ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2026 року м. Одеса Справа № 916/3075/24(916/4945/25)
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лічман Л.В.,
судді Богатир К.В., Павленко Н.А.,
секретар судового засідання Пелешок Т.С.,
представники учасників справи в судове засідання не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Споживчого товариства ,,БУДОВА-МОРЕ"
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.04.2026 р., постановлену суддею Демешиним О.А.,
у справі № 916/3075/24(916/4945/25)
за позовом Дочірнього підприємства ,,МІРНИЙ."
до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АЛІЯІНВЕСТМЕНТС"; Споживчого товариства ,, БУДОВА-МОРЕ"; ОСОБА_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача-1 - розпорядник майна арбітражний керуючий Колмикова Тетяна Олександрівна,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю ,,ДП Мірний.",
про визнання недійсним правочину з підстав наявності ознак фраудаторності,
яка розглядається в межах справи № 916/3075/24
за заявою кредитора: Дочірнього підприємства ,,МІРНИЙ."
до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АЛІЯІНВЕСТМЕНТС"
про визнання банкрутом,
встановив:
10.02.2026 р. Споживчим товариством ,,БУДОВА-МОРЕ" подано до місцевого господарського суду заяву про відвід судді Демешина О.А. від розгляду даної справі.
Заява мотивована тим, що Споживчим товариством ,,БУДОВА-МОРЕ" письмово повідомлено суд про неможливість розгляду справи у зв`язку з тим, що ухвалу про відкриття провадження не направлено всім учасникам справи відповідно до ч.5 ст.176 ГПК України, а саме Товариству з обмеженою відповідальністю ,,ДП Мірний.".
Також в заяві вказано, що заявнику стало відомо про те, що, незважаючи на повідомлену обставину, суддя продовжив розгляд справи, порушивши принципи верховенства права та рівності усіх учасників судового процесу перед законом, що викликає сумніви в неупередженості або об`єктивності судді.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.02.2026 р. заявлений Споживчим товариством ,,БУДОВА-МОРЕ" відвід судді Демешину О.А. визнано завідомо безпідставним та необґрунтованим, заяву про відвід передано для визначення судді в порядку, передбаченому ч.1 ст.32 ГПК України.
Місцевий господарський суд вказав, що у судовому засіданні 03.02.2026 р. встановлено відсутність доказів належного повідомлення всіх учасників справи про розгляд справи, тому останній відкладено на іншу дату з метою виконання вимог ГПК України щодо належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце проведення судового засідання.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що, по-перше, з огляду на відсутність доказів належного повідомлення учасника справи про дату, час та місце судового засідання справа судом не розглядалась, рішення не ухвалювалось, а, по-друге, заявлений відвід є незгодою сторони з процесуальним рішенням суду, що за прямими приписами ч.4 ст.35 ГПК України не може бути підставою для відводу.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.02.2026 р. (суддя Мусієнко О.О.) відмовлено в задоволенні заяви Споживчого товариства ,,БУДОВА-МОРЕ" про відвід судді Демешина О.А. від розгляду справи.
13.02.2026 р. Споживче товариство ,,БУДОВА-МОРЕ" подало другу заяву про відвід судді Демешина О.А. від розгляду даної справі.
Заява мотивована тим, що 02.02.2026 р. до суду від представника Дочірнього підприємства ,,МІРНИЙ." надійшло клопотання про участь в усіх судових засіданнях в режимі відеоконференції, яке ухвалою від 03.02.2026 р. задоволено, незважаючи на невідповідність клопотання вимогам ч.2 ст.197 ГПК України щодо надання заявником доказів його направлення відповідачам.
На думку заявника, за правилами ч.4 ст.170 ГПК України суд мав повернути клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції без розгляду, однак не виконав вказаний припис, чим порушив принципи верховенства права та рівності усіх учасників судового процесу перед законом, що викликає сумніви в неупередженості або об`єктивності судді.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.02.2026 р., зокрема, відвід судді Демешину О.А. від розгляду справи визнано завідомо безпідставним та необґрунтованим, заяву про відвід передано для визначення судді в порядку, передбаченому ч.1 ст.32 ГПК України.
