П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 600/94/25-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов Олег Валерійович
Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.
21 вересня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючої судді: Гнап Д.Д.
суддів: Яремчукa К.О. Сушка О.О. ,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просила: зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області нарахувати та виплатити їй пенсію за віком за період з 1 травня 2023 року по 1 листопада 2023 року, яку вона не отримала через відділення поштового зв`язку та яку було повернуто органу Пенсійного фонду України; визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 14 жовтня 2024 року № 977030113191 і від 7 листопада 2024 року № 977030113191 про відмову в поновленні виплати пенсії; зобов`язати відповідачів поновити виплату пенсії з 1 листопада 2023 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 14 жовтня 2024 року № 977030113191 та від 7 листопада 2024 року № 977030113191 про відмову ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії за віком.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 жовтня 2024 року про поновлення виплати пенсії за віком відповідно до Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка надала необхідні документи для вирішення питання про поновлення виплати пенсії, однак пенсійний орган не надав їм належної оцінки та прийняв необґрунтовані рішення про відмову. Водночас суд визнав вимоги про безпосереднє поновлення і виплату пенсії передчасними та зобов`язав відповідача повторно розглянути заяву позивачки.
ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в задоволеній частині позову, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апелянт зазначає, що поновлення виплати пенсії здійснюється на підставі заяви пенсіонера і повного комплекту документів, поданих у порядку, встановленому Законом № 1058-IV та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1.
На переконання скаржника, позивачка не надала належним чином засвідченого документа про отримання тимчасового захисту або статусу біженця, а додані нею скановані копії окремих документів не відповідали вимогам Порядку № 22-1. Тому вважає, що підстав для поновлення виплати пенсії не було.
Позивачка правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.
ІІІ.ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1 є громадянкою України, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону № 1058-IV.
У зв`язку з неотриманням пенсії понад шість місяців її виплату припинено з 1 листопада 2023 року із зазначенням причини «тривала неоплата».
4 серпня 2024 року позивачка звернулася через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою щодо поновлення виплати пенсії. За принципом екстериторіальності 9 серпня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийняло рішення № 977030113191 про відмову в перерахунку пенсії.
30 серпня 2024 року позивачка повторно звернулася через вебпортал щодо поновлення виплати пенсії та додала скановані копії документів. Листом від 13 вересня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повідомило про відсутність документа щодо отримання тимчасового захисту або статусу біженця та реєстрації місця тимчасового проживання за кордоном.
За результатами наступних звернень Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняло рішення від 14 жовтня 2024 року та від 7 листопада 2024 року № 977030113191, якими відмовило позивачці в поновленні виплати пенсії.
Разом із заявами позивачка подала: копію паспорта громадянина України; довідку про надання житла у місті Оломоуці від 22 серпня 2024 року відповідно до Закону Чеської Республіки № 326/1999 «Про проживання іноземців на території Чеської Республіки» з перекладом українською мовою; дозвіл на проживання у Чеській Республіці № 001554284, виданий Міністерством внутрішніх справ Чеської Республіки 15 січня 2024 року, з перекладом; свідоцтво № НОМЕР_1 , видане консулом України у місті Брно, про те, що ОСОБА_1 є живою та проживає у Чеській Республіці за вказаною у свідоцтві адресою.
Не погоджуючись із відмовою відповідача щодо поновлення виплати пенсії, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.
ІV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 46 Конституції України гарантовано громадянам право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості. Пенсії та інші види соціальних виплат і допомоги, які є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Органи державної влади та їх посадові особи відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.
Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV, в редакції чинній на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії).
Згідно зі статтею 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані відповідно до цього Закону та досягли встановленого пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю і мають необхідний страховий стаж, а в передбачених законом випадках - члени їхніх сімей та інші особи.
Частиною першою статті 47 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок.
Пунктом 4 частини першої статті 49 Закону № 1058-IV передбачено припинення виплати пенсії в разі її неотримання протягом шести місяців підряд. Водночас за частиною другою цієї статті поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України протягом десяти днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
Зміст цих норм свідчить, що неотримання пенсії протягом шести місяців є підставою для припинення її виплати, проте не припиняє самого права особи на призначену пенсію. Після звернення пенсіонера орган Пенсійного фонду України повинен установити фактичні обставини, перевірити подані документи та прийняти обґрунтоване рішення щодо поновлення виплати.
Рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 визнано неконституційними положення пункту 2 частини першої статті 49 та другого речення статті 51 Закону № 1058-IV, які ставили виплату пенсії громадянину України, що проживає за кордоном, у залежність від наявності міжнародного договору. Конституційний Суд України наголосив, що право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може залежати від місця його проживання.
