ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2026 року м. Львів Справа № 300/2727/25 пров. № А/857/40713/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області,
на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року (суддя - Шумей М.В., час ухвалення - не вказаний, місце ухвалення - м. Івано-Франківськ, дата складання повного рішення - не зазначена),
в адміністративній справі №300/2727/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області,
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
У квітні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області (далі - відповідач-2), в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 від 12.03.2025 № 092950009434 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ; 2) зобов`язати відповідача-1 врахувати стаж і заробітні плати згідно довідок: період проходження військової служби строкової з 26.11.1980 по 09.11.1982 (довідка №169 від 10.06.2020), періоди роботи з 17.07.1978 по 05.11.1980 (довідка № 2 від 16.05.2019), з 13.07.1983 по 18.01.1984 (довідка № 02/06/54/20/К/1 від 02.09.2020), з 23.01.1984 по 25.06.1985 (довідка №471/20-0-1 від 01.09.2020), з 26.07.1985 по 08.06.1988 (довідка № 79 від 04.06.2019), з 01.02.1989 по 05.09.1990 (довідка № ТС-20900, 20901 від 20.07.2020) позивачу до трудового стажу для призначення пенсії за віком.
Відповідач-1 подав відзив на позовну заяву, у якому висловив свої заперечення проти задоволення позовних вимог. Просив у задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 12.03.2025р. № 092950009434 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області врахувати стаж і заробітні плати згідно довідок: період проходження військової служби строкової з 26.11.1980 по 09.11.1982 (довідка №169 від 10.06.2020), періоди роботи з 17.07.1978 по 05.11.1980 (довідка № 2 від 16.05.2019), з 13.07.1983 по 18.01.1984 (довідка № 02/06/54/20/К/1 від 02.09.2020), з 23.01.1984 по 25.06.1985 (довідка №471/20-0-1 від 01.09.2020), з 26.07.1985 по 08.06.1988 (довідка № 79 від 04.06.2019), з 01.02.1989 по 05.09.1990 (довідка № ТС-20900, 20901 від 20.07.2020) ОСОБА_1 до трудового стажу для призначення пенсії за віком. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн..
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач-1 та оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що між позивачем та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області жодних правовідносин не виникло, оскільки Головним управлінням в Івано-Франківській області не прийнято рішень та не вчинено дій чи допущено бездіяльності, що призвели б до порушення прав позивача, які потребували б судового захисту. Вказує апелянт на те, що з урахуванням принципу екстериторіальності призначення (перерахунок) пенсії у випадку скасування судом рішення про відмову в її призначенні чи перерахунку має здійснюватися саме тим територіальним органом Пенсійного фонду України, якого було уповноважено розглядати подану особою заяву. До компетенції ж органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) особи (у спірному випадку Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області) належить здійснення виплати пенсії після її призначення органом, який розглядає відповідну заяву. За результатами розгляду заяви позивача та наданих документів посадовими особами Пенсійного фонду України прийнято рішення № 092950009434 від 12.03.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону 1058 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (не менше 20 років). Зокрема, у рішенні зазначалося, що довідки, надані для підтвердження періоду проходження військової служби строкової з 26.11.1980 по 09.11.1982, періоду роботи з 17.07.1978 по 05.11.1980, з 13.07.1983 по 18.01.1984, з 23.01.1984 по 25.06.1985, з 26.07.1985 по 08.06.1988, з 01.02.1989 по 05.09.1990, не містять перекладу та спеціальної відмітки (апостиля), що проставляється компетентним органом держави, в якій було складено цей документ, відсутня інформація про неодержання заявником пенсії від органів пенсійного забезпечення інших держав. Також апелянт звертає увагу на те, що на підтвердження проходження військової служби в російській армії за призовом з 26.11.1980 по 09.11.1982, позивачем надано довідку за № 169 від 10.06.2020. Однак у вищезазначений період громадяни проходили строкову військову службу в Збройних Силах Радянського Союзу, тому згадана довідка є нікчемною та не може враховуватися при призначенні пенсії. При цьому, відповідно до статті 24-1 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Просить апелянт також апелянт врахувати те, що позивачем втрачена трудова книжка тому ним було надано на розгляд пенсійного органу архівні довідки щодо підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за віком. Згідно вимог пункту 5.1. Інструкції від 29.07.1993 № 58, особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов`язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Однак, доказів подання такої заяви позивачем не надано ні до суду, ні до органу пенсійного органу, який розглядав заяву про призначення пенсії за віком. Крім цього, вказує апелянт на те, що на час звернення позивача (04.03.2025) із заявою про призначення пенсії за віком в Україні не діяла Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Враховуючи вищевикладене, оскільки у позивача відсутній необхідний стаж роботи 20 років , (наявний 9 років 3 місяці 1 день) права на пенсію за віком по досягненню 63 річного віку відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону 1058 позивач немає.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.09.2025 в справі № 300/2727/25 та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідач-2 подав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу та просив врахувати наведені у ньому доводи.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задоволити частково.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
04.03.2025 позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,. звернувся із заявою №260/2832/2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про призначення йому пенсії за віком (а.с.22).