В цій ухвалі суд погодився з тим, що до клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції не додано доказів його надсилання відповідачам, однак повідомив, що: з боку суду не допущено будь-якого порушення прав сторін в господарському процесі; будь-яких підстав, які викликають сумніви у неупередженості або об`єктивності судді, заявлений відвід не містить; уникаючи надмірного формалізму, суд в даному випадку сприяв досягненню мети та завданню господарського судочинства, яке превалює над іншими міркуваннями в судовому процесі, та вжив розумних заходів для зменшення ризиків загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, що можуть виникнути в умовах воєнного стану; незгода сторони з процесуальним рішенням суду згідно з ч.4 ст.35 ГПК України не може бути підставою для відводу судді.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.02.2026 р. (суддя Найфлейш В.Д.) у задоволенні заяви Споживчого товариства ,,БУДОВА-МОРЕ" про відвід судді Демешина О.А. від розгляду справи відмовлено.
17.02.2026 р. Споживче товариство ,,БУДОВА-МОРЕ" подало третю заяву про відвід судді Демешина О.А. від розгляду даної справі.
Заява мотивована тим, що шляхом перевірки наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ДП Мірний." електронного кабінету в підсистемі ,,Електронний Суд" встановлено його відсутність станом на 17.02.2026 р. Таким чином, прийнявши 30.09.2024 р. у справі 916/3075/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ДП Мірний." як кредитора та 22.10.2024 р. визнавши кредиторські вимоги, а не повернувши заяву без розгляду за правилами ч.4 ст.170 ГПК України, суд порушив принципи верховенства права та рівності усіх учасників судового процесу перед законом, що викликає сумніви в неупередженості або об`єктивності судді.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.02.2026 р. визнано дії Споживчого товариства ,,БУДОВА-МОРЕ", які полягають у поданні в межах одного тижня 3 (трьох) завідомо безпідставних відводів, зловживанням процесуальними правами, заяву про відвід залишено без розгляду.
Місцевий господарський суд вказав, що: в даному випадку з боку суду не допущено порушення прав сторін та учасників справи в господарському процесі; будь-яких підстав, які викликають сумніви у неупередженості або об`єктивності судді, заявлений відвід не містить; уникаючи надмірного формалізму, суд сприяв досягненню мети та завданню господарського судочинства, яке превалює над іншими міркуваннями в судовому процесі; заявлений відвід є незгодою сторони з процесуальним рішенням суду, що за прямими приписами ч. 4 ст. 35 ГПК України не може бути підставою для відводу.
Також суд зазначив, що в межах одного тижня (з 10.02.2026 р. по 17.02.2026 р.) Споживче товариство ,,БУДОВА-МОРЕ" заявило 3 відводи судді Демешину О.А. від розгляду цієї справи, які на підставі приписів ч.4 ст.35 ГПК України є завідомо безпідставними, оскільки кожний базувався на незгоді сторони з процесуальними рішенням суду, в зв`язку з чим, керуючись ст.43 ГПК України, визнав дії сторони зловживанням процесуальними правами, залишив третю заяву про відвід без розгляду, попередив заявника, що за зловживання процесуальними правами, вчинення свідомих та цілеспрямованих дій з метою перешкоджання судочинству шляхом заявлення завідомо безпідставних відводів до заявника можуть бути в подальшому застосовані заходи процесуального примусу, передбачені ч.1 ст.135 ГПК України, в т.ч. стягнення штрафу.
20.04.2026 р. Споживче товариство ,,БУДОВА-МОРЕ" подало четверту заяву про відвід судді Демешина О.А. від розгляду даної справі.
В обґрунтування заяви вказано наступне.
У судовому засіданні у справі № 916/3075/24(916/4952/25), яке відбулося 15.04.2026 р., представник споживчого товариства, керуючись п.4 ч.1 ст.226 ГПК України, заявила клопотання про залишення позову без розгляду через неявку позивача в судове засідання. Зазначене клопотання залишено без задоволення.