Такий підхід узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 7 лютого 2014 року у справі «Пічкур проти України», у якому констатовано дискримінаційність припинення виплати пенсії лише з підстави проживання пенсіонера за кордоном.
Отже, тимчасове проживання позивачки у Чеській Республіці саме по собі не позбавляє її права на пенсію, однак вона повинна дотриматися встановленої законодавством процедури поновлення її виплати.
За частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення, перерахунок або поновлення пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду України особисто або через представника в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 20 квітня 2023 року № 21-1 до Порядку № 22-1 внесено зміни, якими на період дії воєнного стану та протягом трьох наступних місяців після місяця його припинення чи скасування передбачено можливість для осіб, які у зв`язку з агресією Російської Федерації тимчасово проживають за кордоном та отримали тимчасовий захист або статус біженця, надсилати заяву про призначення (поновлення) пенсії та необхідні документи засобами поштового зв`язку.
До такої заяви додаються копія документа про отримання тимчасового захисту або статусу біженця і реєстрацію місця тимчасового проживання чи перебування за кордоном з перекладом українською мовою, оригінал документа про посвідчення факту, що фізична особа є живою, з перекладом та копія паспорта громадянина України. Копії документів мають бути засвідчені дипломатичним представництвом чи консульською установою України або нотаріально.
Водночас Порядок № 22-1 передбачає можливість подання заяви про поновлення виплати пенсії разом зі сканованими копіями документів, що відповідають оригіналам та придатні для сприйняття їх змісту, через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням кваліфікованого електронного підпису.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачка скористалася саме електронним способом звернення через вебпортал. Тому посилання апелянта лише на правила, що регулюють надсилання документів засобами поштового зв`язку, без урахування способу фактичного звернення позивачки, не є достатньою підставою для висновку про недодержання нею процедури.
Подані ОСОБА_1 документи у сукупності підтверджували її особу, факт перебування в Чеській Республіці, місце проживання за кордоном та те, що вона є живою. Дозвіл на проживання виданий компетентним органом Чеської Республіки, а факт проживання та перебування позивачки серед живих додатково посвідчено консулом України.
При цьому оскаржені рішення не містять належної оцінки всього поданого позивачкою пакета документів, не пояснюють, чому дозвіл на проживання та довідка про надання житла не можуть підтверджувати законність її тимчасового перебування і реєстрацію місця проживання у Чеській Республіці, а також не зазначають конкретно, які недоліки сканованих копій унеможливлювали перевірку їх змісту або відповідності оригіналам.
Саме лише посилання на відсутність окремого документа з певною назвою без оцінки змісту інших офіційних документів і без з`ясування фактичного статусу заявниці не відповідає вимогам обґрунтованості, добросовісності та пропорційності рішення суб`єкта владних повноважень, установленим частиною другою статті 2 КАС України.
Колегія суддів також враховує, що суд першої інстанції не зобов`язав пенсійний орган безумовно поновити виплату пенсії чи здійснити певні нарахування. Обраний ним спосіб захисту - скасування необґрунтованих рішень та повторний розгляд заяви - залишає за компетентним органом повноваження перевірити подані документи, з`ясувати всі необхідні обставини та прийняти рішення відповідно до закону, але з обов`язковим урахуванням правової оцінки суду.
Такий спосіб захисту узгоджується з частиною третьою статті 245 КАС України та не становить втручання в дискреційні повноваження відповідача.
Довід апелянта про те, що скановані копії першої сторінки паспорта та картки платника податків нібито не відповідають оригіналам, не спростовує висновків суду першої інстанції. По-перше, особа позивачки пенсійному органу відома, оскільки вона вже перебувала на пенсійному обліку. По-друге, у справі наявні й інші офіційні документи з ідентифікаційними відомостями. По-третє, апелянт не довів, що виявлені ним недоліки були такими, що об`єктивно унеможливлювали ідентифікацію заявниці або вимагали відмови без надання їй можливості усунути ці недоліки.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України саме на суб`єкта владних повноважень покладено обов`язок довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності. Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не довело, що при прийнятті оскаржених рішень повно й належно дослідило всі подані документи та надало заявниці чіткі, конкретні й достатні мотиви відмови.
Отже, висновок суду першої інстанції про протиправність рішень від 14 жовтня 2024 року та від 7 листопада 2024 року № 977030113191 і необхідність повторного розгляду заяви позивачки є обґрунтованим.
Інші доводи апеляційної скарги повторюють позицію відповідача, наведену під час розгляду справи судом першої інстанції, та не спростовують установлених обставин і правової оцінки суду.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, передбачені статтею 317 КАС України, відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуюча Гнап Д.Д.
Судді Яремчук К.О. Сушко О.О.