Вищезгадана заява від 04.03.2025 була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Рівненській області, яким прийнято рішення від 12.03.2025р. № 092950009434 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком (а.с.24).
Зокрема, у рішенні від 12.03.2025р. №092950009434 зазначено, що необхідний страховий стаж для позивача, відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить від 20 до 30 років. Однак, за результатами розгляду документів позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області встановлено, що страховий стаж позивача становить 9 років 3 місяці і 1 день. До страхового стажу позивачу не зараховано: - період проходження військової служби строкової з 26. і 1.1980 по 09.11.1982 (довідка №169 від 10.06.2020); - періоди роботи з 17.07.1978 по 05.11.1980, з 13.07.1983 по 18.01.1984, з 23.01.1984 по 25.06.1985, з 26.07.1985 по 08.06.1988, з 01.02.1989 по 05.09.1990, оскільки довідки не містять переклад та спеціальної відмітки (апостиля), що проставляється компетентним органом держави, в якій було складено цей документ, відсутня інформація про неодержання заявником пенсії від органів пенсійного забезпечення інших держав. Одночасно позивача повідомлено, що з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. Крім цього, внаслідок збройної агресії рф проти України та розірвання дипломатичних відносин з країною агресором Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 29.11.2022р. № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення".
Окрім того, в рішенні про відмову від 12.03.2025р. вказано, що відповідно до положень
пункту 2.9 розділу 11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" від 25.11.2005 року № 22-1 документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням (відмовою) у призначенні пенсії, звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та рішенню суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду враховує наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до положень частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України визначає, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно статті 46 КАС України, сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень.
Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Зі змісту наведених положень процесуального законодавства вбачається, що належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.
Таким чином, неналежний відповідач - це особа або орган, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі (органі) - належному відповідачеві.
Згідно ч.3 та ч.4 ст.48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Отже, наведеною нормою встановлено можливість заміни неналежного відповідача виключно під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Частиною 5 цієї ж статті передбачено, що під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач.
Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє.
Заміна відповідача може відбутися також за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або за ініціативою суду.
Так, з матеріалів справи видно, що заява позивача від 04.03.2025 №260/2832/2 про призначення йому пенсії за віком була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Рівненській області, яким прийнято оскаржуване рішення від 12.03.2025р. № 092950009434 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком (а.с.24).
Колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції помилково зазначено, що рішення від 12.03.2025р. № 092950009434 було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.
Таким чином, позивачем заявлено позов до неналежного відповідача.
Статтею 48 КАС України встановлено можливість заміни неналежного відповідача виключно під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Враховуючи те, що суд першої інстанції за правилами статті 48 КАС України не встановив належного відповідача, заміну первинного відповідача на належного не здійснив та, враховуючи відсутність в суду апеляційної інстанції повноважень здійснити заміну відповідача, підстави для задоволення адміністративного позову, який заявлений до неналежного відповідача, а саме Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - відсутні.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 19 квітня 2022 року в справі № 400/3989/19, відповідно до якої належним є відповідач, який є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення.
