Справа № 307/3119/25
П О С Т А Н О В А
Іменем України
07 вересня 2026 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючої - судді Кожух О.А.,
суддів - Мацунича М.В., Собослоя Г.Г.
за участі секретаря - Савинець В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 09 березня 2026 року (суддя Стецюк М.Д.) в справі №307/3119/25 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні, розпорядженні земельними ділянками, що перебувають у приватній власності,
в с т а н о в и в :
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2025 року ОСОБА_2 звернувся в Тячівський районний суд Закарпатської області з вказаним позовом, мотивуючи наступним.
22 жовтня 2018 року ОСОБА_2 набув прав власності на дві земельні ділянки - площею 0,25 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровим номером: [номер приховано]:01:009:0073, та площею 0,25 га із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровим номером: [номер приховано]:01:009:0025, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , земельні ділянки б/н.
Зазначив, що земельні ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:009:0025 та кадастровим номером [номер приховано]:01:009:0073 межують між собою та використовуються власником разом. Відхилення фактичного користування зазначених земельних ділянок на кадастровому плані від Б до В при їх дослідженні спеціалістами землевпорядної організації - не виявлено, що підтверджується висновком експерта за результатами проведення земельного-технічного дослідження від 22 травня 2025 року за номером 157/10.7/2025.
Вказав, що паркан з боку сусіднього землекористувача, відповідача ОСОБА_3 , на кадастровому плані від В до Г - на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:01:009:0073, тобто фактична межа земельної ділянки зміщена відносно межі, встановленої правовстановлюючими документами, в бік земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:009:0073 та знаходиться в її межах. Детальна схема зміщення наведена на малюнку 9 у висновку експерта за результатами проведення земельного-технічного дослідження від 22 травня 2025 року за номером 157/10.7/2025. Відстань зміщення фактичного землекористування сусідської земельної ділянки з боку ОСОБА_3 в бік земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:009:0073 відносно межі, встановленої правовстановлюючими документами, становлять в точці 14 - 4,76 м; в точці 15 - 4,74 м; в точці 16 - 4,83 м,; в точці 17 - 4, 93 м.
Позивач зазначає, що шляхом співставлення картографічних матеріалів, кадастрових планів у витягах з Державного земельного кадастру з результатами огляду встановлено, що єдиним землекористувачем, який межує з земельними ділянками позивача, та по межі якого розміщено будівлі та споруди є землекористувач - ОСОБА_3 - відповідач по справі. Питання, які ставились судовому експерту для збирання доказів про порушення відповідачем прав власності ОСОБА_2 у користуванні та розпорядженні зазначеними земельними ділянками - були саме самочинні забудови сусіднього землекористувача, відповідача ОСОБА_3 по всій лінії межування із земельними ділянками ОСОБА_2 та фактично розміщених на його земельних ділянках.
Вказав, що в досудовому порядку, мирним шляхом відповідач ОСОБА_3 відмовився усунути виявлені порушення землекористувача шляхом переміщення огорожі та господарських будівель на свою земельну ділянку, тому позивач змушений звернутись до суду для вирішення спору.
У своїх доводах позивач посилається на висновок судового експерта та вказує, що за результатами дослідження даних Державного земельного кадастру та інших наданих на дослідження судовому експерту матеріалів і співставлення їх з результатами огляду (натурального обстеження) земельних ділянок з кадастровими номерами [номер приховано]:01:009:0073, [номер приховано]:009:0025, з боку межі сусіднього землекористувача ОСОБА_3 розташований навіс для відпочинку та огорожа, яка проходить на відстані 4,19 - 4,93 м від межі земельних ділянок з кадастровими номерами [номер приховано]:01:009:0073 та [номер приховано]:01:009:0025 встановленої правовстановлюючими документами.
Судовим експертом зроблено висновки: що межі, розміри та площа земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:01:009:0073 та [номер приховано]:01:009:0025, за адресою: АДРЕСА_1 , - за фактичним користуванням не відповідають межам, розмірам та площі, вказаним у правовстановлюючих документах.
Позивач вважає, що висновки судового експерта є доказами виявлених позивачем перешкод у користуванні та розпоряджанні ним своїми земельними ділянками з кадастровим номерами [номер приховано]:01:009:0073 та [номер приховано]:01:009:0025 з боку сусідського землекористувача ОСОБА_3 - відповідача по справі, та є підставою для задоволення позовних вимог.
