ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2026 року Справа № 380/21792/25 пров. № А/857/24656/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р. М., суддів Димарчук Т. М.,Сала П. І., розглянув в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року (головуючий суддя Морська Галина Михайлівна, м. Львів) у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною відмову,-
Короткий зміст позовних вимог
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач) з вимогою визнати протиправною відмову та зобов`язати відповідача сформувати у Головне управління Державної казначейської служби України подання про повернення позивачці суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 20980 грн., сплаченого згідно квитанції № ПН4928 від 27.06.2024р.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Суд першої інстанції постановив рішення, яким відмовлено в задоволенні адміністративного позову. Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції роз`яснив, що законодавство встановило чіткі та конкретні вимоги, а також перелік документів, які мають бути подані для повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна та встановив, що позивачем не подано дані про невикористання житлових чеків, що охоплюють період починаючи з 1992 року з усіх місць проживання по дату укладення договору купівлі-продажу, відтак подані лише з адреси квартири на яку позивачка набула право власності після укладення договору купівлі-продажу. Таким чином, усіх необхідних документів, визначених пунктом 15-2 Порядку №1740, на підтвердження того, що житло придбане позивачем вперше, надано не було.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Позивачка оскаржила рішення суду першої інстанції до Восьмого апеляційного адміністративного суду, посилаючись на те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не дослідив наявних документів, допустив неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, про задоволення позову.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт покликається на те, що суд першої інстанції відмовляючи в позові суд зазначив, що позивачем не подано дані про невикористання житлових чеків, що охоплюють період починаючи з 1992 року з усіх місць проживання по дату укладення договору купівлі-продажу, відтак подані лише з адреси квартири на яку позивачка набула право власності після укладення договору купівлі-продажу. Вважає, що довідка з Ощадбанку є належною та достатньою, адже вона отримується за актуальним місцем реєстрації заявника і в ній вказується інформація по особі. Отже, в довідці з Ощадбанку враховується весь період життя заявника, і у випадку використання приватизаційних чеків за адресою, відмінною від місця реєстрації, в ній вказується залишок з суми 4.20 грн. (рахунок на одну особу). Щодо відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), то така довідка була сформована як деталізована з історією змін адвокатом Бідак О.О. В долученій інформаційній довідці зазначається що це інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта. Відтак, інформаційна довідка подана з врахуванням архівної складової. Апелянт вважає, що подав повний пакет документів, і не було жодних підстав для відмови у поверненні йому зайво оплачених коштів.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням норм законодавства, на підставі повно встановлених обставин справи. Доводи апеляційної скарги, на його переконання, є безпідставними. Посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін. Крім того, відповідач наголосив суду про пропуск шестимісячного строку звернення до суду позивачкою, так як позовні вимоги заявлені за період з 27.06.2024, а до суду з позовом позивачка звернулась 03.11.2025.
Обставини справи, які встановив суд першої інстанції та перевірив суд апеляційної інстанції
27.06.2024 ОСОБА_1 уклала договір купівлі-продажу квартири, на підставі якого придбала нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 . Перед посвідченням договору купівлі-продажу квартири нотаріусом позивачка сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції придбання нерухомого майна у сумі 20980 грн. (на бюджетний рахунок управління Державної казначейської служби), що підтверджується квитанцією від 27.06.2024 №ПН4928.
Позивачка стверджує, що помилково сплатила збір у сумі 20980 грн., оскільки 27.06.2024 вперше придбала житло, тому на підставі пункту 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" вона була звільнена від сплати з цієї операції збору у розмірі 1% від вартості квартири.
Уповноважена представниця позивачки звернулася до територіального органу ПФУ із заявою від 15.10.2025, просила повернути ОСОБА_1 помилково сплачений збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості об`єкту нерухомого майна в сумі 20980 грн. В цій заяві вказала, що придбала житло вперше. До цієї заяви додала копії таких документів: 1) договору купівлі-продажу квартири; 2) паспорта та РНОКПП позивачки; 3) довідку про невикористання житлових чеків; 4) квитанції про оплату збору; 5) копія витягу з реєстру; 6) ордер.
ГУ ПФУ у Львівській області скерувало заявнику відмову, оформлену листом від 23.10.2025 №1300-5504-8/141397, обґрунтовану таким чином:
з 26.09.2020 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 р. №866 "Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій". Зокрема, з 26.09.2020 визначено, що відповідно до підпунктів "б", "в" і "г" пункту 15-2 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій №1740 від 03.11.1998, збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:
б) право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";
в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Повідомило, що умовою звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна є відсутність факту придбання житла, зокрема як частки в спільному майні подружжя, що не підтверджено наданими документами.
