УХВАЛА
21 вересня 2026 року
м. Київ
справа №260/6591/24
адміністративне провадження №К/990/40044/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Титикалом Романом Сергійовичем, на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2026 року у справі №260/6591/24, за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області, за участю третіх осіб - члена Комітету з питань захисту прав людини Національної асоціації адвокатів України Гнатюк Тетяни Віталіївни, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області, за участю третіх осіб - члена Комітету з питань захисту прав людини Національної асоціації адвокатів України Гнатюк Тетяни Віталіївни, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 28 серпня 2024 року.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року позов задоволено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2026 року рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Титикалом Романом Сергійовичем, на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2026 року у справі №260/6591/24 повернуто особі, яка її подала.
26 серпня 2026 року до Суду Через підсистему «Електронний суд» надійшла повторна касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Титикалом Романом Сергійовичем, на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2026 року у справі №260/6591/24.
Суддя Верховного Суду Смокович М.І. з 24 серпня 2026 року до 18 вересня 2026 року перебував у відпустці, відповідно до наказу від 17 липня 2026 року №2258/0/5-26.
Суддя Верховного Суду Мацедонська В.Е. з 24 серпня 2026 року до 18 вересня 2026 року перебувала у відпустці, відповідно до наказу від 17 липня 2026 року №3788/0/5-26.
Питання про відкриття касаційного провадження за цією скаргою вирішується після повернення суддів Смоковича М.І., Мацедонської В.Е. з відпустки.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів із дня його проголошення.
У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється із дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.
З оскаржуваної постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду встановлено, що її було прийнято у відкритому судовому засіданні 16 червня 2026 року, повний текст якої виготовлено 06 липня 2026 року.
За таких обставин останнім днем строку на її касаційне оскарження є 05 серпня 2026 оку.
Касаційну скаргу направлено до Суду через підсистему «Електронний суд» 25 серпня 2026 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
У касаційній скарзі заявник порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження, обґрунтовуючи його тим, що в строк установлений законом, він вже звертався до Суду з касаційною скаргою, яку було повернуто Судом, та при цьому роз`яснено, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Також просить Суд урахувати, що повторно касаційну скаргу подано в найкоротші строки, без суттєвих затримок та зайвих зволікань після отримання копії ухвали про повернення касаційної скарги.
Судом установлено, що вперше касаційну скаргу було направлено до Суду через підсистему «Електронний суд» 04 серпня 2026 року, що підтверджується інформацією з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду». Водночас ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2026 року зазначену касаційну скаргу було повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.
Скориставшись правом на повторне звернення, 25 серпня 2026 року через підсистему «Електронний суд» позивачем вдруге направлено до Суду касаційну скаргу на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2026 року у справі №260/6591/24.
Отже, з огляду на встановлені обставини та норми чинного законодавства, враховуючи, що первинна касаційна скарга була подана у межах строку касаційного оскарження і скаржник повторно звернувся до касаційного суду без зайвих зволікань, Суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та наявність підстав для його поновлення.
За приписами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У касаційній скарзі скаржник посилається, зокрема, на наявність підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, та зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував:
- частину другу статті 40 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та неврахував висновку Верховного Суду щодо її застосування, викладеного у постановах від 05 березня 2026 року у справі №420/8326/23, від 17 жовтня 2024 року у справі №260/10589/23;
- статтю 242 КАС України та неврахував висновку Верховного Суду щодо її застосування, викладеного у постанові від 12 березня 2026 року у справі №460/27538/23;
- частину другу статті 77 КАС України та неврахував висновку Верховного Суду щодо її застосування, викладеного у постанові від 15 травня 2019 року у справі №826/8584/18;
- частину четверту статті 9, статтю 90 та статтю 242 КАС України та неврахував висновку Верховного Суду щодо їх застосування, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 лютого 2026 року у справі №160/6949/20, постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі №818/79/16, від 20 липня 2021 року у справі №287/129/170-а, від 19 січня 2022 року у справі №1140/2421/18, від 13 лютого 2025 року у справі №640/24773/20.