Позивач просив суд постановити рішення, яким зобов?язати відповідача, ОСОБА_3 , за свої кошти, усунути порушення прав власника суміжних земельних ділянок з кадастровим номерами [номер приховано]:01:009:0073, [номер приховано]:01:009:0025, що перебувають у власності ОСОБА_2 - шляхом демонтажу навісу для літнього відпочинку та переміщення або демонтажу огорожі, яка проходить на відстані 4,19 - 4,93 м від межі земельних ділянок, в такому порядку: в точці 14 - 4,76 м; в точці 15 - 4,74 м; в точці 16 - 4,83 м; в точці 17 - 4,93 м.: в точці 6 - 4,19 м; в точці 7 - 4,39 м; в точці 12 - 4,73 м; в точці 13 - 4,76 м, а також дотримуватися правил добросусідства. Стягнути судові витрати в розмірі 1211,20 гривень - судового збору, 18000 гривень за проведення судової експертизи та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 09 березня 2026 року позов задоволено частково.
Зобов?язано відповідача ОСОБА_3 за свої кошти, усунути порушення прав власника суміжних земельних ділянок з кадастровим номерами [номер приховано]:01:009:0073, [номер приховано]:01:009:0025, що перебувають у власності ОСОБА_2 - шляхом демонтажу навісу для літнього відпочинку та переміщення або демонтажу огорожі, яка проходить на відстані 4,19 - 4,93 м від межі земельних ділянок, в такому порядку: в точці 14 - 4,76 м; в точці 15 - 4,74 м; в точці 16 - 4,83 м; в точці 17 - 4,93 м.: в точці 6 - 4,19 м; в точці 7 - 4,39 м; в точці 12 - 4,73 м; в точці 13 - 4,76 м.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1211,20 грн. сплаченого судового збору та 18000 грн. витрат за проведення експертизи.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
В рішенні суд першої інстанції взяв до уваги висновок експерта № 157/10.7/2025 від 22 травня 2025 року та визнав доведеним те, що відповідачем було порушено права позивача, як власника земельних ділянок, на володіння, користування та розпорядження власними земельними ділянками; встановив, що саме відповідач самовільно зайняв частину земельних ділянок позивача та встановив на них навіс для відпочинку та огорожу.
Узагальнені доводи апеляційної скарги, позиція інших учасників справи
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Лозан Богдан Васильович, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 09.03.2026, та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_2 залишити без розгляду.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 зазначає, що його земельна ділянка не є суміжною із земельною ділянкою ОСОБА_2 , оскільки між такими ділянками є землі загального користування.
Вказує, що у висновку експерта вказано колишній кадастровий номер земельної ділянки, що належить відповідачу: 212448000:01:009:0021. А його право власності на земельну ділянку к.н.212448000:01:009:0032 зареєстровано 01.02.2022, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Вказує, що огорожу з сітки «рабиця» було встановлено відповідачем по існуючій межі, а тимчасовий навіс для відпочинку знаходиться на території позивача і належить позивачу. Зазначає, що на території відповідача є сарай та хлів, який побудований у 1991 році.
В апеляційній скарзі відповідач вказує, що судом першої інстанції не було взято до уваги поданий ним витяг про право власності відповідача ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 212448000:01:009:0032.
Стверджує, що експертне дослідження, зроблене на замовлення позивача, не проводилося на земельній ділянці ні відповідача, ні позивача, оскільки експертом не доведено площу накладення сформованих земельних ділянок за відомостями ДЗК, а лише вказано відстані від межі однієї земельної ділянки, на якій проводилося дослідження. У висновку експерта не вказано, що відповідач є власником земельної ділянки.
Вважає, що оскаржуване рішення суду постановлене з порушенням норм процесуального права, що призвело до неповного з`ясування обставин справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи, поданим документам та наданим доказам.
На вказану апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Білас Любов Вікторівна, подав відзив. Вважає рішення суду по суті позовних вимог законним та обґрунтованим. Просить змінити оскаржуване відповідачем рішення в частині розподілу судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, та стягнути з відповідача на користь позивача 50000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
Межі розгляду справи апеляційним судом та явка учасників
Суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України, переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Сторони та представник позивача в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином - повідомлення сторін підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень; судова повістка представнику позивача - адвокату Білас Л.В. була доставлена до її електронного кабінету. ОСОБА_4 подала до апеляційного суду заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності за наявними матеріалами та її відзивом на апеляційну скаргу. Колегія суддів, відповідно до ч. 2 ст 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності сторін та представника позивача.
Заслухавши суддю-доповідача, позицію представника апелянта - адвоката Лозан Б.В., який апеляційну скаргу підтримав, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла висновків, що скарга підлягає до задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №142180445 від 22 жовтня 2018 року, земельна ділянка кадастровий номер [номер приховано]:01:009:0073, площею 0,25 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташована за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 754473721244), зареєстрована в цілій частці за ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 22 жовтня 2018 року, посвідченого державним нотаріусом Тячівської державної нотаріальної контори Бенчак М. Т. та зареєстрованим у реєстрі за № 2-1204 (а.с.5).
