УХВАЛА
21 вересня 2026 року
м. Київ
справа №380/16379/25
адміністративне провадження № К/990/32580/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Смоковича М.І., Жука А.В.,
перевірив касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправною,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправною.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 різниці між сумою індексації грошового забезпечення, що склалась у місяці підвищення доходу та розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року, з урахуванням вимог абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, за періоди з 01.03.2018 до 31.12.2022 та з 01.01.2024 до 20.06.2025. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 різницю між сумою індексації грошового забезпечення, що склалась у місяці підвищення доходу та розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року в сумі 4062,68 грн щомісячно, за періоди з 01.03.2018 до 31.12.2022 та з 01.01.2024 до 20.06.2025, в загальному розмірі 307409 (триста сім тисяч чотириста дев`ять) грн 45 коп, з урахуванням вимог абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 та із одночасною компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки та 2024-2025 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки та 2024-2025 роки, з урахуванням у їх складі індексації-різниці грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум, та із одночасною компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із прийнятим рішенням, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2026 року в задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року відмовлено.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року апеляційну скаргу повернуто заявникові.
Відповідач повторно подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстави пропуску строку звернення до суду.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2026 року визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві про поновлення строку апеляційного оскарження військової частини НОМЕР_1 . Відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження військової частини НОМЕР_1 . Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у цій справі.
25 травня 2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» відповідач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2026 рок у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2026 року касаційну скаргу повернуто заявникові.
15 червня 2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» відповідач повторно надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2026 рок у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2026 року касаційну скаргу повернуто заявникові.
13 липня 2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» відповідач утретє надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2026 рок у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2026 року визнано неповажними, зазначені військовою частиною НОМЕР_1 , підстави для поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2026 року у цій справі. Касаційну скаргу залишено без руху з підстави пропуску строку звернення до суду.
04 серпня 2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» відповідач надіслав до Верховного Суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження.
Заявник просив поновити строк на касаційне оскарження, посилаючись на те, що первинна касаційна скарга була подана своєчасно, однак її повернуто через несплату судового збору. З тих підстав повторно подану касаційну скаргу було повернуто ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2026 року. Скаржник зазначав, що військова частина не є розпорядником бюджетних коштів, а їх отримання для сплати судового збору залежить від фінансування вищого командування. Після надходження коштів касаційну скаргу було повторно подано без зайвого зволікання, що, на думку заявника, свідчить про вжиття ним усіх можливих заходів для реалізації права на касаційне оскарження.
З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає наступне.
Так, аналізуючи зазначені заявником підстави, які він вважає поважними причинами поновлення пропущеного процесуального строку, Судом установлено, що згідно з відомостями Автоматизованої системи документообігу суду відповідач вже неодноразово звертався до суду касаційної інстанції з касаційними скаргами, які йому повернуто ухвалами Верховного Суду від 11 червня 2026 року та 06 липня 2026 року на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.
Статтею 44 КАС України регламентовано обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Тому, виконання обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання касаційної скарги покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.
Верховний Суд звертає увагу, що заявник помилково пов`язує повернення попередніх касаційних скарг із несплатою судового збору, тоді як матеріали справи свідчать, що вони були повернуті на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Отже, наведені заявником обставини не відповідають фактичним підставам повернення касаційних скарг та не можуть бути визнані такими, що підтверджують існування об`єктивних і непереборних перешкод для своєчасного звернення до суду касаційної інстанції. Сам по собі факт повторного подання касаційної скарги після її повернення не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки повернення скарги є наслідком недотримання вимог процесуального закону, а не обставин, які не залежали від волі заявника.
Отже, неодноразове подання заявником неналежно оформлених касаційних скарг до Верховного Суду свідчить про формальний підхід при реалізації ним права на касаційне оскарження.
Відтак, враховуючи те, що інших поважних та об`єктивних причин для поновлення строку на касаційне оскарження заявником не зазначено, Верховний Суд дійшов висновку про неповажність наведених скаржником підстав для поновлення строку касаційного оскарження, а тому у задоволенні заяви про поновлення строку на касаційне оскарження необхідно відмовити.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
За таких обставин, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2026 року у цій справі.
Керуючись пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України, Верховний Суд
У Х В А Л И В:
1. Відмовити у задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправною.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2026 року у цій справі.
3. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
Судді С.А. Уханенко М.І. Смокович А.В. Жук