ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2026 року Справа №360/981/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення щодо відмови в призначенні пенсії за віком, зобов`язання призначити пенсію за віком, зарахувавши до стажу певні періоди роботи,-
УСТАНОВИВ:
До Луганського окружного адміністративного суду 07.05.2026 надійшов адміністративний позов адвоката Бута Вадима Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з такими позовними вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 09.03.2026 № 263040017169 щодо відмови в позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням періодів стажу відповідно трудової книжки від 15.09.1983 НОМЕР_1 , а саме: з 05 травня 1995 року по 16 грудня 1997 року; 18 грудня 1997 року по 31 березня 1998 року, починаючи з 02 березня 2026 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 02 березня 2026 року звернулась до ГУПФУ в м. Києві із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та надала всі необхідні документи. Відповідач 09 березня 2026 року надав відповідь, в якій відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з підстав відсутності у позивача необхідного страхового стажу відповідно до цього Закону. Позивач з такою відмовою не згодна, оскільки достатність її страхового стажу для призначення пенсії за віком підтверджена записами в належним чином оформленій трудовій книжці. Так, всі записи в трудовій книжці заповнені вірно, без виправлення, з зазначенням наказів про прийняття та звільнення, стоять печаті та підписи відповідальних осіб. Працівник не може відповідати за неправильність і неналежний порядок ведення (заповнення) трудової книжки та іншої документації, якщо це сталось не з його вини, а тому це не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань призначення пенсії за віком. Неточність в записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача з момент призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Вважаючи порушеним право позивача на соціальний захист, представником позивача подано цей позов.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
19.05.2026 за допомогою підсистеми «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечував. Відповідач зазначив, що 02.03.2026 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком; заяву за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області, яким ухвалено рішення від 09.03.2026 № 263040017169 про відмову в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 33 роки. Страховий стаж позивача обчислено за наданими документами та даними Реєстру застрахованих осіб і становить 31 рік 3 місяці 23 дні. Період роботи з 05.05.1995 по 16.12.1997 у ТОВ «Регент» не зараховано, оскільки наявна розбіжність у даті прийняття на роботу (05.05.1995) та даті наказу про прийняття на роботу (05.05.1996); період з 18.12.1997 по 31.03.1998, оскільки запис внесено з порушенням пункту 2.14 Інструкції № 58, а саме не зазначено найменування підприємства при прийнятті на роботу. Крім того, відповідач послався на те, що призначення пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу, а тому суд може лише зобов`язати його повторно розглянути заяву позивача.
На виконання рішення Вищої ради правосуддя від 21.05.2026 № 960/0/15-26 справу скеровано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, куди вона надійшла 29.07.2026, та за результатами автоматизованого розподілу передана для розгляду судді Ремез К.І.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 31.08.2026.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 02.03.2026 звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області, що не заперечується сторонами та підтверджується змістом відзиву на позовну заяву.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 09.03.2026 № 263040017169 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 33 роки.
Зі змісту зазначеного рішення вбачається, що вік заявниці на дату звернення становив 60 років 4 дні, а її страховий стаж - 31 рік 3 місяці 23 дні. До страхового стажу не зараховано періоди роботи за записами трудової книжки від 15.09.1983 серії НОМЕР_1 :
- з 05.05.1995 по 16.12.1997 у ТОВ «Регент», оскільки наявна значна різниця дати прийняття на роботу та дати наказу про прийняття на роботу від 05.05.1996 № 56-к (потребує уточнення довідкою);
- з 18.12.1997 по 31.03.1998, оскільки не зазначена назва підприємства при прийнятті на роботу (потребує уточнення довідкою).
Не погоджуючись із рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV у редакції, чинній на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до ст. 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання.
Згідно зі ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, до 01.01.2004 стаж вимірювався періодом роботи, а трудовий стаж, підтверджений записами в трудовій книжці, зараховується як страховий.
Спірні записи внесено до трудової книжки позивача у 1995-1998 роках, тобто в період, коли порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58). Тому суд застосовує положення Інструкції № 58 у редакції, чинній на час внесення спірних записів (редакція від 24.04.1996).
Відповідно до п. 1.1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Згідно з п. 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пунктом 2.14 Інструкції № 58 передбачено, що у графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.
Пунктом 4.1 Інструкції № 58 передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи за період до впровадження системи персоніфікованого обліку, є трудова книжка, а обов`язок щодо правильного заповнення трудової книжки, внесення до неї записів та їх засвідчення покладено на власника або уповноважений ним орган, а не на працівника. Необхідність підтвердження стажу іншими документами виникає лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи за наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.
Судом досліджено копію трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , дата заповнення 15.09.1983, яка міститься в матеріалах електронної пенсійної справи, наданих відповідачем разом із відзивом.