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 142158778 від 22 жовтня 2018 року, земельна ділянка кадастровий номер [номер приховано]:01:009:0025, площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1601178221244), зареєстрована в цілій частці за ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 22 жовтня 2018 року, посвідченого державним нотаріусом Тячівської державної нотаріальної контори Бенчак М. Т. та зареєстрованим у реєстрі за № 2-1203 (а.с.6).
Відповідно до технічного паспорту на садибний житловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , який виготовлений 10 лютого 2017 року, замовником значиться ОСОБА_3 (а.с.49).
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 81432715 від 28 лютого 2017 року житловий будинок, за адресою АДРЕСА_1 зареєстрований в цілій частці за відповідачем ОСОБА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1184880921244) та розташований на земельній ділянці кадастровий номер [номер приховано]:01:009:0021 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с.50).
Згідно з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 02.12.2016 у справі №307/3690/15 було визнано недійсними і незаконними та виключено з Державного земельного кадастру відомості про формування земельної ділянки ОСОБА_3 , площею 0.20 га., за адресою: АДРЕСА_2 та присвоєння їй кадастрового номера [номер приховано]:01:009:0021. Визнано недійсною та скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0.20 га за адресою: АДРЕСА_2 кадастровий номер [номер приховано]:01:009:0021 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. (посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/63346632#)
Вказане рішення було залишено без змін увалою Апеляційного суду Закарпатської області від 05.04.2017.
Постановою Верховного Суду від 22.01.2020 рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 05 квітня 2017 року скасовано. У позові ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління Держгеокадастру у Тячівському районі Закарпатської області, Реєстраційна служба Тячівського районного управління юстиції Закарпатської області, про виключення відомостей з Державного земельного кадастру, про визнання недійсною та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку - відмовлено. (посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/87144338), а.с.146-154).
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №297758235 від 03.02.2022, який відповідачем було надано до суду першої інстанції, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:009:0032, площею 0,2 га, що розташована, за адресою АДРЕСА_1 на підставі державного акту та рішення Верховного Суду від 22.01.2020 в справі №307/3690/15 було зареєстровано в цілій частині за ОСОБА_3 . Згідно кадастрового плану земельної ділянки [номер приховано]:01:009:0032, за даними Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 01.02.2022 №НВ-740[телефон приховано], вона з трьох сторін межує із землями загального користування - від А до Б - АДРЕСА_1 , від Б до В - прохід, та від Г до А - прохід. Від В до Г земельна ділянка межує із землями ОСОБА_6 (а.с.60-61). Клопотання представника відповідача про приєднання до відзиву на позов цих документів суд першої інстанції залишив без розгляду (а.с.64-65).
Згідно висновку експерта №157/10.7/2025 від 22 травня 2025 року (земельно-технічне дослідження проведено на замовлення ОСОБА_2 , перед експертом ставилось три питання): 1. Межі, розміри та площа земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:01:009:0073 площею 0,2500 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , за фактичним користуванням не відповідають межам, розмірам та площі, вказаним у правовстановлюючих документах. 2. Межі, розміри та площа земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:01:009:0025 площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , за фактичним користуванням не відповідають межам, розмірам та площі, вказаним у правовстановлюючих документах. 3. На земельних ділянках з кадастровими номерами [номер приховано]:01:009:0073, [номер приховано]:01:009:0025 з боку межі сусіднього землекористування ОСОБА_3 розташований навіс для відпочинку та огорожа, яка проходить на відстані 4,19 - 4,93 м. від межі земельних ділянок з кадастровими номерами [номер приховано]:01:009:0073 та [номер приховано]:01:009:0025, встановленої правовстановлюючими документами (а.с.12-26).
При цьому, колегія суддів констатує, що об`єктами експертного дослідження були земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:01:009:0073 та [номер приховано]:01:009:0025, інші надані на дослідження матеріали, а у третьому питанні ставилось питання про сусідську земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:009:0021.
Застосовані норми права та мотиви апеляційного суду
Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон. Землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Власник земельної ділянки, землекористувач має право вимагати від власника суміжної земельної ділянки сприяння у встановленні спільних меж, а також встановлення або відновлення межових знаків, у разі якщо вони відсутні, зникли, перемістилися або стали невиразними (речення перше частини третьої статті 106 ЗК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя, четверта статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).
Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було надано висновок експерта №157/10.7/2025 від 22 травня 2025 року (земельно-технічне дослідження проведено на замовлення ОСОБА_2 ) відносно земельних ділянок з кадастровими номерами [номер приховано]:01:009:0073 та [номер приховано]:01:009:0025, розташованих в селі Округла Тячівського району Закарпатської області, які є у власності та користуванні ОСОБА_2 (а.с. 12-25).