Наступного дня, тобто 16.04.2026 р., на початку судового засідання у справі № 916/3075/24(916/4933/25) суддя Демешин О.А. об 11:37 повідомив, що від Дочірнього підприємства ,,МІРНИЙ." надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі представника. Натомість, як вбачається з картки руху клопотання, файл з текстом даного документа доставлено до ,,Електронного суду" 16.04.2026 р. об 11:45, а інформація про клопотання доставлена до ,,Електронного суду" лише о 12:27. Таким чином, станом на 11:37 суддя Демешин О.А. об`єктивно не міг знати про надходження від представника Дочірнього підприємства ,,МІРНИЙ." такого клопотання, проте знав про нього.
Зазначені обставини дають безумовні підстави вважати про існування позапроцесуальних відносин між суддею та Дочірнім підприємством ,,МІРНИЙ." та/або його представником, які суперечать Кодексу суддівської етики, а дії судді свідчать про наявність у нього прихильності до Дочірнього підприємства ,,МІРНИЙ." та упередженого ставлення до інших учасників справ, які розглядаються у межах справи про банкрутство ТОВ ,,АЛІЯІНВЕСТМЕНТС".
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.04.2026 р. (суддя Демешин О.А.): визнано дії Споживчого товариства ,,БУДОВА-МОРЕ", які полягають у поданні четвертого завідомо безпідставного відводу, повторним зловживанням процесуальними правами; заяву Споживчого товариства ,,БУДОВА-МОРЕ" про відвід залишено без розгляду; за повторне зловживання процесуальними правами застосовано до Споживчого товариства ,,БУДОВА-МОРЕ" захід процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі 25000,00 грн; стягнуто зі Споживчого товариства ,,БУДОВА-МОРЕ" в дохід державного бюджету штраф у розмірі 25000,00 грн.
Ухвала мотивована наступним.
Четвертий відвід є черговою незгодою сторони з процесуальними діями, проте слід пояснити заявнику, що викладені в заяві про відвід судді обставини взагалі не відповідають дійсності, тобто є вочевидь вигаданими, що в сучасних умовах широкого використання програмно-апаратних комплексів легко перевіряється будь-яким співробітником суду.
Так, як свідчать відомості з комп`ютерної програми ,,Діловодство спеціалізованого суду", клопотання Дочірнього підприємства ,,МІРНИЙ." про проведення судового засідання без участі представника фактично отримано судом 16.04.2026 р. о 08:01, а відділ документального забезпечення (канцелярія) приступив до його реєстрації 16.04.2026 р. о 09:16 та на підставі Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України негайно передав клопотання судді. Ці обставини підтверджуються довідкою технічного адміністратора від 23.04.2026 р.
З огляду на викладене, висновок заявника щодо того, що суддя Демешин О.А. об`єктивно не міг знати про надходження від представника Дочірнього підприємства ,,МІРНИЙ." клопотання про проведення судового засідання без участі представника позивача є хибним, безпідставними та вигаданим.
Крім того, заявлений відвід фактично мотивовано незгодою з процесуальним рішенням суду в двох інших справах № 916/3075/24(916/4952/25) та № 916/3075/24(916/4933/25), що за прямими приписами ч.4 ст.35 ГПК України не може бути підставою для відводу.
Також суд вказав, що: з його боку не допущено порушення прав учасників справи в господарському процесі; будь-яких підстав, які викликають сумніви у неупередженості або об`єктивності судді, заявлений відвід не містить; відвід базується на хибних та безпідставних припущеннях заявника; незгода сторони з процесуальним рішенням суду в двох інших справах не може бути підставою для відводу.
Таким чином, відвід, заявлений Споживчим товариством ,,БУДОВА-МОРЕ", знову є завідомо безпідставним, а дії сторони - повторним зловживанням процесуальними правами.
Окремо суд зауважив, що вже визнавав дії сторони зловживанням процесуальними правами та попереджав про можливі процесуальні наслідки за повторне чи неодноразове зловживання процесуальними правами, проте заявник проігнорував попередження суду та продовжив вчиняти свідомі та цілеспрямовані дії з метою перешкоджання здійсненню судочинства та недопущення розгляду судом справи по суті, з огляду що слід заяву про відвід залишити без розгляду на підставі ст.43 ГПК України та застосувати до заявника заходи процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 25000,00 грн згідно з ч.2 ст.135 ГПК України.
Не погодившись з постановленою ухвалою, Споживче товариство ,,БУДОВА-МОРЕ" подало апеляційну скаргу, в якій просить: скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.04.2026 р. у справі № 916/3075/24(916/4945/25); розгляд апеляційної скарги здійснювати за участю апелянта.
В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що:
- жодна обставина, на яку обґрунтовано посилався апелянт в заявах про відвід, не оцінювалась судом, що підтверджується змістом судових рішень;
- заявлені відводи не є безпідставними та не можуть вважатися незгодою з процесуальними рішеннями суду;
- у довідці технічного адміністратора від 23.04.2026 р., на відомості якої містяться посилання в оскаржуваній ухвалі, не вказано інформацію про те, коли саме судді передано клопотання про проведення судового засідання без участі представника;
- одним з ключових елементів для застосування штрафу, передбаченого ст.135 ГПК України, є мета заявника відводів у вигляді перешкоджання судочинству, проте подання відводів не призвело та не могло призвести до перешкоджання судочинству шляхом затягування розгляду справи, оскільки перші три відводи подавалися в період з 13 по 17 лютого 2026 р., в той час як ухвалою суду від 03.02.2026 р. розгляд справи призначено на березень 2026 року. Крім того, четвертий відвід заявлено 20.04.2026 р., у той час як ухвалою суду призначено розгляд справи на травень 2026 р.;
- всього ухвалено 14 судових рішень у різних справах, по кожній з яких до скаржника застосовано штраф у розмірі 25000,00 грн. Загальна сума штрафів становить 350000,00 грн, що перевищує максимальний розмір, встановлений ч.2 ст.135 ГПК України;
- кошти, якими володіє апелянт, є коштами його пайовиків, спрямованими на будівництва житлових будинків, тому стягнення 350000,00 грн штрафів може призвести до неспроможності виконання зобов`язань перед пайовиками, та, відповідно, до банкрутства споживчого товариства.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 р., зокрема: відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Споживчого товариства ,,БУДОВА-МОРЕ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.04.2026 р. у даній справі; встановлено учасникам справи строк для подачі відзивів на апеляційну скаргу до 04.06.2026 р.
Колегія суддів зазначає, що, незважаючи на закінчення встановленого судом строку, відзиви на апеляційну скаргу учасниками справи не подано.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2026 р.: призначено до розгляду в судовому засіданні справу № 916/3075/24(916/4945/25) за апеляційною скаргою Споживчого товариства ,,БУДОВА-МОРЕ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.04.2026 р.; повідомлено учасників справи про те, що засідання відбудеться 29.07.2026 р.; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснити в розумний строк.
Судове засідання, призначене на 29.07.2026 р., не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Богатиря К.В. у плановій щорічній відпустці у період з 13.07.2026 р. по 07.08.2026 р. включно, в зв`язку з чим секретарем судового засідання складено відповідну довідку.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2026 р., постановленою після виходу судді Богатиря К.В. з відпустки, повідомлено учасників справи про судове засідання, яке відбудеться 14.09.2026 р.
10.09.2026 р. від Споживчого товариства ,,БУДОВА-МОРЕ" надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника, в якому повідомляє, що підтримує апеляційну скаргу в повному обсязі.
В засідання апеляційного господарського суду 14.09.2026 р. представники учасників справи не з`явились. Про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставлення ухвал до електронного кабінету та доказами направлення поштою ухвал з повідомленням про судовий розгляд.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм процесуального права, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Неприпустимість зловживання процесуальними правами відповідно до ч.3 ст.2 ГПК України віднесено до основних засад (принципів) господарського судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
У ч.5 ст.13 ГПК України передбачено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
Частина 2 ст.42 ГПК України містить невичерпний перелік обов`язків учасників справи та передбачає, що вони зобов`язані виконувати також інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, процесуальним законом на осіб, які беруть участь у господарській справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.