ГУ ПФУ зазначило, що долучена до заяви довідка АТ "Ощадбанк" ТВБВ № 10013/0196 від 10.10.2025 № 111.196-48/1327 містить інформацію про те, що на прізвище ОСОБА_1 не відкривались приватизаційні депозитні рахунки за номінальною вартістю житлового чека за адресою квартири: АДРЕСА_2 , яку позивачка придбала згідно з договором купівлі-продажу квартири від 27.06.2024 № 3647.
Отже, оскільки позивачкою не долучено даних про невикористання житлових чеків для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду, що охоплюють період з 1992 року та мають бути надані з усіх місць проживання з 1992 року по дату укладення договору купівлі-продажу та відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, тому немає підстав для формування Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету.
Норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини
Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР від 26.06.1997 (далі - Закон № 400/97). Відповідно до статті 6 Закону № 400/97 Кабінет Міністрів України протягом двох тижнів після дня опублікування цього Закону повинен прийняти рішення, спрямовані на виконання цього Закону, та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Постановою №1740 від 03.11.1998 Кабінет Міністрів України затвердив Порядок сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій (далі Порядок №1740).
Законом України від 15.07.1999 № 967-XIV «Про внесення змін до Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», що набрав чинності 19.08.1999, статтю 1 Закону №400/97, що визначає перелік платників збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, доповнено пунктом 9 такого змісту:
« 9) підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення першої групи основних фондів згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Аналогічні за змістом норми передбачені пунктом 15-1 Порядку №1740.
Пунктом 18 Порядку №1740 визначено, що облік сум збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій ведеться відповідно до законодавства. Повернення помилково або надміру сплачених сум збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій здійснюється у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання, щодо повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Відповідно статті 45 Бюджетного кодексу України:
- казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій (частина перша);
- перелік податків і зборів та інших доходів бюджету згідно з бюджетною класифікацією в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а також загальні вимоги щодо обліку доходів бюджету визначаються Кабінетом Міністрів України (частина сьома).
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, розробленим на виконання статей 43, 45, 78 та 112 Бюджетного кодексу України та затвердженим наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787 (далі Порядок №787).
Відповідно до пункту 5 глави I Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.
Заява про повернення коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню (крім повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), із обов`язковим зазначенням інформації в такій послідовності: найменування платника (суб`єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (для фізичної особи за її згодою), причина повернення коштів з бюджету, найменування та місцезнаходження банку, в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності).
Разом із заявою про повернення коштів з бюджету платником подається до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, оригінал або копія документа на переказ, або паперова копія електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
У заяві платник може визначити довірену особу для отримання коштів, що мають бути повернені йому з бюджету. У такому разі до заяви про повернення коштів з бюджету додаються довіреність на отримання коштів довіреною особою, засвідчена згідно з вимогами Цивільного кодексу України, та копія паспорта довіреної особи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106 затверджені деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, в тому числі затверджено перелік кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Відповідно до цього переліку контроль за справлянням надходжень за кодом бюджетної класифікації 24140500 закріплено за органами Пенсійного фонду України. Збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції придбання нерухомого майна сплачується платника податку на бюджетні рахунки місцевих органів Державної казначейської служби України за місцезнаходженням майна за кодом бюджетної класифікації 24140500.
Позиція суду апеляційної інстанції
Суд апеляційної інстанції, перевіряючи в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність і обґрунтованість рішення, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на такі мотиви:
Вирішуючи питання щодо дотримання позивачкою строків звернення до суду з цим позовом суд керується такими мотивами:
ні Закон України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування", Бюджетний кодекс України, а також прийняті на їх реалізацію Порядки №1740 та №787 не встановлюють строку, протягом якого особа, що помилково чи надміру сплатила кошти до бюджету, вправі звернутися до контролюючого органу з приводу повернення такого платежу. Предметом цього спору є відмова ПФУ за наслідками розгляду заяви позивачки про повернення помилково сплаченого збору, відтак суд вважає, що обрахунок шестимісячного строку на звернення до адміністративного суду з цим позовом слід розпочинати з дня, наступного за днем, коли ОСОБА_1 дізналася про відмову контролюючого органу задовольнити її прохання про повернення з бюджету зайво/помилково сплаченого нею збору, а не від дати договору купівлі-продажу квартири. З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що позивачка звернулася до суду в межах встановленого КАС України строку звернення до суду, а тому підстав для залишення її позову без розгляду немає; відповідні аргументи апелянта є помилковими.