Відповідно до ст.110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Як зазначалось вище, об`єктами експертного дослідження були земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:01:009:0073 та [номер приховано]:01:009:0025, інші надані на дослідження матеріали, а у третьому питанні ставилось питання про сусідську земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:009:0021.
Беручи до уваги картографічні матеріали, кадастрові плани у витягах з Державного земельного кадастру з результатами огляду (натурного обстеження) земельних ділянок, які належать позивачу, експертом встановлено, що єдиним землекористувачем, який межує з земельними ділянками, що належать ОСОБА_2 , та по межі якого розміщено будівлі та споруди є землекористувач - ОСОБА_3 .
Проте, відповідачу на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:01:009:0032, площею 0,2 га, що розташована, за адресою АДРЕСА_1 , Експерт не здійснював обмір та співставлення координат земельної ділянки відповідача ОСОБА_3 , за кадастровим номером [номер приховано]:01:009:0032, згідно кадастрового плану якої ця земельна ділянка не межує із земельними ділянкам позивача - з трьох сторін межує із землями загального користування - від А до Б - АДРЕСА_1 , від Б до В - прохід, та від Г до А - прохід. Від В до Г земельна ділянка межує із землями ОСОБА_6 (а.с.60-61).
Межі земельних ділянок в натурі закріплюються межовим знаками. Механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376 (зареєстровано в Мінюсті України 16 червня 2010 року № 391/17686; в редакції на дату виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками; на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель - за результатами інвентаризації земель; на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) - у разі виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).
Відповідно до п.3 Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року у разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях.
З урахуванням встановлених невідповідностей у висновку експерта, суд не може прийняти останній як належний та допустимий доказ на підтвердження порушень прав позивача у користуванні належної йому на праві власності земельної ділянки.
При цьому колегія суддів зазначає, що залишивши без розгляду клопотання представника відповідача про приєднання до відзиву на позов Витягу з Державного реєстру речових прав щодо цієї земельної ділянки та її кадастрового плану, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, та, взявши до уваги Висновок експерта, наданий позивачем, дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи.
Відповідач стверджує, що тимчасова споруда, розташована на земельній ділянці ОСОБА_2 і належить позивачу ОСОБА_2 ..
Згідно із ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Частинами другою та третьою статті 158 ЗК України встановлено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 599/340/16-ц підставою для подання позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є створення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою цього позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Умовами для задоволення позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця).
Пунктом 9 частини 1, 2 статті 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» встановлено, що огорожі є різновидом малих архітектурних форм та є елементом благоустрою. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об`єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року №406 затверджено Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.
Так, згідно з п. 6 вказаного вище Переліку, зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд без влаштування фундаментів, зокрема навісів, альтанок, наметів, накриття, сходів, естакад, літніх душових, теплиць, гаражів, а також свердловин, криниць, люфт-клозетів, вбиралень, вигрібних ям, замощень, парканів, відкритих басейнів та басейнів із накриттям, погребів, входів до погребів, воріт, хвірток, приямків, терас, ґанків (щодо індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків), не потребує оформлення дозвільних документів на будівництво.
Крім того, згідно Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна: «зведення на земельній ділянці парканів, воріт і хвірток не належить до самочинного будівництва».
Таким чином, станом на дату розгляду справи чинне законодавство України не містить зобов`язань щодо оформлення дозвільних документів на будівництво парканів (огорож) на присадибних (садових, дачних) ділянках.
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Висновки апеляційного суду
У справі, яка переглядається, апеляційним судом встановлено, що земельна ділянка відповідача не межує із земельними ділянками позивача, позивачем не доведено, що тимчасова споруда, розташована на його ділянці, належить відповідачу, тому колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено того факту, що відповідачем порушено його права.
Суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими - не доведені, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зважаючи на викладене, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч. 1 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Оскільки апелянт просив скасувати рішення місцевого суду, а позовну заяву ОСОБА_2 залишити без розгляду, відтак апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Суд апеляційної інстанції не може вирішувати вимоги учасника справи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, оскільки відзив є засобом захисту, а не самостійним інструментом оскарження рішення. Відтак вимоги позивача ОСОБА_2 , викладені у відзиві на апеляційну скаргу, про зміну рішення суду першої інстанції, яке оскаржується відповідачем, та стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу - не вирішуються апеляційним судом в межах вимог апеляційної скарги ОСОБА_3 . Крім того, оскільки у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати позивача не підлягають відшкодуванню відповідачем.
Керуючись ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 09 березня 2026 року - задовольнити частково.
Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 09 березня 2026 року - скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками - відмовити.
Стягнути з позивача ОСОБА_2 на користь відповідача ОСОБА_3 сплачений відповідачем судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1816,8 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17 вересня 2026 року.
Головуюча:
Судді: