Справа №: 398/4126/26
провадження №: 2/398/3932/26
РІШЕННЯ
Іменем України
"17" вересня 2026 р. м. Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді Москалик В. В.,
з участі секретаря судового засідання Ситник І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Ковальова Тетяна Юріївна до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Українська гірнича компанія» про визнання трудових відносин припиненими та стягнення належних при звільненні виплат,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Ковальової Т.Ю., звернувся до Олександрійського міськрайонного суду з позовною заявою до ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Українська гірнича компанія» про визнання трудових відносин припиненими та стягнення належних при звільненні виплат. В обґрунтування позову зазначає, що з Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України (довідка форми ОК-5) ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Українська гірнича компанія» з 2020 року на посаді електрослюсаря чергового та з ремонту устаткування 5 розряду. Позивач належним чином виконував свої трудові обов`язки до моменту призову на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 . Факт перебування у трудових відносинах з відповідачем підтверджується сплатою страхових внесків та наявністю відомостей у Реєстрі застрахованих осіб Пенсійного фонду України, починаючи з 2020 року. При цьому наказ про прийняття на роботу, трудовий договір та інші кадрові документи у позивача відсутні, оскільки зберігаються у відповідача. З огляду на це факт виникнення та існування трудових відносин підтверджується наразі даними Реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України та підлягає додатковому підтвердженню документами, які перебувають у володінні Відповідача та підлягають витребуванню судом. Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «НВП «Українська гірнича компанія» зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . З березня 2022 року Позивач проходив військову службу під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 . У зв`язку з проходженням військової служби та набранням чинності Законом України № 2352-ІХ від 01 липня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким було внесено зміни до статті 119 КЗпП України, починаючи з 19 липня 2022 року за працівниками, призваними на військову службу під час мобілізації, зберігалися місце роботи та посада без збереження середнього заробітку. У зв`язку з цим нарахування та виплата заробітної плати позивачу відповідачем були припинені з серпня 2022 року. Разом з тим припинення нарахування та виплати заробітної плати не свідчить про припинення трудових відносин між сторонами. Наказ про звільнення позивача відповідачем не видавався, запис про припинення трудових відносин до трудової книжки не вносився, а трудовий договір не був припинений. З огляду на що, 28 січня 2026 року Позивач, керуючись ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю (КЗпП) України, подав Відповідачу письмову заяву про звільнення за власним бажанням із визначенням дати припинення трудового договору - 05 лютого 2026 року. Однак, згідно трек-номеру повернуто відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання. Тобто, у визначений законом строк (05.02.2026) відповідач трудовий договір не розірвав, наказу про звільнення не видав, розрахункових документів та трудової книжки не надав, а також не провів із позивачем повного розрахунку. Просить визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Українська гірнича компанія» з 05 лютого 2026 року на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України у зв`язку із звільненням з посади за власним бажанням. Зобов`язати ТОВ «Наукововиробниче підприємство «Українська гірнича компанія» внести до трудової книжки запис про звільнення ОСОБА_1 . Стягнути з ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Українська гірнича компанія» на користь ОСОБА_1 всі належні при звільненні виплати, у тому числі заборгованість із заробітної плати (у разі її наявності), грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки та середній заробіток за час затримки проведення остаточного розрахунку при звільненні.
Ухвалою судді від 10.07.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
10.08.2026 представник позивача направила заяву про збільшення позовних вимог, відповідно якої просила пункт 4 позовної заяви ОСОБА_1 викласти в наступній редакції: стягнути з ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Українська гірнича компанія» на користь ОСОБА_1 кошти в загальному розмірі 126 753,37 грн, з яких: 18 551,06 грн - грошова компенсація за 37 календарних днів невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки; 108 202,31 грн - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.02.2026 до 10.08.2026 включно.
Представник позивача в судовому засіданні просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з підстав, заявлених в позові.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про місце і час судового розгляду повідомлявся належним чином, направив заяву про розгляд справи без участі.