Щодо незарахування періоду роботи з 05.05.1995 по 16.12.1997 у ТОВ «Регент» у зв`язку з різницею дати прийняття на роботу та дати наказу про прийняття на роботу, суд зазначає наступне.
Трудова книжка позивача містить запис № 11 від 01.05.1995 про звільнення з попереднього місця роботи за власним бажанням на підставі наказу № 41 від 01.05.1995. Після нього під заголовком із найменуванням товариства з обмеженою відповідальністю «Регент» внесено запис № 12 від 05.05.1995 про прийняття позивача на посаду товарознавця, у графі 4 якого як підставу зазначено наказ № 56-к від 05.05.96. Наступним записом № 13 від 16.12.1997 позивача звільнено за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України на підставі наказу № 38-А від 16.12.97; цей запис засвідчено підписом керівника та печаткою підприємства.
Отже, записи № 11-13 внесено послідовно, у хронологічному порядку, з наскрізною нумерацією, вони не містять виправлень та не суперечать один одному: позивача звільнено з попереднього місця роботи 01.05.1995, прийнято на нове місце роботи 05.05.1995 і звільнено з нього 16.12.1997, а записи за час роботи на підприємстві засвідчено підписом керівника та печаткою підприємства, як того вимагає п. 4.1 Інструкції № 58.
Розбіжність між датою прийняття на роботу (05.05.1995) та датою наказу, зазначеного у графі 4 (05.05.96), за своєю суттю є неточністю, допущеною роботодавцем при заповненні графи «На підставі чого внесено запис». Така неточність не спростовує самого факту перебування позивача у трудових відносинах із підприємством у спірний період, про який свідчать послідовні записи про прийняття на роботу та про звільнення, засвідчені роботодавцем.
Суд також звертає увагу, що навіть за умови сумнівів відповідача щодо дати початку роботи позивача це не могло бути підставою для незарахування всього періоду роботи з 05.05.1995 по 16.12.1997, оскільки жодних сумнівів щодо дати звільнення 16.12.1997, яка підтверджена наказом № 38-А від 16.12.97 та засвідчена печаткою підприємства, відповідач не висловлював.
Крім того, у матеріалах електронної пенсійної справи, наданих відповідачем, міститься форма РС-право, сформована 12.03.2025 за попереднім зверненням позивача від 05.03.2025, у якій період з 05.05.1995 по 16.12.1997 тривалістю 2 роки 7 місяців 12 днів було враховано до стажу. Будь-яких нових обставин, які б свідчили про недостовірність записів трудової книжки щодо цього періоду, у рішенні від 09.03.2026 № 263040017169 не наведено.
Щодо незарахування періоду роботи з 18.12.1997 по 31.03.1998 у зв`язку з незазначенням назви підприємства при прийнятті на роботу, суд зазначає наступне.
Трудова книжка позивача містить запис № 14 від 18.12.1997 про прийняття позивача на посаду товарознавця на підставі наказу № 43-с від 18.12.1997 та запис № 15 від 31.03.1998 про звільнення за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України на підставі наказу № 14 від 31.03.98. Запис про звільнення підписано директором підприємства та скріплено печаткою, на відбитку якої зазначено найменування «Харчовик».
Суд не заперечує, що перед записом № 14 заголовок із повним найменуванням підприємства, передбачений п. 2.14 Інструкції № 58, відсутній. Водночас цей недолік допущено роботодавцем при оформленні трудової книжки, він стосується порядку оформлення запису, а не його змісту, і не породжує сумнівів у достовірності відомостей про період роботи. Записи № 14 і № 15 містять дати прийняття та звільнення, посаду, номери й дати наказів, послідовно продовжують попередні записи, а запис про звільнення засвідчено підписом керівника та печаткою підприємства, з якої вбачається, де саме працювала позивач.
Отже, неповнота запису щодо найменування підприємства не є тією обставиною, яка свідчить про відсутність відповідних записів у трудовій книжці, а тому не може бути підставою для виключення цього періоду зі страхового стажу позивача.
Щодо зазначення в оскаржуваному рішенні про те, що обидва спірні періоди потребують уточнення довідкою, суд зазначає, що відповідно до п. 3 Порядку № 637 інші документи приймаються для підтвердження стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи за наявності неправильних чи неточних записів. У цій справі трудова книжка наявна, записи про спірні періоди роботи в ній є, а виявлені відповідачем недоліки не свідчать про недостовірність таких записів.
При цьому відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Відповідачем не надано до суду доказів вчинення ним дій щодо перевірки записів у трудовій книжці позивача або витребування документів щодо спірних періодів роботи. Натомість відповідач поклав тягар усунення недоліків, допущених роботодавцем при веденні трудової книжки, виключно на позивача.
Верховний Суд у постанові від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22 зазначив, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є обов`язком пенсійного органу, тобто перекладання тягаря доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неналежне виконання пенсійним органом свого обов`язку щодо перевірки відомостей, зазначених у поданих документах, не може бути підставою для обмеження конституційного права особи на отримання належної їй пенсії.
У постанові від 31.01.2025 у справі № 120/8471/23 Верховний Суд, посилаючись на постанови від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 та від 11.11.2020 у справі № 677/831/17, зазначив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічний підхід застосовано Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 14.09.2026 у справі № 160/5012/26, яким визнано протиправним незарахування до страхового стажу періоду роботи, щодо якого пенсійний орган посилався на невідповідність дати наказу даті, зазначеній у записі трудової книжки.
На особу не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, зазначених у її трудовій книжці, оскільки безпосередньо позивач не здійснювала заповнення відомостей про себе у трудовій книжці. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, а тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої внесено такі відомості.
Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці позивача щодо спірних періодів, відповідачем до суду не надано.
Отже, відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача періоди роботи з 05.05.1995 по 16.12.1997 та з 18.12.1997 по 31.03.1998 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 .
Перевіряючи, чи впливає зарахування спірних періодів на наявність у позивача права на призначення пенсії, суд виходить з такого.
За розрахунком відповідача, наведеним в оскаржуваному рішенні, страховий стаж позивача становить 31 рік 3 місяці 23 дні. Тривалість періоду роботи з 05.05.1995 по 16.12.1997 становить 2 роки 7 місяців 12 днів, а періоду роботи з 18.12.1997 по 31.03.1998 - 3 місяці 14 днів.
Отже, з урахуванням спірних періодів страховий стаж позивача перевищує 33 роки, необхідні відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV для призначення пенсії за віком у 2026 році. При цьому на дату звернення позивач досягла віку 60 років.
Відтак незарахування спірних періодів безпосередньо зумовило висновок відповідача про відсутність у позивача необхідного страхового стажу і, відповідно, відмову в призначенні пенсії.
Всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності оскаржуваного рішення.
За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 09.03.2026 № 263040017169 про відмову в призначенні пенсії за віком прийнято без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачу пенсію за віком з 02.03.2026 суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 58 Закону № 1058-IV Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та готує документи для її виплати. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV), а дата, з якої призначається пенсія, визначається органом, що призначає пенсію, за правилами ст. 45 Закону № 1058-IV.
Згідно з абзацом другим ч. 4 ст. 245 КАС України у разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення обмежився висновком про недостатність страхового стажу, розрахунок пенсії та дату її призначення не визначав. Суд не може підміняти собою орган Пенсійного фонду та здійснювати замість нього обчислення страхового стажу і визначення дати призначення пенсії.
Отже, належним і достатнім способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача спірні періоди роботи та повторно розглянути її заяву від 02.03.2026 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду. У задоволенні вимоги про зобов`язання призначити та виплатити пенсію з 02.03.2026 слід відмовити.
Щодо позовної вимоги про встановлення судового контролю суд зазначає таке. Частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України врегульовано розгляд заяви про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, яке вже ухвалене судом. Натомість питання про зобов`язання подати звіт під час ухвалення рішення суду врегульоване спеціальною нормою частини п`ятої цієї статті, відповідно до якої за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.
Отже, на стадії ухвалення рішення встановлення судового контролю є правом суду, яке реалізується з урахуванням обставин конкретної справи. Позивач не навела обставин, які б свідчили про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду, а суд таких обставин не встановив. Крім того, рішенням суду відповідача зобов`язано зарахувати спірні періоди до страхового стажу та повторно розглянути заяву позивача, а не здійснити конкретні виплати. За таких обставин підстав для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду під час його ухвалення суд не вбачає. Водночас позивач не позбавлена права звернутися до суду із заявою про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення в порядку статей 382, 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Позовна заява подана через підсистему «Електронний суд», тому розмір судового збору за подання цього позову немайнового характеру становить 1 064,96 грн (підпункт 1 пункту 3 частини 2, частина 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір»). Вимоги позивача стосуються однієї пенсії і є похідними одна від одної, а тому оплаті підлягала одна ставка судового збору.
Оскільки суд визнав порушення прав позивача протиправним рішенням відповідача, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 064,96 грн.
Керуючись ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 09.03.2026 № 263040017169 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 05.05.1995 по 16.12.1997 та з 18.12.1997 по 31.03.1998 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 15.09.1983 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.03.2026 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду у цій справі.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 064,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461, 93404, Луганська обл., м. Сіверськодонецьк, вул. Шевченка, 9).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез