ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
21 вересня 2026 року Справа № 926/2293/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Іванчук С.В., судді Ржепецький В.О., Міліціанов Р.В., за участю секретаря судового засідання Федак В.В., розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» вих.№06/1261 від 02.06.2026 (вх.№01-05/1766/26)
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 04.05.2026 (повне рішення складено 13.05.2026, суддя Проскурняк О.Г)
у справі №926/2293/25
за позовом Глибоцької селищної ради
до відповідача ТзОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія»
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору стороні позивача - Західний офіс Держаудитслужби, Відділ освіти, культури, молоді та спорту Глибоцької селищної ради
про визнання недійсним додаткових угод про закупівлю товару за бюджетні кошти на постачання електричної енергії та стягнення безпідставно сплачених коштів до місцевого бюджету в сумі 365 226,86 грн.
За участю представників сторін:
від відповідача (скаржник): Савка Олександр Тарасович (в режимі відеоконференції)
від третьої особи: Котельбан Наталя Дмитрівна (в режимі відеоконференції)
від позивача: не з`явився
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Західного апеляційного господарського суду перебуває апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» на рішення Господарського суду Чернівецької області від 04.05.2026 у справі №926/2293/25.
Ухвалою Західного апеляційного господарського від 30.07.2026 призначено розгляд справи на 21.09.2026.
У зв`язку із відпусткою членів колегії суддів Панової І.Ю., Зварич О.В., відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2026 сформовано колегію суддів у складі: Іванчук С.В (суддя-доповідач), судді Міліціанов Р.В., Ржепецький В.О.
03.09.2026 скаржник подав клопотання (вх.№ 01-05/2952/26 від 04.09.2026), в якому просить зупинити апеляційне провадження у справі № 926/2293/25 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи №3-78/2026(178/26) за конституційною скаргою ТзОВ «Укр Газ Ресурс» щодо конституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та прийняття Конституційним Судом України відповідного рішення.
18.09.2026 скаржник подав додаткові пояснення (вх.№ 01-04/7938/26 від 21.09.2026), в яких підтримав вимоги апеляційної скарги.
У судове засідання 21.09.2026 з`явились представник скаржника та представник третьої особи. Позивач явки представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив.
В судовому засіданні представник скаржника надав пояснення щодо заявленого клопотання та апеляційної скарги. Представник третьої особи проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі - заперечив.
Розглянувши клопотання скаржника про зупинення апеляційного провадження (вх.№ 01-05/2952/26 від 04.09.2026) у справі, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні з огляду на таке.
Статтями 227 та 228 ГПК України встановлено вичерпний перелік випадків, за наявності яких суд зобов`язаний або має право зупинити провадження у справі.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України передбачено, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі №910/17615/20, виснував, що: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Обґрунтовуючи безпосередній зв`язок справи №926/2293/25 з конституційним провадженням, апелянт зазначає, що п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» є правовою підставою, на якій ґрунтуються позовні вимоги у справі №926/2293/25 та рішення суду першої інстанції, законність і обґрунтованість якого є предметом апеляційного перегляду.
Апелянт покликається на те, що Другим сенатом Конституційного Суду України розглядається об`єднана справа №3-78/2026 (178/26) за конституційними скаргами щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а відтак, на його думку, існує об`єктивна неможливість апеляційного перегляду цієї справи до завершення відповідного конституційного провадження.
Водночас наведені обставини не свідчать про об`єктивну неможливість розгляду справи №926/2293/25 у розумінні пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України.
Предметом розгляду у цій справі є вимоги Глибоцької селищної ради про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії та стягнення безпідставно сплачених бюджетних коштів. Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково, визнано недійсними додаткові угоди №3 від 25.08.2021, №4 від 28.08.2021, №5 від 25.10.2021, №6 від 27.10.2021 та стягнуто з ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» 346 820,08 грн.
Обставини, необхідні для перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, можуть бути встановлені та оцінені судом апеляційної інстанції на підставі наявних у матеріалах справи доказів та норм матеріального права, чинних на час виникнення спірних правовідносин.
При цьому конституційне провадження у справі №3-78/2026 (178/26) не спрямоване на встановлення будь-яких фактичних обставин, які не можуть бути самостійно встановлені судом у межах справи №926/2293/25, та не створює перешкод для дослідження і правової оцінки наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 11 ГПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
У такому випадку суд після ухвалення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України (ч. 6 ст. 11 ГПК України).
У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили (ч. 7 ст. 11 ГПК України).