Суд, заслухавши предстаника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов таких висновків.
Відповідно до наказу (розпорядження) керівника ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Українська гірнича компанія" М`ясникова О.Ф. № 29-к від 29.09.2020 про прийняття на роботу та особової картки працівника № 113 від 30.09.2020 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 30.09.2020 призначений на посаду електрослюсара чергового та з ремонту устаткування 5 розряду в ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Українська гірнича компанія" на дільницю з технічного обслуговування.
Відповідно до наказу керівника ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Українська гірнича компанія" М`ясникова О.Ф. № 10 від 03.03.2022 ОСОБА_1 увільнено з посади слюсара чергового та з ремонту устаткування дільниці технічного обслуговування з 03.03.2022 у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період проходження військової служби.
Заявою від 28.01.2026 ОСОБА_1 звернувся до директора ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Українська гірнича компанія" М`ясникова О.Ф. про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України з 05 лютого 2026 року, яка була направлена поштовою кореспонденцією 28.01.2026 за юридичною адресою товариства, цінним письмом з описом вкладення, накладка № 280[телефон приховано], згідно з трекінгом 16.02.2026 повернуто відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання.
Згідно з п. 4 ч.1 ст. 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39).
Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Згідно зі ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Зважаючи на те, що в заяві від 28.01.2026 ОСОБА_1 не зазначив поважних причин звільнення з роботи за власним бажанням саме з 05.02.206, суд дійшов висновку, що заява позивача про звільнення мала бути розглянута відповідачем та позивач звільнений в строк не пізніше, ніж два тижні з дати попередження працівника про розірвання трудового договору відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України. Отже, з урахуванням дати повернення поштового відправлення позивачу - 16.02.2026, ОСОБА_1 мав бути звільнений ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Українська гірнича компанія» за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України не пізніше 02 березня 2026 року.
Оскільки відповідач не надав суду доказів звільнення ОСОБА_1 в порядку і строки, передбачені законодавством, позивач належним чином, у визначеному законом порядку повідомив відповідача про намір припинити трудові відносини та звільнитися з роботи за власним бажанням, бездіяльність роботодавця щодо оформлення звільнення позивача порушує його трудові права, тому позов в частині визнання припиненими трудових відносин на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України та зобов`язання відповідача внести до трудової книжки запис про звільнення позивача підлягають задоволенню, з зазначенням дати звільнення - 02 березня 2026 року.
Згідно з довідкою ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Українська гірнича компанія» № 7 від 05.08.2026 ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата за весь період перебування у трудових відносинах з ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Українська гірнича компанія» з 30.09.2020 до 31.07.2022, яка була виплачена своєчасно, заборгованості (невиплаченої заробітної плати) за цей період немає.
Однак, відповідно до довідок ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Українська гірнича компанія» № 8 та № 9 від 05.08.2026 кількість невикористаних днів щорічної основної та додаткової відпусток ОСОБА_1 за весь період перебування у трудових відносинах становить 37 календарних днів (22 дні - щорічна основна відпустка, 15 днів - додаткова відпустка). Згідно з довідкою ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Українська гірнича компанія» № 10 від 05.08.2026 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 для виплати компенсації за невикористані дні відпусток становить 501,38 грн.
Отже, в порушення вимог ст. ст. 47, 116 КЗпП з позивачем не проведено кінцевий розрахунок із заробітної плати при звільненні. При цьому відповідач не надав суду докази на спростування зазначеного.
Так, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (ст. 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника (ч. 1 ст. 47 КЗпП).
При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (ст. 116 КЗпП).
Згідно з ч. 1 ст. 83 КЗпПУ у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) вказано, що під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню грошова компенсація за невикористані 22 календарних днів щорічної основної відпустки та 15 календарних днів додаткової відпустки у загальній сумі 18 551,06 грн (501,38 грн х 37 днів).
Щодо вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з моменту його звільнення і по день прийняття судом рішення, суд зазначає наступне.
