УХВАЛА
про закриття провадження у справі
Справа № 505/2473/21
Провадження № 2/505/371/2026
21 вересня 2026 року місто Подільськ
Подільський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Дзюбинського А.О.,
за участю секретаря судового засідання Гатілова І.Г.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики та розписки про отримання позики,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Подільського міськрайонного суду Одеської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики від 22.10.2019 та розписки про отримання позики від 22.10.2019.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.10.2019 між сторонами було складено письмову розписку, відповідно до якої ОСОБА_1 отримав у борг від ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 10 000 доларів США із зобов`язанням повернути їх протягом календарного року.
При цьому позивач стверджує, що грошові кошти за цією розпискою йому фактично не передавалися, у зв`язку з чим просить визнати недійсними договір позики від 22.10.2019 та відповідну розписку.
Представник відповідача проти позову заперечив та зазначив, що між сторонами було укладено договір позики, за яким ОСОБА_4 передав ОСОБА_1 10 000 доларів США, що підтверджується розпискою.
Судом встановлено, що між тими самими сторонами розглядалась цивільна справа № 522/7504/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.
У зазначеній справі предметом судового розгляду була саме розписка від 22.10.2019 року, відповідно до якої ОСОБА_4 передав ОСОБА_1 у борг грошові кошти в розмірі 10 000 доларів США.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2021 року у справі № 522/7504/21 позов ОСОБА_2 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 268 604,00 грн, визначену за офіційним курсом Національного банку України на день ухвалення рішення.
У зазначеному рішенні суд установив, що ОСОБА_1 прийняв у борг від ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 10 000 доларів США та зобов`язався повернути її протягом календарного року, тобто до 22.10.2020.
Суд також виходив із того, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику, а розписка підтверджує укладення договору позики, його умови та отримання позичальником відповідної грошової суми.
Рішенням суду першої інстанції у справі № 522/7504/21 вирішено питання про існування між сторонами правовідносин за договором позики від 22.10.2019 та про наявність у ОСОБА_1 обов`язку повернути ОСОБА_5 отримані за цим договором грошові кошти. Рішення набрало законної сили.
Крім того, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 був відповідачем у справі № 522/7504/21 та був обізнаний про розгляд спору щодо договору позики від 22.10.2019.
Зокрема, ОСОБА_1 оскаржував ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 06.05.2021 про відкриття провадження у справі № 522/7504/21. Одеський апеляційний суд ухвалою від 19.07.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 визнав неподаною та повернув апелянту у зв`язку з відсутністю предмета апеляційного оскарження.
Отже, на момент розгляду цієї справи позивачеві було відомо про існування спору між ним та ОСОБА_6 щодо договору позики від 22.10.2019, а також про судове вирішення питання щодо виконання зобов`язань за цим договором.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Водночас відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Зміст наведеної норми права свідчить, що закриття провадження у справі з цієї підстави можливе тоді, коли на час вирішення питання про закриття провадження між сторонами відсутній спір щодо того матеріально-правового питання, за захистом якого особа звернулася до суду.
У цій справі позивач пов`язує своє право на звернення до суду з твердженням про те, що договір позики від 22.10.2019 не встановив прав та обов`язків сторін, оскільки грошові кошти за ним йому не передавалися.
Разом із тим питання щодо існування між сторонами договору позики від 22.10.2019, передачі за ним грошових коштів у розмірі 10 000 доларів США та виникнення у ОСОБА_1 обов`язку повернути отриману суму вже було предметом судового розгляду у справі № 522/7504/21.
За наслідками розгляду зазначеної справи суд установив існування між сторонами правовідносин за договором позики від 22.10.2019, обставину отримання ОСОБА_1 грошових коштів та наявність у нього обов`язку повернути отриману суму.
Таким чином, на момент розгляду цієї справи відсутня невирішена матеріально-правова невизначеність щодо обставини, на якій позивач ґрунтує свої вимоги, - щодо існування та виконання договору позики від 22.10.2019.
При цьому суд ураховує, що позовні вимоги у справі № 522/7504/21 та у цій справі формально не є тотожними. У першій справі предметом позову було стягнення боргу, тоді як у цій справі заявлено вимогу про визнання недійсним договору позики та розписки.
Водночас зазначена обставина сама по собі не спростовує встановленого судом припинення правової невизначеності щодо існування та змісту спірного договору позики, оскільки це питання вже було вирішене судом у справі № 522/7504/21, рішення в якій набрало законної сили.
Звернення позивача з вимогою, яка ґрунтується на запереченні обставин, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, не створює нового спору щодо цих обставин, який підлягає повторному встановленню судом.
Суд також ураховує, що відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом частини другої статті 1047 ЦК України розписка позичальника може підтверджувати укладення договору позики та його умови.
Верховний Суд зазначає, що у разі розгляду спору щодо договору позики суд має встановити наявність між сторонами відповідних правовідносин, виходячи зі змісту та достовірності документа, на підставі якого доводиться факт укладення договору позики і його умови.
У цій справі такі правовідносини вже були встановлені судовим рішенням у справі № 522/7504/21, яке набрало законної сили.
За таких обставин повторний розгляд питання щодо факту передачі грошових коштів за договором позики від 22.10.2019 не відповідає процесуальному значенню остаточного судового рішення та положенням частини четвертої статті 82 ЦПК України.
Суд доходить висновку, що на час розгляду питання про закриття провадження у цій справі відсутній предмет спору у розумінні пункту 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки питання, на запереченні якого позивач будує свої вимоги, вже було вирішене судом у справі № 522/7504/21.
З огляду на викладене провадження у справі підлягає закриттю.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Керуючись статтями 13, 82, 200, 255, 256, 258-261 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Закрити провадження у цивільній справі № 505/2473/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики та розписки про отримання позики на підставі пункту 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.
Роз`яснити сторонам, що відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду питання без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Суддя Андрій ДЗЮБИНСЬКИЙ