Щодо посилання скаржника на неправильне застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні статей 9, 77, 90, 242 КАС України та неврахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 12 березня 2026 року у справах №460/27538/23, від 15 травня 2019 року у справі №826/8584/18, від 24 лютого 2026 року у справі №160/6949/20, від 10 жовтня 2019 року у справі №818/79/16, від 20 липня 2021 року у справі №287/129/170-а, від 19 січня 2022 року у справі №1140/2421/18, від 13 лютого 2025 року у справі №640/24773/20, Суд зазначає, що вказані норми права є загальними, а правовідносини у цій справі та у справах №460/27538/23, №826/8584/18, №460/27538/23, №826/8584/18, №160/6949/20, №818/79/16, №287/129/170-а та №1140/2421/18 не є подібними. Суд апеляційної інстанції, застосовуючи ці норми при вирішенні цього спору, виходив з обставин безпосередньо цієї справи, що указує на неможливість застосування висновку Верховного Суду за результатом перегляду судового рішення у цій справі у подібних правовідносинах.
У решті доводи скаржника є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах відповідності висновку суду апеляційної інстанції на предмет застосування до спірних правовідносин частини другої статті 40 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», з урахуванням висновку щодо його застосування, викладеного у постановах Верховного Суду від 05 березня 2026 року у справі №420/8326/23, від 17 жовтня 2024 року у справі №260/10589/23.
Також у касаційній скарзі скаржник посилається на наявність підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, та указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування:
- частини другої статті 17, частин п`ятої, шостої статті 31, частини другої статті 40 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у взаємозв`язку із пунктами 26, 44 Положення №120 щодо того чи є достатнім формальне направлення кореспонденції за адресою робочого місця адвоката в Єдиному реєстрі адвокатів України за умов, коли право адвоката зупинено, за цією адресою він фактично не здійснює діяльності, листи ним не отримуються, а дисциплінарний орган має альтернативні способи комунікації;
- пункту 3 частини другої статті 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у взаємозв`язку зі статтями 57-59 Правил адвокатської етики, статті 34 Конституції України, статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме щодо того: 1) чи може саме по собі використання адвокатом ненормативної або різко емоційно забарвленої лексики у соціальній мережі бути достатньою підставою для висновку про порушення Правил адвокатської етики та наявність дисциплінарного проступку; 2) чи зобов`язаний дисциплінарний орган при вирішенні питання про наявність дисциплінарного проступку, пов`язаного з висловлюваннями адвоката у соціальній мережі, встановлювати та оцінювати зміст і спрямованість висловлювання, контекст його розміщення, характер та потенційну аудиторію, а також наявність у ньому правового нігілізму, агресії, ворожнечі, нетерпимості чи іншого конкретного порушення Правил адвокатської етики; 3) яким чином при вирішенні питання про дисциплінарну відповідальність адвоката за висловлювання у соціальній мережі мають співвідноситися вимоги Правил адвокатської етики та гарантоване статтею 34 Конституції України і статею 10 Конвенції право на свободу вираження поглядів; 4) чи повинно втручання у свободу вираження поглядів адвоката у формі застосування дисциплінарного стягнення оцінюватися з точки зору його необхідності та пропорційності, з урахуванням конкретного змісту, контексту та аудиторії відповідного висловлювання;
- частини другої статті 40 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», підпункту 5 пункту 40 Положення №120 та підпункту 2.3.17 Регламенту Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури щодо процесуальних наслідків втрати, не долучення або неповної передачі між органами адвокатського самоврядування належно та своєчасно поданих адвокатом пояснень, а також щодо законності дисциплінарного рішення, прийнятого без їх дослідження та урахування .
Отже, проаналізувавши зміст та доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку про необхідність відкриття касаційного провадження в справі з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Касаційна скарга за формою та змістом відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 248, 328, 329, 330, 334 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
1. Задовольнити клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Титикала Романа Сергійовича про поновлення строку на касаційне оскарження та поновити цей строк.
2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Титикалом Романом Сергійовичем, на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2026 року у справі №260/6591/24.
3. Витребувати із Закарпатського окружного адміністративного суду матеріали адміністративної справи №260/6591/24.
4. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
5. Установити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
6. Роз`яснити, що особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень. У разі доповнення чи зміни касаційної скарги особа, яка подала касаційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до касаційної скарги іншим учасникам справи, інакше суд не враховує такі доповнення чи зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: Судді: О.Р. Радишевська В.Е. Мацедонська М.І. Смокович