Добросовісність необхідно розуміти як реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом.
Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони правовідносин, зокрема процесуальних.
Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
За змістом ч.2 ст.43 ГПК України законодавець вважає зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства.
Тлумачення норм ч.2 ст.43 ГПК України у сукупності з нормою ч.1 ст.2 ГПК України дозволяє визначити зловживання процесуальними правами як процесуальні дії, які, хоча й відповідають визначеній законом процесуальній формі, але чиняться на шкоду справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенню судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляду інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, а, отже, всупереч меті ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Приписи ст.43 ГПК України спрямовані на дієвий захист правосуддя від недобросовісного використання процесуальних механізмів, тож їх мета полягає не в обмеженні права на суд, а у забезпеченні того, щоб судова процедура використовувалася відповідно до її функціонального призначення - для вирішення реального юридичного спору та захисту порушених прав/інтересів осіб.
Водночас будь-яке обмеження доступу до суду повинно: переслідувати легітимну мету; бути пропорційним; не порушувати саму сутність права на судовий захист, зокрема не створювати надмірних або свавільних процесуальних бар`єрів.
У кожному конкретному випадку, вирішуючи питання відповідальності за зловживання процесуальними правами, суд має розмежувати добросовісне використання процесуальних прав і зловживанням ними. При цьому недобросовісність при реалізації свого права - оціночна категорія і суд повинен оцінювати правову ситуацію у справі в цілому, а не окремо ставлення сторін до спору і процедури судочинства.
Також потрібно зауважити, що судовий розсуд у цій сфері є юридично обмеженим і повинен реалізовуватися добросовісно; мотивовано; пропорційно; для досягнення мети судочинства та з дотриманням стандартів справедливого суду; з належним обґрунтуванням наявності саме зловживання процесуальними правами.
Крім того, слід ураховувати, що зловживання процесуальними правами порушує не лише приватні інтереси іншої сторони, але й загрожує належному порядку здійснення правосуддя, а відсутність у суду ефективних механізмів реагування на очевидне процесуальне зловживання могла б поставити під загрозу: принцип розумних строків судового розгляду; ефективність правосуддя; рівність учасників процесу; авторитет судової влади; право інших осіб на справедливий суд.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.43 ГПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Поняття ,,завідомо безпідставного відводу" не має законодавчого визначення, а, отже, носить оціночний характер.
При застосуванні процесуальних наслідків зловживання процесуальними правами суд повинен встановити очевидність недобросовісної мети, явну непропорційність використання процесуальних механізмів та суперечність поведінки учасника завданню судочинства. У цьому аспекті особливого значення набуває принцип добросовісності як фундаментальна засада процесуального права.
Такі висновки щодо застосування норм процесуального права зроблено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2026 р. у справі № 910/10837/25.
Згідно зі ст.131 ГПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.132 ГПК України заходом процесуального примусу є штраф.
У ч.2 ст.135 ГПК України визначено, що у випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов`язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд, з урахуванням конкретних обставин, стягує в дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від п`яти до п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вже зазначено вище, оскаржуваною ухвалою визнано дії Споживчого товариства ,,БУДОВА-МОРЕ" повторним зловживанням процесуальними правами, в зв`язку з чим заяву про відвід залишено без розгляду та стягнуто із заявника 25000,00 грн штрафу в порядку вжиття заходів процесуального примусу, з чим апеляційний господарський суд погоджується, виходячи з такого.
Оцінюючи те, чи були усі заявлені відводи завідомо безпідставними, а, відтак, і те, чи діяло Споживче товариство ,,БУДОВА-МОРЕ" добросовісно, або ж його поведінка мала на меті зловживання процесуальними правами задля досягнення цілей, які суперечать завданню господарського судочинства, колегія суддів, перш за все, дослідила у сукупності обставини щодо можливості виникнення у сторони сумнівів в неупередженості або об`єктивності судді, тобто існування підстав для заявлення відводу згідно з п.5 ч.1 ст.35 ГПК України.
Стаття 14 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI черговий з`їздом суддів України 22.02.2013 р., на яку посилається заявник у четвертому клопотанні про відвід, передбачає, що: суддя не має допускати позапроцесуальних взаємовідносин з учасниками судового процесу у справі, що перебуває у його/її провадженні. Суддя має уникати поведінки, що може викликати сумнів чи створити враження про наявність у судді прихильності чи упередженого ставлення до учасників справи чи їх представників.
Споживче товариство ,,БУДОВА-МОРЕ", заявляючи відводи, послалось на те, що:
1) ухвалу про відкриття провадження суд не направив Товариству з обмеженою відповідальністю ,,ДП Мірний.";
2) не повернуто без розгляду клопотання Дочірнього підприємства ,,МІРНИЙ." про участь в усіх судових засіданнях в режимі відеоконференції, до якого не додано доказів його направлення відповідачам;
3) у рамках основної справи про банкрутство прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ДП Мірний." як кредитора та визнано кредиторські вимоги, в той час як названа особа не зареєструвала електронний кабінет;
4) суддя Демешин О.А. об`єктивно не міг знати про надходження від представника Дочірнього підприємства ,,МІРНИЙ." клопотання про проведення судового засідання у справі № 916/3075/24(916/4933/25) без участі представника, проте знав про нього.
Зміст ухвал місцевого господарського суду, постановлених за наслідками розгляду заяв про відвід, свідчить про те, що суддя Демешин О.А. не заперечив обставини, зазначені вище під №№ 1-3, проте зауважив, що з боку заявника має місце прояв надмірного формалізму, якого суд уникнув, та незгода з процесуальними рішеннями судді, яка не може бути підставою для відводу відповідно до ч.4 ст.35 ГПК України.
Надаючи оцінку дій судді не в частині їх законності, а на предмет того, чи свідчать вони про упередженість, апеляційний господарський суд вказує, що дія під № 1 та № 3 вчинена не в інтересах та в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ДП Мірний." відповідно, а дія під № 2 в інтересах Дочірнього підприємства ,,МІРНИЙ.", яке отримало право на участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Таким чином, усі процесуальні дій, які стали підставою для подачі перших трьох заяв про відвід, не вчинялись з метою надання певних переваг лише одному учаснику справи та у жодний спосіб не порушували права Споживчого товариства ,,БУДОВА-МОРЕ".
Крім того, всупереч існуючому обов`язку обґрунтувати та доказово підтвердити об`єктивні сумніви у безсторонності судді, а саме наявність певної особистої заінтересованості або прихильностей, уподобань стосовно одного з учасників справи, заявник відводів вдався до оцінки поведінки судді при застосуванні норм процесуального права, взагалі не аналізуючи дії судді в аспекті його можливої упередженості.
Стосовно обставин, зазначених під № 4, то в цій частині будь-яких порушень з боку судді взагалі не було, адже наявна в матеріалах справи довідка технічного адміністратора від 23.04.2026 р. доводить те, що клопотання Дочірнього підприємства ,,МІРНИЙ." про проведення судового засідання без участі представника зареєстрована відділом документального забезпечення ще о 09:23, тобто на момент повідомлення суддею об 11:37 з приводу надходження цього клопотання він із законних джерел міг дізнатись про його подачу.
Враховуючи викладене, суд першої інстанцій, встановивши заявлення в межах одного тижня трьох необґрунтованих відводів судді Демешину О.А. та визнавши такі дії зловживанням процесуальними правами, цілком мотивовано визнав четвертий безпідставний відвід повторним зловживанням процесуальними правами та у зв`язку з недобросовісністю намірів сторони вжив по відношенню до неї захід процесуального примусу у вигляді штрафу, розмір якого визначено в межах, передбачених ч.2 ст.135 ГПК України.
Колегія суддів відхиляє довід про те, що суд першої інстанції не оцінив жодну з обставин, наведених у заявах про відвід, оскільки такі твердження скаржника суперечать змісту судових рішень, в тексті яких зазначено про те, чому допущені порушення (в разі їх наявності) не спричиняють відвід судді.