Аналіз наведених норм права дозволяє зробити такі висновки щодо їх застосування до спірних правовідносин:
1) Законом № 400/97-ВР та Порядком №1740 визначено, що з 19.08.1999 фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. Об`єктом оподаткування цим збором є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу, а ставка цього збору становить один відсоток від вартості майна;
2) законодавець встановив виняток для двох категорій громадян, виключивши їх з переліку платників збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна: - які придбавають житло вперше; - які придбавають житло, перебуваючи на черзі на одержання житла;
3) Закон №400/97-ВР та Порядок №1740 безпосередньо не визначають процедуру повернення помилково/надміру сплаченого збору, а відсилають до порядку, встановленого Бюджетним кодексом України та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання, щодо повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, - тобто до Порядку №787;
4) відповідно до Порядку №787 та Постанови КМУ №106 органи ПФУ мають повноваження сформувати подання (висновок) про повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій придбання нерухомого майна, оскільки саме вони контролюють його справляння до бюджету.
Водночас суд враховує, що реалізація громадянами, котрі вважали себе звільненими від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій придбання нерухомого майна на підставі пункту 9 частини першої статті 1 Закону № 400/97, від дати набрання цією нормою чинності до 26.09.2020 здійснювалася лише в судовому порядку:
по-перше, Закон №400/97-ВР та прийнятий на його реалізацію Порядок №1740 не деталізували, які саме операції вважаються «придбанням вперше» нерухомого майна для цілей звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій придбання нерухомого майна;
по-друге, з 1999 до 26.09.2020 в Україні не існувало дієвої процедури підтвердження факту придбання житла вперше. Порядок № 1740 визначив, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. При цьому Порядок №1740 не визначав, хто та у який спосіб може прийняти рішення про те, що фізична особа придбаває майно вперше та, відповідно, не є платником збору з цієї операції. Адміністративна практика підтвердження факту придбання громадянами житла вперше органами ПФУ відсутня. Тому громадяни, які придбавали житло вперше, спочатку сплачували збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, - щоб уникнути відмови у вчиненні відповідної нотаріальної дії, - а після нотаріального посвідчення договору зверталися про повернення витрачених на сплату збору коштів як помилково сплачених. Територіальні органи ПФУ, що контролюють сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, послідовно відмовляли громадянам у поверненні коштів, посилаючись на відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно.
Суди в цій категорії спорів послідовно задовольняли позови громадян, що стверджували, що придбали житло вперше. Так, суди зобов`язувати органи ПФУ сформувати подання про повернення помилково сплаченого збору з метою подальшого скерування цього подання в територіальні органи Державного казначейства України для повернення громадянину коштів, аналогічну правову позицію зайняв і Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду. Мотиви судових рішень зводилися до того, що відсутність законодавчого механізму довести обставину придбання житла вперше на стадії нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири змушує людину сплатити цей збір, інакше їй відмовлять у вчиненні згаданої нотаріальної дії. Надалі органи ПФУ, котрі не мають достовірного законодавчого механізму перевірки твердження про придбання житла вперше, відмовляють фізичній особі у видачі подання про повернення з бюджету помилково сплаченого збору. Суди відхиляли доводи ПФУ про відсутність відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше з тих мотивів, що саме держава повинна створити такий механізм, а не перекладати тягар його відсутності на фізичну особу, що не є платником збору на загальнообов`язкове пенсійне страхування.
Проте ситуація докорінно змінилася 26.09.2020, - коли набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», відповідно до якої затверджено такі зміни, що вносяться до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій:
1. Пункт 15-2 доповнити підпунктами в і г.
в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
2. Пункт 15-3 доповнити абзацом такого змісту:
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах в і г пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 15-2 Порядку №1740 в новій редакції визначено, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції придбання житла не сплачується, якщо:
1) право власності на житло отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (підпункт «б»);
2) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов (підпункт «г»);
3) особа придбаває житло вперше, що підтверджується (підпункт «в») такими документами:
- заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя),
- відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло;
- даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).
Якщо ж особа помилково сплатила збір при посвідченні договору купівлі-продажу майна, то вона може подати заяву до органу ПФУ заяву про повернення коштів з бюджету на підставі Порядку №787. Разом з тим, звертаючись після 26.09.2020 про повернення з бюджету помилково сплачених коштів, саме фізична особа повинна надати докази на підтвердження того, що помилилася, коли сплачувала збір. Отже, тепер заявник повинен надати органу ПФУ передбачені підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку №1740 документи на підтвердження того, що він придбав житло вперше. Суд не бачить підстав перекладати тягар доказування помилки особи на державу, котра з 26.09.2020 створила цілком доступний та дієвий механізм доказування цієї обставини (придбання особою житла вперше). Суд при прийнятті рішення на підставі частини п`ятої статті 242 КАС України враховує правові висновки Верховного Суду щодо застосування релевантних норм права, котрі висловлені касаційним судом у постанові від 25.11.2021 у справі №280/9714/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/101370556).
Оцінюючи подану ОСОБА_1 заяву на відповідність передбаченим підпунктом в) пункту 15-2 Порядку №1740 вимогам суд враховує, що до заяви від 15.10.2025 не було додано даних про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду, що повинні підтверджуватися довідками з усіх місць проживання (після 1992 року).
Щодо твердження представниці скаржника про те, що надана довідка про невикористання житлових чеків є належною та достатньою, то колегія суду зазначає наступне.
Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.1993 № 305 «Про випуск в обіг приватизаційних житлових чеків» та Положення про порядок відкриття приватизаційних депозитних рахунків за житловими чеками та здійснення з них платежів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 27.08.2000 № 179, з метою використання житлових чеків за їх призначенням в установах Ощадбанку України (далі - установа банку) відкриваються приватизаційні депозитні рахунки, на які зараховується повна номінальна вартість житлових чеків громадян. Для використання коштів приватизаційних депозитних рахунків громадянин України звертається до установи банку за місцем проживання, де знаходяться списки громадян, які складаються місцевими радами. Установи банку відкривають депозитний рахунок за номінальною вартістю житлового чека за наявності приватизаційного платіжного доручення, яке виписується органом приватизації. Облік операцій за депозитними рахунками в установах банку здійснюється за позабалансовими рахунками відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 11.09.2017 № 89. Отже, єдиним розпорядником інформації про залишки житлового чеку на відповідному позабалансовому рахунку є AT «Державний ощадний банк України», який надає інформацію про наявність/відсутність особи у списках на приватизацію.
Відповідно до пункту 20 «Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 (далі - Положення) документом, що підтверджує невикористання громадянином житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідка(и), видана(і) органом приватизації за попереднім(и) місцем(ями) проживання (після 1992 року), щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду (крім території проведення антитерористичної операції та тимчасово окупованої території).
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, як і суд першої інстанції, що надана представницею позивачки довідка АТ «ОЩАДБАНК» від 10.10.2025 №111.196-48/1327№98 підтверджує той факт, що ОСОБА_1 не числиться в списках громадян для використання коштів приватизаційних депозитних рахунків за номінальною вартістю житлового чека за однією адресою - АДРЕСА_2 . Проте ця довідка не підтверджує факту невикористання житлових чеків з усіх місць реєстрації позивачки за період з 1992 року по дату укладення договору купівлі-продажу. Крім того, позивачка не долучила ані до заяви ГУ ПФУ у Львівській областідо позову відомості про зареєстровані місця її проживання за вказаний період, або доказів того, що АДРЕСА_2 було її єдиним зареєстрованим місцем проживання за цей період.
Суд наголошує, що держава деталізувала законодавство, котре регламентувало підстави та процедуру звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. Зокрема, держава чітко визначила: 1) коло осіб, котрі в розумінні Закону №400/97-ВР вважаються такими, що придбавають житло вперше (до придбання житла особа не набувала права власності на інше житло в будь-який із перелічених способів: не приватизувала державний житловий фонд, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя); 2) перелік документів, котрі особа повинна зібрати та надати для підтвердження того, що вона вперше придбаває житло.
Твердження представниці скаржника про те, що «довідка отримується за актуальним місцем реєстрації заявника і в ній вказується інформація по особі» та те, що «в довідці з Ощадбанку враховується весь період життя заявника, і у випадку використання приватизаційних чеків за адресою, відмінною від місця реєстрації, в ній вказується залишок з суми 4.20 грн. (рахунок на одну особу)» є голослівною (нічим не підтвердженою).
З огляду на це, апеляційний суд погоджується висновком суду першої інстанції про те, поданий ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Львівській області пакет документів був недостатнім (некомплектним) для прийняття органом ПФУ позитивного рішення про повернення збору як помилково сплаченого.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки апеляційний суд визнав доводи апеляційної скарги помилковими та такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції, то апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на висновок по суті апеляційної скарги суд покладає понесені апелянтом судові витрати на нього.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року у справі № 380/21792/25 - без змін.
Понесені апелянтом судові витрати покласти на нього.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення постанови.
Головуючий суддя Р. М. Москаль
судді Т. М. Димарчук
П. І. Сало
Повне судове рішення складено 21.09.26