У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців (ч. 1 ст. 117 КЗпПУ).
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17, за ст. 116 КЗпП на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, в разі невиконання обов`язку - наступає передбачена ст.117 КЗпП відповідальність.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у своїх висновках щодо застосування норм права про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні вказала, що середній заробіток за статтею 117 КЗпП за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати (справа №755/12623/19).
Суд встановив, що мало місце порушення законодавства про працю та у позивача виникло право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що в свою чергу відповідачем жодним чином не спростовано.
Конституційний Суд України в рішенні від 22.02.2012 № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 27 КЗпП роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно з висновком постанови Верховного Суду України від 29.01.2014 у справі за № 6-144ц13, нездійснення роботодавцем виплати належних звільненому працівникові сум у день звільнення (стаття 116 КЗпП) є підставою для стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що передбачено статтею 117 КЗпП. Після ухвалення судового рішення, видачі судового наказу про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП.
Суд встановив, що після звільнення ОСОБА_1 відповідач не провів з ним повного розрахунку.
При розрахунку суми середнього заробітку за час затримки виплати належних ОСОБА_1 сум при звільненні, суд виходить з того, що середній заробіток працівника відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).
Згідно з п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
У п. 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц зазначено, що відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП треба розраховувати з дня, наступного за днем, коли роботодавець мав здійснити розрахунок з працівником.
За період з 03.03.2026 до 10.08.2026 включно кількість робочих днів за п`ятиденним робочим тижнем відповідача складає 115 днів. Оскільки в розрахунковому періоді позивач не мав фактичного заробітку через увільнення у зв`язку з мобілізацією, розрахунок середньоденного заробітку проводиться з його посадового окладу (15 250,00 грн) за останні 2 місяці перед звільненням (січень 2026 р. - 22 робочих дні, лютий 2026 р. - 20 робочих днів): 15 250,00 грн. х 2 / 42 робочих дні = 726,19 грн.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів у розрахунковому періоді.
Отже, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача складає: 115 робочих днів затримки х 726,19 грн = 83 511,85 грн.
З огляду на наведене, суд, враховуючи компенсаційний характер відповідальності роботодавця, встановленої ст. 117 КЗпП, розмір несвоєчасно виплачених позивачеві відповідачем сум при звільненні, з метою захисту майнових прав працівника, вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки виплати сум при звільненні у розмірі 83 511,85 грн.
Верховним Судом у постанові від 07.10.2020 у справі № 523/14396/19 зазначено, що оскільки справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є обов`язком працівника, податковим агентом якого в силу закону виступає роботодавець, суд, задовольняючи вимоги про оплату праці, визначає суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що позивач на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, а тому на підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в дохід держави витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.
Керуючись ст. ст. 10-13, 76-83, 133, 137, 139, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Ковальова Тетяна Юріївна до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Українська гірнича компанія» про визнання трудових відносин припиненими та стягнення належних при звільненні виплат задовольнити частково.
Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Українська гірнича компанія» (код ЄДРПОУ 41171368) з 02 березня 2026 року на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України у зв`язку із звільненням за власним бажанням.
Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Українська гірнича компанія» (код ЄДРПОУ 41171368) внести до трудової книжки запис про звільнення з 02 березня 2026 року ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Українська гірнича компанія» (код ЄДРПОУ 41171368) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) кошти в загальному розмірі 102 062 (сто дві тисячі шістдесят дві) грн 91 коп., з яких: 18 551,06 грн - грошова компенсація за 22 календарних дня невикористаної щорічної основної відпустки та 15 календарних днів невикористаної додаткової відпустки, 83 511,85 грн - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.03.2026 до 10.08.2026 включно з утриманням із цих сум установлених законодавством України податків і зборів.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Українська гірнича компанія» (код ЄДРПОУ 41171368) в дохід держави судовий збір у сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 17.09.2026.
Суддя Вікторія МОСКАЛИК