звернення до адміністративного суду. Самостійних обґрунтованих доводів щодо неправильності цієї дати апеляційна скарга не містить.
Отже, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про протиправність непроведення індексації пенсії позивачки із застосуванням коефіцієнтів 1,0796 та 1,115 до показника середньої заробітної плати 12236,71 грн.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального або процесуального права.
V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуюча Гнап Д.Д.
Судді Сушко О.О. Яремчук К.О.