Водночас, колегія суддів роз`яснює, що вказані обставини не позбавляють позивача можливості з метою захисту своїх прав звернутися з позовом до належного відповідача.
Отже, з врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення від 12.03.2025 №092950009434 про відмову у призначенні пенсії за віком, які заявлені до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - не підлягають задоволенню, оскільки заявлені до неналежного відповідача.
Відносно позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області врахувати стаж і заробітні плати згідно довідок: період проходження військової служби строкової з 26.11.1980 по 09.11.1982 (довідка №169 від 10.06.2020), періоди роботи з 17.07.1978 по 05.11.1980 (довідка № 2 від 16.05.2019), з 13.07.1983 по 18.01.1984 (довідка № 02/06/54/20/К/1 від 02.09.2020), з 23.01.1984 по 25.06.1985 (довідка №471/20-0-1 від 01.09.2020), з 26.07.1985 по 08.06.1988 (довідка № 79 від 04.06.2019), з 01.02.1989 по 05.09.1990 (довідка № ТС-20900, 20901 від 20.07.2020) позивачу до трудового стажу для призначення пенсії за віком, то такі не підлягають задоволенню, з врахуванням наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Згідно матеріалів справи 04.03.2025 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення пенсії за віком.
Пунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), передбачено, що заява про призначення чи перерахунок пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.
Частиною 5 ст. 45 Закону №1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду України та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Відповідно до п. 4.2 розділу 4 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви (п. 4.3 Порядку № 22-1).
При цьому, колегія суддів звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 26.07.2023 в справі № 640/1873/22 про те, що положення Розділу IV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 мають легітимну мету (гарантують централізовану та прозору систему контролю за процесами призначення та перерахунку пенсій, мінімізують корупційні ризики, зумовлені особистими контактами з громадянами, попереджають можливі випадки зволікань у прийнятті рішення, оптимізують навантаження на працівників, розширюють способи звернень до територіальних органів Пенсійного фонду України) та відповідають критерію «якості закону» (зокрема, відповідають принципу передбачуваності (principle of foreseeability) та не передбачають можливість різного тлумачення чи правозастосування).
Як уже зазначалося вище та підтверджено матеріалами справи, рішення від 12.03.2025 про відмову у призначенні пенсії прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України у Рівненській області.
Вищевикладене свідчить про те, що з урахуванням принципу екстериторіальності призначення (перерахунок) пенсії має здійснюватися саме тим територіальним органом Пенсійного фонду України, якого було уповноважено розглядати подану особою заяву. До компетенції ж органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) особи (у спірному випадку Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області) належить здійснення виплати пенсії після її призначення органом, який розглядає відповідну заяву.
Тобто Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не має повноважень на обрахунок трудового стажу позивача, розмірів заробітку, а також повноважень для призначення пенсії на підставі заяви від 04.03.2025.
Відтак, дії щодо призначення (перерахунку) позивачу пенсії за його заявою від 04.03.2025 покладено саме на Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області як орган, який прийняв рішення від 12.03.2025 про відмову у призначенні пенсії (визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення (перерахунок) пенсії).
Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22, від 24.05.2024 у справі № 460/17257/23, від 16.10.2024 у справі № 140/14380/23, від 18.09.2024 у справі № 240/6201/23, від 09.07.2024 у справі № 240/16372/23.
Отже, із врахуванням того, що належним відповідачем у цій справі за позовними вимогами про зобов`язання вчинити дії також повинно бути ГУ ПФУ у Рівненській області, яке не залучено до справи в якості відповідача, а можливість заміни неналежного відповідача належить виключно суду першої інстанції, тому в задоволенні таких позовних слід відмовити, у зв`язку із тим, що такі вимоги заявлені до неналежного відповідача.
Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача-1 у відповідній частині є суттєвими, які спростовують висновки суду першої інстанції, а тому з урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції не з`ясовано фактичних обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до статті 317 КАС України, рішення суду першої інстанції слід скасувати і прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - задоволити частково.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року в адміністративній справі №300/2727/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - скасувати і прийняти нову постанову.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
З. М. Матковська