ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
21.09.2026 Справа № 910/6441/26
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_2 )
до Фізичної особи - підприємця Саржевської Аліни Валентинівни ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 )
про стягнення 96 032,00 грн
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Саржевської Аліни Валентинівни (далі - відповідач) про стягнення 96 032,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором про закупівлю товарів за кошти Державного бюджету України та інших джерел № 603 від 11.09.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
20.08.2026 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву, який 21.08.2026 зареєстрований в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
26.08.2026 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" відповідь на відзив, яка 26.08.2026 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
11.09.2025 між Військовою частиною НОМЕР_1 (далі - замовник) та Фізичною особою - підприємцем Саржевською Аліною Валентинівною (далі - постачальник) було укладено Договір про закупівлю товарів за кошти Державного бюджету України та інших джерел №603 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити замовникові товар спеціального призначення, зазначений у Специфікації (Додаток № 1 до договору), що є невід`ємною частиною цього договору, а замовник прийняти і оплатити товар. Найменування (номенклатура, асортимент, кількість) товару: складові частини для модернізації систем БПЛА (відеоприймачі та відеопередавачі) відповідно до Специфікації (Додаток № 1 до договору); за кодом ЄЗС ДК 021:2015:34730000-3 Частини повітряних і космічних літальних апаратів та вертольотів.
Відповідно до Специфікації (Додаток № 1 до Договору) загальна вартість товару складає 3 765 000,00 грн.
Згідно з п. 5.1 Договору постачальник зобов`язується здійснити поставку товару (у тому числі можлива поставка партіями) до 15.10.2025 за адресою замовника у м. Київ (конкретні реквізити, адреси поставки будуть повідомлені постачальнику безпосередньо перед поставкою товару).
Сторони у п. 5.4 Договору погодили, що датою поставки вважається дата фактичної передачі товару замовнику, що підтверджується Актами приймання-передачі, видатковою накладною та/або товарно-транспортною накладною.
Замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадках повної або часткової непоставки постачальником товару більше 10 календарних днів після кінцевого терміну поставки, встановленого договором (п. 7.4 Договору).
На виконання умов Договору відповідачем було поставлено, а позивачем прийнято товар загальною вартістю 3 491 000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №88 від 18.10.2025.
Іншу частину товару загальною вартістю 274 000,00 грн відповідачем поставлено не було, у зв`язку з чим 09.12.2025 позивач направив на електронну пошту постачальника Лист-повідомлення №1901/9918 від 09.12.2025, яким повідомив про розірвання Договору на підставі пунктів 6.2.1, 7.4, 12.4.
З огляду на порушення відповідачем умов Договору в частині повної та своєчасної поставки товару, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 22052,00 грн, штраф 7% у розмірі 19180,00 грн та штраф 20% у розмірі 54800,00 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Сторонами було погоджено обов`язок відповідача поставити товар до 15.10.2025.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що відповідачем було поставлено частину товару загальною вартістю 3 491 000,00 грн з порушенням погодженого сторонами строку поставки. Інша частина товару відповідачем поставлена не була.
Вказані обставини відповідачем не заперечуються.
Відповідно до частин 1, 2 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
З огляду на часткову непоставку товару більше 10 календарних днів після кінцевого терміну поставки, встановленого Договором, позивач повідомив відповідача про односторонню відмову від Договору на підставі пункту 7.4.
У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 7.1 Договору в разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором.
Згідно з пунктом 7.2.1 Договору за порушення строків, визначених п. 5.1 договору стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної ціни.
Відповідно до пункту 7.2.3 Договору у випадку розірвання договору в односторонньому порядку з ініціативи замовника у разі істотного порушення умов договору постачальником та інших випадках, встановлених договором або законом, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 20% від суми невиконаного зобов`язання.
Наданий позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтованими.
Судом також встановлено, що відповідачем прострочено поставку товару вартістю 274000,00 грн на строк, що перевищує 30 днів, у зв`язку з чим наявні підстави для нарахування штрафу в розмірі 7% вартості такого товару.
Окрім того, враховуючи непоставку частини товару та односторонню відмову позивача від Договору, суд вбачає підстави для стягнення з відповідача штрафу в розмірі 20% вартості непоставленого товару.
Наданий позивачем розрахунок штрафу є арифметично вірним, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині також визнаються судом обґрунтованими.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що не виконав зобов`язання у визначений Договором строк у зв`язку із виникненням обставин, які не залежали від волі відповідача, мали об`єктивний характер та істотно вплинули на можливість своєчасного виконання. Чинники, які спричинили прострочення поставку продукції: затримка виробником у Китайській Народній Республіці відвантаження продукції; дефіцит електронних компонентів; міжнародні торговельні обмеження, труднощі при здійсненні міжнародних розрахунків та погіршення стану здоров`я.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).
З наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.
За змістом статей 546, 549 Цивільного кодексу України неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.
Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.
Разом з цим, згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України, щодо зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін у справі, з урахуванням встановлених обставин справи, та не допускати фактичного звільнення відповідача від їх сплати без належних на те правових підстав.
При вирішенні питання про зменшення розміру неустойки суд виходить з того, що порушення відповідачем умов Договору не було грубим, оскільки прострочення поставки товару тривало 3 дні, а обсяг поставленого товару складає 92,7%. Окрім того, судом враховано відсутність доказів понесення позивачем збитків та настання для нього будь-яких інших негативних наслідків, зумовлених порушенням відповідачем умов Договору. Суд також приймає доводи відповідача щодо затримки товару виробником та дефіцит комплектуючих, що могло суттєво вплинути на виконання відповідачем своїх обов`язків.
З урахуванням викладеного, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру належних до стягнення з відповідача штрафів (7% та 20%) на 75%, у зв`язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає штраф у загальному розмірі 18 495,00 грн.
Таке зменшення суд вважає оптимальним в контексті балансу інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову, а відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають пеня в розмірі 22052,00 грн та штраф у розмірі 18495,00 грн.
У разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Саржевської Аліни Валентинівни ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) пеню в розмірі 22 052 (двадцять дві тисячі п`ятдесят дві) грн 00 коп., штраф у розмірі 18 495 (вісімнадцять тисяч чотириста дев`яносто п`ять) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 21.09.2026.
Суддя О.В. Нечай