Таким чином, суд уповноважений самостійно визначити норми матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, зокрема шляхом застосування положень Конституції України, як норм прямої дії.
Визнання Конституційним Судом України окремих норм законодавства неконституційними, якими суд керувався при прийнятті рішення, не обмежує прав та інтересів учасників спору.
Оскільки, підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є: встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане (п. 1 ч. 3 ст. 320 ГПК України).
Отже, процесуальним законом чітко врегульовано процесуальні права сторін у випадку встановлення неконституційності (конституційність) закону, іншого правового акту чи їх окремого положення.
Відповідно процесуальні права апелянта на перегляд остаточного судового рішення не будуть обмеженими у випадку визнання неконституційною норми, застосованої (не застосованої) судом при вирішенні справи.
Щодо темпоральної дії рішень Конституційного Суду України.
Колегія суддів зазначає, що відкриття конституційного провадження не свідчить про наявність об`єктивної неможливості розгляду цієї справи.
На час розгляду спору пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» є чинною нормою законодавства, яка не визнана неконституційною та підлягає застосуванню судами під час вирішення відповідних спорів. Відкриття конституційного провадження не зупиняє дію закону та не звільняє суд від обов`язку застосовувати чинне законодавство.
За приписами частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічні за змістом положення щодо строку втрати чинності актом (його окремими положеннями) містяться у частині першій статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 №2136-VIII.
Отже, правова позиція Конституційного Суду України, в разі ухвалення такого рішення, щодо неконституційності приписів пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922-VIII (конституційне провадження у справі №3-78/2026 (178/26) матиме пряму дію у часі і може бути застосована до правовідносин, що виникли або принаймні тривали після ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення. (подібний підхід під час розгляду аналогічних клопотань застосовано Верховним Судом у Постановах від 12 травня 2026 року у справі №924/560/24, від 04 червня 2026 року у справі №911/2586/24, 09 червня 2026 року у справі №918/918/25, від 02 вересня 2026 у справі №912/473/25)
В ухвалі від 18.08.2026 у справі №910/11553/25 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підтримала підхід Великої Палати Верховного Суду та Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду і дійшла правового висновку про те, що закони та інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю (рішення Конституційного Суду України від 24.12.1997 №8-зп/1997), тому за загальним правилом суд розглядає справу на підставі чинного законодавства і не зупиняє провадження до вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності норми, яка підлягає застосуванню; сам лише факт відкриття конституційного провадження щодо такої норми не створює об`єктивної неможливості розгляду справи.
Зупинення провадження є винятком, який можливий лише тоді, коли суд обґрунтує у своїй ухвалі зв`язок між очікуваним рішенням Конституційного Суду України та предметом спору, конкретизує, у чому саме полягає об`єктивна неможливість розгляду справи, та пояснить, чому зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
В силу ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Тобто, правочини (додаткові угоди) можуть бути визнані недійсними у випадку невідповідності нормам законодавства, які були чинними саме на момент їх укладення.
Спірні додаткові угоди у цій справі укладені у 2021 році, тобто задовго до можливого ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі №3-78/2026 (178/26). Відтак при вирішенні питання щодо їх відповідності вимогам закону суд виходить із правового регулювання, чинного на момент їх укладення.
Тому, рішення органу конституційної юрисдикції матиме вплив на майбутнє застосування норм законодавства та зміну нормативно-правового регулювання правовідносин, як наслідок визнання неконституційними окремих норм матеріального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що клопотання ТзОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» не містить належного обґрунтування об`єктивної неможливості апеляційного перегляду справи №926/2293/25 до вирішення Конституційним Судом України справи №3-78/2026 (178/26).
За таких обставин підстави, передбачені п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, для зупинення апеляційного провадження у справі №926/2293/25 відсутні, у зв`язку з чим клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» про зупинення апеляційного провадження задоволенню не підлягає.
З метою з"ясування обставин які мають значення для розгляду справи, задля забезпечення реалізації учасниками справи їхніх процесуальних прав, з урахуванням принципу змагальності, суд дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи.
Керуючись статтями 216, 227, 228, 232, 234, 281 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» (вх.№ 01-05/2952/26 від 04.09.2026) про зупинення провадження у справі №926/2293/25.
Відкласти розгляд апеляційної скарги на 19.10.2026 о 11:30 год.
Судове засідання відбудеться у приміщенні Західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 81.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Ухвалу надіслати учасникам справи, в порядку, визначеному ч.5 ст. 242, ст. 285 ГПК України.
Головуючий суддя Іванчук С.В.
суддя Ржепецький В.О.
суддя Міліціанов Р.В.