ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
21.09.2026 Справа № 910/8105/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін матеріали господарської справи
за позовом Корпорації «ТСМ ГРУП»
до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
про стягнення 30 549,15 грн.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Корпорація «ТСМ ГРУП» звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат за порушення строку поставки товару за договором від 05.09.2018 № 03/18 у розмірі 30 549,15 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2026 відкрито провадження у справі; визнано справу малозначною та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; визначено сторонам строки для подачі своїх заяв по суті спору.
Відповідач 20.07.2026 сформував у системі «Електронний суд» заяву про застосування наслідків пропуску строку звернення з позовом до суду, клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги та відзив, яким позовні вимоги заперечив повністю.
Позивач 21.07.2026 сформував у системі «Електронний суд» (22.07.2026 зареєстровано) відповідь на відзив.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
ВСТАНОВИВ:
Позивачем та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», правонаступником якого є відповідач, 05.09.2018 укладено договір № 03/18, за умовами пунктів 1.1 та 1.3 якого позивач зобов`язався за завданням відповідача з дотриманням вимог законодавства виконати комплекс робіт з теми: «ВП Южно-Українська АЕС. Енергоблоки № 1 та № 2. Комплекс інженерно-технічних засобів системи фізичного захисту. АКТЗ. Етап 3. Постачання обладнання та будівельно-монтажні роботи» в цілому або за етапами в обсягах та у строки, що зазначені у графіку виконання робіт (додаток № 2) та у відомостях обсягів робіт (додаток № 4) до договору, а відповідач - прийняти та оплатити їх вартість.
Згідно з пунктом 2.1 договірна ціна робіт, доручених до виконання позивачу, визначена протоколом угоди про договірну ціну (додаток № 1), і складає: 12 755 458,30 грн. у тому числі, постачання обладнання - 12 637 907,40 грн. та будівельно-монтажні роботи - 117 550,90 грн.
Відповідно до пункту 15.6 договір набуває чинності з дати підписання сторонами та скріплення його печатками і діє до 15 березня 2019 року.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Позивачем поставлено, а відповідачем отримано обладнання на загальну суму 12 637 907,40 грн.,що підтверджується видатковою накладною від 30.10.2018 № 144 на суму 6 462 759,12 грн., видатковою накладною від 15.11.2018 № 157 на суму 5 063 113,20 грн. та видатковою накладною від 27.11.2018 № 160 на суму 1 112 035,08 грн.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до підпункту 4.1.2 договору оплата за поставлене обладнання здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача за кожну партію обладнання згідно з видатковою накладною на цю партію протягом 45 банківських днів з дати поставки. Датою поставки партії обладнання є дата накладної.
Отже, за видатковою накладною від 30.10.2018 № 144 відповідач був зобов`язаний здійснити оплату до 03.01.2019, за видатковою накладною від 15.11.2018 № 157 - до 22.01.2019 та за видатковою накладною від 27.11.2018 № 160 - до 01.02.2019. Прострочення почалось з 04.01.2019, 23.01.2019 та 02.02.2019 відповідно.
Відповідачем здійснено оплату поставленого обладнання у повному обсязі, проте із порушенням строків, узгоджених сторонами.
Зокрема, за видатковою накладною № 144 відповідачем 15.01.2019 сплачено 5 000 000,00 грн., 22.01.2019 сплачено 1 462 759,12 грн.; за видатковою накладною № 157 відповідачем 12.02.2019 сплачено 5 063 113,20 грн. та за видатковою накладною № 160 відповідачем 12.02.2019 сплачено 1 112 035,08 грн., що підтверджується платіжними інструкціями від 15.01.2019 № УКС/54, від 22.01.2019 № УКС/77, від 12.02.2019 № УКС/147 та від 12.02.2019 № УКС/150 (копії наявні у матеріалах справи).
За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач, за простроченням грошового зобов`язання з оплати поставленого обладнання просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 15 921,56 грн. та інфляційні втрати у розмірі 14 627,59 грн., нараховані за період часу з 04.01.2019 по 11.02.2019.
Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, в межах періоду розрахунку позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а їх розрахунок є арифметично вірним.
Щодо дотримання строків звернення до суду слід зазначити наступне.
Статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 Цивільного кодексу України).
З долучених позивачем доказів вбачається, що періодом виникнення заборгованості відповідача є листопад 2021 року.
За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.
Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.
Під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.
Законом України від 14.05.2025 № 4434-IX "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" виключено пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356). Закон № № 4434-IX набрав чинності 04 вересня 2025 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився до 04 вересня 2025 року.
Підсумовуючи, у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився до 04 вересня 2025 року.
Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.
Враховуючи наведене, позовна давність за зобов`язаннями з оплати нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення оплати поставленої продукції 30.10.2018, 15.11.2018 та 27.11.2018 станом на час звернення позивачем до суду (01.07.2026) не спливла, так як строк позовної давності до 04.09.2025 був зупиненим (внаслідок продовження з 02.04.2020 на строк дії карантину та воєнного стану й подальшого зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану).
Відповідачем заявлено клопотання про зменшення 3% річних та інфляційних втрат.
Судом визнано помилковим посилання відповідача на правові висновки Великої Палати Верховного Суду (зокрема, у справі № 902/417/18) в частині наявності у суду права на зменшення розміру інфляційних втрат і трьох процентів річних, оскільки у даному випадку мова не йде про встановлені умовами укладеного договору відсотки річних та інші компенсаційні нарахування. Крім того, у даному випадку заявлені до стягнення нарахування за правилами статті 625 Цивільного кодексу України очевидно не порушують принцип співмірності з огляду на розмір боргу та час прострочення виконання зобов`язання.
Передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати стягнення грошового боргу з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат має компенсаційний характер і не є штрафною санкцією за порушення зобов`язання. Відповідно, у даному випадку суд позбавлений будь-якої правової можливості впливати на розмір відповідно заявлених вимог за умови арифметичної вірності проведеного позивачем розрахунку.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення оплати основної заборгованості, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню повністю.
З приводу висвітлення всіх доводів сторін суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Всі інші заперечення сторін не мають належного обґрунтування і тому не змінюють висновків суду.
Згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 5 000,00 грн. витрат на послуги адвоката.
Відповідачем надано клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги до 1 000,00 грн.
Судом встановлено, що позивачем та Адвокатським об`єднанням «ВІННЕРЛЕКС» 05.08.2021 укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого адвокатське об`єднання зобов`язалось надати позивачу правову допомогу, а позивач - оплатити її вартість. Додатком № 176 до договору (специфікація № 176) узгоджено вартість послуг. Також, у матеріалах справи міститься ордер, виданий Мельниченко Сергію Сергійовичу № 2217661.
Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається зі змісту додатку № 176 до договору (специфікація № 176), вартість надання професійної правничої допомоги становить 5 000,00 грн.
Позивачем надано платіжну інструкцію від 30.06.2026 № 2102 про оплату 5 000,00 грн.
Таким чином, матеріали справи містять документи, які свідчать про надання правової допомоги, її вартість та докази оплати.
Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно з статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
У той же час, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд, керуючись принципом справедливості та верховенства права, встановив, що витрати на правничу допомогу, заявлені позивачем до стягнення з відповідача у розмірі 5 000,00 грн., є співрозмірними до ціни позову, ступеня складності справи, а також, фактичного об`єму наданих послуг.
Приймаючи до уваги прийняття судом рішення про задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного та керуючись статтями 74, 76-79, 86, 123, 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
ВИРІШИВ:
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; ідентифікаційний номер 24584661) на користь Корпорації «ТСМ ГРУП» (03150, місто Київ, вулиця Ямська, будинок 72; ідентифікаційний номер 37034171) 15 921,56 грн. 3 % річних, 14 627,59 грн. інфляційних втрат, 5 000,00 грн. витрат на послуги адвоката та 2 662,40 грн. витрат зі сплати судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя Т.Ю. Кирилюк