З приводу посилань апелянта на те, що заявлені відводи не є безпідставними та не можуть вважатися незгодою з процесуальними рішеннями суду, колегія суддів вказує, що під ,,небезпідставністю відводів" споживче товариство розуміє реальність виявлених ним порушень процесуального права, однак належним реагуванням на них мала бути подача апеляційної скарги на судове рішення, яке підлягає оскарженню, з включенням до неї на підставі ч.3 ст.255 ГПК України заперечень на ухвали, які не підлягають оскарженню, а не заявлення чисельних відводів без обґрунтування взаємозв`язку між допущеними порушеннями та сумнівами в упередженості судді.
Щодо відсутності у довідці технічного адміністратора від 23.04.2026 р., на відомості якої містяться посилання в оскаржуваній ухвалі, інформації про те, коли саме судді передано клопотання про проведення судового засідання без участі представника, апеляційний господарський суд повідомляє, що цей довід скаржника відповідає дійсності, проте не доводить ненадання в установленому порядку судді повідомленої ним інформації. При цьому, вказуючи на існування позапроцесуальних відносин між суддею та Дочірнім підприємством ,,МІРНИЙ." та/або його представником, заявник мав здійснити попереднє збирання доказової бази для підтвердження такого вагомого звинувачення, однак з невідомих причин не зробив цього, хибно заявивши безпідставний четвертий відвід, незважаючи на обізнаність стосовно можливих процесуальних наслідків.
Відносно тверджень заявника про те, що відводи не призвели та не могли призвести до перешкоджання судочинству шляхом затягування розгляду справи, колегія суддів вказує, що ймовірною метою заявлення відводів було не затягування розгляду справи, а усунення судді Демешина О.А. від розгляду справи, адже ним ухвалювались рішення на користь позивача в аналогічних справах. Домогтись такого усунення в законних спосіб заявник не міг, оскільки рішення в інших справах не може бути підставою для відводу за правилами ч.4 ст.35 ГПК України.
Окремо необхідно звернути увагу скаржника на те, що постановлення судом 14 ухвал у різних справах, по кожній з яких застосовано штраф у розмірі 25000,00 грн, не свідчить про перевищення максимального розміру штрафу, встановленого ч.2 ст.135 ГПК України, адже заходи процесуального примусу як наслідок повторного зловживання процесуальними права вживались в межах різних справ, тому проведені апелянтом арифметичні дії не мають достатніх правових та фактичних передумов.
Насамкінець апеляційний господарський суд відхиляє посилання апелянта на те, що стягнення 350000,00 грн штрафів може призвести до неспроможності виконання зобов`язань перед пайовиками, та, відповідно, до банкрутства споживчого товариства, оскільки норми ГПК України прямо не зобов`язують суд при вирішенні питання щодо застосування заходів процесуального примусу враховувати статус учасника справи, його відносини з учасниками (членами) та спроможність оплатити штраф. При цьому штраф, передбачений ч.2 ст.135 ГПК України, може бути стягнутий в розмірі від п`яти до п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на 2026 р. становить від 16640,00 грн до 166400,00 грн, з огляду на що визначення судом штрафу на рівні 25000,00 грн кореспондується із засадами справедливості та пропорційності.
Підсумовуючи викладене, апеляційний господарський суд констатує, що доводи, наведені в апеляційній скарзі, не мають наслідком зміну чи скасування оскаржуваної ухвали, яка постановлена Господарським судом Одеської області у відповідності до норм процесуального права, тому підлягає залишенню без змін.
Відповідно до вимог ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст.129,232,233,236,255,269,270,271,275,276,281-284 ГПК України, постановив:
Апеляційну скаргу Споживчого товариства ,,БУДОВА-МОРЕ" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.04.2026 р. у справі № 916/3075/24(916/4945/25) - без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Споживче товариство ,,БУДОВА-МОРЕ".
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, є остаточною та відповідно до ч.4 ст.135, п.2 ч.1 ст.287 ГПК України оскарженню не підлягає.
Повну постанову складено та підписано 18 вересня 2026 р.
Головуючий суддя Лічман Л.В.
Судді: Богатир К.В.
Павленко Н.А.